Рішення № 17854147, 14.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/13214.07.11 За позовом Приватного підприємства «Торговельний дім «Ніна О.»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 22114,97 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача не зявився

Від відповідача ОСОБА_2. особа встановлена

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Приватного підприємства «Торговельний дім «Ніна О.»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором комісії № 5 від 09.03.10. в розмірі 22114,97 грн. (19155,00 грн. основний борг, 2959,97 грн. штрафних санкцій).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором комісії, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.11. порушено провадження у справі № 30/132 розгляд справи було призначено на 24.05.11. о 11-00.

Представник відповідача в судове засідання 24.05.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 06.05.11. про порушення провадження у справі № 30/132 не виконав, але 24.05.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з відсутністю повноважного представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 02.06.11. о 11-50.

В судовому засіданні 02.06.11. представником позивача було подано клопотання, відповідно до якого Приватне підприємство «Торговельний дім «Ніна О.» просить суд розгляд справи провести без участі повноважного представника позивача.

Крім того, в судовому засіданні 02.06.11. представником позивача було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 02.06.11. представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача проти поданого клопотання не заперечує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 14.06.11. о 15-00.

В судовому засіданні 14.06.11. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 21493,16 грн. (14755,00 грн. сума боргу за неоплачену продукцію, 4400,00 грн. борг за втрачену продукцію при перевезенні, 1140,38 грн. пеня, 944,32 грн. збитки від інфляції, 253,46 грн. 3% річних); в іншій частині позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судове засіданні 14.06.11. не зявився, але 14.06.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без участі повноваженого представника позивача та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім того, 14.06.11. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 05.07.11. о 14-20.

04.07.11. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення, відповідно до яких Приватне підприємство «Торговельний дім «Ніна О.»зазначає, що вважає за можливе погодитись с наданим відповідачем контррозрахунком суми заборгованості, та просить суд задовольнити позовні вимоги в межах суми, що визнається відповідачем в розмірі 21493,16 грн.

Крім того, позивач просить суд розгляд справи провести без участі його повноважного представника.

Враховуючи відрядження судді Ващенко Т.М., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.07.11. справу № 30/132 було передано судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.11. розгляд справи № 30/132 було призначено на 14.07.11. о 10-45.

В звязку із прибуттям з відрядження, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.07.11. справу № 30/132 було передано судді Ващенко Т.М. для подальшого розгляду.

14.07.11. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у вигляді телеграми, відповідно до якої Приватне підприємство «Торговельний дім «Ніна О.»просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 21493,16 грн. (14755,00 грн. сума боргу за неоплачену продукцію, 4400,00 грн. борг за втрачену продукцію, 1140,38 грн. пеня, 944,32 грн. збитки від інфляції, 253,46 грн. 3% річних).

В судовому засіданні 14.07.11. представник відповідача не заперечує проти заяви позивача та визнає зменшені позовні вимоги.

Представник позивача в судове засідання 14.07.11. не зявився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/132.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.10. між Приватним підприємством «Торговельний дім «Ніна О.»(далі Комітент) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Комісіонер) було укладено Договір комісії № 5 від 09.03.10. (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) в порядку і на умовах передбачених даним Договором, Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер зобовязується за плату (винагороду) укласти одну чи декілька угод з продажу швейних виробів (далі продукція).

Відповідно до п. 1.2 Договору, угода (угоди) з продажу продукції здійснюються від імені комісіонера і за рахунок Комітента.

Згідно з п. 2.1 Договору, передача продукції Комітентом Комісіонеру здійснюється за письмовими заявками останнього з вказівками в них асортименту та кількості продукції. Передача продукції здійснюється Комітентом на підставі накладних, в яких відображається кількість, асортимент і ціна продукції, що діє на момент передачі продукції Комісіонеру.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, поданих в судовому засіданні 02.06.11., письмові заявки Комісіонером Комітенту не подавалися, а асортиментний перелік товару, що передавався на комісію, узгоджувався в телефонному режимі, а основну партію товару було передано при підписанні Договору комісії і узгоджено в видатковій накладній, підписаній Комісіонером.

Судом встановлено, що позивачем було передано товар відповідачу згідно наступних видаткових накладних (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи):

- № 14 від 09.03.10. на суму 129623,00 грн.;

- № 58 від 24.03.10. на суму 24401,00 грн.;

- № 86 від 14.04.10. на суму 715,00 грн.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що загальну суму даного Договору складають суми всіх накладних на передачу продукції.

Пунктом 3.1.7 Договору сторонами погоджено, що Комісіонер зобовязаний подавати Комітенту письмовий звіт щодо реалізації продукції, переданої на комісію, по формі, встановленій Додатком № 1 до Договору, два рази в місяць: за першу половину місяця до 20-го числа звітного місяця, за другу половину місяця до 5-го числа наступного за звітним місяцем. Звіт має містити: кількість покупців, кількість і ціну реалізованої продукції, та повне найменування продукції згідно накладної, на підставі якої вона була передана Комісіонеру; сума фактично отриманих Комісіонером від покупців продукції грошових коштів і сума комісійної винагороди, що підлягає перерахуванню Комісіонеру; перерахунок і сума понесених Комісіонером і погоджених Комітентом витрат.

Одночасно з подачею звіту щодо реалізації продукції, переданої на комісію, передати Комітенту акт про надання послуг по формі, що встановлена в Додатку № 2 до Договору; всі отримані по Договору комісії грошові кошти (п. 3.1.8 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, комісійна винагорода Комісіонеру складає 30% і включається в ціну реалізації, вказану в накладній, на основі якої продукція передається від Комітента Комісіонеру. Вказані 30% комісійної винагороди виплачуються тільки за фактично реалізовану Комісіонером продукцію в межах даного Договору.

В матеріалах справи містяться звіти № № 1, 2 щодо реалізації продукції та акти про надання послуг по Договору Комісії від 15.03.10. та від 31.03.10., відповідно до яких Комісіонер надав Комітенту послуги з реалізації продукції належним чином на загальну суму 12610,00 грн. Крім того, в зазначених актах відображено розмір комісійної винагороди Комісіонера в розмірі 465,00 грн. та 2445,00 грн. відповідно.

Як вбачається з банківських виписок по рахунку (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи), відповідачем було частково сплачено кошти по Договору в розмірі:1830,00 грн., 1920,00 грн., 1550,00 грн., всього 5300,00 грн.

Розділом 6 Договору визначено порядок повернення продукції.

Так, зокрема, відповідно до п. п. 6.2 6.4 Договору, приймання продукції по якості і кількості здійснюється комісією. У випадку, якщо при здійсненні приймання продукції від Комісіонера по якості і кількості комісією, визначеною п. 6.2 Договору, буде встановлено розкомплектування продукції, втрата товарного вигляду, недостача продукції, неможливість подальшого використання продукції у відповідності з цільовим призначенням, Комітент складає акт про виявлені недоліки і нестачі продукції, що підписується всіма членами комісії. Комісіонер несе відповідальність перед Комітентом в розмірі вартості продукції: при нестачі, розкомплектуванні продукції, при невідповідності продукції по зросту, розміру, кольору контрольному ярлику, при поверненні продукції в стані гіршому, ніж при отриманні її від Комітента.

Частково, отриманий товар відповідачем було повернуто на підставі наступних зворотніх накладних:

- № 2 від 10.03.10. на суму 23595,00 грн.;

- № 1 від 14.06.10. на суму 8580,00 грн.;

- № 1 від 17.07.10. на суму 100204,00 грн.

За твердженням позивача та відповідно до матеріалів справи, при прийнятті товару позивачем було виявлено нестачу семи одиниць товару вартістю по 715,00 грн. кожна, що підтверджується актом від 21.07.10. про підтвердження факту ушкодження (втрати) товару.

Таким чином, разом повернуто позивачу відповідачем товару на суму 127374,00 грн.

Таким чином загальна заборгованість за розрахунками відповідача перед позивачем складає 4400,00 грн., а залишок товару на складі Комісіонера складає 14755,00 грн.

Оскільки акт звірки розрахунків згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинним документом, суд додатково відзначає, що між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки розрахунків за період з 01.03.10. по 01.06.10., з якого вбачається, що сторонами погоджено розмір основної заборгованості за взаємними розрахунками Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Приватним підприємством «Торговельний дім «Ніна О.»яка становить 4400,00 грн.

Пунктом 9.1 Договору строк дії Договору сторонами погоджено з моменту його підписання (09.03.10.) до 09.03.11.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не виконано своїх грошових зобовязань за Договором комісії, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Приватним підприємством «Торговельний дім «Ніна О.».

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом прийнятий до уваги факт визнання відповідачем заборгованості перед позивачем на суму 19155,00 грн.

Також судом встановлено, що таке визнання частини позовних вимог відповідачем не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує прав та законних інтересів третіх осіб.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою Договір № 5 від 09.03.10. є договором комісії.

Як визначено статтею 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст.1013 ЦК України).

Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він порушив умови Договору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 19155,00 грн. нормативно та документально доведені та на підставі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припустилася прострочення по платежах, позивач на підставі п. 10.2 Договору-1 просить стягнути з відповідача на свою користь 1140,38 грн. пені.

Відповідно до п. 10.2 Договору, у випадку несвоєчасного перерахування Комітенту грошових коштів, отриманих ним від реалізації продукції Комісіонер сплачує Комітенту пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного платежу за кожен день прострочки.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що Споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь Приватного підприємства «Торговельний дім «Ніна О.»підлягає стягненню 1140,38 грн. пені.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь збитків від інфляції в сумі 944,32 грн. та 253,46 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті спожитих послуг доступу до мережі Інтернет та послуг електрозвязку у визначений період.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь Приватного підприємства «Торговельний дім «Ніна О.»підлягає стягненню 944,32 грн. збитків від інфляції та 253,46 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Торговельний дім «Ніна О.»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговельний дім «Ніна О.»(99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Айвазовського, б. 3; код ЄДРПОУ 36932122) 19155 (девятнадцять тисяч сто пятдесят пять) грн. 00 коп. основного боргу, 1140 (одна тисяча сто сорок) грн. 38 коп. пені, 253 (двісті пятдесят три) грн. 46 коп. 3% річних, 944 (девятсот сорок чотири) грн. 32 коп. - збитків від інфляції, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 93 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 18.07.11.