Рішення № 17853974, 13.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/20713.07.11 За позовомСтрахового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія", м. Київ до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙ ГРАНД А", м. Київ

2. Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна”, м. Київ

провідшкодування 10 893,90 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1. пред. по довір.

Від відповідача 1.Мартинюк І.О. - директор

Від відповідача 2.ОСОБА_2 пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 10893,90 грн. страхового відшкодування в порядку регресу за Договором добровільного комплексного страхування ризиків. ( від 13.07.2009 р. ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 01.06.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 01.06.2011р. розгляд спору було відкладено на 30.06.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 30.06.2011р. розгляд спору було відкладено на 13.07.2011р. та залучено до участі у справі іншого відповідача - ЗАТ«СК «Провідна», за клопотанням позивача.

У звязку з цим, позивачем було уточнено заявлені позовні вимоги шляхом подання до суду відповідної письмової заяви про уточнення вимог, якою позивач просив стягнути з відповідача-1 на користь позивача 2 502, 51 грн., а з відповідача-2 на користь позивача 8 392, 39 грн., судові витрати покласти на відповідачів пропорційно до розміру стягнутої грошової суми.

У подальшому 13.07.2011р. представником позивача було уточнено свої позовні вимоги шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, якою позивач, у звязку з частковою оплатою відповідачем-1 заборгованості перед позивачем, просив суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача 1992, 51 грн., а з відповідача-2 на користь позивача 8 392, 39 грн., і відповідно відшкодувати судові витрати .

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач 1. у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позов. У своєму відзиві на позов відповідач-1 стверджував, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з нього понесених витрат є безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Станом на момент, коли дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів, належних ВАТ «ККПК»та відповідачу-1, у якій було нанесено механічні пошкодження належному ВАТ «ККПК»автомобілю, мала місце, належний відповідачу-1 автомобіль мав діючий страховий поліс обовязкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий відповідачем-2. Про наявність зазначеного полісу було повідомлено позивача після отримання від нього відповідної претензії.

З огляду на це, відповідач-1 вважав, що, з огляду на наявність такого страхового полісу, відшкодування понесених позивачем витрат у порядку зворотної вимоги має здійснювати страховик відповідач-2. Тому відповідач-1 просив суд у позові у частині стягнення з нього витрат у порядку зворотної вимоги на користь позивача відмовити.

Відповідач-2 у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позов. У своєму відзиві на позов відповідач-2 стверджував, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з нього понесених витрат є безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Станом на момент, коли дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів, належних ВАТ «ККПК»та відповідачу-1, у якій було нанесено механічні пошкодження належному ВАТ «ККПК»автомобілю, мала місце, належний відповідачу-1 автомобіль дійсно мав діючий страховий поліс обовязкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий відповідачем-2.

Проте, відповідно до норм діючого законодавства та умовами укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору особою, яка має право на отримання страхового відшкодування за заподіяну шкоду є відповідач-1. Для отримання відповідного відшкодування відповідач-1 зобовязаний був звернутися з відповідною заявою до відповідача-2 та надати необхідні документи. Оскільки відповідачем-1 не було надано відповідачу-2 повного пакету документів, який є необхідним відповідно до умов укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 страхового договору, то відповідачем-2 у виплаті страхового відшкодування було мотивовано відмовлено.

З огляду на це, відповідач-2 вважав, що відшкодування понесених позивачем витрат у порядку зворотної вимоги має здійснювати відповідач-1. Тому відповідач-2 просив суд у позові у частині стягнення з нього витрат у порядку зворотної вимоги на користь позивача відмовити.

В судовому засіданні 13.07.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2009р. між позивачем та ВАТ «ККПК»було укладено Договір добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту №22-940008-3763/771/13/0709 (надалі «Договір»), відповідно до якого було застраховано автомобіль марки Chevrolet Lacetti д.н. НОМЕР_2 (надалі «Автомобіль Шевроле»).

12.04.2010 р. на вулиці Київській, 130 у м. Обухові Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Автомобіля Шевроле, яким керував працівник ВАТ «ККПК»ОСОБА_4. та автомобіля марки МАЗ д.н. НОМЕР_1 (надалі «Автомобіль МАЗ»), яким керував водій ОСОБА_3.

20.04.2010 р. Головним управлінням в м. Києві Управління ДАІ було видано довідку про дорожньо-транспортну пригоду, у якій зазначалося про те, що дорожньо-транспортна пригода за участю Автомобіля Шевроле та Автомобіля МАЗ (зіткнення) сталася 12.04.2010 р. о 14:30 у м. Обухові на вулиці Київській, 130 внаслідок порушення водієм Автомобіля МАЗ ОСОБА_3 п. 13.1. Правил дорожнього руху України, за фактом чого було складено протокол про адміністративне правопорушення, який було направлено до суду.

22.04.2010 р. постановою Обухівського районного суду Київської області у справі №3-916/10 (копія є у матеріалах справи) було визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

26.04.2010 р. аварійним комісаром ОСОБА_5 було складено Протокол огляду транспортного засобу (Автомобіля Шевроле), встановлено характер пошкоджень, нанесених йому унаслідок ДТП, а також складено Звіт №00319 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Chevrolet Lacetti д.н. НОМЕР_2 (надалі «Звіт №00319»).

09.06.2010 р. філією «Автоцентр на Столичному»ПАТ «Українська автомобільна корпорація»було виставлено ВАТ «ККПК»рахунок фактуру №0000037993В на ремонт Автомобіля Шевроле на загальну суму 10 893, 90 грн.

10.06.2010 р. ВАТ «ККПБ»на підставі вищевказаного рахунку-фактури було перераховано на банківський рахунок філії «Автоцентр на Столичному»ПАТ «Українська автомобільна корпорація»грошові кошти у сумі 10 893, 90 грн. (копія виписки з банківського рахунку ВАТ «ККПК»є у матеріалах справи).

10.06.2010 р. між ВАТ «ККПБ»та філією «Автоцентр на Столичному»ПАТ «Українська автомобільна корпорація» було підписано Акт виконаних робіт №2010016858, яким засвідчено факт виконання філією «Автоцентр на Столичному»ПАТ «Українська автомобільна корпорація»ремонту належного ВАТ «ККПК»Автомобіля Шевроле.

16.08.2010 р. позивачем було складено Страховий акт №СНТ-22/94/008/3763-02 про здійснення виплати на користь ВАТ «ККПК»страхового відшкодування за Договором у сумі 10 893, 90 грн. та розрахунок страхового відшкодування до зазначеного вище Акту.

Позивач за платіжним дорученням №2460 від 25.08.2010 р. (копія є у матеріалах справи) здійснив виплату на користь ВАТ «ККПК» страхового відшкодування у розмірі 10 893, 90 грн.

11.02.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача-1 претензію про відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги на суму 10 893, 90 грн., якою позивач вимагав погасити зазначену заборгованість шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок (копія претензії з доказом направлення та вручення є у матеріалах справи).

11.04.2011 р. відповідачем-1 було направлено на адресу позивача відповідь на претензію у формі листа №04/11-01, яким відповідач-1 повідомив позивача про те, що Автомобіль МАЗ, який брав участь у ДТП і з вини водія якого було заподіяно шкоду Автомобілю Шевроле, мав на той час діючий страховий проліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, виданий відповідачем-2. У звязку з цим, відповідач-1 пропонував звернутися за відшкодуванням напряму до відповідача-2.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, що брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Правовідносини сторін щодо відшкодування витрат у порядку зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди (збитків), станом на сьогоднішній день в Україні регулюються Цивільним кодексом України, а також нормами спеціального законодавства України - Закону України «Про страхування»(надалі «Закон про страхування») та Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі «Закон про автоцивілку»).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з довідки про дорожньо-транспортну пригоду, виданої, 20.04.2010 р. Головним управлінням в м. Києві Управління ДАІ, наказу відповідача-1 від 30.03.2010 р. «Про прийняття на роботу»та подорожнього листа вантажного автомобіля серії 03В №671114, Автомобіль МАЗ, яким було пошкоджено належний ВАТ «ККПК», належав відповідачу-1, а водій, який перебував за кермом Автомобіля МАЗ був працівником відповідача-1 та виконував свої трудові (службові) обовязки.

Таким чином, відповідно до норм діючого законодавства України, особою, відповідальною за заподіяння шкоди Автомобілю Шевроле унаслідок вчинення ДТП є відповідач-1 як юридична особа, що є власником Автомобіля МАЗ, та у якій працював водій, що перебував у момент скоєння ДТП за кермом вказаного автомобіля.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, відповідно до норм діючого законодавства України відшкодуванню підлягають втрати, які ВАТ «ККПК»як власник пошкодженого Автомобіля Шевроле зробило для відновлення пошкодженого автомобіля, тобто, реальна вартість виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з Полісу №ВВ/6797675 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого відповідачем-2 відповідачу-1 з строком дії з 00:00 20.10.2009 р. до 19.10.2010 р. включно (надалі «Поліс»), станом на момент скоєння ДТП, відповідальність відповідача-1 за заподіяння шкоди, завданої Автомобілем МАЗ було застраховано у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 29 Закону про автоцивілку у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону про автоцивілку обовязковим лімітом відповідальності страховика є грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Абзацом 2 п. 12.1. ст. 12 Закону про автоцивілку передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом (п. 2) за погодженням відповідача-1 та відповідача-2 було встановлено франшизи у розмірі 510, 00 (пятисот десяти) грн.

Відповідно до Звіту №00319 вартість відновлювального ремонту Автомобіля Шевроле без урахування фізичного зносу запчастин визначено у розмірі 10 113, 76 грн., а вартість відновлювального ремонту Автомобіля Шевроле з урахуванням фізичного зносу складових, що підлягають заміні, визначено у розмірі 8 902, 39 грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті за Полісом, складає різницю між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складових, що підлягають заміні, та франшизою, і у грошовому вимірі становить 8 392, 39 грн.

З огляду на це, оскільки сума страхового відшкодування (страхової виплати) за Полісом є меншою фактичний розмір шкоди, заподіяний ВАТ «ККПК»та відшкодований позивачем, який становить 10 893, 90 грн., то, відповідно до ст. 1194 ЦК України, різниця між фактичним розміром заподіяної шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) підлягає сплаті особою, якій належало джерело підвищеної небезпеки Автомобіль МАЗ і на якій працював водій ОСОБА_3., що є винним у заподіянні шкоди тобто, відповідачем-1.

Твердження відповідача-1 про те, що він є неналежним відповідачем у справі, і що відповідне відшкодування у повному обсязі має бути здійснено відповідачем-2 як страховиком згідно Полісу, суд до уваги не приймає як таке, що є безпідставним, необґрунтованим та спростовується наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, платіжним дорученням №2460 від 25.08.2010 р. підтверджується факт здійснення відшкодування позивачем шкоди ВАТ «ККПК», завданої майну останнього відповідачем-1, шляхом виплати на користь ВАТ «ККПК»страхового відшкодування у розмірі 10 893, 90 грн.

Разом з тим, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, платіжним дорученням №2623 від 01.06.2011 р. підтверджується факт оплати відповідачем-1 на користь позивача лише суми франшизи, яка не включається до суми страхового відшкодування за Полісом у розмірі 510, 00 грн. Будь-якими іншими доказами факт сплати відповідачем-1 та/або відповідачем-2 суми страхового відшкодування, у розмірі, сплаченому позивачем на користь ВАТ «ККПК»не підтверджується.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, та вирішує стягнути з відповідача-2 суму страхового відшкодування у розмірі згідно Полісу у сумі 8 392, 39 грн., а з відповідача-1 різницю між фактичним розміром шкоди, заподіяної відповідачем-1 майну ВАТ «ККПК»та відшкодованої останньому позивачем, і страховою виплатою з урахуванням часткової сплати відповідачем-1 на користь позивача відшкодування у сумі 510, 00 грн., тобто у розмірі 1 992, 51 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено, то, згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у звязку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, а саме: унаслідок заподіяння останнім шкоди майну ВАТ «ККПК», відшкодування якої було здійснено позивачем, та подальшому відмови відповідача-1 від забезпечення відшкодування позивачу сплаченої на користь ВАТ «ККПК»суми грошових коштів у порядку зворотної вимоги, суд вирішує покласти на відповідача-1 державне мито у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЙ ГРАНД А»(вул. Туполєва, 17-Ж, м. Київ, 04128, ідентифікаційний код 30630627) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «ГАРАНТІЯ»(вул. Костянтинівська, 56, оф. 13, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 21130899), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 1992, 51 (одну тисячу девятсот девяносто дві грн. 51 коп.) гривень, 108, 94 (сто вісім грн. 94 коп.) гривень державного мита та 43, 16 (сорок три грн. 16 коп.) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»(бульвар Тараса Шевченка, 37/122, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 23510137) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «ГАРАНТІЯ»(вул. Костянтинівська, 56, оф. 13, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 21130899, - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 8392, 39 (вісім тисяч триста девяносто дві грн. 39 коп.) гривень, 192, 84 (сто девяносто дві грн. 84 коп.) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 20 липня 2011 року.