Рішення № 17853952, 18.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/29118.07.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

третя особа: Гриськов Сергій Миколайович

про стягнення 25 938,95 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № 104 від 24.11.10.

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю № 1783-НЮ від 10.05.11.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 25 938,95 грн., в тому числі 25638,95 грн. виплаченого страхового відшкодування та 300,00 грн. вартість проведеної авто товарознавчої експертизи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виплатив страхове відшкодування по Договору добровільного страхування у звязку з чим набув право регресної вимоги до відповідача, а відповідач на звернення позивача про відшкодування регресної вимоги не відповів, суму страхового відшкодування не виплатив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 порушено провадження по справі № 53/291, розгляд справи призначено на 27.06.2011.

У звязку з незявленням в судове засідання 27.06.2011 представників сторін розгляд справи було відкладено на 18.07.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2011 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2011 подав заяву про застосування строків позовної давності та надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначив про заявлені строки позовної давності та наголосив на тому, що постанова Соломянського районного суду м. Києва якою було визнано винною особою працівника відповідача не відповідає вимогам закону, а тому вина водія відповідача не доведена.

Третя особа в судове засідання не зявилася, про причини неявки суду невідомо.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Гр. ОСОБА_3. 10.11.2007 року об 11 год. 30 хв. в м. Києві на перехресті вулиць Урицького та вул. Стадіонної, керуючи автомобілем УАЗ, д/н НОМЕР_1, під час руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Фольксваген, д/н НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР України.

Відповідно до Постанови Соломянського районного суду м. Києва № 3-27721/07 від 25.12.2007 було вставлено що водій ОСОБА_3. порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_3. встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_3. було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб Фольксваген, д/н НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно по Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 45353 від 02.04.2007.

Згідно зі Звітом № 1726 від 18.12.2007 з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген, д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 22146,32 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 25638,95 грн. (страховий акт № 2530 від 03.03.2008).

Позивач перерахував страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 25638,95 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень: № 5918 від 13.03.2008 та № 596 від 18.03.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Виходячи з положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля УАЗ, д/н НОМЕР_1, є відповідач по справі, що підтверджується належним чином завіреною копією Довідки Управління державної автомобільної інспекції МВС України Головне управління в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду від 12.11.2007.

У звязку з наведеним, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 45353 від 02.04.2007, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа має до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 222 від 02.02.2011 про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП. На підтвердження направлення листа з додатками позивач надав суду копію належним чином завірену копію реєстру відправлень кореспонденції від 03.02.2011.

Відповідач відповіді на лист не надав, страхове відшкодування не сплатив.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача шкоду в порядку регресу в розмірі 25638,95 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 22146,32 грн.

Також необхідно зазначити, що позивач перерахував потерпілій особі (власнику застрахованого транспортного засобу по Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 45353 від 02.04.2007 суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 2037,63 грн. (страховий акт № 4104 від 03.03.2008).

В результаті позивач має право на стягнення з відповідача страхової виплати, яку він перерахував по добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 1726 від 18.12.2007 в рамках суми визначеної у звіті в розмірі 22146,32 грн.

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в частині суми страхового відшкодування в розмірі 22146,32 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2011 подав заяву про застосування строків позовної давності.

Як вбачається зі статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. (стаття 253 Цивільного кодексу України).

В п. 6 статті 261 ЦК України встановлено, що початок перебігу позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання.

На доказ виконання основного зобовязання позивач надав суду належним чином завірені копії платіжних доручень: № 5918 від 13.03.2008 та № 596 від 18.03.2008.

При дослідженні платіжних доручень № 5918 від 13.03.2008 та № 596 від 18.03.2008 судом було встановлено, що вказані суми в платіжних дорученнях були проведені банком 27.03.2011, про що свідчать відмітки банку на вказаних платіжних дорученнях. Таким чином, позивач виконав основне зобов'язання по виплаті страхового відшкодування - 27.03.2011.

З огляду на зазначене, початок перебігу позовної давності за регресними зобов'язанням по вказаному спору є дата 28.03.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав позовну заяву до суду 21.03.2011.

Таким чином, суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності у звязку з чим просить відмовити у позовній заяві, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строків позовної давності.

Щодо зазначеного відповідачем про те, що постанова Соломянського районного суду м. Києва якою було визнано винною особою працівника відповідача не відповідає вимогам закону, а тому вина водія відповідача не доведена необхідно зазначити наступне.

Суд не приймає до уваги вказане відповідачем, оскільки, зазначена постанова Соломянського районного суду м. Києва № 3-27721/07 від 25.12.2007 набрала законної сили та не оскаржувалась в апеляційному та касаційному порядку. А тому, у суду не має підстав ставити під сумнів зазначені факти в постанові Соломянського районного суду м. Києва № 3-27721/07 від 25.12.2007.

Позивач також заявив про відшкодування витрат вартості авто-товарознавчого дослідження в розмірі 300,00 грн.

Витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості авто-товарознавчого дослідження не передбачені наведеними положеннями закону “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у звязку з чим в цій частині заявлені позовні вимоги до відповідача є безпідставними.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та обмежується укладеним договором страхування.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 5; код ЄДРПОУ 23734213) 22146 (двадцять дві тисячі сто сорок шість) грн. 32 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 221 (двісті двадцять одна) грн. 46 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 201 (двісті одна) грн. 49 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 21.07.2011