Рішення № 17853951, 14.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/12014.07.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Власт-Буд»

про стягнення 153063,00 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 01.01.2011);

від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 20.01.2011).

В судовому засіданні 14 липня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фієста»(надалі позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Власт-Буд»(надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на суму 153063,00 грн., в тому числі 103454,87 грн. основного боргу, 34967,75 грн. інфляційних, 5901,18 грн. 3% річних та 8739,20 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обовязків за договором не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Ухвалою від 25.05.2011 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 07.06.2011. В судове засідання 07.06.2011 представники сторін не зявилися, розгляд справи відкладено до 16.06.2011. В судовому засіданні 16.06.2011 оголошено перерву до 30.06.2011. В судовому засіданні 30.06.2011 розгляд справи відкладено до 14.07.2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2008 року між позивачем (Постачальник) та ТОВ «БК «Градострой», правонаступником якого є відповідач, що не заперечується відповідачем (Покупець) було укладено Договір №44/01-08 (надалі Договір), згідно якого позивач зобовязався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

У відповідності до п. 1.2 Договору товар передається партіями; партією товару вважається його кількість, вказана в накладній. А згідно із п. 4.2 Договору факт передачі товару позивачем і прийняття його відповідачем підтверджується товаро-транспортними накладними та видатковими накладними.

Позивач відповідно до видаткових накладних № РН-000188 від 29.02.2008, № РН-000191 від 29.02.2008, № РН-000284 від 12.03.2008, № РН-000220 від 17.03.2008, № РН-000377 від 12.05.2008 у відповідності до умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 182954,87 грн. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписами його представників по довіреностям № 216122 від 22.02.2008, № 216132 від 04.03.2008, № 216140 від 17.03.2008 в видаткових накладних (належним чином засвідчені копії видаткових накладних та довіреностей містяться в матеріалах справи).

У відповідності до п. 6.1 Договору, відповідач здійснює оплату партії товару на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 банківських днів з дати передачі товару або протягом 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, якщо інше не обумовлене в додатках.

Відповідачем 11.03.2008 було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару на суму 25000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за 11.03.2008.

19 жовтня 2009 року між позивачем (Кредитор), відповідачем (Первісний боржник) та ТОВ «Інтервуд»(Новий боржник) було укладено Договір № 127 про переведення частини боргу (надалі Договір про переведення частини боргу), у відповідності до умов якого відповідач перевів на ТОВ «Інтервуд»частину боргу (грошове зобовязання) у розмірі 54500,00, що виник на підставі Договору № 44/01-08 від 03.01.2008, проти чого не заперечував позивач.

В період з 19.10.2009 по 19.08.2010 ТОВ «Інтервуд»оплатило позивачу в рахунок погашення заборгованості по Договору та у відповідності до умов Договору про переведення частини боргу 54500,00 грн.

Оплату решти вартості поставленого позивачем товару у сумі 103454,87 грн. відповідачем здійснено не було.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобовязання за договором щодо оплати вартості отриманого товару виконав неналежним чином, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару складає 103454,87 грн.

Посилання відповідача на закінчення терміну позовної давності щодо стягнення основного боргу не приймаються судом до уваги, зважаючи на наступне.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. А згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилом частини пятої ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 19.10.2009 було вчинено дію, що свідчить про визнання нею свого боргу перед позивачем, а саме укладено Договір про переведення частини боргу. А тому 19.10.2009 перебіг позовної давності щодо вимог про сплачу основного боргу вартості поставленого товару, був перерваний, після чого перебіг цього строку розпочався заново. За таких умов строк позовної давності до цих вимог закінчується 19.10.2012, а позовна заява була подана позивачем 24.05.2011, тобто в межах встановленого строку.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем зобовязання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних в розмірі 34967,75 грн. та 3% річних в розмірі 5901,18 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату поставленої партії товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент оплати пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як свідчать матеріали справи, з часу переривання позовної давності (19.10.2009) до часу подання позовної заяви (24.05.2011) минуло більше 1 року і 7 місяців. А тому позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності щодо стягнення пені.

У відповідності до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи міститься заява відповідача щодо застосування строку позовної давності, в тому числі і до вимог про стягнення пені. А тому сплив спеціальної позовної давності щодо стягнення пені є підставою для відмови у позові в частині стягнення пені в сумі 8739,20 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 144323,80 грн., в тому числі 103454,87 грн. основного боргу, 34967,75 грн. інфляційних та 5901,18 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 1665,08 грн. (1443,24 грн. державного мита та 221,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Власт - Буд» (ідентифікаційний код 34840627, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-Г, р/р 26007031897571 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, або будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста»(ідентифікаційний код 31781098, адреса: 03680, м. Київ, вул. Горького, 172, офіс 519, р/р 26003000036601 в ПАТ «КредитВестБанк», МФО 380441) 103454,87 (сто три тисячі чотириста пятдесят чотири гривні 87 копійок) грн. основного боргу, 34967,75 (тридцять чотири тисячі девятсот шістдесят сім гривень 75 копійок) грн. інфляційних, 5901,18 (пять тисяч девятсот одну гривню 18 копійок) грн. 3-х відсотків річних та судові витрати у сумі 1665,08 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят пять гривень 08 копійок). Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 19.07.2011р