Ухвала суду № 17853627, 18.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18.07.11№ 05-5- 39 / 8004 Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"

про стягнення коштів на суму 25 772,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № б/н від 20.06.2011 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Позовна заява відповідно до приписів п. 2-1 ч. 2 ст. 54 ГПК України повинна містити документи, що підтверджують за громадянином статус субєкта підприємницької діяльності.

Згідно абз. 3 ст. 1 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - "Закон України") Єдиний державний реєстр - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою здійснюється шляхом державної реєстрації останньої (ч. 1 ст. 4 Закону України).

У частині 4 ст. 17 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" наведений перелік відомостей щодо фізичної особи - підприємця, які повинні міститися у Єдиному державному реєстрі, зокрема, ім"я фізичної особи, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, місце проживання, дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата та номер запису про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію тощо.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності доданих до позовної заяви документів на підтвердження за позивачем статусу суб"єкта підприємницької діяльності, суд не може дійти однозначного висновку стосовно вірного найменування позивача (у тексті позовної заяви позивач зазначає - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, проте у тексті договору по обслуговуванню договорів та врегулювання збитків № 01-08/03 від 17.03.2008 р. визначено - Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес, а відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України - якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Пунк том 2 частини другої статті 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зок рема, найменування та місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.

Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є ад реса органу або особи, які відповідно до установчих документів юри дичної особи чи закону виступають від її імені. Аналогічне визначення містить ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Місцезнаходження юри дичної особи визначається засновниками в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому органу під час державної реєстрації (наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 квітня 2007 р. № 54).

Згідно ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Відповідно до абз. 6 п. 3.1 Роз'ясненень Вищого арбітражного суда, від 18.09.1997, № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Отже, місцезнаходження у позовній заяві повин но визначатися та вказуватися, а рівно враховуватися позивачем при виконанні приписів ч. 1 ст. 56 ГПК України, згідно з установчими документами юридичної особи, даними її державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

У тексті позовної заяви у якості найменування відповідача зазначено: Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія", а у якості місцезнаходження останнього - наступна адреса: 03150, м. Київ, Димитрова, 5-б.

Згідно фіскального чеку № 4832 від 20.06.2011 р. та опису вкладення у цінний лист позивач направив позовну заяву і додані до неї документи відповідачу за вищенаведеною адресою.

Оскільки позивачем не вказано та до позовної заяви у якості додатків не додано установчих документів юридичної особи відповідача, відповідних довідок про знаходження відповідача у ЄДРПОУ із зазначенням його повного найменування та місцезнаходження, суду не доведено, що повним та вірним найменуванням відповідача є саме Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія", а місцезнаходженням останнього вказана у позовній заяві адреса (03150, м. Київ, Димитрова, 5-б). А тому, у суду відсутні підстави вважати фіскальний чек № 4832 від 20.06.2011 р. з описом вкладення у цінний лист в якості виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України. Крім того, з доданого до позовної заяви опису вкладення у цінний лист не можливо встановити, які саме документи були направлені відповідачу, оскільки їх перелік в описі вкладення відсутній, а лише вказано "позовна заява (з додатками) про стягнення 25 772,74 грн.".

Зазначені вище обставини є підставами для повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду на підставі п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до п. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход Державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України.

У якості доказу сплати державного мита позивач залучив до позовної заяви квитанцію (без номера та дати), заповнену платником, разом з квитанцією № 13/13 від 20.06.2011 р., яка роздрукована через касовий апарат. Проте, наведені квитанції не приймаються судом у якості належних доказів сплати державного мита, оскільки квитанція, заповнена платником, а рівно, і квитанція, яка роздрукована через касовий апарат, не містять печатки банківської установи та підпису касиру, які б підтверджували сплату державного мита у сумі 257,73 грн.

Крім того, відповідно до листа ГУ ДКУ у м. Києві № 6.1-08/1189 від 09.02.2007 року реквізити рахунків для зарахування державного мита, що справляються з позовних заяв, що подаються на розгляд Господарського суду міста Києва, за кодом бюджетної класифікації 22090200, символом звітності 095 наступні:

№ рахунку 31110095700011

Банк ГУ ДКУ у м. Києві

Отримувач УДК у Шевченківському р-ні м. Києва

МФО 820019

Код ЗКПО 26077968.

Як вбачається з квитанції № 13/13 від 20.06.2011, доданої Позивачем як доказ сплати державного мита, Позивачем не вірно вказані наступні реквізити для зарахування державного мита, а саме:

Отримувач ГУДКУ у м. Києві.

Таким чином, наведена квитанція не може вважатися документом, який підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивач залучив до позовної заяви квитанцію (без номера та дати), заповнену платником, разом з квитанцією № 15/15 від 20.06.2011 р., яка роздрукована через касовий апарат. Проте, наведені квитанції не приймаються судом у якості належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки квитанція, заповнена платником, а рівно, і квитанція, яка роздрукована через касовий апарат, не містять печатки банківської установи та підпису касиру, які б підтверджували сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 2, 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя Гумега О.В.