Рішення № 17853167, 05.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/15905.07.11 За позовом Приватне підприємство «РСУ-49»

До 1. Севастопольської міської ради

2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник за довіреністю

Перфільєв В.Г. - директор

від відповідача -1 не зявився

від відповідача-2 ОСОБА_3 представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.05.2011 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи Господарського суду міста Севастополя № 5020-774/2011 за позовом Приватного підприємства «РСУ-49»до Севастопольської міської ради, ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення Севастопольської міської ради № 2817 від 02.03.2005 та договору оренди земельної ділянки від 09.06.2005, які були направлені господарським судом міста Севастополя до господарського суду міста Києва у відповідності до вимог ст.ст. 16, 17 ГПК України.

У відповідності до здійсненого розподілу автоматизованою системою документообігу суду, зазначену справу було передано для розгляду по суті судді цього ж суду Станіку С.Р.

Суд, розглянувши матеріали справи № 5020-774/2011,ухвалою від 27.05.2011 прийняв справу до свого провадження, призначив її до розгляду, присвоївши вказаному провадженню реєстраційний №47/159, призначив розгляд справи на 08.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 розгляд справи відкладено до 05.07.2011.

В судовому засіданні 05.07.2011 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача в частині визнання недійсними рішення Севастопольської міської ради № 2817 від 02.03.2005 та договору оренди земельної ділянки від 09.06.2005, укладеного між відповідачами, мотивовано тим, що зазначене рішення суперечить ст. ст. 116, 120, 141, 142, 149, 151 Земельного кодексу України, оскільки зазначеним рішенням припинено право користування позивача земельною ділянкою по пр. Ген. Острякова, 123 «б» в м. Севастополь без наявності його добровільної відмови від зазначеної земельної ділянки та без розділу в натурі обєкта нерухомості, що на ній розташований та належить на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачу-2, що є підставами визнання недійсним оскаржуваного рішення та оспорюваного договору.

Відповідач-1 через канцелярію Господарського суду міста Києва надав відзив на позов, якому наголошував на тому, що підстави для задоволення позову відсутні з огляду на наступне. У 2004 році на адресу Севастопольської міської ради були надані Севастопольської міської державною адміністрацією, яка проводила на той час обробку документів щодо узгодження проектів відводу земельних ділянок, матеріали по узгодженню проекту відводу земельної ділянки відповідачу-2. Дані матеріали містили все необхідні документи для надання відповідачу-2 в оренду земельної ділянки для обслуговування 14/25 капітального об'єкта нерухомості, що складається з окремого приміщення площею 28 кв.м, зареєстрованого на праві приватної власності за ним. Оскільки раніше дана земельна ділянка була надана ПП «РСУ-49»у користування Севастопольською міською державною адміністрацією строком до 01.06.2009, Севастопольської міської державною адміністрацію був наданий лист ПП «РСУ-49»про відмову від частини даної земельної ділянки, під приміщенням, яке належить відповідачу-2 за умови відшкодування земельного податку (орендної платні) за попередні роки, а також квитанція про сплату відповідачем-2 встановленого розміру даного відшкодування. Крім того, відповідно до інформації податкової служби м. Севастополя ПП «РСУ-49»відмовилося від сплати земельного податку (орендної платні) за частину земельної ділянки під об'єктом нерухомості ОСОБА_1 Також відповідно до заяви Директора ПП «РСУ-49» Перфільєва В.Г. від 12.09.2000, відповідачем-2 виконані усі умови договору про дольову участь у будівництві та ПП «РСУ-49»претензій до приватного підприємця не має. Внасліок відмови ПП «РСУ-49»узгоджувати межи користування земельної ділянкою відповідачу-2 встановлені межи виключно у розмірі приміщення (по стінам), Севастопольської міською радою прийнято рішення про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 0,036 га ОСОБА_1 (14/25 частки).

Також, відповідачем-1 заявлено про застосування до вимог позивача трирічного строку позовної давності згідно ст.ст. 261, 267, 268 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 05.07.2011 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у їх задоволенні відмовити. У письмовому відзиві відповідач-2 наголошував на тому, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1005-р від 15.06.1999 року «Про надання в тимчасове користування приватному підприємству РСУ-29 земельних ділянок для розміщення торгівельних павільйонів та павільйонів очікування по пр. Ген. Острякова та на 5 км Балаклавського шосе м. Севастополя приватному підприємству «РСУ-29»була надана в тимчасове користування земельна ділянка загальної площею 0,0080 га, про що подальшому укладений договір № 434 від 05.08.1999 року на право тимчасового користування землею на земельну ділянку - пр. Ген. Острякова (зупинка вул. Хрюкина). Для будівництва павільйонів між ПП «РСУ-29»та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір дольової участі у будівництві павільйону на тролейбусній запинки за адресою м. Севастополь, вул. Хрюкіна. Додатковою угодою до даного договору від 10.08.2000 були визначені долі у будівництві між ПП «РСУ-29»та ФОП ОСОБА_1, згідно якою сторонами визначені окремі приміщення відповідно до внесеним у будівництво коштами. На підставі даної додаткової угоди та акту прийому передання від 12.09.2000 ФОП ОСОБА_1 від ПП «РСУ-29»було передано у власність окреме приміщення 1 (лит. А) площею 28 кв. м та підвальне приміщення під приміщенням загальною площею 10 кв. м., про що надано відповідне свідоцтво про право власності.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1005-р від 15.06.1999 позивачу була передана земельна ділянка площею 0,008 га для розміщення торгового павільйону і павільйону очікування за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова 123 "б".

05.08.1999 між ПП "РСУ-49" і Севастопольською державною міською адміністрацією був укладений договір № 434 на право тимчасового користування вказаною ділянкою, згідно якого ПП «РСУ-49»було передано у тимчасове користування строком до 01.06.2009 земельну ділянку площею 0,008 га для розміщення торгового павільйону і павільйону очікування за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова 123 "б".

Як зазначав позивач у позові, на земельній ділянці площею 0,008 га за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова 123 "б" ним спільно з відповідачем-2 був побудований об'єкт нерухомості - торговий павільйон з продажу товарів народного споживання з навісом для очікування пасажирів, що підтверджується додатковою угодою до договору про пайову участь у будівництві від 10.08.2000, актом приймання передавання від 12.09.2000.

Згідно Свідоцтва про право власності, виданого Управлінням майна міста Севастополя Севастопольської міської державної адміністрації від 14.09.2000, торгівельний павільйон з навісом очікування в цілому, який знаходиться у м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 123-б, належить ПП «РСУ-49»на праві приватної власності, а згідно свідоцтва про право власності від 14.09.2000, 14/25 частин торгівельного павільйону з навісом належить на праві власності відповідачу-2.

В матеріалах справи наявна завірена позивачем та відповідачем-1 копія листа від 07.06.2002, складеного директором позивача Перфільєвим В., адресованого начальнику відділу землевпорядної експертизи та міських земель м.Севастополя, згідно якого директор позивача повідомляв про те, що згідно договору № 434 позивач сплачував за користування земельною ділянкою, виділеною у тимчасове користування за адресою: м.Севастополь, прт. Ген. Острякова, 123 «б». ПП «РСУ-49» не заперечує проти переоформлення 14/25 частин на відповідача-2 при погашенні заборгованості за вказану частину.

Згідно Проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для обслуговування 14/25 частин торгівельного павільйону з навісом очікування підприємця ОСОБА_1 по проспекту Ген. Острякова, 123 «б»у Ленінському районі міста Севастополя, належним чином затвердженого та розробленого на підставі рішення Севастопольської міської ради від 19.10.2004 № 2245, проектуєма до відведення земельна ділянка розташована по проспекту Ген. Острякова, 123 «б», де на даний час існує торговий павільйон з навісом очікування підприємця ОСОБА_1 та ПП «РСУ-49», який знаходиться у спільній частковій власності відповідача-2 14/25 частин, позивача 11/25 частин. Згідно наведеного розрахунку частин земельної ділянки для обслуговування павільйону, проектом відведення визначено частину земельної ділянки для відведення відповідачу 2, а саме: 0,0036 га.

02.03.2005 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 2817 «Про припинення ПП «РСУ-49»права тимчасового користування частиною земельної ділянки площею 0,0036 га по пр.. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна) та переданні в оренду зазначеної земельної ділянки для обслуговування 14/25 частин торгівельного павільйону з навісом очікування підприємцю ОСОБА_1», згідно якого підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,036 га по пр. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна) для обслуговування 14/25 частин торгівельного павільйону з навісом очікування (п. 1), припинено ПП «РСУ-49»право тимчасового користування частиною земельної ділянки площею 0,036 га по пр. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна), наданого для розміщення торгівельного павільйону та павільйону очікування, у звязку з добровільною відмовою (п. 2), передано підприємцю ОСОБА_1 в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,036 га по пр. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна) для обслуговування 14/25 частин торгового павільйону з навісом очікування з віднесенням даних земель до категорії земель жилої та суспільної забудови (п. 3).

09.06.2005 між відповідачем-1 - Севастопольською міською радою, як орендодавцем, та відповідачем 2 ФОП ОСОБА_1, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі- оспорюваний договір, договір оренди від 09.06.2005), згідно якого орендодавець у відповідності з рішенням Севастопольської міської ради № 2817 від 02.03.2005 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0036 га для обслуговування 14/25 частини торгівельного павільйону з навісом очікування з віднесенням даних земель до категорії земель жилої та суспільної забудови, яка знаходиться у м. Севастополь, пр.. Генерала Острякова, 123 «б»(зупинка «вул.. Ген. Хрюкіна»).

Згідно договору оренди від 09.06.2005, у відповідності до кадастрового плану на земельній ділянці знаходиться 14/25 частин капітальної споруди (торговельного павільйону), що належить відповідачу-2 (п. 2.2), договір укладено строком на 25 років (п. 3.1).

Позивач листом № 49/303 від 10.09.2009 повідомив відповідача-2 про те, що при перевірці кадастрових планів та експертизи технічної документації по земельній ділянці по вул. Ген. Острякова, 123 «б»встановлено, що геодезичні координати та кадастрові плани частин земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 не відповідають фактичному розташуванню обєкту на місцевості, технічна документація не погоджувалась з суміжними землекористувачами.

У відповідь на лист позивача, відповідач-2 листом від 12.10.2009 повідомив позивача про те, що рішенням сесії севастопольської міської ради було затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0036 га, розташованої по вул.. Ген. Острякова. 123 «б», ОСОБА_1 і як наслідок укладено договір оренди земельної ділянки.

Севастопольська міська рада листом від 06.05.2010 № 03-15/1893 повідомила позивача про те, що виходячи з того, що межі та площа земельної ділянки у м. Севастополь, прт. Ген. Острякова, 123 «б»- змінились, а також відсутнє рішення органа влади про надання земельної ділянки площею 0,0044 га, відповідач-2 повертає надану технічну документацію по землеустрою на доопрацювання. До того ж, згідно наданої технічної документації по землеустрою, позивач є власником 11/25 частин торгівельного павільйону з навісом очікування пасажирів по прт. Ген. Острякова, 123-б, отже враховуючи те, що право власності на споруду належить у частинах кільком особам, позивачу запропоновано звернутись з відповідною заявою до органів влади згідно з особою, якою буде підтверджено право власності на інші частини споруди або у відповідності до статті 367 Цивільного кодексу України провести розподіл в натурі споруд, які знаходяться у спільній частковій власності.

19.10.2010 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 11391 «Про відмову у передачі в оренду ПП «РСУ-49»земельної ділянки площею 0,044 га, що розташована по пр. Ген. Острякова 123 "б" для обслуговування 11/25 частин торгівельного павільйону та навісу очікування», згідно якого ПП «РСУ-49»було відмовлено у передачі в оренду земельної ділянки площею 0,044 га, що розташована по пр. Ген. Острякова 123 "б" для обслуговування 11/25 частин торгівельного павільйону та навісу очікування, у звязку з недотриманням вимог статті 123 Земельного кодексу України та ст. 56 Закону України «Про землеустрій».

Також, судом було направлено судовий запит до КП Севастопольського міського БТІ та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна щодо встановлення обставини справи щодо того, чи здійснювався та реєструвався зазначеним органом у встановленому законом порядку виділ в натурі частки майна ФОП ОСОБА_1 у обєкті нерухомості, розташованого на земельній ділянці у м.Севастополь по пр. Ген. Острякова,123-б, чи реєструвався взагалі виділений в натурі обєкт як окремий обєкт нерухомості та які взагалі обєкти нерухомості зареєстровані та за ким на земельній ділянці у м.Севастополь по пр. Ген. Острякова,123-б.

Згідно відповіді до КП Севастопольського міського БТІ та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна № 5938 від 02.07.2011, право власності на торгівельний павільйон по пр.-ту. Ген. Острякова, 123 «б»у м.Севастополі зареєстровано: 11/25 частин за ПП «РСУ-49»на підставі свідоцтва про право власності від 04.09.2000, а 14/25 частин за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14.09.2000.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради № 2817 від 02.03.2005 та укладення між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 09.06.2005), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2). Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 5).

Згідно статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради № 2817 від 02.03.2005 та укладення між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 09.06.2005), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Ч. 1,2,4 статті 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради № 2817 від 02.03.2005 та укладення між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 09.06.2005), визначено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктом 4 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради № 2817 від 02.03.2005 та укладення між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 09.06.2005) визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоровя, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі обєкти, визначені відповідно до закону як обєкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен зясувати наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради від 02.03.2005 № 2817 «Про припинення ПП «РСУ-49»права тимчасового користування частиною земельної ділянки площею 0,0036 га по пр.. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна) та переданні в оренду зазначеної земельної ділянки для обслуговування 14/25 частин торгівельного павільйону з навісом очікування підприємцю ОСОБА_1», було припинено право позивача на тимчасове користування частиною земельної ділянки площею 0,036 га по пр. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна), а відповідачу-2 надано в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,036 га по пр. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна) для обслуговування 14/25 частин торгового павільйону з навісом очікування з віднесенням даних земель до категорії земель жилої та суспільної забудови, внаслідок чого укладено і оспорюваний договір оренди від 09.06.2005.

В свою чергу, ч. 4 статті 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради № 2817 від 02.03.2005 та укладення між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 09.06.2005) визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Отже, оскільки на земельній ділянці по пр. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна), 123 «б»у м. Севастополі розташовано торгівельний павільон, право власності на який зареєстровано: 11/25 частин за ПП «РСУ-49»на підставі свідоцтва про право власності від 04.09.2000, а 14/25 частин за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14.09.2000, отже у відповідності до вимог ст. 120 ч. 4 Земельного кодексу України припинення права користування позивачу та передача відповідачу у користування земельної ділянки площею 0,0036 га по пр. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна), 123 «б»у м. Севастополь мала бути здійснена відповідачем-1 за наявності згоди позивача про припинення права користування зазначеною земельною ділянкою та подальшу її передачу відповідачу-2, така згода мала бути надана безпосереднього органу місцевого самоврядування.

Але такої згоди позивач не надав, а посилання відповідачів у відзивах на те, що про наявність такої згоди свідчить власноруч написана заява директора позивача від 07.06.2002 судом відхиляється, оскільки зазначена заява адресована не органу місцевого самоврядування, який уповноважений приймати рішення щодо припинення права користування земельними ділянками, а начальнику відділу землевпорядної експертизи та міських земель м.Севастополя, згідно якого директор позивача повідомляв про те, що саме згідно договору № 434 позивач сплачував за користування земельною ділянкою, виділеною у тимчасове користування за адресою: м.Севастополь, прт. Ген. Острякова, 123 «б», а позивач не заперечує проти переоформлення 14/25 частин на відповідача-2 при погашенні заборгованості за вказану частину.

Також, суд враховує і те, що згідно оскаржуваного рішення виділ земельної ділянки відбувся під обслуговування 14/25 частин торгівельного павільйону з навісом очікування підприємцю ОСОБА_1, але доказів того, що належна відповідачу-2 частка торгівельного павільйону була виділена натурі як окремий обєкт, під який можливо виділити земельну ділянку.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради № 2817 «Про припинення ПП «РСУ-49»права тимчасового користування частиною земельної ділянки площею 0,0036 га по пр.. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна) та переданні в оренду зазначеної земельної ділянки для обслуговування», як такого, що при його винесенні суперечило ст. 120 ч. 4, 141, 142 ч. 1, 2, 4 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради № 2817 від 02.03.2005 та укладення між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 09.06.2005), що є підставою для визнання його недійсним.

Також, оскільки рішення Севастопольської міської ради № 2817 «Про припинення ПП «РСУ-49»права тимчасового користування частиною земельної ділянки площею 0,0036 га по пр.. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна) та переданні в оренду зазначеної земельної ділянки для обслуговування»суперечить вимогам ст. 120 ч. 4, 141, 142 ч. 1, 2, 4 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради № 2817 від 02.03.2005 та укладення між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 09.06.2005), відтак і договір оренди земельної ділянки від 09.06.2005, укладений між Севастопольською міською радою та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 на підставі наведеного рішення, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0036 га по пр. Ген. Острякова, 123 «б»у м. Севастополі в силу вимог ст.. 203, 215 Цивільного кодексу України є недійсним і вимога позивача в цій частині також підлягає задоволенню.

В свою чергу, відповідачем-1 було заявлено про застосування до вимог позивача трирічний строк позовної давності на підставі ст. 256, 257 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1), за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (п. 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).

Як встановлено судом, відповідач-2 листом від 12.10.2009 повідомив позивача про те, що рішенням сесії севастопольської міської ради було затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0036 га, розташованої по вул.. Ген. Острякова. 123 «б», ОСОБА_1 і як наслідок укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки, а відтак саме з 12.10.2009 позивач дізнався про порушення свого права, і, відповідно, трирічний строк позовної давності згідно статті 257 Цивільного кодексу України розпочався 13.10.2009 і станом на момент звернення позивача з позовом до суду (19.05.2011 згідно вхідного штампу канцелярії Господарського суду міста Севастополя) не сплив, а відтак і підстави для його застосування судом відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання недійсними рішення Севастопольської міської ради від 02.03.2005 № 2817 «Про припинення ПП «РСУ-49» права тимчасового користування частиною земельної ділянки площею 0,0036 га по пр.. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна) та переданні в оренду зазначеної земельної ділянки для обслуговування 14/25 частин торгівельного павільйону з навісом очікування підприємцю ОСОБА_1»та договору оренди земельної ділянки від 09.06.2005, укладений між Севастопольською міською радою та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0036 га по пр. Ген. Острякова, 123 «б»у м. Севастополі, - є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Державне мито в розмірі 85,00 грн., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., а також судові витрати позивача щодо проїзду в місце проведення судових засідань загалом в сумі 1227,32 грн., понесення яких позивачем документально підтверджено відповідними проїзними документами, докази чого наявні у матеріалах справи, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідачів пропорційно.

В свою чергу, підстави для покладення витрат позивача за консультаційне юридичне обслуговування в сумі 4000,00 грн. на відповідачів у суду відсутні з огляду на нижченаведене.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для покладення витрат позивача за консультаційне юридичне обслуговування в сумі 4000,00 грн. на відповідачів у суду відсутні, оскільки зазначені витрати позивача не входять до складу судових витрат відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що до складу судових витрат входять тільки витрати на адвокатські послуги, а тому понесені позивачем витрати на юридичну правову допомогу не можуть бути відшкодовані як судові витрати, оскільки дані витрати не є обовязковими для особи, а тому законних підстав для їх відшкодування не має.

Також, відсутні і підстави для покладення на відповідачів витрат позивача з ком. збору в сумі 18,00 грн., оскільки станом на момент вирішення спору доказів їх понесення позивачем не надано і такі витрати не відносяться до судових витрат у відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Севастопольської міської ради від 02.03.2005 № 2817 «Про припинення ПП «РСУ-49»права тимчасового користування частиною земельної ділянки площею 0,0036 га по пр.. Ген. Острякова (зупинка вул. Ген. Хрюкіна) та переданні в оренду зазначеної земельної ділянки для обслуговування 14/25 частин торгівельного павільйону з навісом очікування підприємцю ОСОБА_1».

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.06.2005, укладений між Севастопольською міською радою та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0036 га по пр. Ген. Острякова, 123 «б»у м. Севастополі.

4. Стягнути з Севастопольської міської ради (код 24872841; місцезнаходження: 99000, м. Севастополь, вул. Леніна, 3) на користь Приватного підприємства «РСУ-49»(код 23665966; місцезнаходження: 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 49 кв. 23) судові витрати по сплаті державного мита 42 (сорок дві) грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., судові витрати в сумі 613 (шістсот тринадцять) грн. 66 коп.

5. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1; місцезнаходження: АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємства «РСУ-49»(код 23665966; місцезнаходження: 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 49 кв. 23) судові витрати по сплаті державного мита 42 (сорок дві) грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., судові витрати в сумі 613 (шістсот тринадцять) грн. 66 коп.

6. Видати наказ у відповідності до вимог статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення 18.07.2011