Рішення № 17853026, 12.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/19212.07.11 За позовом 1) ОСОБА_1,

2) ОСОБА_2,

3) ОСОБА_3,

4) ОСОБА_4,

5) ОСОБА_5,

6) ОСОБА_6,

7) ОСОБА_7,

8) ОСОБА_8,

9) ОСОБА_9,

10) ОСОБА_10,

11) ОСОБА_11,

12) ОСОБА_12,

13) ОСОБА_13,

14) ОСОБА_14

до 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

2) Фонду державного майна України

3) Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

Відкрите акціонерне товариство “Бурова компанія “Букрос”

про визнання приватизації гуртожитку недійсною

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від позивача 1: не зявився.

від позивача 2: не зявився.

від позивача 3: не зявився.

від позивача 4: не зявився.

від позивача 5: не зявився.

від позивача 6: ОСОБА_6

від позивача 7: не зявився.

від позивача 8: не зявився.

від позивача 9: не зявився.

від позивача 10: ОСОБА_10

від позивача 11: не зявився.

від позивача 12: не зявився.

від позивача 13: не зявився.

від позивача 14: не зявився.

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: ОСОБА_15 - за довіреністю № 23 від 06.01.11;

від відповідача-3: ОСОБА_16 - за довіреністю № юр-464/д від 14.04.11,

ОСОБА_17 - за довіреністю № 456/1/д від 13.04.11 р.

від третьої особи: ОСОБА_18 - за довіреністю № 23 від 14.01.11.

В судовому засіданні 12.07.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Фонду державного майна України та Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” про визнання приватизації гуртожитку недійсною.

Ухвалою суду від 27.05.11 порушено провадження у справі № 40/192 та призначено до розгляду на 14.06.11. Даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Відкрите акціонерне товариство “Бурова компанія “Букрос”.

09.06.11 Позивачі через службу діловодства суду подали додаткові пояснення та клопотання про розгляд справи без їх участі.

У судове засідання, призначене на 14.06.11, представники Відповідачів з'явилися.

14.06.11 третя особа через службу діловодства суду подала документи для залучення їх до матеріалів справи.

Представник Відповідача-3 подав клопотання про визнання явки позивачів у судове засідання обовязковою та заявив клопотання про заміну назви Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (код ЄДРПОУ 00135390)на Публічне акціонерне товариство “Укрнафта” (код ЄДРПОУ 00135390).

Розглянувши клопотання Відповідача-3 у судовому засіданні суд вирішив їх задовольнити, здійснив заміну назви відповідача-3 на Публічне акціонерне товариство “Укрнафта” та визнав обовязковою явку позивачів в судове засідання.

Ухвалою суду від 14.06.11, керуючись ст. ст. 77, 86 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.07.11.

У судове засідання 12.07.11. позивачі 6 та 10 зявились, надали документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав повністю.

Представник відповідача-3 заявив клопотання про залишення позову без розгляду для осіб, що не зявились у судове засідання. В задоволені поданого клопотання судом відмовлено.

Представник відповідача-3 заявив клопотання про припинення провадження у справі у звязку з непідвідомчістю спору господарському суду.

Подане клопотання поставлено судом на обговорення, за результатом якого суд прийшов до висновку про його необґрунтованість та відмовив у його задоволення виходячи з наступного.

Посилання відповідача-3 на непідвідомчість даної справи господарським судам суд вважає хибним, оскільки згідно п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо приватизації майна та з інших підстав, даний спір не стосується державного житлового фонду, до якого прокурор і суди попередніх інстанцій помилково відносять спірний гуртожиток як об'єкт в цілому, даний спір не витікає з цивільних правовідносин за участю громадян-мешканців квартир (кімнат у гуртожитку) державного житлового фонду і не з публічно-правових відносин, а за суб'єктним складом сторін і предметом доказування є спором про право власності, пов'язаним з приватизацією майна державного підприємства, включаючи спір про визнання недійсними відповідних актів органу приватизації.

Представник відповідача-3 заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог.

В задоволені клопотання судом відмовлено.

Представник відповідача-3 заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Нафтогаз України». Заявлене клопотання було поставлено судом на обговорення, за результатом якого суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданого клопотання та відмовив у його задоволенні.

Позивачі та представник третьої особи позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач-3 надав відзив на позов, в якому заперечував поти задоволення позовних вимог у повному обсязі, заявив клопотання про застосування строків позовної давності .

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта”, що змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство „Укрнафта”, було створено в процесі корпоратизації виробничого об'єднання “Укрнафта”, яка відбувалась на підставі Указу Президента України “Про корпоратизацію” № 210/93 від 15.06.1993 р.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України “Про корпоратизацію” № 210/93 від 15.06.1993 р. засновником ВАТ “Укрнафта” виступив Державний комітет України по нафті і газу (Держкомнафтогаз), який 23.02.1994 р. прийняв наказ № 57 про створення на базі виробничого об'єднання “Укрнафта” відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, затвердив акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання “Укрнафта” (додаток №1 до наказу № 57 від 23.02.1994 р.) та статут ВАТ “Укрнафта” (додаток № 2 до наказу № 57 від 23.02.1994 р.).

Обов'язок засновника затвердити акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу корпоратизованого підприємства передбачена п. 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508 (далі Положення).

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання “Укрнафта”, затвердженого Головою Держкомнафтогазу 04.02.1994 р., вартість майна об'єднання, яке підлягало включенню до статутного фонду товариства і мало становити майнову основу його діяльності, склала 1355712750 тис. крб.

Як встановлено судом, до переліку майна, яке було включено до статутного фонду ВАТ “Укрнафта”, увійшла, зокрема, прибудова-гуртожиток, інвентарний номер 144, вартістю 92271 крб., що розташований за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, 95/2.

Так, відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання “Укрнафта” розмір статутного фонду (рядок 17 акту оцінки) визначався як вартість цілісного майнового комплексу за вирахуванням вартості майна, для якого органом приватизації встановлений особливий режим приватизації, об'єктів державного житлового фонду, а також об'єктів, які не підлягають приватизації (рядок 12 акту оцінки).

Відповідно до розшифровки акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання “Укрнафта” (форма згідно з додатком № 1 до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації) на 01.12.1993 р. до вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання “Укрнафта” увійшла вартість майна його структурного підрозділу - нафтогазовидобувного управління (НГВУ) “Полтаванафтогаз”.

Згідно з відомістю розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв НГВУ “Полтаванафтогаз” станом на 01.12.1993 р. (за формою згідно з додатком № 3 до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації) до переліку майна, яке складало майновий комплекс даного виробничого підрозділу, увійшов, зокрема, об'єкт, який описаний у відомості як житловий будинок по вул. Половки, 95/2, прибудова-гуртожиток, інвентарний номер 144 залишковою вартістю 92 тис. крб.

Відомість розрахунку вартості державного житлового фонду підприємства “Виробниче об'єднання “Укрнафта” станом на 01.12.1993 р., яка визначає перелік та вартість майна, що не підлягало включенню до статутного фонду ВАТ “Укрнафта” (розшифровка рядка 12.3 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання “Укрнафта”) не містить такого об'єкту як прибудова-гуртожиток по вул. Половки, 95/2 у місті Полтава, інвентарний номер 144.

Наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 р. № 2097, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2003 р. за № 1201/8522, було затверджено Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, яким була визначена послідовність дій державних органів приватизації та органів, уповноважених управляти державним майном, зокрема, щодо передачі обєктів нерухомого майна до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі корпоратизації (далі Положення).

Відповідно до п. 2.2 Положення на письмовий запит відкритого акціонерного товариства засновник відкритого акціонерного товариства готує перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, за встановленою формою.

Згідно з п. 2.3 Положення підтвердження права власності на нерухоме майно відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, проводиться, серед іншого, на підставі описів основних фондів, складених на дату оцінки обєкта, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу або акту оцінки вартості майна.

На підставі положень вищезазначеного нормативного акту наказом Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38 затверджено перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ “Укрнафта” під час корпоратизації станом на 01.12.1993 р. (далі Перелік). Як вбачається з тексту наказу, відповідність Переліку підтверджена висновком аудитора.

Згідно з затвердженим Переліком, до нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ “Укрнафта” під час корпоратизації станом на 01.12.1993 р., увійшов житловий будинок з гуртожитком за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, вартістю на момент включення до статутного фонду 92271 крб. (позиція 4891).

Таким чином, прибудова-гуртожиток за адресою: місто Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, залишковою вартістю на момент включення до статутного фонду 92271 крб., увійшов до статутного фонду ВАТ “Укрнафта” в процесі корпоратизації виробничого обєднання “Укрнафта”, що підтверджується наявними в справі документами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивачів є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про господарські товариства” та ст. 115 Цивільного кодексу України товариство є власником майна, переданого йому засновником як вклад до статутного (складеного капіталу).

Право власності ВАТ „Укрнафта” на спірне майно підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.12.2007, яке видане на підставі п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №6/5).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2010р.у справі № 6/220, позовні вимоги ВАТ “Укрнафта” задоволено повністю, а саме: (1) визнано право власності відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 001135390) на обєкт нерухомого майна будівлю (гуртожиток кВ.кв. №№1-15), розташовану за адресою Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд. 95/2, загальною площею 1246, 4 кв. м; (2) визнано недійсним наказ Міністерства палива та енергетики України №17 від 19.01.2010р. «Про внесення змін до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005р. №38.

Рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2010р. по справі № 6/220 набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р., за якою рішення першої інстанції залишено в силі. Вищий господарський суд України постановою від 20.12.2010р. залишив без змін рішення як суду першої інстанції, так і апеляційної в справі № 6/220.

Крім того, правомірність формування статутного фонду ВАТ „Укрнафта” підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 09.08.04, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.04 та постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2005 у справі № 12/30-5/71-45/240 за позовом ВАТ бурова компанія „Букрос” до ФДМУ, Мінпаливенерго та ВАТ „Укрнафта” про визнання недійсним акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого обєднання „Укрнафта”.

За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тобто мають преюдиціальне значення.

Таким чином, наведені вище обставини підтверджують той факт, що прибудова-гуртожиток за адресою м. Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, залишковою вартістю на момент включення до статутного фонду 92 271 крб., увійшов до статутного фонду ВАТ „Укрнафта” в процесі корпоратизації виробничого об'єднання „Укрнафта”, у зв'язку з чим належить ВАТ „Укрнафта” на праві власності.

Частиною1 статті5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Згідно з частиною2 статті3 указаного Закону дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості обєктів приватизації, затвердженої постановою КМУ № 36 від 18.01.1995 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, а також вартість обєктів, що не підлягають приватизації.

Відповідно до частини2 статті1, частини2 статті2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ, крім кімнат у гуртожитках.

В разі банкрутства підприємств, зміни фори власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається в комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч.2 п. 9 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”).

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою КМУ № 891 від 06.11.1995 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду крім гуртожитків. Зміни до п.2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою КМУ № 695 лише 26.05.2004 року.

Отже, на момент виникнення спірних відносин законодавчої заборони на проведення приватизації гуртожитків не існувало, а тому гуртожитки могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації (корпоратизації). Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 08.11.2010 року по справі № 3/039-08/5, від 16.05.2011 року по справі № 8/25д/09, від 16.05.2011 року по справі № 22/143/09-8/137/10 .

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, позивачами не було надано суду належного обґрунтування та підтвердження того, в чому саме полягає порушення прав та законних інтересів останніх, з боку відповідачів.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачами не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 18.07.2011 р.