Рішення № 17852631, 30.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/17630.06.11 За позовом Прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради До 1. Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Кейтерінг»

Про визнання договору недійсним та звільнення земельної ділянки

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від прокуратури Лядецька Л.В.- посв.

від позивача ОСОБА_1 за дов. № 225-КР-607 від 23.05.2011 р.

від відповідача-1 ОСОБА_2-за дов. б/н від 27.01.2011 р.

від відповідача-2 не зявились Обставини справи: До господарського суду міста Києва звернувся з позовом прокурор Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Кейтерінг»(відповідача-2) про визнання недійсним договору № 6 розміщення тимчасової споруди від 02.03.2011 р..

Позовні вимоги мотивовані удаваністю договору та його невідповідністю чинному законодавству. Так, прокурор вказує, що фактично відповідачем-1 за відсутності повноважень укладено з відповідачем-2 договір оренди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 26.05.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/176 та призначено розгляд справи на 30.06.2011 р..

Відповідач-1 у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив зазначивши, що він є балансоутримувачем спірної земельної ділянки, а предметом договору є використання території для торгівлі та здійснення благоустрою, а не оренда земельної ділянки.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав, в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

08.10.2010 р. Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за адресою: о. Гідропарк пляж о.н. 8000000000:6363976026 у Дніпровському районі м. Києва, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 118/04 від 25.03.2011 р.. В результаті перевірки встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Віп Кейтерігн»займає земельну ділянку орієнтованою площею 4700 кв.м., на якій проводить земляні роботи по облаштуванню тентових тимчасових споруд.

Використання земельної ділянки відповідачем-2 здійснюється на підставі договору № 6 розміщення тимчасової споруди (далі Договір), укладеного 02.03.2011 р. між комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва (далі КП) «Плесо»та ТОВ «Віп Кейтерінг».

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва (далі КП) «Плесо» створене відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 03.07.1995 р. № 204 «Про заходи щодо охорони, утримання внутрішніх водойм м. Києва»та є правонаступником державного комунального підприємства «Плесо».

22.01.2009 р. рішенням Київської міської ради «Про використання земель водного фонду та прибережних смуг у м. Києві»було вирішено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних обєктів з прибережними захисними смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює КП «Плесо», якому доручено здійснювати функції оператора щодо розміщення на водних обєктах стоянок плавзасобів та тимчасових споруд рекреаційного, культурно-оздоровчого, спортивного, туристичного та іншого призначення в межах прибережних захисних смуг.

Парк «Гідропарк»знаходиться в підпорядкуванні КП «Плесо»відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про реорганізацію управління парків та установ дозвілля»№ 1641 від 15.10.1996 р., що сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 1.1 Договору КП «Плесо», як оператор з розміщення на водних обєктах тимчасових споруд (далі - ТС) передає, а ТОВ «Віп Кейтерінг»приймає територію для розміщення ТС для організації торгівлі.

Згідно з п. 2.1 Договору ТОВ «Віп Кейтеринг»передається територія для розміщення ТС загальною площею 400 кв.м. Адреса території: м. Київ, Дніпровський район, ПКіВ Гідропарк, ЗВ «Золота».

Також пунктом 2.2 Договору передбачено, що за ТОВ «Віп Кейтерінг»закріплюється територія для здійснення благоустрою загальною площею 4300 кв.м.

Згідно з п. 3.1, 3.3 Договору за користування територією для розміщення ТС ТОВ «Віп Кейтерінг»сплачує КП «Плесо»щомісячно кошти в розмірі (згідно з протоколом погодження договірної ціни). Розмір щомісячної плати здійснюється пізніше 10 числа поточного місяця та складає 8000 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Отже, умови Договору врегульовують відносини сторін щодо передачі підприємством в користування території та сплату партнером коштів за дану послугу.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.2011 N 3038-VI передбачено, що територія частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Частина земної поверхні (земельна ділянка), яка була передана КП «Плесо»у користування ТОВ «Віп Кейтерінг»має географічне розташування м. Київ, Дніпровський район, ПКіВ Гідропарк, зона відпочинку «Золота».

Отже фактично предметом Договору є передача у користування (для розміщення тимчасової споруди) земельної ділянки у м. Києві, а спірний договір за своєю правовою природою є договором про надання в користування (оренду) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку щодо права власності на земельну ділянку є державний акт. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідачем не надано доказів набуття ним прав на спірну земельну ділянку у передбаченому законом порядку.

Судом не може бути прийнято до уваги в обґрунтування правомірності Договору рішення Київської міської ради від 22.01.2009 р. № 38/1093, яким надано право КП «Плесо»укладати угоди терміном до одного року для розміщення в прибережних смугах тимчасових споруд.

Зокрема, ст. 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. В свою чергу, як зазначено вище, правовою підставою для набуття права на землю є договір оренди, укладений з належним орендодавцем - Київською міською радою на підставі відповідного рішення останньої. За таких обставин, рішення Київської міської раді у вищевказаній частині суперечить вищенаведеним положенням Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», у звязку з чим, в силу ч. 2 ст. 4 ГК України, не застосовується судом.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України повноваження з надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать Київській міській раді, яка відповідно до п.12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Києва до розмежування земель державної та комунальної власності.

Оскільки земельна ділянка, розташована у м. Київ, Дніпровський район, ПКіВ Гідропарк, ЗВ «Золота»не передана у користування, вона належить до комунальної власності м. Києва.

Доказами, наданими в матеріали справи, підтверджується, що комунальне підприємство «Плесо» є оператором з розміщення на водних обєктах тимчасових споруд. Однак, в силу Земельного кодексу України, виключно Київська міська рада має права бути орендодавцем земельної ділянки, що належить до комунальної власності м. Києва.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьої, пятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що КП «Плесо»за Договором, за відсутності повноважень, фактично виступила орендодавцем комунального майна, що суперечить чинному законодавству та є підставою його недійсності.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Інші правові підстави для користування спірною земельною ділянкою у відповідача-2 відсутні.

Оскільки власником земельної ділянки, розташованої у м. Київ, Дніпровський район, ПКіВ Гідропарк, зона відпочинку «Золота», є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, позовна вимога про повернення земельної ділянки також є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Прокуратурою доведено, що договір від 02.03.2011 р. № 6 суперечить вимогам Земельного кодексу України, що є підставою для визнання правочину недійсним та повернення земельної ділянки, що передана за ним у користування власнику.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір № 6 про розміщення тимчасової споруди за адресою: м. Київ, Дніпровський район, ПКіВ Гідропарк, зона відпочинку «Золота», укладений 02 березня 2010 року між комунальним підприємством «Плесо»(02660, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 7, код 23505151) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Кейтерінг»(03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 210, кв. 19, код 36939662) недійсним та припинити на майбутнє.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Віп Кейтерінг»(03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 210, кв. 19, код 36939662) повернути земельну ділянку площею 4700 кв.м. за адресою: м. Київ, Дніпровський район, ПКіВ Гідропарк, зона відпочинку «Золота»в прибережно-захисній смузі річки Дніпро, на території Гідропарку, Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141), привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд.

Стягнути з комунального підприємства «Плесо»(02660, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 7, код 23505151) в дохід Державного бюджету України 42,5 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «Віп Кейтерінг»(03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 210, кв. 19, код 36939662) в дохід Державного бюджету України 42,5 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяС.А. Ковтун Рішення підписано 18.07.2011 р.