Рішення № 17852400, 11.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/360

11.07.11

За позовом Компанії "Байер Шерінг Фарма" АГ (BAYER SCHERING PHARMA AG)

до 1) Міністерства охорони здоров"я України

2) Компанії "ОллМед Інтернешнл Інк"

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідачів Державне підприємство "Державний експертний центр"

Міністерства охорони здоров"я України

про припинення порушення прав власника патенту на винахід

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Сиклітенко В. В., Карасьов Р. М.

Від відповідача 1: не з’явилися

Від відповідача 2: Скороход В. С.

Від третьої особи: Шкурай Д.Б.

СУТЬ СПОРУ:

Компанія "Байер Шерінг Фарма" АГ (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров"я України (відповідач 1); Компанії "ОллМед Інтернешнл Інк." (відповідача 2) про зобов’язання відповідача 2 припинити дії, спрямовані на використання у будь-який спосіб винаходу, який належить Компанії "Байер Шерінг Фарма" АГ і охороняється патентом України № 35554 та зобов’язання відповідача 1 відмовити відповідачу 2 в реєстрації лікарського засобу «Моксифлоксацин-Здоров’я»(розчин для вливання, 4 мг/мл по 100 мл в упаковці in bulk; виробник: «Ахлкон Парентералс Лтд. Індія»).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Компанія "Байер Шерінг Фарма" АГ (BAYER SCHERING PHARMA AG) є правонаступником Kомпанії (BAYER HEALTHCARE AG) і є власником патенту України № 35554 на активну речовину. Дата набрання чинності патентом 16.04.2001 року. Термін дії патенту до 16.04.2018 року.

Позивач зазначає, що 04.03.2009 року відповідач 2 подав до Державного підприємства «Державний фармакологічний центр» Міністерства охорони здоров’я України заявку на реєстрацію лікарського засобу «Моксифлоксацин-Здоров’я»(розчин для вливання, 4 мг/мл по 100 мл в упаковці in bulk; виробник: «Ахлкон Парентералс Лтд. Індія»). Позивач вважає, що в зазначеному лікарському засобі в якості активної діючої речовини зазначено речовину, яка є об’єктом винаходу, що належить позивачу і охороняється патентом України на винахід № 35554.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 р., порушено провадження у справі № 39/360 та призначено справу до розгляду на 30.11.2009 р. о 09:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2009 р. подав пояснення на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2009 р., заявив усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів. Судом клопотання задоволені.

Представник відповідача 1 в судове засідання 30.11.2009 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 02.11.2009 р. не виконав.

Представник відповідача 2 в судове засідання 30.11.2009 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 02.11.2009 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2009 р., на підставі ст. ст. 27, 38, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 21.12.2009 р. о 10:00 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державне підприємство "Державний фармакологічний центр" Міністерства охорони здоров’я України (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40), витребувано у останнього документи відповідно до ухвали суду.

В судовому засіданні, призначеному на 21.12.2009 року, позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що процедура реєстрації лікарського засобу «Моксифлоксацин-здоров’я» відповідачем 1 була проведена відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідач 2 в судове засідання не з’явився.

Ухвалою суду від 21.12.2009 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 01.02.2010 р. о 10:00 год., продовжено строк вирішення спору.

28.01.2010 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

В судове засіданні, призначене на 01.02.2010 року, позивач не з’явився.

Відповідач 2 подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що позивач не надав належних доказів порушення саме його прав, як власника патенту на винахід. Крім того, відповідач 2 вважає, що позивач більше п’яти років не використовував свій винахід на території України і тим самим порушення прав власника на винахід відсутнє, оскільки норма закону передбачає, в даному випадку, можливість використовувати винахід іншим особам. Відповідач 2 також вказує, що відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»з метою забезпечення здоров’я населення Кабінет Міністрів України може дозволити використання запатентованого винаходу, крім того, не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу, якщо використання здійснюється без комерційної мети, за надзвичайних обставин (епідемія) з повідомленням власника патенту одразу ж, як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації. Відповідач 2 вказує, що в країні в 2009 року були присутні надзвичайні обставини, а саме епідемія грипу pA (H1N1) -2009 (пандемічний грип), і враховуючи ці надзвичайні обставини та норму Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»відповідач 2 вважає, що порушень прав власника патенту на винахід не відбувається.

Ухвалою суду від 01.02.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 22.02.2010 р. о 14:00 год.

22.02.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про зміну предмету позову. Позивач просить зобов’язати відповідача 2 припинити дії, спрямовані на використання у будь-який спосіб винаходу, який належить Компанії "Байер Шерінг Фарма" АГ і охороняється патентом України № 35554; визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров’я України від 26.11.2009 року № 862 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині державної реєстрації лікарського засобу «Моксифлоксацин-Здоров’я»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10279/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк. (AllMed international Inc.); визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров’я України від 15.02.2010 року № 110 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині змін внесених до реєстраційних матеріалів та внесених до Державного реєстру лікарських засобів України відносно лікарського засобу «МОКСИФ»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10439/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк». (AllMed international Inc.); визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров’я України від 15.02.2010 року № 110 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині змін, внесених до реєстраційних матеріалів та внесених до Державного реєстру лікарських засобів України відносно лікарського засобу «МОФЛОКС»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10442/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк. (AllMed international Inc.).

Позивач вказує, що в зазначених лікарських засобах в якості активної діючої речовини використано речовину, яка є об’єктом винаходу, що належить позивачу і охороняється патентом України на винахід № 35554.

В судовому засіданні, призначеному на 22.02.2010 року, позивач не підтримав подану ним 28.01.2010 року заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні, призначеному на 22.02.10 року, відповідач 1 звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.02.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 12.03.2010 р. о 11:50 год.

В судовому засіданні, призначеному на 12.03.2010 року, позивач надав письмові заперечення на клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз‘яснені судовим експертом.

Суд прийшов до висновку про необхідність призначення судової експертизи та забезпечення сторонам можливості надати суду питання, які на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Ухвалою суду від 12.03.2010 р., на підставі ст. ст. 38, 41, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 09.04.2010 р. о 10:00 год., зобов’язано сторін надати суду перелік питань, які на їх думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Представник позивача в судовому засіданні подав усне клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про призначення судової експертизи та запропонував суду перелік питань, які на його думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про призначення судової експертизи та запропонував суду перелік атестованих судових експертів.

Ухвалою суду від 09.04.2010 р., на підставі ст. ст. 41, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 14.05.2010 р. о 10:00 год., зобов’язано сторін надати суду перелік питань, які на їх думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 14.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 31.05.2010 року о 14:10.

В судовому засіданні, призначеному на 31.05.2010 року, відповідач 2 звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 39/360.

В судовому засіданні, призначеному на 31.05.2010 року, відповідач 2 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи № 39/360 на більш тривалий термін до вирішення справи № 7/269.

В судовому засіданні, призначеному на 31.05.2010 року, оголошена перерва до 07.06.2010 року.

В судовому засіданні, призначеному на 07.06.2010 року, позивач подав заперечення на клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи та клопотання про зупинення провадження у справі № 39/360.

Клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи до вирішення справи № 7/269 судом відхилено, оскільки стаття 77 ГПК України не передбачає в якості підстави для відкладення розгляду справи розгляд іншої справи.

Клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі судом відхилено.

В судовому засіданні, призначеному на 07.06.2010 року, відповідач 2 надав суду перелік питань, які на його думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта. Відповідач 1 та третя особа наданим їм правом не скористалися та перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерта суду не надали.

Остаточне коло питань, які повинні бути роз‘яснені судовим експертом, визначаються судом відповідно до ст. 41 ГПК України.

Ухвалою суду від 07.06.2010 року призначено судову експертизу об‘єктів інтелектуальної власності та зупинено провадження у справі № 39/360 до закінчення проведення судової експертизи.

06.06.2011 року до Господарського суду міста Києва надійшов висновок судової експертизи у справі № 39/360 разом з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.11 року, поновлено провадження у справі № 39/360 та призначено розгляд справи на 11.07.2011 об 11:20.

08.07.2011 року відповідач 2 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи до 15.09.2011 року у зв’язку з необхідністю виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року.

В судовому засіданні, призначеному на 11.07.11 року, відповідач 2 підтримав подане ним клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання відповідача 2 судом відхилено як необґрунтоване.

11.07.2011 року відповідач 1 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направлення представника відповідача 1 в судове засідання. Клопотанння відповідача 1 судом відхилено як необґрунтоване з огляду на те що з урахуванням приписів ст. 28 ГПК України Фечишак В. А. та Волік Я. В. не є єдиними представниками відповідача 1 в суді.

В судовому засіданні, призначеному на 11.07.11 року, позивач звернувся з усним клопотанням про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача 1 судом задоволено.

Третя особа звернулася до суду з клопотанням про заміну третьої особи її правонаступником. Клопотання третьої особи судом задоволено. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року, замінено Державне підприємство "Державний фармакологічний центр" Міністерства охорони здоров"я України його правонаступником - Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров"я України».

В судовому засіданні, призначеному на 11.07.2011 року, відповідач 2 звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної судової експертизи. Клопотання відповідача 2 судом відхилено як необґрунтоване, оскільки висновок судового експерта містить докладний опис проведених досліджень і містить обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Третя особа надала усні пояснення по справі та просила не розглядати висновок № 646 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 06.06.2011 року у господарській справі № 39/360 в якості належного доказу у справі з огляду на те, що експертне дослідження проведено судовим експертом, який не має спеціальних знань.

Позивач надав додаткові письмові пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги.

Відповідач 2 надав суду усні пояснення по справі та заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те що позивачем належними засобами доказування не доведено порушення його прав на винахід.

В судовому засіданні, призначеному на 11.07.2011 року, третя особа надала усні пояснення по справі, в яких, зокрема, зазначила що Державний фармакологічний центр не вчинив жодних дій, які б порушували чинне законодавство України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.07.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Баєр Шерінг фарма АГ (Bayer Shering Pharma AG) є правонаступником компанії БАЄР ХЕЛСКЕА АГ (Bayer Healthcare AG), а тому є власником патенту України № 35554 на активну речовину. Дата набрання чинності патенту –16.04.2001 року, заявка № 93002762 від 16.04.1993 року, патент дійсний до 16.04.2013 р. Строк дії патенту продовжено до 16.04.2018 р.

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи торговим реєстром дільничного суду Шарлоттенбурга та випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи від 08.07.2011 року.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач є власником державних реєстрації №№ UA/4071/01/01, UA/4071/02/01 медичного препарату «AVELOX», а також власником патенту України на винахід № 35554.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать винаходи.

Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (ч. 2 ст. 459 ЦК України).

Відповідно до ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, за договором чи законом (ст. 463 ЦК України).

Стаття 464 ЦК України встановлює, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід є: 1) право на використання винаходу; 2) виключне право дозволяти використання винаходу (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, ними можуть бути:

- визнання прав;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов’язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконним рішення.

Ст. 20 ГК України встановлює, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" встановлює способи захисту прав, зокрема, визначає, що захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. При цьому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про зобов’язання компанії «ОллМед Інтернешнл Інк» припинити дії, спрямовані на використання у будь-який спосіб винаходу, який належить Компанії "Байер Шерінг Фарма" АГ і охороняється патентом України № 35554; визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров’я України від 26.11.2009 року № 862 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині державної реєстрації лікарського засобу «Моксифлоксацин-Здоров’я»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10279/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк. (AllMed international Inc.); визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров’я України від 15.02.2010 року № 110 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині змін внесених до реєстраційних матеріалів та внесених до Державного реєстру лікарських засобів України відносно лікарського засобу «МОКСИФ»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10439/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк». (AllMed international Inc.); визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров’я України від 15.02.2010 року № 110 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині змін, внесених до реєстраційних матеріалів та внесених до Державного реєстру лікарських засобів України відносно лікарського засобу «МОФЛОКС»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10442/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк. (AllMed international Inc.).

Зібрані у справі докази свідчать, що в березні 2009 року компанія «ОллМед Інтернешнл Інк»звернулася до Державного фармакологічного центру МОЗ України (третя особа) щодо реєстрації препарату «Моксифлоксацин-Здоров’я» та в подальшому здійснювала дії, направлені на забезпечення реєстрації цього лікарського засобу.

26.11.2009 року Міністерство охорони здоров’я України видало наказ № 862 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали», яким зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України лікарські засоби згідно з переліком (додаток 1), зокрема, лікарський засіб «Моксифлоксацин-здоров’я», заявником якого зазначено Компанію «ОллМед Інтернешнл Інк»(відповідача 2).

В преамбулі цього наказу вказано що він прийнятий відповідно до статті 9 Закону України "Про лікарські засоби", пункту 5 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 N 376, на підставі результатів експертизи реєстраційних матеріалів лікарських засобів та контролю якості тих, що подані на державну реєстрацію, проведеної Державним фармакологічним центром МОЗ України.

В січні 2010 року відповідач 2 подав заяву про реєстрацію додаткової упаковки без зміни первинної упаковки під новою назвою МОКСИФ (було «Моксифлоксацин-здоров’я»).

В січні 2010 року відповідач 2 подав також заяву про реєстрацію додаткової упаковки без зміни первинної упаковки під новою назвою МОФЛОКС (було «Моксифлоксацин-здоров’я»).

15.02.2010 року Міністерство охорони здоров’я України видало наказ № 110 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали», яким затверджено зміни до реєстраційних матеріалів та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України лікарські засоби згідно з переліком (додаток 3), зокрема, лікарський засіб Моксиф, заявник Компанія «ОллМед Інтернешнл Інк»та лікарський засіб Мофлокс заявник Компанія «ОллМед Інтернешнл Інк».

З метою об’єктивного вирішення спору у справі № 39/360, оскільки вказані питання, щодо порушення відповідачем 2 прав позивача на винахід, належать до предмету доказування до справі, а для встановлення чи спростування цих фактів необхідні спеціальні знання, господарським судом, відповідно до ст. 41 ГПК України, призначено судову експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Петренку Сергію Анатолійовичу.

На вирішення експерта поставлено такі питання:

- чи використовуються у лікарському засобі “Моксифлоксацин-Здоров’я” (реєстраційне посвідчення № UA/10279/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України) всі ознаки незалежних пунктів формули винаходу за патентом України на винахід № 35554 або ознаки, еквівалентні їм?

- чи використовуються у лікарському засобі “МОКСИФ” (реєстраційне посвідчення № UA/10439/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України) всі ознаки незалежних пунктів формули винаходу за патентом України на винахід № 35554 або ознаки, еквівалентні їм?

- чи використовуються у лікарському засобі “МОФЛОКС” (реєстраційне посвідчення № UA/10442/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України) всі ознаки незалежних пунктів формули винаходу за патентом України на винахід № 35554 або ознаки, еквівалентні їм?

06.06.2011 р. судом одержано висновок № 646 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 06.06.2011 р. у господарській справі № 39/360 разом з матеріалами справи.

При наданні відповіді на поставлені питання експерт дійшов висновку що у лікарському засобі “Моксифлоксацин-Здоров’я” (реєстраційне посвідчення № UA/10279/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України) використані всі ознаки незалежних пунктів 1, 6 формули винаходу за патентом України на винахід № 35554.

У лікарському засобі “МОКСИФ” (реєстраційне посвідчення № UA/10439/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України) використані всі ознаки незалежних пунктів 1, 6 формули винаходу за патентом України на винахід № 35554.

У лікарському засобі “МОФЛОКС” (реєстраційне посвідчення № UA/10442/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України) використані всі ознаки незалежних пунктів 1, 6 формули винаходу за патентом України на винахід № 35554.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ГПК України, проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Згідно з інформаційним листом ВГСУ від 21.08.2008 р. № 01-8/498 “Про атестованих судових експертів з питань, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, та науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України” додано Витяг з Реєстру атестованих судових експертів, який містить відомості щодо тих осіб, які внесені до Реєстру атестованих судових експертів та можуть проводити експертні дослідження у сфері інтелектуальної власності.

Суд прийшов до висновку, що для проведення судової експертизи у даній справі експерт має бути атестований за спеціальністю 13.3. “Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями”.

Як зазначено у висновку № 646 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 06.06.2011, судовий експерт Петренко Сергій Анатолійович має вищу технічну освіту, спеціальну вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3 “Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями”.

Про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України судового експерта було попереджено.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ГПК України судовий експерт має право відмовитися від дачі висновку якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов’язку.

З огляду на наведене суд вважає, що висновок № 646 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 06.06.2011 р. складений кваліфікованим судовим експертом, відповідно до вимог Закону України “Про судову експертизу”, а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Заперечення відповідача 2 та третьої особи з приводу того, що експертне дослідження проведено судовим експертом, який не має спеціальних знань, судом відхилено, оскільки воно не підтверджується жодними доказами.

Судом також враховано, що при проведенні експертного дослідження експертом визначено (с. 5-6 Висновку), що об’єктами винаходу за патентом України № 35554 є речовини:

- похідні хінолон- і нафтиридонкарбонової кислоти у вигляді суміші ізомерів або окремих ізомерів, їх гідрати та солі (охарактеризовано суттєвими ознаками незалежного пункту 1 та залежних пункти 2-4);

- похідні енантіомерно чистого діазабіціклоалкана (для отримання похідних хінолон- і нафтиридонкарбонової кислоти) (охарактеризовано суттєвими ознаками незалежного пункту 5);

- фармацевтична композиція з антибактеріальною активністю (активним компонентом композиції є похідні хінолон- і нафтиридонкарбонової кислоти) (охарактеризовано суттєвими ознаками незалежного пункту 6).

Здійснивши аналіз інформації стосовно лікарських засобів «Моксифлоксацин-Здоров’я»(реєстраційне посвідчення №/10279/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України), «МОКСИФ»(реєстраційне посвідчення №/10439/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України), «МОФЛОКС»(реєстраційне посвідчення №/10442/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України) експертом встановлено, що їх активними діючими речовинами є моксифлоксацин у фармацевтично придатній формі –моксифлоксацин гідрохлорид. Зазначена речовини відноситься до групи хінолінів (фторхінолонів) і є однією з похідних хінолон- і нафтиридонкарбонової кислоти (с.7, 13, 16, 11 абз.2 Висновку), а не енантіомерно чистого діазабіціклоалкана, який охарактеризовано суттєвими ознаками 5 незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 35554. Також експертом встановлено, що вказані лікарські засоби є фармацевтичними композиціями (с.11 ост. речення; с.12 абз 4, с. 15 абз 1, 5; с. 18 абз 1, 5 Висновку), до складу яких не входять похідні енантіомерно чистого діазабіціклоалкана

Отже, лише 1 та 6 незалежні пункти формули винаходу стосуються похідних хінолон- і нафтиридонкарбонової кислоти у вигляді суміші ізомерів або окремих ізомерів, їх гідратів та солей, а також фармацевтичної композиції з антибактеріальною активністю на їх основі.

Встановлення використання суттєвих ознак 5 незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 35554 у лікарських засобах «Моксифлоксацин-Здоров’я»(реєстраційне посвідчення №/10279/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України), «МОКСИФ»(реєстраційне посвідчення №/10439/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України), «МОФЛОКС»(реєстраційне посвідчення №/10442/01/01 видане Міністерством охорони здоров’я України) не повинно бути об’єктом дослідження, оскільки їх активні діючі і допоміжні речовини та речовини, охарактеризовані суттєвими ознаками 5 незалежного пункту відносяться до різних груп хімічних сполук.

Крім того, експертом зазначено (с.5 абз 4 Висновку), що відповідно до технічного результату винаходу за патентом України № 35554 похідні енантіомерно чистого діазабіціклоалкана необхідні для отримання похідних хінолон- і нафтиридонкарбонової кислоти. Тобто, це питання способу отримання похідних хінолон- і нафтиридонкарбонової кислоти, а не їх використання, про що на вирішення експертизи питання не ставилося.

Судом враховано, що відповідно до ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Виходячи з вищевикладеного, висновок судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності № 646 обґрунтовано підтвердив факт порушення відповідачем 2 прав позивача на винахід, що охороняється патентом України № 35554, а саме використання відповідачем 2 в лікарських препаратах “Моксифлоксацин-Здоров’я”, “МОКСИФ” та “МОФЛОКС” всіх ознак незалежних пунктів 1 та 6 формули винаходу за патентом України на винахід № 35554.

Як зазначалося, позивач є власником патенту України на винахід № 35554 «Похідні хінолон –I нафтиридонкарбонової кислоти у вигляді суміші ізомерів або окремих ізомерів, фармацевтична композиція, що має антибактеріальну активність та проміжні сполуки».

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (ст. 28) встановлює, що патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використанням винаходу визнається:

виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", якщо винахід не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід, у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору, може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу.

Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання винаходу зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту. З метою забезпечення здоров'я населення Кабінет Міністрів України може дозволити використання запатентованого винаходу визначеній ним особі без згоди власника патенту у разі його безпідставної відмови у видачі ліцензії на використання винаходу. При цьому про надання дозволу на використання винаходу власнику патенту надсилається повідомлення одразу, як це стане практично можливим; власнику патенту сплачується адекватна компенсація відповідно до економічної цінності винаходу.

Дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено, що позивач 2 не довів наявність судового рішення або відповідного рішення Кабінету Міністрів України, відповідно до яких відповідач 2 отримав право на використання винаходу за патентом України № 35554.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу, зокрема за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації.

Зібрані у справі докази свідчать, що починаючи з березня 2009 року відповідач 2 вчиняв дії, направлені на реєстрацію в Україні лікарського засобу "Моксифлоксацин-здоров’я".

За таких обставин, твердження відповідача 2 про використання винаходу позивача за патентом України № 35554 саме у зв’язку з розповсюдженням в Україні в жовтні-грудні 2009 року епідемії грипу pA (H1N1) -2009 (пандемічного грипу) є такими, що не відповідають дійсності.

Відповідач 2 не надав суду доказів повідомленням власника патенту (позивача) про використання винаходу за патентом України № 35554 та доказів виплати позивачу відповідної компенсації.

Суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача 2 правових підстав використання винаходу за патентом України № 35554 в порядку встановленому ст. ст. 30, 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», рівно як і будь-яких інших правових підстав для такого використання.

Заперечення відповідача 2 з того приводу, що ним не здійснюється використання винаходу належного позивачу в розумінні ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", а тому відсутнє порушення прав позивача, судом відхилено, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" використанням винаходу (корисної моделі) визнається виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Відповідно до п. 56 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 10.06.2004, № 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", судам необхідно враховувати особливості процесу доказування у справах про позадоговірне порушення патентних прав. За патентно-правовою системою охорони захист прав інтелектуальної власності надається проти будь-якого несанкціонованого використання іншою особою об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема промислового зразка, корисної моделі, винаходу (крім передбачених законом випадків вільного використання чужих охоронюваних об'єктів) незалежно від того, чи був цей охоронюваний зразок, модель, винахід свідомо використаний іншою особою або ці об'єкти були створені іншою особою в результаті її власної творчої діяльності, але вже після публікації відомостей про видачу відповідного патенту про їх охорону. Тому будь-яке несанкціоноване використання прав інтелектуальної власності на зазначені об'єкти іншими особами є встановленим фактом позадоговірного порушення патентних прав, яке відповідно до закону не доводиться при розгляді справи.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що вчинення відповідачем 2 дій направлених на реєстрацію лікарських засобів, в яких використані всі ознаки незалежних пунктів 1, 6 формули винаходу за патентом України на винахід № 35554, що належить позивачу, свідчить саме про несанкціоноване використання прав інтелектуальної власності, належних позивачу. За таких обставин, у позивача наявні всі підстави для захисту належних йому прав інтелектуальної власності.

Оцінивши зібрані докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач належними засобами доказування довів, що відповідач 2 здійснював використання винаходу, що належить позивачу та охороняється патентом України № 35554 без відповідного дозволу, способами, встановленими ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

За таких обставин, позовні вимоги про зобов’язання Компанії «ОллМед Інтернешнл Інк» (відповідача 2) припинити дії, спрямовані на використання у будь - який спосіб винаходу, який належить Баєр Шерінг фарма АГ (Bayer Shering Pharma AG) і охороняється патентом України № 33554 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач 1 здійснив реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів «Моксифлоксацин –здоров’я», «МОКСИФ», «МОФЛОКС» (накази Міністерства охорони здоров’я України № 862 від 26.11.2009 року та № 110 від 15.02.2010 року) на ім’я відповідача 2, що призводить до порушень прав позивача, як власника патенту України на винахід № 35554.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом. Також, законом встановлено, що в державній реєстрації може бути відмовлено у разі, коли внаслідок такої реєстрації будуть порушені захищені патентом чинні майнові права інтелектуальної власності, в тому числі, при виробництві, використанні, продажу лікарських засобів.

Як було встановлено в ході розгляду справи по суті, відповідачем 2 здійснюється порушення прав інтелектуальної власності позивача як власника патенту України на винахід № 35554.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту прав є саме визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

В силу ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Ст. 20 ГК України встановлює, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання.

Суд прийшов до висновку що у спірних правовідносинах з використання об’єктів інтелектуальної власності відповідач 1 не здійснював владних управлінських функцій щодо позивача, тому не має ознак суб’єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду зазначеного спору в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В рішенні Конституційного Суду, від 02.11.2004, № 15-рп/2004 зазначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним наказу Міністерства охорони здоров’я України від 26.11.2009 року № 862 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині державної реєстрації лікарського засобу «Моксифлоксацин-Здоров’я»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10279/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк. (AllMed international Inc.); визнання недійсним наказу Міністерства охорони здоров’я України від 15.02.2010 року № 110 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині змін внесених до реєстраційних матеріалів та внесених до Державного реєстру лікарських засобів України відносно лікарського засобу «МОКСИФ»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10439/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк». (AllMed international Inc.); визнання недійсним наказу Міністерства охорони здоров’я України від 15.02.2010 року № 110 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині змін, внесених до реєстраційних матеріалів та внесених до Державного реєстру лікарських засобів України відносно лікарського засобу «МОФЛОКС»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10442/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк. (AllMed international Inc.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для задоволення позовних вимог в цій частині є саме порушення прав інтелектуальної власності позивача, що охороняються патентом України на винахід № 35554. Судом враховано, що оскільки відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 року у справі № 39/360 було зобов'язано позивача провести попередню оплату витрат по проведенню експертизи, відповідно до виставленого рахунку, докази чого надати у судове засідання, що буде призначене після проведення експертизи.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що позивач здійснив оплату за проведення судової експертизи в розмірі 10134,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2950 від 29.06.2010 р.

За таких обставин, на відповідача 2, як на особу з вини якої виник спір у справі № 39/360, покладаються витрати по оплаті державного мита в розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., витрати на проведення судової експертизи в розмірі 10134,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Компанію «ОллМед Інтернешнл Інк.»(AllMed international Inc.) (PO Box 10356. San Jos 95157. USA) припинити дії, спрямовані на використання у будь-який спосіб винаходу, який належить Компанії "Байер Шерінг Фарма" АГ (Bayer Shering Pharma AG) (Mullerstr. 178, 13353 Berlin, Germany; банківські реквізити: Commerzbank AG рахунок № 1000108700600, міжнародний номер банківського рахунку IBAN DE72 1004 0000 0108 7006 00) і охороняється патентом України № 35554.

3. Визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров’я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7; ідентифікаційний код 00012925) від 26.11.2009 року № 862 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині державної реєстрації лікарського засобу «Моксифлоксацин-Здоров’я»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10279/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк.»(AllMed international Inc.).

4. Визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров’я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7; ідентифікаційний код 00012925) від 15.02.2010 року № 110 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині змін внесених до реєстраційних матеріалів та внесених до Державного реєстру лікарських засобів України відносно лікарського засобу «МОКСИФ»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10439/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк». (AllMed international Inc.).

5. Визнати недійсним наказ Міністерства охорони здоров’я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7; ідентифікаційний код 00012925) від 15.02.2010 року № 110 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» в частині змін, внесених до реєстраційних матеріалів та внесених до Державного реєстру лікарських засобів України відносно лікарського засобу «МОФЛОКС»(розчин для інфузій, 4 мг/мл по 100 мл у флаконах № 1 (пакування з in bulk фірми «Алкон Парентералс (Індія) Лтд. Індія»); реєстраційне посвідчення № UA/10442/01/01, на ім’я компанії «ОллМед Інтернешнл Інк.» (AllMed international Inc.).

6. Стягнути з Компанії «ОллМед Інтернешнл Інк.»(AllMed international Inc.) (PO Box 10356. San Jos 95157. USA) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Компанії Баєр Шерінг фарма АГ (Bayer Shering Pharma AG) (Mullerstr. 178, 13353 Berlin, Germany; банківські реквізити: Commerzbank AG рахунок № 1000108700600, міжнародний номер банківського рахунку IBAN DE72 1004 0000 0108 7006 00) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита, 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10134,00 грн. (десять тисяч сто тридцять чотири грн.) 00 коп.витрат на проведення судової експертизи.

7. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання повного рішення: 14.07.2011 р.