Рішення № 17852315, 11.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/27411.07.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

доЗакритого акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "ДОБРОБУТ"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 18 914,52 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 487/2011 від 01.07.11.

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення із Закритого акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "ДОБРОБУТ" шкоди в порядку регресу в розмірі 18 914,52 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що виплатив застрахованій особі суму страхового відшкодування у звязку з чим у нього виникло право регресної вимоги до особи, винної у ДТП та до особи, яка несе відповідальність за винну сторону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 порушено провадження по справі № 53/274, розгляд справи призначено на 20.06.2011, направлено запити до Моторного (транспортного) бюро України та Святошинського районного суду м. Києва.

У звязку з тим, що суддя Грєхова О. А. з 14.06.2011 перебувала на лікарняному, відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 20.06.2011, розгляд справи № 53/274 передано судді Кирилюк Т. Ю.

Ухвалою суду від 20.06.2011 відкладено розгляд справи на 11.07.2011.

У звязку з виходом судді Грєхової О. А. з лікарняного, відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 04.07.2011, розгляд справи № 53/274 передано судді Грєховій О. А.

Позивач в судовому засіданні 11.07.2011 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, проте через відділ канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість представника забезпечити явку в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, суд вважає за необхідне нагадати відповідачу, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.

Таким чином, суд відмовляє відповідачу у задоволенні заявленого клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.07.2011 в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 01.04.2008, приблизно о 08:20, керуючи транспортним засобом автомобілем «ВАЗ»д/н НОМЕР_1 по вул. Рубежівській в м. Києві при проїзді нерегульованого перехрестя не пропустив автомобіль «Форд»д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3., який приближався до перехрестя праворуч, внаслідок чого між автомобілями сталося зіткнення, чим порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху та вбачається адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

Відповідно до Постанови Святошинського районного суду м. Києва № 3-1170 від 04.01.2008, було вставлено, що водій ОСОБА_2 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_2 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_2 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб «Форд»д/н НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Договору добровільного страхування транспортних засобів № 144582 серії АТК від 10.01.2008.

Відповідно до Звіту № 181 від 09.04.2008 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд»д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 14600,47 грн.

Як вбачається з рахунку-фактури № СФ-00024 від 11.04.2011 вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Форд»д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП складає суму в розмірі 18914,52 грн.

Враховуючи викладене, позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 18914,52 грн. (страховий акт від 13.05.2008).

Позивач виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування транспортних засобів № 144582 серії АТК від 10.01.2008 суму в розмірі 18914,52 грн., що підтверджено належним чином завіреною копією платіжного доручення № 9748 від 17.05.2008 (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3661225 від 04.03.2008.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3661225 від 04.03.2008 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ» д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Форд»д/н НОМЕР_2, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з умов полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/3661225 від 04.03.2008 розмір франшизи дорівнює 510,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача шкоду в порядку регресу в розмірі 18914,52 грн. нараховану у відповідності до рахунку-фактури № СФ-00024 від 11.04.2011.

Як вбачається з статті ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги лише в межах фактичних затрат.

Фактичні витрати по даному спору встановлені у звіті № 181 від 09.04.2008 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу та складають суму в розмірі - 14600,47 грн.

Суд не бере до увагу наданий позивачем рахунок-фактуру № СФ-00024 від 11.04.2011 на ремонт автомобіля на суму 18914,52 грн., оскільки вказаний рахунок-фактура складений без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складових дорожнього транспортного засобу та величини втрати товарного вигляду.

Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обовязкового ліміту відповідальності страховика за винятком франшизи та в межах фактичних затрат в розмірі 14090,47 грн. (14600,47 грн. (фактичні витрати) 510,00 грн. (франшиза).

За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню в розмірі 14090,47 грн. за розрахунком суду.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "ДОБРОБУТ" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігоревська, 10/5-а; ідентифікаційний код 31093336 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 14090 (чотирнадцять тисяч девяносто) грн. 47 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 140 (сто сорок) грн. 90 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 175 (сто сімдесят пять) грн. 81 коп.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 15.07.2011