Рішення № 17851771, 19.08.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2011 р.

Справа № 5004/1659/11 за первісним позовом Рожищенської районної спілки споживчих товариств, м. Рожище

до відповідача: субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Рожище

про стягнення 4156 грн. 96 коп.

та за зустрічним позовом субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Рожище

до Рожищенської районної спілки споживчих товариств, м. Рожище

про визнання неукладеними договорів оренди торговельних місць

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

ОСОБА_2 представник Рожищенської районної спілки споживчих товариств (дов. від 11.07.2011р.)

ОСОБА_3 представник підприємця ОСОБА_1 (дов. від 17.08.2011р.)

Суть спору: Рожищенська районна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду з позовом про стягнення із субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 4156,96 грн., в тому числі 3095,20 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 11.03.2011р. по 31.07.2011р. згідно договорів оренди торговельних місць №№17, 34, 50 від 21.12.2010р. та №94 від 24.12.2010р., а також 1061,76 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та порушення термінів здійснення орендних платежів у встановлених положеннями укладених між сторонами договорів оренди торговельних місць порядку та строки.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

В судовому засіданні до початку розгляду господарським судом справи по суті представником відповідача у порядку, встановленому статтями 22, 60 Господарського процесуального кодексу України, було заявлено зустрічний позов до Рожищенської районної спілки споживчих товариств у відповідності до котрого підприємець ОСОБА_1 заявила зустрічну позовну вимогу про визнання неукладеними договорів оренди торговельних місць за №№17, 34, 50, 94, підписаних 21 грудня 2010 року та 24 грудня 2010 року між Рожищенською районною спілкою споживчих товариств та субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1

З метою надання представнику позивача за первісним позовом можливості для ознайомлення з матеріалами зустрічної позовної заяви, а також вирішення судом питання щодо прийняття зустрічного позову до розгляду в судовому засіданні було оголошено перерву.

За результатами огляду матеріалів зустрічної позовної заяви господарський суд прийшов до висновку про необхідність та можливість прийняття зустрічного позову підприємця ОСОБА_1 та обєднання останнього для спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні надавши суду витребувані останнім документи та матеріали предявлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному обємі поклавши при цьому на підприємця ОСОБА_1 обовязок відшкодування Рожищенській районній спілці споживчих товариств понесених останньою у звязку з поданням позову до суду витрат. При цьому представник позивача посилається на укладення між сторонами договорів оренди торговельних місць, передачу райспоживспілкою на виконання умов угод в строкове користування підприємцю ОСОБА_1 торговельних місць, використання орендованих площ відповідачем, проведення часткових розрахунків по сплаті орендних платежів та існування на даний час у відповідача заборгованості в розмірі 3095,20 грн.

Поруч з цим представником позивача було засвідчено, що визначені підприємцем-відповідачем в угодах протоколи розбіжностей в розумінні статті 181 Господарського кодексу підприємець ОСОБА_1 райспоживспілці не направляла. З 10 березня 2011 року відповідач, як і інші орендарі, перестала сплачувати орендні платежі, оскільки з 10 березня 2011 року відповідач, як і інші підприємці, уклала договір оренди з КП "Рожищенський міський ринок", юрист якого обманним шляхом переконав підприємців, що договори оренди, які були укладені з райспоживспілкою, автоматично розірвані так як сесія міської ради прийняла рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки на якій розміщений ринок. Однак, оскільки договори оренди укладені з райспоживспілкою є чинними, до березня місяця виконувались, рішення ради про розірвання договору оренди землі визнане недійсним, зобовязання по договорах оренди мають виконуватись належним чином.

З приводу зустрічних позовних вимог підприємця ОСОБА_1 представник Рожищенської РССТ в судовому засіданні заперечив, посилаючись на невідповідність останніх фактичним обставинам справи та необґрунтованість положеннями чинного законодавства просить суд в задоволенні зустрічного позову відмовити. При цьому представником сторони засвідчується на тому, що між сторонами договори оренди торговельних місць були укладені у відповідності до загальних правил укладення господарських договорів, підприємцем ОСОБА_1 на адресу райспоживспілки протоколи розбіжностей до договорів не направлялись, питання стосовно внесення змін до діючих договорів предметом судових розглядів не виступало.

Підприємцем ОСОБА_1 всупереч вимогам суду не було представлено суду письмових пояснень з приводу предявленого до останньої позову. Натомість в судовому засіданні представник зазначеного субєкта підприємницької діяльності у своїх усних поясненнях з приводу позовних вимог Рожищенської райспоживспілки та стягнення на користь останньої суми заборгованості і штрафних санкцій заперечив посилаючись на те, що предявлений первісним позивачем позов було підготовлено та подано до господарського суду безпідставно, без врахування протоколів розбіжностей до договорів оренди торговельних місць, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування зустрічного позову та позиції сторони відносно визнання неукладеними в судовому порядку підписаних між сторонами договорів оренди торговельних місць за №№17, 34, 50 від 21.12.2010р. та №94 від 24.12.2010р. підприємець ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві та представник підприємця в судовому засіданні засвідчують, що 21-24.12.2010р. між сторонами було укладено договори оренди торговельних місць строком на один рік, згідно зазначених договорів цільовим використанням земельної ділянки виступало обслуговування ринку. 06.01.2011р. на адресу райспоживспілки було направлено колективне звернення-заперечення підприємців, що орендують торговельні місця на ринку райспоживспілки, із пропозиціями виключення з договорів оренди пунктів 4.1.8, як таких, що ставлять орендодавця у привілейоване положення та запереченням при цьому розміру орендної плати виходячи з вартості 28 грн. за 1 кв.м. Зазначене заперечення було підписане головою "Організації роботодавців торговельної галузі у Рожищенському районі" членом котрої є підприємець ОСОБА_1 з 22.12.2010р. У встановлений чинним законодавством строк Рожищенська РССТ не вжила необхідних заходів щодо врегулювання розбіжностей по договорах оренди.

Зважаючи на викладені обставини підприємець ОСОБА_1 вважає, що договори оренди торговельних місць від 21-24.12.2010р. не відповідають вимогам ст. 638 ЦК України та ст.ст. 179, 180 ГК України, що дає підстави вважати їх неукладеними, тобто такими, що не створюють прав та обовязків для сторін та не породжують жодних юридичних наслідків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2010 року та 24 грудня 2010 року між Рожищенською районною спілкою споживчих товариств, м. Рожище та субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, м. Рожище було укладено договори оренди торговельних місць за №№17, 34, 50, 94.

У відповідності до умов п.п. 1.1 цих угод Рожищенська районна спілка споживчих товариств зобовязалась надати, а субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, в свою чергу, прийняти у строкове платне користування (оренду) торговельні місця площею 4,5 кв.м., 4,5 кв.м., 5,4 кв.м., 9,3 кв.м. для розміщення обєкту торгівлі (малої архітектурної форми) за №№17, 34, 50, 94 по АДРЕСА_1.

Пунктами 2.1 зазначених договорів сторонами було визначено, що вступ орендаря у користування орендованими торговельними місцями настає одночасно з підписанням між сторонами відповідної угоди.

Пунктами 3.1 договорів оренди від 21.12.2010р. та від 24.12.2010р. було визначено, що розмір орендної плати за торговельне місце складає 126 грн. на місяць згідно договору №17 від 21.12.2010р., 126 грн. на місяць згідно договору №34 від 21.12.2010р., 151,20 грн. на місяць згідно договору №50 від 21.12.2010р. та 260,40 грн. згідно договору №94 від 24.12.2010р., що становить відповідно 28 грн. в місяць за метр квадратний орендованого торговельного місця.

Пунктами 3.2 договорів було встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату щомісячно в касу позивача або на поточний рахунок райспоживспілки не пізніше 10-го числа поточного місяця.

На виконання умов договорів оренди відповідачем орендувались визначені в угоді торговельні місця у період часу з січня по липень місяць 2011 року.

Проте підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договорів оренди торговельних місць від 21.12.2010р. та від 24.12.2010р. зобовязання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодами) не виконала, орендні платежі в повному обємі не сплатила у звязку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгувала Рожищенській районній спілці споживчих товариств 3095,20 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість оренди торговельних місць у січні-липні місяцях 2011 року 4645,20 грн. за мінусом здійснених у цей період розрахунків 1550 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договори оренди торговельних місць від 21.12.2010р. №№17, 34, 50 та від 24.12.2010р. №94 предметами судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавались, у встановленому законодавством порядку сторонами розірвані чи змінені не були.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договорів, передачу позивачем на виконання їх умов відповідачу в оренду торговельних місць, прийняття та використання їх підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 3095,20 грн. за період з 11.03.2011р. по 31.07.2011р.

Сума заборгованості 3095,20 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Одночасно з цим пунктами 6.3 договорів №№17, 34, 50 від 21.12.2010р. та №94 від 24.12.2010р. сторонами було визначено, що у випадку несплати орендарем орендної плати до закінчення розрахункового місяця, з 1 числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим, орендарю нараховується штраф в розмірі 20% від суми боргу. З першого числа другого місяця, який слідує за розрахунковим місяцем, орендарю нараховується штраф у розмірі 50% від суми боргу.

Враховуючи викладені положення договорів та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних орендних платежів позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 3095,20 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_1 штрафу в загальному розмірі 1061,76 грн., нарахованого з врахуванням умов п.п. 6.3 договорів №№17, 34, 50 від 21.12.2010р. та №94 від 24.12.2010р. за наступні періоди:

- 132,72 грн. штрафу в розмірі 20% боргу за квітень 2010 року станом на 01.05.2011р. в сумі 663,60 грн.;

- 331,80 грн. штрафу в розмірі 50% боргу за квітень 2010 року станом на 01.06.2011р. в сумі 663,60 грн.;

- 132,72 грн. штрафу в розмірі 20% боргу за травень 2010 року станом на 01.06.2011р. в сумі 663,60 грн.;

- 331,80 грн. штрафу в розмірі 50% боргу за травень 2010 року станом на 01.07.2011р. в сумі 663,60 грн.;

- 132,72 грн. штрафу в розмірі 20% боргу за червень 2010 року станом на 01.07.2011р. в сумі 663,60 грн.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В даному випадку сторони у п.п. 6.3 договорів №№17, 34, 50 від 21.12.2010р. та №94 від 24.12.2010р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу за невиконання орендарем умов договорів щодо строків внесення орендних платежів. Зазначені договори недійсними чи зміненими, зокрема, в частині пунктів 6.3 не визнавались. Відповідач зобовязання щодо сплати орендних платежів не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобовязанням.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми штрафних санкцій 1061,76 грн. суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням положень укладених між сторонами договорів, положень чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному обємі за рахунок підприємця ОСОБА_1

Розглянувши матеріали зустрічного позову підприємця ОСОБА_1, матеріали справи та додатково представлені сторонами в процесі її розгляду документи, заслухавши пояснення представників сторін за первісним та за зустрічним позовом, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність предявленого зустрічного позову та необхідність відмови підприємцю у задоволенні її позовних вимог.

Викладена позиція суду повязана з наступними обставинами:

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно п. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до п. 3 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Судом встановлено, що 06.01.2011р. на адресу позивача надійшло колективне заперечення підприємців за підписом ОСОБА_4, що орендують торговельні місця на ринку райспоживспілки в м. Рожище, в якому підприємці пропонують виключити із договорів оренди торговельних місць пункт 4.1.8 договору, як такий, що ставить орендодавця у привілейоване положення

В даному випадку згідно п. 2.1 договорів вступ в користування торговельним місцем настає з моменту підписання договору, так як металоконструкція вже знаходилась на торговельному місці відповідач орендну плату сплачував до 10.03.2011р.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В даному випадку при укладенні між сторонами договорів оренди торговельних місць останніми було досягнуто усіх істотних умов угоди (строк, ціна, предмет, порядок розрахунків, відповідальність), орендна плата до березня місяця сплачувалась відповідачем у належному порядку та розмірі, рішення ради про розірвання договору оренди землі визнане недійсним в судовому порядку (справа №02/5004/462/11).

Згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 653, 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У відповідності до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно з частинами 4, 5 статті 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір щодо внесення змін до положень договору на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, останній вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В даному випадку позивачем за зустрічним позовом окрім посилання на заперечення Організації роботодавців торгівельної галузі у Рожищенському районі з приводу тих чи інших положень укладених між підприємцями Рожищенського району та Рожищенською районною спілкою споживчих товариств договорів оренди торговельних місць, членом котрої згідно довідки виступає підприємець ОСОБА_1, не надано суду жодних документів в підтвердження та обґрунтування зустрічних позовних вимог, зокрема, в підтвердження підготовки і підписання підприємцем ОСОБА_1 протоколів розбіжностей до договорів, направлення останніх на адресу Рожищенської РССТ, їх отримання райспоживспілкою, надання (ненадання) спілкою відповіді та зустрічних пропозицій щодо внесення змін до угод, відхилення пропозицій тощо.

Натомість поясненнями представника Рожищенської РССТ підтверджується, що окрім заперечень Організації роботодавців торгівельної галузі у Рожищенському районі з приводу положень укладених між підприємцями та Рожищенською районною спілкою споживчих товариств договорів оренди торговельних місць жодних протоколів розбіжностей до договорів на адресу спілки від підприємців-орендарів торговельних місць, в тому числі й від підприємця ОСОБА_1, не надходило.

Судом встановлено, що питання стосовно внесення змін до діючих договорів предметом судових розглядів не виступало, натомість у період часу з січня по березень місяць 2011 року підприємець ОСОБА_1 виконувала взяті на себе згідно договорів оренди торговельних місць зобовязання, зокрема, в частині внесення орендних платежів у визначених договорами розмірах та порядку.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України підставність своїх вимог та наявність порушення своїх прав, що відповідно до ст. 1 ГПК України виступало б підставою для звернення до суду за їх захистом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача. Разом з цим позивачу за зустрічним позовом підлягає поверненню з Державного бюджету України 17 грн. державного мита зайво сплаченого останнім згідно платіжної квитанції №1010004 від 17.08.2011р. при поданні зустрічної позовної заяви до господарського суду (оригінал зазначеної платіжної квитанції знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 180, 181, 188, 193, 230-232, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 207, 509, 525, 526, 527, 530, 546-550, 599, 629, 631, 638, 651, 653, 654, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Прийняти зустрічний позов підприємця ОСОБА_1 про визнання неукладеними договорів оренди торговельних місць, обєднавши останній для спільного розгляду з первісним позовом.

2. Первісний позов задовольнити.

3. Стягнути із субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Рожищенської районної спілки споживчих товариств (м. Рожище, вул. Незалежності, 25, код ЄДРПОУ 01744257) 3095,20 грн. заборгованості та 1061,76 грн. штрафу, а всього 4156,96 грн., 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Субєкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути з Державного бюджету України 17 грн. зайво сплаченого згідно платіжної квитанції №1010004 від 17.08.2011р. державного мита.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

19.08.11