Рішення № 17849989, 27.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.11 р. Справа № 28/116

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест”, м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк

про стягнення 38191,95 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Кузнецова Ю.П.

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 35683,17грн., штрафу в розмірі 21440,80грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобовязання за кредитним договором №112910/МК-КР-038 від 29.11.2010р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 10.06.2011р. порушив провадження у справі №28/116.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно, визначене договором застави товарів в обороті №29-11/10ЛТ від 29.11.2010р. та грошові кошти, що належать відповідачу.

Позивачем був наданий конкретизований розрахунок позовних вимог, відповідно до якого останній просить суд стягнути з відповідача 57123,97грн., які складаються з 34567,43грн. заборгованість за кредитом, 1115,74грн. заборгованість за відсотками, 21440,80грн. штраф.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні надав відзив, відповідно до якого визнає суму заборгованості по кредиту в розмірі 34567,43грн., та суму заборгованості по процентам в розмірі 1115,74грн.

26.07.2011р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява №1107/61 від 26.07.2011р. про зменшення позовних вимог, відповідно якої останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 35683,17 грн., суму штрафних санкцій в розмірі 2508,78 грн. Суд прийняв до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

Позивач протягом розгляду справи надавав пояснення по суті справи, відповідно до яких останній наполягає на своїй правовій позиції.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 29.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест” (кредитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір №112910/МК-КР-038 (кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у сумі 40000,00грн., а позичальник зобовязується повернути отримані кошти не пізніше 30 травня 2011р. та сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 32,5% річних за період з дня видачі кредиту до 30 травня 2011р.; 64% річних за період з 30 травня 2011р. до дня фактичного погашення основної суми боргу за кредитом (п. 1.1. кредитного договору).

П. 2.2. кредитного договору зазначено, що позичальник зобовязується повертати кредитні кошти кредитору, у складі ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 7312,68грн., шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок кредитора (або внесення готівки в касу кредитора) за графіком зазначеним у договорі. У складі ануїтетного платежу також сплачуються відсотки за користування кредитними коштами. У випадку несвоєчасного та/або неналежного виконання даного обовязку позичальником, розмір ануїтентного платежу підлягає зміні та розраховується із суми фактичної заборгованості позичальника.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник сплачує кредитору відсотки за користування кредитними коштами у валюті кредиту за наступними ставками: 32,5% річних за період з дня видачі кредиту до 30 травня 2011р.; 64% річних за період з 30 травня 2011р. до дня фактичного погашення основної суми боргу за кредитом.

Розрахунок відсотків проводиться щомісячно з моменту перерахування кредитних коштів з поточного рахунку кредитора до моменту повернення коштів за методом „30 днів у місяці та 360 днів у році”. Позичальник сплачує нараховані відсотки за користування кредитними коштами щомісяця, у складі ануїтентного платежу. Сума і графік сплати нарахованих відсотків встановлений п. 2.2. даного договору. У випадку порушення позичальником строків, визначених п.2.2. даного договору, сума нарахованих відсотків підлягає відповідній зміні. Якщо позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити позичкову заборгованість, то він зобовязаний сплатити кредитору усі суми ануїтетних платежів, які вказані в п.2.2. даного договору. Датою сплати відсотків є день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора (або день внесення готівки до каси кредитора). У випадку порушення строків сплати відсотків, зазначених у п. 3.3. даного договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення позичальником кредитних коштів, а позичальник зобовязаний повернути кредитні кошти сплативши всі ануїтетні платежі протягом 3 банківських днів з дня отримання вимоги кредитора (п.п. 3.2.,3.3.,3.4.,3.5. договору).

За своєю правовою природою договір №112910/МК-КР-038 від 29.11.2010р. є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позивач є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.05.2009р.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобовязань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним, визначених (зобовязань) умовами таких договорів.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Надання кредиту кредитором позичальнику підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно з п.6.1. договору кредитор має право вимагати повернення наданих кредитних коштів та сплати відсотків за весь період користування кредитом до настання строку, зазначеного в п. 1.1. даного договору, а позичальник зобовязаний повернути отримані кредитні кошти, сплативши всі ануїтетні платежі протягом 1 банківського дня з моменту одержання вимоги кредитора, у випадку якщо позичальник в період дії даного договору порушував (порушив) будь-які умови даного договору.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №1102/14 від 04.02.2011р. про дострокове повернення кредиту протягом одного банківського дня, з моменту одержання даної вимоги, оскільки відповідач не виконував свої зобовязання за кредитним договором. Докази направлення вимоги та отримання її відповідачем 15.02.2011р. наявні в матеріалах справи, тобто відповідач зобовязаний був достроково повернути заборгованість за кредитним договором 16.02.2011р.

Позивач доводить належними доказами, що заборгованість відповідача за кредитним договором, а саме 34567,43грн. заборгованість за кредитом, 1115,74грн. заборгованість за відсотками.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, в результаті чого господарський суд робить висновок, що сплату цієї суми заборгованості не здійснено до теперішнього часу.

Відповідач, відповідно до відзиву на позовну заяву, визнав суму заборгованості по кредиту в розмірі 34567,43грн., та суму заборгованості по процентам в розмірі 1115,74грн

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест”, м. Київ до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, про стягнення 34567,43грн. - заборгованості за кредитом, 1115,74грн. заборгованості за відсотками, є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього позивачем була заявлена вимога щодо стягнення з відповідача штрафних санкції у розмірі 2508,78грн.

П. 7.1. кредитного договору передбачено, що за прострочення сплати ануїтетних платежів, у строки та обсягах, які передбачені п.2.2. договору позичальник сплачує штраф в розмірі 0,5% річних в день від суми простроченого ануїтетного платежу за кожний день прострочення. Зазначений штраф сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1., 2.2., 2.3., 3.3., 6.1. даного договору, а також будь яких інших строків платежів, передбачених даним договором. Сплата штрафу не звільняє позичальника від зобов'язання сплачувати ануїтетні платежі в повному обсязі.

Ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із правових наслідків порушення зобовязань є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, якщо неустойка нараховується за кожен день прострочення, то відповідно до чинного законодавства це є пеня, а не штраф, як зазначено в п. 7.1. договору.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що передбачена п. 7.1 договору є пеня за невиконання відповідачем грошового зобовязання.

Розрахунок пені (штрафу) позивачем здійснений з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, яким встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, суд зазначає, що позивачем неправомірно визначений період нарахування пені з 30.01.2011р. (дата платежу) по 01.02.2011р., потрібно з 31.01.2011р. по 01.02.2011р., оскільки відповідно до п. 2.2 договору граничним строком платежу є 30.01.2011р., тобто період прострочення почався з 31.01.2011р., відповідно період з 27.01.2011р. по 29.01.2011р. - з 27.01.2011р. по 30.01.2011р.

Суд здійснивши перерахунок пені , вважає що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 2469,76 грн.

Також в позовній заяві позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно, визначене договором застави товарів в обороті №29-11/10ЛТ від 29.11.2010р. та грошові кошти, що належать відповідачу.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених розяснень суд вважає, що задоволення клопотання про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 43, 49, 66, 67, 77, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест”, м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у філії ПАТ „ПУМБ”, МФО 335537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест” (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 6, код ЄДРПОУ 36048419, п/р №26000000003695 в ПАТ „Укрсоцбанк”, код банку 300023) заборгованість за кредитом в сумі 34567,43грн., заборгованість за відсотками в сумі 1115,74грн., штрафні санкції в сумі 2469,76 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 381,53грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 157,62грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 29.07.2011р.

Суддя Курило Г.Є.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення підписано 29.07.2011р.