Рішення № 17849979, 19.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.11 р. Справа № 23/98

за позовом: Державного підприємства ”Ровенькиантрацит” м. Ровеньки

до відповідача: Державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк

про стягнення 9236, 35 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю

В засіданні, яке відбулось 12.07.2011р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерви до 19.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, державне підприємство ”Ровенькиантрацит” м. Ровеньки, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк, 9236, 35 грн. вартості нестачі вугілля.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-відвантаження ним на умовах контракту № 510-2гп від 24.03.2010р. на адресу ТОВ ”Скіф Шиппінг” у піввагоні № 65286247 за накладною № 52617530 вугілля антрацит марки АС;

-здійснення на станції Маріуполь-Порт Донецької залізниці перевірки маси вантажу у вагоні № 65286247, внаслідок якої була виявлена нестача вугілля у кількості 14 500кг;

-засвідчення вищевказаної обставини комерційним актом АQ № 660328/216 від 04.10.2010р.;

-недоведеність залізницею відсутності її вини у незбереженні вантажу під час його транспортування;

-ст.ст. 193, 216, 217, 224, 225, 314, 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 526,909, 920, 924, 925 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: втрата вантажу сталась внаслідок невжиття відправником заходів для усунення конструктивних зазорів, що передбачено п.4 та п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001р. № 542.

Відповідач 12.07.2011р. подав суду заяву про застосування шестимісячного строку позовної давності згідно ст.ст. 261, 267 ЦК України та ст.134 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2998р. № 457 (далі - Статут).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позивач 02.10.2010р. зі ст.Лобівські копальні Донецької залізниці відвантажив на адресу ТОВ ”Скіф Шиппінг” м. Маріуполь ст.Маріуполь-Порт експорт Донецької залізниці за накладною № 52617530 у піввагоні № 65286247 вугілля - антрацит у вологому стані.

Згідно ст.24 Статуту залізниця 04.10.2010р. на ст.Маріуполь-Порт здійснила перевірку маси вантажу у піввагоні № 65286247 і склала акт загальної форми № 908 від 04.10.2010р. та комерційний акт АQ № 660328/216 від 04.10.2010р.

У комерційному акті було зазначено, що: при контрольному переваженні на справних 150-ти тонних вагонних тензометричних вагах виявлено брутто 78300кг, тара з брусу 23 800кг, нетто 54 500кг, що менше, ніж зазначено у накладній № 52617530 на 14500кг; навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 50см; маркування відсутнє; праворуч по ходу потягу над 2-5 люками мається воронка розміром 4000мм на всю ширину вагону та до дна вагону, у підлозі мається щілина розміром 100х1000мм; під час стоянки вагона на станції течі вантажу не було; щілина забита дрантям; двері та люки вагону щільно закриті на справні запірні пристрої.

За нестачу прийнятого до перевезення вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть що нестача виникла з не залежних від них причин (ст.23 Закону України ”Про залізничний транспорт”). Аналогічна норма викладена у ч.1 ст.314 ГК України.

З комерційного акту та акту загальної форми видно, що течі вантажу з вагону не зафіксовано, щілина забита дрантям. В цих актах не вказано, що щілина закрита саме залізницею, а не відправником перед завантаженням вугілля. З опису вантажу у спірному вагоні видно, що нестача вугілля мала місце під час його перевезення. У звязку з цим суд вимоги позивача задовольняє.

Заява залізниці про застосування позовної давності судом не задовольняється, оскільки позивачем позовна давність не пропущена.

Відповідач наполягає на тому, що до спірних правовідносин відповідно до ч.2 ст.9, ч.1 ст.258 ЦК України, ч.5 ст.307 ГК України і ч.3 ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” повинен застосовуватись 6-ти місячний строк позовної давності, встановлений ст.136 Статуту залізниць України, який позивачем пропущений.

Така позиція не відповідає чинному законодавству, оскільки:

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин субєктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.1-4 ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Претензію № 28-юр від 11.03.2011р. позивач подав в установлений ч.2 ст.315 ГК України 6-ти місячний строк від дня, коли йому стало відомо про виявлення нестачі вантажу (04.10.2010р.), але залізниця її відповіддю від 23.05.2011р. № ПД34 відхилила (вказана відповідь згідно дати вхідного штемпеля одержана ДП ”Ровенькиантрацит” 30.05.2011р.).

Частиною 4 ст.315 ГК України передбачене право позивача протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді, звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Позов предявлений до господарського суду 29.06.2011р. згідно дати вхідного штемпеля канцелярії суду на 1-му аркуші позову, тобто, 6-ти місячний строк, встановлений ст.315 ГК України, позивачем не пропущений.

Посилання відповідача на ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України та ч.3 ст.26 Закону України ”Про залізничний транспорт” щодо визначення строку позовної давності і початок його перебігу є безпідставним з огляду на наступне: Статут залізниць України є підзаконним нормативним актом, а не законом, а тому незважаючи на те, що він відноситься до нормативних актів спеціального законодавства, до спірних правовідносин згідно ст.258 і ч.2 ст.9 ЦК України зазначені норми цього підзаконного нормативного акту не можуть бути застосовані; ч.3 ст.26 Закону України ”Про залізничний транспорт” передбачено, що порядок і терміни пред'явлення і розгляду претензій та позовів повинні визначатись Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України, тобто відповідно до вимог ЦК України та ГК України.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 224-225, 306-308, 315 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 256-258 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 26 Закону України ”Про залізничний транспорт”, ст.ст. 113-115 Статуту залізниць України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства ”Донецька залізниця” (м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 26009307748601 в ДРУ ПІБ м. Донецьк, МФО 334635; р/р 260030000173, р/р 260000000019, р/р 260360300019 у ДФ АБ ”Експрес-Банк”, МФО 335838, ЄДРПОУ 01074957) на користь державного підприємства ”Ровенькиантрацит” (м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, р/р 26008301230607 в АК ПІБ м. Ровеньки, МФО 304502, ЄДРПОУ 32320704) - 9236 грн. 35 коп. вартості нестачі вугілля, 102 грн. витрат на сплату держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Забарющий М.І.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

В судовому засіданні 19.07.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2011р.