Рішення № 17849890, 16.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

16.08.2011

Справа №5002-28/2975-2011

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» (86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. К. Маркса, 25; 97100, АР Крим, смт. Нижньогірське, вул. Перемоги, 1-а).

До відповідача – Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6).

Про скасування рішення.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Крименерго» про скасування рішення комісії ПАТ «Крименерго» по розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 23.06.2011 р. (протокол № 5994) про сплату вартості недоврахованої електроенергії в розмірі 298 863,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, рішення ПАТ «Крименерго» від 23.06.2011р. (протокол засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ № 5994) про сплату ТОВ «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» вартості недорахованої електроенергії в розмірі 298863,01 грн. є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято за результатами розгляду акту від 06.05.2011р., який також є незаконним, а викладені в ньому обставини – не відповідають дійсності.

Представники позивача та відповідача у засідання суду не з’явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2005р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (яке перейменовано у ПАТ «Крименерго» відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» № 514 –VI від 17.09.2008 р.) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» укладено договір про поставку електричної енергії № 71 (а. с. 23-30).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 1 договору, постачальник (відповідач) постачає електричну енергію споживачу (позивачу), а споживач сплачує її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини споживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) відповідно до умов даного договору та додатків до нього, які є його невід’ємними частинами.

Розділом 2 договору сторони обумовили, що під час виконання умов даного договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. та Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442 (далі - ПКЕЕ).

Позивач посилається на те, що 12 січня 2011р. припинена поставка електричної енергії на об’єкт останнього, про що свідчить відповідний акт (а. с. 16), інформація про технічну перевірку (а. с. 11) та Акт № 000156 зберігання пломб (а. с. 10).

06 травня 2011 року представниками відповідача проведена перевірка фруктосховища позивача, яке розташовано за адресою: смт. Нижньогірське, вул. Перемоги, 1-а.

Згідно п. 6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

За результатами проведеної перевірки виявлені порушення Правил користування електричної енергією, в результаті чого складено акт № 108531 від 06.05.2011р. (а. с. 12-13). Як вбачається з акту, порушення ПКЕЕ полягало в наступному: «Самовільне включення електроустановки після її відключення та розпломбування схеми обліку. Електрична енергія споживалась, але не враховувалась та не сплачувалась. Фотографія зірваної пломби додається. На момент перевірки трансформатор 400 КВА був теплий».

З акту № 108531 вбачається, що він складений у присутності представника споживача – відповідального за електрогосподарство товариства Шарова Володимира Олександровича, який відмовився від підпису акту, про що зроблено відповідну відмітку працівниками відповідача.

Відповідно до п. 5 акту, об’єкт відключено у 9 год. 30 хв. 06.05.2011р., на відключене приєднання накладено пломбу № 00837084, користування електроенергією заборонено.

Відповідно до п. 6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов'язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.

У разі звернення споживача до суду щодо оскарження рішення комісії споживач впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу повідомляє про це постачальника електричної енергії (до прийняття постачальником електричної енергії рішення про обмеження або відключення електропостачання) та надає копію зареєстрованої в канцелярії суду позовної заяви. У разі неотримання постачальником електричної енергії ухвали про відкриття провадження у справі впродовж 20 робочих днів з дня реєстрації позовної заяви канцелярією суду постачальник електричної енергії може звернутись до суду щодо встановлення факту порушення провадження у справі.

На період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил обмеження та відключення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється.

У разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (який не перевищує трьох років), у разі відсутності заборгованості - зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів або, за заявою споживача, повертає оплачені ним кошти.

Таким чином, на підставі акту № 108531 від 06.05.2011р. відповідачем здійснено розрахунок вартості недоврахованої електроенергії, вартість якої склала 298 863,01 грн., про що свідчить протокол засідання комісії по розгляду порушень ПКЕЕ № 5994 від 23.06.2011р. (а. с. 17-18).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов’язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

В даному випадку підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків у сторін щодо поставки електроенергії є договір про постачання електричної енергії № 71 від 14.03.2005р.

Згідно ст. 2 договору про поставку електричної енергії, сторони визначили, що при вирішенні всіх питань, які не обумовлені цим договором, вони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. та ПКЕЕ.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами — юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Щодо позовних вимог про скасування рішення комісії ПАТ «Крименерго» по розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 23.06.2011 р. (протокол № 5994) про сплату вартості недоврахованої електроенергії в розмірі 298 863,01 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2011р. ПАТ «Крименерго» розглянуто акт № 108531 від 06.05.2011р., за результатами чого, складено протокол № 5994.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 20 ГК України передбачає, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, відповідно до вимог ст. 21 ЦК України шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

В пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 викладена правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способу захисту прав, суд повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

У відповідності до Закону України «Про електроенергетику», органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 затверджені Правила користування електричною енергією, які є чинними на даний час та підлягають обов’язковому дотриманню усіма суб’єктами господарювання.

Зазначене дозволяє дійти висновку, що ПКЕЕ також можуть передбачати і оперативно-господарські санкції, в даному випадку, згідно з п. 6.42. ПКЕЕ, це є рішення комісії постачальника електроенергії про визначення обсягу недорахованої електроенергії.

Частиною 1 ст. 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно ч. 2 зазначеної статті, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Аналогічну позицію, щодо віднесення рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії до оперативно-господарської санкції, виклав Верховний суд України у постанові від 29.11.2010р. по справі № 2-15/1783-2009 (а. с. 71-75).

Таким чином, рішення комісії ПАТ «Крименерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ, яке оформлене протоколом № 5994 від 23.06.2011 року, про сплату позивачем вартості недоврахованої електричної енергії в розмірі 298 863,01 гри., повністю відповідає критеріям, встановленим ст. 235 Господарського кодексу України, які дозволяють віднести його до оперативно-господарської санкції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту, що полягає у скасуванні рішення комісії ПАТ «Крименерго» по розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 23.06.2011 р. (протокол № 5994) про сплату вартості недоврахованої електроенергії в розмірі 298 863,01 грн., не відповідає встановленим законом способам захисту порушеного права, що тягне відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до підпунктів а, б пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (з урахуванням внесених змін) при зверненні до господарського суду із позовними заявами ставки державного мита складають: за позовом немайнового характеру – 85 грн., за позовом майнового характеру - 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При зверненні до суду, позивач сплатив державне мито у розмірі 2988,63 грн., в той час як мав сплатити 85,00 грн., у зв’язку з чим, сума у розмірі 2 903,63 грн. (2988,63 грн. – 85,00 грн.) підлягає поверненню останньому.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 825 розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах встановлений за ставкою 236,00 грн. Проте, позивач сплатив суму у розмірі 481,00 грн., у зв’язку з чим, сума у розмірі 245,00 грн. (481,00 грн. – 236,00 грн.) також підлягає поверненню останньому.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» (86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. К. Маркса, 25, код ЄДРПО України 32880626) з Державного бюджету зайве сплачене за квитанцією № NOWB139490 від 05.07.2011р. державне мито в сумі 2903,63 грн.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» (86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. К. Маркса, 25, код ЄДРПО України 32880626) з Державного бюджету зайве сплачену за квитанцією № NOWB139617 від 05.07.2011р. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 245,00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.