Ухвала суду № 17849887, 16.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

УХВАЛА

16.08.2011Справа №5002-16/2944-2011 За заявою кредитора Джанкойської обєднанної державної податкової інспекції в АР Крим (96100, м. Джанкой, вул.. Дзержинського,30, ідентифікаційний код 23191959)

до боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про визнання банкрутом

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від кредитора ОСОБА_2, д/п від 06.06.2011 р.

Від боржника не зявився

Від Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства не зявився

Обставини справи: Кредитор - Джанкойська обєднанна державна податкова інспекція в АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство відносно боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у звязку з неспроможністю сплатити заборгованість у сумі 9785898,71 грн., протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку.

Ухвалою ГС АР Крим від 14.07.2011 р. було порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено підготовче засідання на 28.07.2011 р.

Ухвалою ГС АРК від 28.07.11 р. підготовче засідання було відкладено на 16.08.2011 р.

Представник кредитора у судове засідання зявився, підтримав свої вимоги, викладені у заяві, але, не надав додаткових документів, затребуваних ухвалою суду, а також просив суд визнати грошові вимоги у сумі 9785898,71 грн., визнати банкрутом боржника.

Боржник у судове засідання не зявився, але, спрямував відзив на заяву кредитора, в якому просив суд відмовити в задоволенні заяви Джанкойської ОДПІ та розглянути справу без участі представника боржника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2004 р. Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АРК зареєстрований в якості фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за № 2139000 0000 000170, є платником податків, зборів та обовязкових платежів та знаходиться на обліку у Джанкойської ОДПІ з 19.10.2004 р. за № 603.

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.6, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор обґрунтовує тим, що боржник має податковий борг у сумі 9785898,71 грн., який складається із штрафних санкцій на суму 9109902,00 грн. на підставі рішення Джанкойської ОДПІ №0009642303 від 12.09.08 р., податку на додану вартість на суму 661027,88 грн. на підставі податкового повідомлення рішення Джанкойської ОДПІ № 000936/17-01/0 від 05.09.08 р. на суму 506068.37 грн. (податок 341867,07 грн. штраф 164201,30 грн.), з яких сплачено 15974,03 грн., залишок складає 490 094,34 грн.; податкове повідомлення рішення Джанкойської ОДПІ № 000230/17-01/0 від 28.01.10 р. на суму 170933,54 грн. ( штраф 170933,54 грн.) Заборгованість з податку на додану вартість складає 661027,88 грн.

Податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 14968,83 грн. на підставі податкового повідомлення рішення Джанкойської ОДПІ № 000937/17-01/0 від 05.09.08 р. на суму 16468,83 грн., з яких сплачено 1500 грн., залишок складає 14968,83 грн. ( а.с. 29-38).

Вказана сума також підтверджується довідкою кредитора про наявність заборгованості ( а.с. 39).

Враховуючи заявлену кредитором суму 9785 898,71 суд вважає необхідним перевірити її безспірність.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані кредитором докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для введення подальшої процедури банкрутства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсними вимогами є таки вимоги, право на які виникло до порушення справи про банкрутство. При цьому, до складу грошових зобовязань боржника, згідно статті 1 Закону, не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Отже, Законом не включено до складу грошового зобовязання штраф та пеню, оскільки вони не визначають неплатоспроможність боржника.

Враховуючи те, що штрафні санкції та пеню, що стягуються за порушення податкового законодавства, раніше діючий та нині діючий законодавчі акти до категорії податків і зборів не відносить, тому суми штрафних санкцій не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора органу державної податкової служби під час звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Більш того, відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у Постанові Пленуму від 18.12.09 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», вирішуючи питання про склад вимог з податками і зборами (обовязковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо в реєстрі вимог кредиторів і задовольняються у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону ( абзац 5 пункту 17 Постанови).

Таким чином, суд перевіряє безспірність заявлених грошових вимог лише на суму податкового боргу, які утворились на підставі податкового повідомлення рішення № 000937/17-01/0 від 05.09.08 за основним платежем на суму 16468,83 грн., податкового повідомлення рішення № 000936/17-01/0 від 05.09.08 р. за основним платежем на суму 341 867,07 грн. ( а.с. 29-30).

Вимоги кредиторів до боржника за приписами частини 8 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені виконавчими документами (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), за якими здійснюється стягнення коштів з рахунку боржника.

Так, у ч. 2 п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» вказано, що безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати має підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, відповідно до п.28 Пленуму до розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 5 квітня 2001 р. N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до п.29 Пленуму у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд вважає можливим застосувати положення вказаного Закону, оскільки спірні відносини виникли під час дії цього Закону.

Згідно вимог підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", яка має назву "Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: у тому числі - подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Як вбачається, заявник у підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника у цій сумі надав податкові повідомлення рішення та податкові вимоги, а також постанову Окружного адміністративного суду АРК від 23.11.10 р. у справі № 2а-5693/08/4/0170, за якою з ФОП ОСОБА_1 стягнута заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14968,83 грн.

Слід зазначити, що податкові повідомлення рішення та податкові вимоги не є виконавчими в розумінні статті 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також діючий Податковий кодекс України не надають податкової вимозі статусу виконавчого документа.

Таким чином, у відсутності доказів наявності виконавчих документів та відкриття виконавчого провадження за рішенням суду від 23.11.10 р. у справі № 2а-5693/08/4/0170, а також у відсутності доказів невиконання виконавчого документу в примусовому порядку на протязі строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський не має правових підстав для подальшого провадження у справі про банкрутство.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий Господарський суд України у своїх постановах від 18.05.10 р. у справі № Б-24/68, від 01.09.10 р. у справі № 05/1-10-6-5030, від 11.01.2011 р. у справі № 13/90-Б-10.

Слід зазначити, що у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” з моменту прийняття на підставі акту перевірки податкового повідомлення-рішення у платника податків виникає податкове зобовязання. Проте, суми, нараховані таким податковим повідомленням-рішенням, не є узгодженими. Після узгодження цих податкових повідомлень-рішень нарахована ним сума стає податковим боргом, тобто узгодженим податковим зобовязанням. Порядок узгодження сум податкових зобовязань визначений ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”.

Також, необхідною ознакою для порушення справи про банкрутство є незадоволення боржником безспірних вимог на протязі трьох місяців після встановлено для них терміну.

Відповідно до п.32 Пленуму та за змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" починається перебіг цього терміну.

Ініціюючим кредитором не підтверджено належними доказами безспірність своїх грошових вимог та неможливість виконати їх боржником на протязі трьох місяців.

На цей факт також звертав увагу і боржник у своєму відзиві на заяву.

Відтак, за відсутності вказаних ознак та відповідних документів, у суду немає достатніх правових підстав для введення подальшої процедури банкрутства.

Ухвалою ГС АР Крим від 28.07.2011р. суд зобовязав кредитора надати докази безспірності вимог до боржника. Проте, вказав вимоги суду були залишені ініціюючим кредитором поза увагою.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Неподання доказів, що підтверджують доводи, зазначені у заяві кредитора, на день порушення провадження у справі або на день засідання суду має наслідком припинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження у справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження у справі підлягає припиненню.

Предметом спору в справах про банкрутство є неплатоспроможність боржника, що має бути підтверджена ініціюючим кредитором відповідними документами, які повинні бути надані заявником на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

Такої ж думки дотримується Вищий Господарський суд України в своєї постанові від 15.09.10 р. у справі № Б38/70-10., від 10.08.2010р. у справі № 05/1-10-2261, від 14.04.2010р. у справі № Б-21/51.

Оскільки при зверненні до суду з заявою про банкрутство боржника ФОП ОСОБА_1, та у попередньому засіданні ініціюючий кредитор не надав господарському суду доказів належних та допустимих доказів неспроможності боржника сплатити борг, які є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд дійшов до висновку про безпідставність вимог кредитора, що зумовлює припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 6, 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.34, п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі №5002-16/2944-2011 про визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) банкрутом припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.