Рішення № 17849871, 15.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

15.08.2011

Справа №5002-28/2547-2011

За позовом – Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3 а) в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (97408, м. Євпаторія, вул. Лінейна, 10).

До відповідача – Комунального підприємства «Житловик-2» (97402, м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8).

Про стягнення 40 081,20 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Комунального підприємства «Житловик-2» про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.02.2009 р. по 01.01.2010 р. в розмірі 38 867,89 грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 11.03.2009р. по 01.06.2011р. в розмірі 1 213,31 грн., а всього - 40 081,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що порушуючи умови договору № 900 від 29.10.2003р. відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання щодо оплати отриманої теплової енергії, в результаті чого за останнім склалась заборгованість у розмірі 38 867,89 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначає, що зі змісту позовної заяви не можливо зробити висновок по яким нежитловим приміщенням склалася заборгованість. Також, відповідач зазначив, що в нежитлових приміщеннях, визначених у додатковій угоді № 2, відсутні прилади опалення, у зв’язку з чим, плата за опалення в даних приміщеннях не може розраховуватись за загальною методикою розрахунків.

05 серпня 2011р. від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути справу за відсутністю представника та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

11 серпня 2011р. від відповідача надійшла телеграма з проханням відкласти розгляд справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача, з огляду на відсутність належних доказів, які підтверджують неможливість використання відповідачем прав передбачених ст. 28 ГПК України, в частині забезпечення участі своїх представників у справі, кількість яких цією нормою не обмежена.

У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

29 жовтня 2003 року між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (постачальник) та Комунальним підприємством «Житловик-2» (споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії № 900 (а. с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник бере на себе зобов’язання забезпечувати споживача тепловою енергією у вигляді теплоносія та гарячої води в договірних об’ємах, а споживач зобов`язується оплатити за отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем згідно об`ємів п. 2.1:

- за приладами обліку, з урахуванням теплових втрат;

- за розрахунком в Гкал – тільки в опалювальний період;

- за площами – щомісячно протягом року, розрахункові періоди з 01 січня по 01 серпня та з 01 серпня по 31 грудня;

- за споживання гарячої води – щомісячно.

Теплова енергія сплачується споживачем щомісячно згідно пред`явленого рахунку до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі ненадходження грошових коштів до зазначеного строку споживач за кожний день прострочення платежу сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 6.4 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, даний договір вступає в силу з 23.10.2003р. та діє до 23.10.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено письмово однією зі сторін (п. 10.4 договору).

Як пояснили представники сторін, на даний час договір є дійсним, у зв’язку з тим, що його дія була пролонгована на підставі п. 10.4 договору.

Також, 23 жовтня 2003 р. між позивачем (повірений) та відповідачем (довіритель) підписано договір-доручення, відповідно до якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов`язок здійснювати збір абонентської плати за теплову енергію з квартиронаймачів та власників квартир та орендаторів згідно додатку.

01 грудня 2006р. сторонами підписано Доповнення № 2 до договору № 900 від 29.10.2003р. (а. с. 12), відповідно до якого п. 2.1 договору викладено в наступній редакції: теплова енергія постачається споживачу в наступних об’ємах: опалення організацій, в т.ч. по вузлу обліку – 107,6 кв.м; житла – 64634,6 кв.м. Додатком до даного Доповнення сторонами узгоджено перелік вулиць, домів та площ, по яким постачається теплова енергія (а. с. 13).

26 жовтня 2009р. між сторонами підписано Додаткову угоду № 3 до договору № 900 від 29.10.2003р. (а. с. 14), відповідно до якої п. 2.1 договору викладено в наступній редакції: теплова енергія постачається споживачу в наступних об’ємах: на опалення організацій – 1353,1 кв.м; на опалення житла – 83948,9 кв.м. Також, додатковою угодою № 3 визначено, що, зокрема, на 1353,1 кв.м збільшилась службова площа, яку необхідно опалювати, а саме: м. Євпаторія, вул. Колхозна, б. 2 – 19,6 кв.м, м. Євпаторія, вул. Перекопська, б. 8 – 88,0 кв.м, м. Євпаторія, вул. Вольна, б. 9 – 370,2 кв.м, м. Євпаторія, вул. Л. Українки, б. 14 – 443,5 кв.м, м. Євпаторія, вул. Лінейна, б. 7 – 431,8 кв.м.

Позивач належним чином виконав умови вищезазначених договорів від 23.10.2003р. та виставив відповідачу до сплати рахунки за надану теплову енергію, про що свідчать матеріали справи (а. с. 19-38). Проте, відповідач не в повному обсягу сплатив за отриману теплову енергію, у зв’язку з чим, в період з 01.02.2009 р. по 01.01.2010 р. за останнім склалася заборгованість в розмірі 38 867,89 грн.

Відповідно до розшифровки площ до розрахунку за спожиту теплову енергію (а. с. 97), заборгованість відповідача у розмірі 38 867,89 грн. (нараховано 39 922,83 грн., сплачено відповідачем 1054,94 грн.) виникла за наступними об’єктами: вул. Колхозна, б. 2, вул. Перекопська, б. 8, вул. Вольна, б. 9, вул. Л. Українки, б. 14, вул. Лінейна, б. 7.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, оскільки за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ст. 901, 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони дійшли згоди, що теплова енергія сплачується споживачем щомісячно згідно пред`явленого рахунку до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.4 договору).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідач отримав послуги від позивача, але у порушення умов договору свої зобов’язання по оплаті вартості наданих послуг належним чином не виконав, не здійснив повну оплату за надані послуги по тепло забезпеченню, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 38 867,89 грн.

Також позивач просить стягнути 3% річних від простроченої суми за період з 11.03.2009р. по 01.06.2011р. в розмірі 1 213,31 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних за період з 11.03.2009р. по 01.06.2011р. у розмірі 1213,31 грн., суд вважає його вірним, а вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми – обґрунтованими.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житловик-2» (97402, м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8, код ЄДРПО України 32518945) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3 а, код ЄДРПО України 03358593) в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (97408, м. Євпаторія, вул. Лінейна, 10) заборгованість за поставлену теплову енергію за період з 01.02.2009 р. по 01.01.2010 р. в розмірі 38 867,89 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 11.03.2009р. по 01.06.2011р. в розмірі 1213,31 грн., державне мито у розмірі 400,81 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.