Рішення № 17849685, 11.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.11 Справа № 8/101пд/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заря Плюс Восток", м. Луганськ,

до Луганської міської ради, м. Луганськ,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління Держкомзему у місті Луганськ Луганської області, місто Луганськ, -

про внесення змін до договору оренди землі.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Хухрянській І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник, - довіреність № 33 від 05.04.11 року;

від відповідача ОСОБА_3. головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 01/03-30./5455/0/2-10 від 24.11.10 року;

від третьої особи представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про внесення змін до договору оренди землі від 04.04.2007 року, за реєстром №678, державна реєстрація від 05.04.2007 року № 040740200059, зі змінами, внесеними договором про внесення змін до договору оренди землі від 04.06.2007 року, за реєстром №985, державна реєстрація від 07.08.2007 року за №040740200201, а саме:

-у пункті 1 розділу "Предмет договору" та пункті 17 розділу "Умови використання земельної ділянки" слова: "під будівництво та розміщення багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та благоустрій прилеглої території" замінити на слова: "під будівництво та розміщення автозаправної станції з приміщеннями для сервісного обслуговування водіїв";

-у пункті 1 розділу "Предмет договору" слова: "місто Луганськ, вулиця Хєрсонская, на перехресті з вулицею Дьоміна" замінити на слова: "м. Луганськ, вул. Дьоміна, 1-б".

Ухвалою суду від 25.07.11 року за клопотанням позивача до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Управління Держкомзему у місті Луганську Луганської області.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 25.07.11 року до 11.08.11 року у звязку з залученням третьої особи та з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 11.08.11 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, мотивуючи їх тим, що відповідач, отримавши від нього проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між сторонами у справі у нотаріальній формі 04.04.07 року, за реєстром №678, державна реєстрація від 05.04.07 року №040740200059, - не підписав її, тобто не погодився на її підписання.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що:

1)згідно чинному законодавству України вирішення питань щодо регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних міських рад;

2)рішенням Луганської міськради від 15.05.07 року №18/82 до договору оренди землі від 04.04.07 року були внесені зміни щодо цільового використання земельної ділянки та 04.06.07 року укладено відповідний договір про внесення змін до основного договору;

3)після цього рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 04.09.09 року по цивільній справі №2-4748/2009, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22.07.10 року, до основного договору були внесені зміни в частині мети використання земельної ділянки, а саме: "під будівництво та розміщення автозаправної станції з приміщеннями для сервісного обслуговування водіїв", - але рішенням Верховного Суду України від 01.06.11 року усі вищезгадані судові рішення скасовані, у задоволенні позову по вищезгаданій цивільній справі відмовлено;

4)відповідач отримав вищезгадану пропозицію позивача про внесення змін до договору в частині мети використання земельної ділянки та уточнення адреси її місцезнаходження, але згоди на внесення змін до договору не надав, пославшись на те, що до Луганської міської ради надходять численні скарги від мешканців прилеглих житлових будинків з приводу будівництва;

5)на думку відповідача, пропозиція позивача суперечить вимогам чинного законодавства, у т.ч. ст.ст.20 та 96 Земельного кодексу України, ст.ст.24 та 25 Закону України "Про оренду землі", - оскільки вирішення питання про зміну мети використання переданої в оренду земельної ділянки належить до виключної компетенції її власника.

Третя особа до судового засідання не зявилася, зі своїм ставленням до позову не визначилася, але звернулася до суду з клопотанням про розгляд спору по суті за її відсутності (вих. №4-5-14/3072 від 01.08.11 року).

Сторони не заперечили проти розгляду спору за відсутності третьої особи.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

На виконання вищезгаданого рішення Луганської міської ради від 26.02.07 року №13/151 04.04.07 року 04.04.07 року між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) у нотаріальній формі укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку під будівництво та розміщення торгівельно-виставкового комплексу, автосалону, станції технічного обслуговування автомобілів, автомийки, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Хєрсонская, на перехресті з вулицею Дьоміна (п.1), площею 0,3000 га ( п.2), на якій присутні інженерні комунікації: каналізація та вода (п.3); її нормативна грошова оцінка на момент укладення договору 1179954,00 грн. (п.4); строк оренди 49 років (п.7); земельна ділянка передана в оренду під будівництво та розміщення торгівельно-виставкового комплексу, автосалону, станції технічного обслуговування автомобілів, автомийки (п.17).

Зі змісту договору вбачається, що сторони узгодили усі інші його істотні умови.

Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Борисовою В.А. 04.04.07 року, за реєстром №678; його державну реєстрацію здійснено 05.04.07року, реєстраційний №040740200059 (а.с.9-11)

Земельну ділянку орендар отримав 06.04.07 року, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі (а.с.13); до договору, крім акту, додані кадастровий план, план-схема та акт визначення земельної ділянки в натурі (а.с.18-19).

04.06.07 року сторони, у нотаріальній формі, уклали договір про внесення змін до договору оренди землі, відповідно до якого на підставі рішення Луганської міської ради від 15.05.07 року №18/82 внесено зміни до п.1 договору щодо предмету договору, а саме: замість слів "під будівництво та розміщення торгівельно-виставкового комплексу, автосалону, станції технічного обслуговування автомобілів, автомийки" до договору внесено слова "будівництво та розміщення багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та благоустрій прилеглої території", - тобто змінено мету використання орендованої земельної ділянки.

Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Борисовою В.А., за реєстром №985; його державну реєстрацію здійснено 07.08.07 року, реєстраційний №040740200201 (а.с.14).

Цей договір був предметом судового спору у звязку з наступним.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів (а.с.16-17), 01.03.09 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заря Плюс Восток" (далі ТОВ "Заря Плюс Восток") та громадянином Лєнь Сергієм Івановичем у простій письмовій формі був укладений договір №1 про спільну діяльність, відповідно до якого на умовах даного договору та відповідно до чинного в Україні законодавства сторони здійснюють спільну діяльність щодо будівництва обєктів нерухомості (автозаправна станція з приміщеннями) на земельній ділянці площею 0,3000 га за адресою: вул. Хєрсонская, на перехресті з вул. Дьоміна, - для цього надають грошові кошти у тій сумі, яка буде необхідна для здійснення будівництва та оформлення усіх необхідних документів (п.1.1).

Зі змісту договору вбачається, що сторони узгодили усі інші істотні його умови.

За цивільним позовом громадянина ОСОБА_2. до Луганської міської ради, за участю третьої особи ТОВ "Заря Плюс Восток", - про визнання договору зміненим, - Жовтневий районний суд міста Луганська рішенням від 04.09.09 року (цивільна справа №2-4748/2009), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22.07.10 року, позов задовольнив у повному обсязі та вніс до спірного договору зміни в частині цільового використання земельної ділянки, визначивши його як "під будівництво та розміщення автозаправної станції з приміщеннями для сервісного обслуговування водіїв" (а.с.16-17).

Вказане рішення суду 09.10.09 року зареєстроване у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Жовтневого району міста Луганська, реєстраційний номер 040943100244 (а.с.20), - тобто відповідно до рішення районного суду до пунктів 1 та 17 договору оренди землі внесені зміни, - що відповідає приписам пункту 17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 року за №2073 (далі Порядок №2073), у якому зазначено, що у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації.

Однак Верховний Суд України рішенням від 01.06.11 року скасував вищезгадані рішення судів І та ІІ інстанцій, а натомість прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив (а.с.21-22).

Як вбачається з його змісту, вищезгадані рішення районного та апеляційного судів скасовані, а натомість прийнято нове рішення з огляду на те, що названі суди не звернули увагу на те, що позивач по вищезгаданій цивільній справі (ОСОБА_2.) не є стороною договору оренди землі від 04.04.07 року, за реєстром №6784; крім того, прийнявши вищезгадані рішення, районний та апеляційний суди припустилися порушення вимог статтей 12 та 20 Земельного кодексу України (далі ЗКУ).

З доказів, наданих до справи позивачем, вбачається, що він, виходячи з умов договору оренди землі, приймаючи до уваги вищезгадані рішення судів І та ІІ інстанцій, які набрали законної сили 22.07.10 року, та керуючись чинним законодавством України, вчинив низку дій, спрямованих на реалізацію своїх прав в якості орендаря, передбачених договором, у тому числі: пунктами 1 та 17 (щодо мети використання земельної ділянки) та 31.2 (щодо права орендаря за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження).

Так, позивач:

1)10.09.09 року звернувся до Приватного підприємства "Інсайт" з приводу складення та надання містобудівного обґрунтування розміщення автозаправочної станції (далі АЗС) за адресою: місто Луганськ, вул. Хнерсонська (на перехресті з вул. Дьоміна) та отримав таке обґрунтування, згідно якому визнано за можливе розміщення та будування на земельній ділянці, орендованій ТОВ "Заря Плюс Восток", автозаправочної станції малої потужності з підземним розміщенням резервуарів типу А або Б, з сумарною місткістю резервуарів до 40м3 (включно) та невеликою кількістю заправок - до 80 машин на годину. Для покращення сервісного обслуговування водіїв, мешканців прилеглих житлових будинків визнано доцільним розміщення у комплексі АЗС кафетерію з торговельним залом для супутніх товарів (а.с.23-31); додаток до містобудівного обґрунтування (а.с.32-43);

2)15.09.09 року це обґрунтування узгоджено з Управлінням містобудування та архітектури Луганської облдержадміністрації (а.с.27);

3)17.09.09 року питання щодо містобудівного обґрунтування розміщення вищезгаданої АЗС було розглянуто на засіданні архітектурно-містобудівної ради Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, яка схвалила містобудівне обґрунтування розміщення АЗС (а.с.44);

4)18.02.11 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області позивачеві видано дозвіл на виконання будівельних робіт за №51/2011, а саме: на зведення автозаправної станції з приміщеннями для сервісного обслуговування водіїв за адресою: м. Луганськ, вул. Хєрсонская, на перехресті з вул. Дьоміна, з терміном дії дозволу до 01.04.11 року (а.с.45).

Як вбачається з наданих позивачем доказів, після отримання вищезгаданих узгоджень та дозволу він розпочав будівельні роботи за вказаною адресою та станом на 15.03.11 року звів недобудовану автозаправну станцію з приміщеннями для сервісного обслуговування водіїв, які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул. Дьоміна, 1-б, - що підтверджується Технічним паспортом на громадський будинок, виданим 15.03.11 року Луганським міським комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" (далі БТІ) (а.с.46).

Право власності на вказаний обєкт нерухомості 16.03.11 року зареєстровано за позивачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру за №29319619 (а.с.47).

Цей факт узгоджується з приписами статті 331 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Як зазначено у частині 3 цієї статті, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що Верховний Суд України рішенням від 01.06.11 року скасував рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 04.09.09 року по цивільній справі №2-4748/2009, керуючись приписами ст. 188 Господарського кодексу України (далі ГКУ), позивач вжив заходів до приведення фактичного стану використання орендованої земельної ділянки, який був узгоджений та мав місце відповідно до вищеназваних судових рішень, - у відповідність з чинним законодавством, - для чого 20.06.11 року спрямував на адресу відповідача заяву про внесення змін до вищезгаданого договору оренди землі, додавши до неї проект додаткової угоди у 4-х примірниках та низку інших документів на обргрутування своєї пропозиції (а.с.48-49; 50).

Відповідач заяву отримав 20.06.11 року (а.с.48-49), та, розглянувши її, відмовився від підписання додаткової угоди до договору оренди землі, пославшись у своєму листі (вих. №И 01/03-13/3624/0/2-11 від 29.06.11 року) на те, що "стосовно земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Херсонская, на перехресті з вул. Дьоміна, - до Луганської міської ради надходять численні скарги від мешканців прилеглих житлових будинків" (а.с.51).

З вказаної відповіді видно, що вона не містить будь-якого правого та фактичного обґрунтування; документальні докази у цій частині відповідач не надав також і у ході судового розгляду цього спору.

Крім того, суд вважає, що, надаючи таку відповідь на пропозицію позивача, відповідач суперечить фактичним обставинам справи, оскільки він не оспорив факти державної реєстрації:

1)змін до договору щодо цільового використання земельної ділянки, внесених рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 04.09.09 року (цивільна справа №2-4748/2009);

2)за позивачем права власності на незавершений будівництвом обєкт нерухомого майна у вигляді АЗС з приміщеннями для сервісного обслуговування водіїв.

Суд також виходить з того, що Управління містобудування та архітектури Луганської облдержадміністрації та Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, які схвалили містобудівне обґрунтування розміщення АЗС, були зобовязані керуватися та керувалися приписами чинного законодавства щодо врахування думки громадськості щодо здійснення будівництва на території міста Луганска, у т.ч. безпосередньо на території спірної земельної ділянки (розділ ІУ-І Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ "Про планування і забудову територій") (а.с.44).

Жодне з цих узгоджень, а також дозвіл на виконання будівельних робіт за №51/2011 ніким до цього часу не оспорені та не скасовані.

Сукупність вищенаведених обставин стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 1 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 2 цього Кодексу земельні відносинице суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Субєктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Обєктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 12 Кодексу врегульовано повноваження сільських, селищних та міських рад у газулі земельних відносин, - до їх числа (серед інших) належать: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів частин 1 та 2 статті 20 ЗКУ віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

У п.12 Перехідних положень ЗКУ зазначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктіввідповідні органи виконавчої влади.

Це положення Кодексу кореспондується з п.34 частини 1 ст. 26 Закону України від 21.05.97 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якому до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, Луганська міська рада відповідно до чинного законодавства України наділена правом надання земель комунальної форми власності в оренду та вирішення питання про зміну цільового призначення конкретної земельної ділянки, а тому позивач правомірно звернувся до неї з пропозицією, що є предметом спору по даній справі.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу визначено, що право оренди земельної ділянкице засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Правовідносини щодо оренди землі врегульовані спеціальним Законом України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" (далі ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 13 Закону договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, належать до істотних умов договору оренди землі (абз.5 ч.1 ст. 15 Закону).

В силу приписів ст. 18 Закону (ст.125 ЗКУ) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

По справі належним чином доведено, що позивач дотримався даної вимоги чинного законодавства як щодо основного договору, так і усіх наступних змін до нього.

З наявних у справі доказів вбачається, що орендар, набувши право довгострокового оплатного користування вищезгаданою земельною ділянкою, свої дії щодо користування останньою узгоджував з приписами чинного земельного законодавства.

Так, відповідно до пунктів а) та г) ч.1 ст. 95 Земельного кодексу землекористувач, якщо інше не передбачено законом або договором, має (між іншим) право самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Аналогічні положення містяться у абзацах другому та третьому статті 25 спеціального Закону "Про оренду землі".

З приписами цитованих законів кореспондуються пункти 31.1 та 31.2 згадуваного у цьому рішенні договору оренди землі.

Судом звернуто увагу на те, що усі вищеперелічені дії позивач вчинив до 01.06.11 року, - тобто до скасування вищезгаданих судових рішень

Отже, з обставин справи та наявних у ній доказів видно, що позивач дотримався вимог чинного законодавства при здійсненні на орендованій земельній ділянці будівництва обєкту нерухомості (отримав містобудівне обгрунтування, дозвіл на здійснення будівництва; та т.і.), - тобто його дії у цій частині відповідають приписам: статтей 23-24-1,26,29 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ "Про планування і забудову територій" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин); ст.ст.9,11 та ін. Закону України від 20.05.99 року №687-ХІУ "Про архітектурну діяльність"; ст.12, 20,93,125 ЗК України; та ін.

Таким чином, позивач згадувану у цьому рішенні земельну ділянку отримав в оренду на законних підставах та на таких же підставах здійснив на ній незавершене будівництво обєкту нерухомості, право власності на який за ним визнано та зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку, - тобто здійснене позивачем будівництво не є самочинним та незаконним.

Звідси витікає, що відповідач, від імені якого діє БТІ та якому відповідно до чинного законодавства він делегував повноваження щодо здійснення державної реєстрації обєктів нерухомості, - шляхом державної реєстрації права власності позивача на обєкт нерухомості визнав правомірність здійсненого ним незакінченого будівництва, а значить погодився з фактичним цільовим використанням позивачем орендованої земельної ділянки.

При цьому суд зазначає, що як станом на час здійснення будівництва, так і на час визнання за позивачем права власності на обєт незавершеного будівництва цільове призначення земельної діялнки було "під будівництво та розміщення автозаправної станції з приміщеннями для сервісного обслуговування водіїв".

За таких обставин дії позивача після скасування Верховним Судом України рішення про цільове призначення (мету використання) орендованої позивачем земельної, спрямовані на приведення договору оренди земельної ділянки у цій частині до мети цільового її використання, яка була визначена до 01.06.11 року відповідно до вимог чинного законодавства, суд вважає правомірними та такими, що ґрунтуються на чинному законодавстві та на умовах укладеного між сторонами договору.

Так, пунктом 34 договору оренди землі від 04.04.07 року, за реєстром №678, який кореспондується зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі", встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір ровязується у судовому порядку.

За таких обставин позивач правомірно скористався приписами ст. 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Факт надання згадуваному у цьому рішенні обєкту нерухомого майна адреси: місто Луганськ, вул. Дьоміна,1-б, - замість адреси: місто Луганськ, вул. Хєрсонская, на перехресті з вул. Дьоміна, - підтверджено матеріалами справи (а.с.46-47).

Відповідно до пункту 2.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із змельних відносин", вирішення спорів про внесення змін до договору повязане із застосування положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобовязати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення змін до договору згідно з рішенням суду, а не про зобовязання відповідача внести такі зміни до договору.

З урахуванням викладеного та обставин справи позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.2,12,20,95,125 Земельного кодексу України, ст.ст.13,14,16,18,30 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі", ст.ст.16,377,626 Цивільного кодексу України; ст. 188 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,47-1,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Внести до договору оренди землі, укладеного у нотаріальній формі 04.04.07 року, за реєстром №678, між Луганською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Заря Плюс Восток" (орендар), державна реєстрація від 05.04.07 року, реєстраційний запис №040740200059, наступні зміни:

-у пункті 1 розділу "Предмет договору" та пункті 17 розділу "Умови використання земельної ділянки" слова: "під будівництво та розміщення багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та благоустрій прилеглої території" замінити на слова: "під будівництво та розміщення автозаправної станції з приміщеннями для сервісного обслуговування водіїв";

-у пункті 1 розділу "Предмет договору" слова: "місто Луганськ, вулиця Хєрсонская на перехресті з вулицею Дьоміна" замінити на слова: "місто Луганськ, вул. Дьоміна, 1-б".

2.1.Відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України це рішення підлягає державній реєстрації.

3.Стягнути з Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заря Плюс Восток", ідентифікаційний код 34386149, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Демьохіна, 26-б,- судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 11.08.2011 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15 серпня 2011 року.

Суддя А.П.Середа