Рішення № 17849683, 11.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.11 Справа № 8/83/2011

За позовом Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ Луганської області,

до Приватного акціонерного товариства «Алчевська друкарня», м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 27898 грн. 93 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Хухрянській І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник, - довіреність №1282 від 26.07.10 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 27373,15 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 525,78 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого теплопостачання №136/1, укладеного між сторонами 22.09.2006 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 18.07.11 року до 28.07.11 року та з 28.07.11 до 11.08.11 року - у звязку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 11.08.11 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він свої вимоги підтримав; крім того, подав до справи докази часткового на суму 2400,00 грн. добровільного погашення відповідачем боргу (платіжні доручення №159 від 22.06.11 року на суму 1200,00 грн. та №183 від 19.07.11 року на суму 1200,00 грн.).

Відповідач позов визнав у повному обсязі (відзив на позов без дати та без номера, - до суду подано 11.08.11 року); до судового засідання, призначеного на 11.08.11 року, не зявився, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.51), у т.ч. вищезгаданим відзивом на позов.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3,ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

22.09.06 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №136/1 про надання послуг з централізованого теплопостачання, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобовязання надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (п.1.1).

Згідно п.2.1 договору загальна площа опалюваного приміщення згідно додатку №1 становить 1050,0 куб.м, максимальне теплове навантаження 0,086 Гкал/год. Плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з п.п.10-13 Правил з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (п.2.2).

Розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата вноситься щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця. За несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію він зобовязаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день здійснення платежу (п.3.1).

Споживач зобовязаний оплачувати послуги в установлені договором строки (п.4.6); та несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги (п.5.1).

Договір укладено до 31.12.06 року, він набирає чинності з дня його укладення та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п.8.1) (а.с.8-9;10).

Сторони уклали низку додаткових угод до основного договору, у т.ч.:

14.10.09 року, - якою внесли зміни до п.1.2 договору та встановили, що споживач належить до ІІІ категорії споживачів та повинен вносити плату за спожиту теплову енергію у розмірі 556,09 грн. за 1 Гкал. (а.с.12).

Позивач стверджує, що він у період з грудня 2010 року по квітень 2011 року надав споживачеві теплову енергію на загальну суму 28904,57 грн. (а.с.13), що підтверджується наданими до справи актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, кожен з яких підписаний сторонами за договором, та рахунками на оплату вартості спожитої теплової енергії (а.с.34-41).

Згідно розрахунку суми основного боргу, наданого до справи, відповідач лише частково у сумі 1531,42 грн. сплатив вартість отриманої теплової енергії (а.с.13), - у звязку з чим виник борг у сумі 27373,15 грн. (а.с.13), на який позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, за період з лютого по травень 2011 року нарахував інфляційні нарахування у сумі 525,78 грн. (а.с.13), - та обидві суми просить стягнути з відповідача.

Останній, з урахуванням добровільного частково погашення боргу, визнав позов повністю.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГКУ) господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.3.1 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобовязання за договором №29/1 від 01.04.09 року у сумі 4330,41 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Позивач не ставить питання про стягнення пені, що є його правом.

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наявних у справі доказів вбачається, що:

1)основний борг підлягає стягненню частково - у сумі 24973,15 грн. (27373,15 грн. - 1200,00 грн. 1200,00 грн.);

2)інфляційні нарахування підлягають стягненню повністю у сумі 525,78 грн., оскільки вказана сума коштів позивачем нарахована за період з лютого по травень 2011 року включно, а вищезгадана добровільна часткова сплата боргу мала місце у червні та липні 2011 року, - тобто у періоди, коли інфляційні нарахування не визначалися.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України суд судові витрати у повному обсязі покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Алчевська друкарня", ідентифікаційний код 02470750, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Донецька, 4 Луганської області, - на користь Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", ідентифікаційний код 02132266, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна, 126, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 24973 (двадцять чотири тисячі девятсот сімдесят три) грн. 15 коп., інфляційні нарахування у сумі 525 (пятсот двадцять пять) грн. 78 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 98 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.08.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15 серпня 2011 року.

Суддя А.П.Середа