Рішення № 17849681, 03.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа № 8/80/2011

За позовом Приватне акціонерне товариство "Луганська Вугільна Компанія", м. Луганськ,

до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відособленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське"", м. Луганськ, -

про стягнення 14343663 грн. 80 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Хухрянській І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 представник, - довіреність № б/н від 26.04.2010; ОСОБА_2. представник, - довіреність №15/б від 20.10.10 року;

від відповідача ОСОБА_3. юрисконсульт, - довіреність № 03/5-626 від 25.12.2010 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по збагаченню рядового вугілля у сумі 10801731,61 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 864138,53 грн., 3% річних у сумі 204197,12 грн., штрафу у розмірі 756121,21 грн. та пені 1717475,33 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору № 23/2 на переробку давальницької сировини, укладеного між сторонами 03.01.05 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 16.05.11 року до 26.05.11 року; з 26.05.11 року до 04.07.11 року - у звязку з неявкою представника позивача та невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 04.07.11 року до 14.07.11 року з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану розрахунків.

04.07.11 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення (збільшення) позовних вимог (вих. №35-ю/2 від 25.05.11 року), згідно якій, не змінюючи підстав позову та його мотивування, просить стягнути з відповідача:

основний борг за надані послуги по збагаченню рядового вугілля у сумі 10801731,61 грн.,

інфляційні нарахування за період з вересня 2010 року по квітень 2011 року включно у сумі 972155,84 грн.,

3% річних за період з 13.09.10 року по 01.05.11 року у сумі 205084,93 грн.,

штраф 7% від суми несплаченого боргу у сумі 756121,21 грн.,

пеню за період з 13.09.10 року по 01.05.11 року у сумі 2495200,00 грн. (том 2, а.с. 41-43).

Суд, керуючись приписами ч.4 ст.22 ГПК України, прийняв цю заяву.

Ухвалою від 04.07.11 року на підставі заяви позивача суд, керуючись ч.3 ст.69 ГПК України, продовжив строк розгляду справи на 15 днів, - до 19.07.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України у розгляді справи було оголошено перерву до 18.07.11 року, - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану розрахунків.

18.07.11 року позивач подав заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог (вих. №35-ю/03 від 15.07.11 року), згідно якій, не змінюючи підстав позову та його мотивування, просить стягнути з відповідача:

основний борг за надані послуги по збагаченню рядового вугілля у сумі 10801731,61 грн.,

інфляційні нарахування за період з січня 2011 року по квітень 2011 року включно у сумі 503360,69 грн.,

3% річних за період з 31.12.10 року по 01.05.11 року у сумі 108313,25 грн.,

штраф 7% від суми несплаченого боргу у сумі 756121,21 грн.,

пеню за період з 31.12.10 року по 01.05.11 року у сумі 1317811,25 грн. (том 2, а.с.72-74).

Суд, керуючись приписами ч.4 ст.22 ГПК України, прийняв цю заяву та врахував її при вирішенні спору по суті.

Ухвалою від 18.07.11 року суд, задовольняючи заяву відповідача, на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжив строк розгляду справи на 15 днів, - тобто до 03.08.11 року, та на підставі ст. 77 ГПК України відклав його з 18.07.11 року до 28.07.11 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану розрахунків за цим спором.

До початку судового засідання 28.07.11 року сторони подали клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов в редакції заяви від 18.07.11 року підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, оскільки, на його думку, позивач систематично порушував умови вищезгаданого договору, що підтверджується наданим до справи службовим листуванням; такими своїми діями він спричинив відповідачеві збитки на суму 4.068.138,69 грн. (10.801.731,61 грн. (заявлений позивачем до стягнення основний борг) 6.733.592,92 грн. (сума основного боргу, яку відповідач визнав станом на 03.08.11 року)), які полягають у неякісному збагаченні позивачем рядового вугілля, несплаті ним вартості транспортних послуг за повернення такого вугілля, та т.і. (том 2, а.с. 13-14; 67; та ін.).

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні було оголошено перерву з 28.07.11 року до 03.08.11 року з метою здійснення сторонами взаємозвірки стану розрахунків за цим спором.

03.08.11 року сторони надали до справи вищезгаданий акт.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

03.01.05 року між Закритим акціонерним товариством "Луганська вугільна компанія" (далі- - ЗАТ "ЛВК"), правонаступником якого є позивач (виконавець), та Відокремленим підрозділом "Шахтоуправління "Луганське"" Державного підприємства "Луганськвугілля" (замовник) у простій письмовій формі укладено договір №23/2 на переробку давальницької сировини, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по збагаченню рядового вугілля замовника (п.1.1) з метою отримання продуктів збагачення, з наступною передачею їх замовнику (п.1.2).

Вартість послуг зі збагачення визначається відповідно до додатків до договору (п.1.3).

Поставка замовником вугілля для збагачення здійснюється стрічковим конвеєром на ГЗФ "Луганська" (п.3.1).

За домовленістю сторін допускається оплата залізничного тарифу та додаткових послуг за поставку продуктів збагачення до станції призначення виконавцем через експедитора, з наступним предявленням та сплатою вказаних витрат замовником (п.3.2).

У разі відвантаження продуктів збагачення з фактичною зольністю понад 29% продукція збагачування вважається браком та замовником не оплачується, а вартість останнього виконавець відшкодовує у натуральному вигляді та відшкодовує понесені виконавцем збитки (п.3.3).

Датою поставки вугілля вважається фактична дата прибуття вугілля на збагачувальну фабрику; датою відвантаження продуктів збагачення вважається дата залізничних накладних, проставлена станцією відправлення (п.3.9).

Оплата замовником за послуги виконавця зі збагачення здійснюється у грошовій формі (п.5.1) та визначається згідно додатків до договору та на момент укладення договору становить 11,52 грн. за 1 тонну (п.5.2).

Щомісячно, не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяця, сторони здійснюють взаємозвірку стану розрахунків за договором, результати якої оформляють актом (п.5.3); щомісячно, не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним, виконавець надає замовнику баланс продукції збагачення та інші форми звітності, визначені п.5.4 договору, а також розрахунок вартості переробки вугілля на 1-е число місяця (п.5.4).

У разі підвищення цін на матеріали, послуги, паливно-енергетичні ресурси можлива зміна ціни за переробку вугілля за умови письмового повідомлення та згоди замовника (п.5.5).

За невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.6.1).

За порушення строків виконання зобовязань стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості товарів (робіт, послуг), по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.6.2) (том 1, а.с.11-15).

Зі змісту договору вбачається, що сторони у ньому не визначили термін сплати вартості послуг, отриманих замовником.

Сторони уклали низку додаткових угод до основного договору, якими вирішили низку питань, у тому числі:

1)строк дії договору (додаткові угоди: №б/н від 30.12.06 року (том 1, а.с. 26); №18 від 01.07.08 року (том 1, а.с.23); №24 від 01.01.09 року (том 1, а.с. 22); №25 від 01.03.09 року (том 1, а.с.18); №29 від 01.01.10 року (том 1, а.с.17); №30 від 01.03.10 року (том 1, а.с.16); №33 від 31.05.10 року (том 1, а.с.43); та ін., якими в кінцевому підсумку строк дії договору було продовжено до 31.07.10 року);

2)доповнили перелік можливих форм розрахунку за послуги збагачення, - згідно якому: сторони внесли зміни до п.5.1 договору, та встановили, що розрахунок за послуги зі збагачення вугілля може здійснюватися за рахунок передачі виконавцю продуктів переробки та збагачення за цінами, які існували на момент передачі, але не нижче цін, встановлених ДП "Вугілля України" (додаткова угода №19 від липня 2008 року) (том 1, а.с.19); або у іншій формі, що не суперечить закону(додаткова угода №14/1 від 01.02.08 року (том 1, а.с. 31)

3)встановили вартість послуг зі збагачення 1 тонни рядового вугілля: на рівні 15,19 грн. (додаткова угода №б/н від 30.03.06 року) (том 1, а.с.24); 25,00 грн. (додаткова угода №33 від 31.05.10 року (том 1, а.с.43)

4)встановили обовязок замовника відшкодовувати виконавцеві плату за користування вагонами з розрахунку 24 години, а у випадку затримки вагонів понад 24 години з вини замовника оформлювати цей факт шляхом складення акту за підписами обох сторін (додаткова угода №19 від 01.08.08 року (том 1, а.с.25);

5)встановили обовязок виконавця сплачувати вартість маневрових робіт та подачі/прибирання вагонів з наступним відшкодуванням обґрунтованих сум за рахунок замовника (додаткова угода №14 від 29.01.08 року) (том 1, а.с.27);

6)домовилися, що виконавець зобовязаний щомісячно, не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним, надати замовнику пакет документів: баланс переробки давальницької сировини; розрахунок за давальницьким вугіллям; рахунок на переробку; податкову накладну; акт звірення; та ін. (додаткова угода №27 від 22.04.09 року) (том 1, а.с.38-40).

Сторони стверджують, що основний договір припинив свою дію з 31.08.10 року.

Позивач надав до справи не спростовані відповідачем документальні докази надання ним на його користь послуг зі збагачення рядового вугілля та сплати транспортних послуг, а саме:

1)підписані сторонами за цим спором акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 10.801.731,61 грн.:

№00001221 від 30.11.09 року на суму 1576447,06 грн.;

№00001354 від 01.12.09 року на суму 20987,04 грн.;

№00001358 від 31.12.09 року на суму 1535435,58 грн.;

№00001386 від 31.12.09 року на суму 32403,37 грн.;

№00000004 від 01.01.10 року на суму 16920,00 грн.;

№00000047 від 02.01.10 року на суму - 165,94 грн.;

№00000017 від 31.01.10 року на суму 1459151,40 грн.;

№00000099 від 28.02.10 року на суму 1248101,54 грн.;

№00000107 від 28.02.10 року на суму 14085,96 грн.;

№00000214 від 01.03.10 року на суму 17816,81 грн.;

№00000194 від 31.03.10 року на суму 1068996,25 грн.;

№00000275 від 01.04.10 року на суму 9258,31 грн.;

№00000293 від 30.04.10 року на суму 932286,24 грн.;

№00000385 від 11.05.10 року на суму 38572,62 грн.;

№00000402 від 31.05.10 року на суму 741545,42 грн.;

№00000549 від 15.06.10 року на суму 10765,08 грн.;

№00000536 від 30.06.10 року на суму 1321125,00 грн.;

№00000569 від 30.06.10 року на суму 8320,08 грн.;

№00000747 від 01.07.10 року на суму 794,40 грн.;

№00000644 від 31.07.10 року на суму 713926,57 грн.;

№00000746 від 31.01.10 року на суму 3531,24 грн.;

№00000784 від 01.08.10 року на суму - 13,00 грн.;

№00000815 від 31.08.10 року на суму 749200,00 грн.;

№00000934 від 31.01.10 року на суму 5207,64 грн. (том 1, а.с.82,84;86;88;90; та ін.);

2)рахунки-фактури на сплату відповідачем вартості послуг, вказаних у вищеперелічених актах (том 1, а.с.83;85;87;89; та ін.).

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що:

1)позивач, визначаючи суму позову, не врахував факт сплати ним вартості отриманих послуг шляхом передачі 31.12.09 року на його користь 12252,46 т збагаченого вугілля на суму 8.000.023,21 грн., що, на його думку, підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції за договором №23/2 від 03.01.05 року, складеним та підписаним сторонами по цій справі 31.12.09 року, а також рахунком-фактурою №243401 від 31.12.009 року на таку ж суму;

2)позивач упродовж 2009-2010 років систематично порушував умови вищезгаданого договору, що призвело до спричинення відповідачеві збитків на суму 4.068.138,69 грн., що, на його думку, підтверджується доданим до справи службовим листуванням та рахунками, доданими ним до кожного зі звернень з приводу порушення позивачем умов договору, спрямованих ним на його адресу (вих. №1/10б-564 від 21.04.09 року; вих. №10б-672 від 14.05.09 року; вих. №1/10-б-725 від 20.05.09 року; та ін.).

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач пояснив, що факт передачі відповідачем на його (позивача) користь 12252,46 т збагаченого вугілля за ціною 544,11 грн. за 1 тонну на суму 8.000.023,21 грн. 31.12.09 року дійсно мав місце, але вартість цього вугілля, переданого відповідачем на користь позивача згідно вищезгаданому акту від 31.12.09 року в якості оплати вартості послуг зі збагачення вугілля, врахована ним при визначенні суми позову.

Факт врахування вказаної суми коштів підтверджується також актом взаємозвірки стану розрахунків між сторонами від 25.07.11 року, складеного ними на вимогу суду (акт додано до справи).

Аналіз змісту цього акту показав, що відповідач визнав факт наявності у нього перед позивачем основного боргу у сумі 6.733.592,92 грн. (з 10.801.731,61 грн., заявлених позивачем до стягнення).

Вказані твердження відповідача про неврахування позивачем факту сплати боргу у сумі 8.000.023,21 грн. суперечать фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, у т.ч. згаданому акту взаємозвірки, оскільки, у разі неврахування позивачем факту сплати відповідачем вартості послуг зі збагачення вугілля на суму 8.000.023,21 грн., - у нього була б взагалі відсутня заборгованість перед позивачем.

Дослідивши доводи відповідача проти позову в частині його тверджень про неналежне ставлення позивача до виконання договору, - що мало своїм наслідком спричинення йому збитків на суму 4.068.138,69 грн., - суд виходить з того, що ці обставини не були предметом спору по даній справі, а тому у нього відсутні правові та фактичні підстави для їх врахування при вирішенні цього спору.

Мотивуючи позов (з урахуванням його уточнення), позивач пояснив, що, оскільки у договорі не визначено строки сплати замовником вартості отриманих послуг зі збагачення рядового вугілля, він вважає, що обовязок відповідача сплатити їх вартість виник після того, як 24.12.10 року за вих. №244/12/10 він спрямував на адресу відповідача вимогу про погашення основного боргу у сумі 10.801.731,61 грн., яка мається за договором №23/2 від 03.01.05 року, - при цьому відповідач отримав цю вимогу того ж дня, тобто 24.12.10 року (том 2, а.с.75-76).

Відповідач визнав факт отримання вказаної вимоги та факт невжиття заходів до погашення боргу, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, документально довів факт наявності у відповідача основного боргу перед ним у сумі 10.801.731,61 грн.

Позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, на суму основного боргу нарахував:

інфляційні нарахування за період з січня 2011 року по квітень 2011 року включно у сумі 503360,69 грн.,

3% річних за період з 31.12.10 року по 01.05.11 року у сумі 108.313,25 грн.,

штраф 7% від суми несплаченого боргу у сумі 756.121,21 грн.,

пеню за період з 31.12.10 року по 01.05.11 року у сумі 1.317.811,25 грн. (том 2, а.с.72-74).

Відповідач позов визнав частково.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов (з урахуванням його уточнення) підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Різновидом правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч.1 ст. 626 ЦКУ), при цьому договір є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки породжує для сторін права та обовязки.

Зобовязанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобовязана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобовязання (ст. 509 ЦКУ).

Зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦКУ), при цьому боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання.

Цивільним кодексом (ст.530) передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення

вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 253 ЦКУ перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Таким чином, виходячи з обставин даної справи, відповідач був зобовязаний добровільно сплатити основний борг у 7-миденний строк, тобто у період з 25.12.10 року до 31.12.10 року, але відповідач не вчинив таких дій.

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Отримавши від позивача роботи та послуги, відповідач повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором, однак він вартість наданих послуг та виконаних робіт сплатив не у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як ч. 1 ст.530, так і ч. 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

Тобто відповідач порушив зобовязання.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили

Відповідач не довів суду наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Суд вважає, що позивач припустився невірного визначення періоду, за який підлягає стягненню пеня.

Так, він (після уточнення позовних вимог 18.07.11 року) просить стягнути її за період з 31.12.10 року по 01.05.11 року у сумі 1.317.811,25 грн., - що суперечить фактичним обставинам справи та чинному вищецитованому законодавству, оскільки право на нарахування пені у нього виникло не з 31.12.10 року, а з 01.01.11 року, - з огляду на що вона підлягає стягненню з відповідача у сумі 1.307.009,52 грн.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також вважає, що позивач припустився невірного визначення періоду, за який підлягають стягненню 3% річних.

Так, він (після вищезгаданого уточнення позовних вимог) просить стягнути їх за період з 31.12.10 року по 01.05.11 року у сумі 108.313,25 грн., - що суперечить фактичним обставинам справи та чинному вищецитованому законодавству, оскільки право на нарахування 3% річних у нього виникло не з 31.12.10 року, а з 01.01.11 року, - з огляду на що вказана сума підлягає стягненню з відповідача у розмірі 107.425,44 грн.

Заявлений позивачем до стягнення штраф вирахувано відповідно до приписів частини 2 ст.231 Господарського кодексу України (далі ГКУ) , якою встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Усі інші складові суми позову визначені вірно.

Отже, виходячи з вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13.475.648,47 грн.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що позов (з урахуванням його уточнення 18.07.11 року) підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 23956,85 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 221,72 грн.

Решта судових витрат покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525,526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України; ст.ст.231 та 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське", ідентифікаційний код 32473323, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, - на користь Приватного акціонерного товариства "Луганська Вугільна Компанія", ідентифікаційний код 32474386, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Советськая, 18, - основний борг у сумі 10801731 (десять мільйонів вісімсот одна тисяча сімсот тридцять одна) грн. 61 коп.; інфляційні нарахування у сумі 503360 (пятсот три тисячі триста шістдесят) грн. 69 коп.; штраф у сумі 756121 (сімсот пятдесят шість тисяч сто двадцять одна) грн. 21 коп.; пеню у сумі 1307009 (один мільйон триста сім тисяч девять) грн. 52 коп. та 3% річних у сумі 107425 (сто сім тисяч чотириста двадцять пять) грн. 44 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 23956 (двадцять три тисячі девятсот пятдесят шість) грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 221 (двісті двадцять одна) грн. 72 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 03.08.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 серпня 2011 року.

Суддя А.П.Середа