Рішення № 17849420, 11.08.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" серпня 2011 р. Справа № 15/5007/74/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. <Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1, представника за довіреністю від 22.06.2011р.,

- від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл" (м.Київ)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (с. Піщів, Новоград - Волинський район, Житомирська область) <Поле для тексту >

про стягнення 46767,81 грн. <Поле для тексту >

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл" звернулось до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 46767,81грн., із яких 42604,44грн. основного боргу, 4163,40грн. неустойки, інфляційних та 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали від 05.07.2011р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №09843718 про вручення 12.07.2011р. уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа.

За таких обставин та з урахуванням положень ст.75 ГПК України, нез'явлення в судове засідання відповідача та неподання ним відзиву позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2010 р. між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл" (постачальник/позивач) та підприємцем ОСОБА_2 (покупець/відповідач) укладено договір поставки №90/10 (а.с.7-12), за яким постачальник зобов'язується передати плитку керамічну (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар на умовах даного договору. Для уникнення яких-небудь сумнівів або неоднозначного трактування умов даного договору, сторони спеціально вказують, що в даному договорі під терміном товар слід розуміти ту чи іншу партію товару (п.1.1. договору).

У відповідності до п.2.1. договору, постачальник здійснює поставку товару в найменуваннях, погоджених сторонами та зазначених у специфікаціях, які додаються до даного договору та є невід'ємною його частиною. Кількість товару визначається шляхом її зазначення покупцем в заявці та акцептування такої заявки постачальником.

Орієнтовна кількість товару, яку покупець має намір придбати на протязі одного календарного року складає від 1000 м.кв. до 15000 м.кв. (п.2.2. договору).

Ціна за одиницю товару визначається в гривні України та вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.3.1. договору).

За змістом п.3.2. договору, ціна товару може бути змінена постачальником в односторонньому порядку, зокрема, у випадку зміни собівартості товару та/або кон'юнктури ринку.

Відповідно до п.4.1. договору, покупець сплачує ціну за товар (оплачує вартість поставленої партії товару) на протязі 14 робочих днів з дня передачі постачальником товару покупцю. День (календарна дата) передачі товару покупцю відображається в накладній (документі на перевезення вантажу). Специфікацією та/або додатковою угодою до даного договору можуть бути встановлені додаткові та інші умови оплати.

Змістом п.6.1. договору визначено умови поставки товару по даному договору, зокрема, зобов'язання постачальника передати товар покупцю вважається виконаним в момент, коли постачальник надав такий товар у розпорядження покупця на площі свого підприємства (ЕХW за Міжнародними правилами Інкотермс). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю або перевізнику, що підтверджується у випадку прийняття товару покупцем на території (складі) постачальника - видатковою накладною.

Згідно п.6.4. договору, поставка товару по даному договору здійснюється партіями на підставі отриманих та акцептованих постачальником заявок від покупця. Факт акцепту заяви постачальником підтверджується відповідним рахунком або повідомленням покупця шляхом факсимільного зв'язку або електронної пошти або виставленням постачальником для покупця рахунку на оплату товару.

В судовому засіданні 11.08.2011р. представник позивача пояснив, що специфікації на кожну поставку товару немає. Фактично, специфікація замінюється рахунком, згідно якого бронюється товар. При цьому, зауважив, що при безпосередній поставці ціна може змінюватись, підписом отримувача засвідчується фактична поставка товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 47604,41 грн., що підтверджується накладною №РоДЦ-1610 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 29.12.2010р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії 12 ААВ №118901 від 29.12.2010 р. (а.с.13,14).

При цьому, щодо зазначення у накладній №РоДЦ-1610 від 29.12.2010 р. підставою видачі товару є договір №RV-0000048 від 29.12.2010 р. позивачем надано письмові пояснення (а.с.34). Зокрема, в поясненнях зазначено, що видаткові накладні формуються встановленою на підприємстві програмою 1-С, яка автоматично присвоює номер договору контрагенту, в результаті чого у видатковій накладній від 29.12.2010 р. №РоДЦ-1610 вказано електронний договір №RV-0000048 від 29.12.2010 р. Електронний договір може не співпадати з датою та номером фактично укладеного договору, при цьому, електронні договори не впливають на фактичну нумерацію договорів, які укладаються підприємством.

Господарським судом прийнято до уваги пояснення позивача з даного приводу, а також, враховується, що в даній накладній посилання на рахунок фактуру №РоДЦ-2061 (а.с.32), в якому погоджено продукцію, що її мав намір придбати відповідач (плитка керамічна), яка, в свою чергу, повністю відповідає товару, що є предметом купівлі-продажу між сторонами за договором №90/10. При цьому, згідно пояснень представника позивача, інших договорів з приводу купівлі-продажу плитки керамічної між сторонами у справі не укладалось.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором №90/10 від 16.12.2010 р., здійснивши поставку відповідачу товару на суму 47604,41 грн. за накладною №РоДЦ-1610 від 29.12.2010 р.

В свою чергу, відповідач виконав зобов'язання по оплаті отриманого від відповідача товару частково на суму 5000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами кредитових платежів та банківськими виписками за 06.01.2011р. та за 31.01.2011р. (а.с. 35-38). Непогашеним залишився борг відповідача перед позивачем в сумі 42604,41грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не провів своєчасно та у повному обсязі розрахунки з позивачем за товар, у зв'язку з чим заборгованість станом на час розгляду справи становить 42604,41грн. (згідно довідки позивача від 11.08.2011 р., а.с.33). Враховуючи викладене, позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №90/10 від 16.12.2010р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 423,71грн. 3% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 42604,41грн. за період з 20.01.2011 р. по 20.05.2011 р. та 1550,80грн. інфляційних, нарахованих на суму боргу 42604,41грн. за період з лютого 2011 року по квітень 2011 року.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив його правомірність, відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому, позов щодо стягнення 423,71грн. 3% річних та 1550,80грн. інфляційних також підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадку порушення погоджених сторонами строків оплати, покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі двох облікових ставок НБУ, діючих в період прострочки, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки.

Згідно позовної заяви позивачем нараховано пеню за період з 20.01.2011 р. по 20.05.2011 р. (розрахунок, а.с.20) в сумі 2188,89грн. Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що заявлені позивачем вимоги в цій частині є повністю обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню у повному обсязі.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 46767,81грн., з яких: 42604,41грн. основного боргу, 2188,89грн. пені, 423,71грн. 3% річних та 1550,80грн. інфляційних.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

На підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 692 ЦК України, ст. 175, ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл" (03067, м.Київ, вул.Машинобудівна,50, ідентифікаційний код 33735953) :

- 42604,41грн. основного боргу;

- 2188,89грн. пені;

- 423,71грн. грн. 3% річних;

- 1550,80грн. інфляційних;

- 467,68грн. витрат з державного мита;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "15" серпня 2011 року.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.) <Поле для текста >