Рішення № 17849235, 19.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.11 р. Справа № 23/97

за позовом: Державного підприємства ”Ровенькиантрацит” м. Ровеньки

до відповідача: Державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк

про стягнення 2692, 18 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не зявились

Від відповідача: ОСОБА_1- за довіреністю

В засіданні, яке відбулось 12.07.2011р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерви до 19.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, державне підприємство ”Ровенькиантрацит” м. Ровеньки, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк, 2692, 18 грн. вартості нестачі вугілля.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-відвантаження ним на умовах контракту № 510-2гп від 24.03.2010р. на адресу ТОВ ”Скіф Шиппінг” у вагоні № 65223430 за накладною на групу вагонів № 52602787 вугілля антрацит АС 6-13мм;

-перевірку маси вантажу вагоні № 65223430 на станції (далі-ст.) Маріуполь-Порт, в результаті чого була виявлена нестача вугілля у кількості 5200кг і у звязку з цим складений комерційний акт АQ № 660334/253 від 05.11.2010р.;

-недоведеність залізницею відсутності її вини у незбереженні вантажу під час його транспортування;

-ст.ст.193, 216, 217, 224, 225, 314, 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 526, 909, 920, 924, 925 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: втрата вантажу сталась внаслідок невжиття заходів відправником для усунення конструктивних зазорів, що передбачено п.4 та п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001р. № 542 (далі - Правила).

Відповідач 13.07.2011р. подав суду заяву про застосування шестимісячного строку позовної давності згідно ст.ст. 261, 267 ЦК України та ст.134 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2998р. № 457 (далі - Статут).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позивач 03.11.2010р. зі ст.Фащівка Донецької залізниці відвантажив на адресу ТОВ ”Скіф Шиппінг” м. Маріуполь ст.Маріуполь-Порт експорт Донецької залізниці за накладною на групу вагонів № 52602787 два напіввагони з вугіллям - антрацит АС 6-13мм, у т.ч. і у напіввагоні № 65223430.

Згідно ст.24 Статуту залізниця 05.11.2010р. на ст.Маріуполь-Порт здійснила перевірку маси вантажу у на піввагоні № 65223430 і склала акт загальної форми № 1007 від 05.11.2010р. та комерційний акт АQ № 660334/253 від 05.11.2010р.

У комерційному акті було зокрема зазначено, що: контрольне переваження було здійснено на підставі акта загальної форми № 1007 на 150 тонних тензометричних вагах і встановлено, що: брутто 86000кг, тара з брусу 22200кг, нетто 63 800кг., що менше ніж зазначено у накладній на 5200кг; навантаження у вагоні нижче бортів на 10-15см; ліворуч по ходу поїзду над 2, 3 люками воронка розміром 1000х1000х500мм, між кришками 2-3 люка і хребтовою балкою щілина розміром 1,5-2см; на момент стоянки вагона на станції витікання вантажу не було; щілина забита дрантям; вантаж маркований вапном, маркування в районі воронки порушене.

За нестачу прийнятого до перевезення вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть що нестача виникла з незалежних від них причин (ст.23 Закону України ”Про залізничний транспорт”). Аналогічна норма викладена у ч.1 ст.314 ГК України.

З комерційного акту та акту загальної форми видно, що витікання вугілля з вагону не зафіксовано, щілини перекриті дрантям. В цих актах не вказано, що щілини закрито саме залізницею, а не відправником перед завантаженням вугілля. З опису вантажу у спірному вагоні видно, що нестача вугілля мала місце під час його перевезення. У звязку з цим суд вимоги позивача задовольняє.

Заява залізниці про застосування позовної давності судом не задовольняється, оскільки позивачем позовна давність не пропущена.

Відповідач наполягає на тому, що до спірних правовідносин відповідно до ч.2 ст.9, ч.1 ст.258 ЦК України, ч.5 ст.307 ГК України і ч.3 ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” повинен застосовуватись 6-ти місячний строк позовної давності, встановлений ст.136 Статуту залізниць України, який позивачем пропущений.

Така позиція не відповідає чинному законодавству, оскільки:

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин субєктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.1-4 ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Претензію № 24-юр від 11.03.2011р. позивач подав в установлений ч.2 ст.315 ГК України 6-ти місячний строк від дня, коли йому стало відомо про виявлення нестачі вантажу (05.11.2010р.), але залізниця її відповіддю від 23.05.2011р. № ПД30 відхилила (вказана відповідь згідно дати вхідного штемпеля одержана ДП ”Ровенькиантрацит” 30.05.2011р.).

Частиною 4 ст.315 ГК України передбачене право позивача протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді, звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Позов предявлений до господарського суду 29.06.2011р. згідно дати вхідного штемпеля канцелярії суду на 1-му аркуші позову, тобто, 6-ти місячний строк, встановлений ст.315 ГК України, позивачем не пропущений.

Посилання відповідача на ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України та ч.3 ст.26 Закону України ”Про залізничний транспорт” щодо визначення строку позовної давності і початок його перебігу є безпідставним з огляду на наступне: Статут залізниць України є підзаконним нормативним актом, а не законом, а тому незважаючи на те, що він відноситься до нормативних актів спеціального законодавства, до спірних правовідносин згідно ст.258 і ч.2 ст.9 ЦК України зазначені норми цього підзаконного нормативного акту не можуть бути застосовані; ч.3 ст.26 Закону України ”Про залізничний транспорт” передбачено, що порядок і терміни пред'явлення і розгляду претензій та позовів повинні визначатись Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України, тобто відповідно до вимог ЦК України та ГК України.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 224-225, 306-308, 315 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 256-258 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 26 Закону України ”Про залізничний транспорт”, ст.ст. 113-115 Статуту залізниць України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства ”Донецька залізниця” (м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 26009307748601 в ДРУ ПІБ м. Донецьк, МФО 334635; р/р 260030000173, р/р 260000000019, р/р 260360300019 у ДФ АБ ”Експрес-Банк”, МФО 335838, ЄДРПОУ 01074957) на користь державного підприємства ”Ровенькиантрацит” (м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, р/р 26008301230607 в АК ПІБ м. Ровеньки, МФО 304502, ЄДРПОУ 32320704) - 2 692 грн. 18 коп. вартості нестачі вугілля, 102 грн. витрат на сплату держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Забарющий М.І.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >