Рішення № 17849215, 26.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.07.11 р. Справа № 37/207пд

Господарський суд Донецької області у складі у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Довгалюк В.О. та Курило Г.Є., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тельмановська райагротехніка”, с. Гранітне, Тельманівський район, Донецької області, ідентифікаційний код 03742995

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Старомар”ївка, Тельманівський район Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: відновлення становища, що існувало до порушення, та стягнення коштів

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Агротехсервіс” с. Гранітне, Донецька області, ідентифікаційний код 31414309

за участю уповноважених представників:

від Позивача Жежера С.В. (керівник згідно довідки ЄДРПОУ №35-02/18);

від Відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю №3818 від 04.11.2010р.);

від Третьої особи не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України в судовому засіданні було оголошено перерву з 15.11.2010р. на 29.11.2010р., 29.11.2010р. судове засідання було відкладено на 07.12.2010р., 07.12.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву на 20.12.2010р. Згідно із ст. 79 ГПК України 20.12.2010р. розгляд справи було зупинено і поновлено 28.02.2011р. з призначення до розгляду на 14.03.2011р. та подальшим відкладенням на 05.04.2011р., з 05.04.2011р. на 19.04.2011р. Згідно із ст. 79 ГПК України 19.04.2011р. розгляд справи було зупинено і поновлено лише 01.07.2011р. з призначення до розгляду на 26.07.2011р.

У судовому засіданні 26.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тельмановська райагротехніка”, с. Гранітне, Тельманівський район, Донецької області (далі Позивач) звернувся до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Старомар”ївка, Тельманівський район Донецької області (далі Відповідач) про визнання нікчемним договору оренди від 01.01.2004р.; відновлення становища, що існувало до порушення прав Позивача, у спосіб передачі майна (автомобіль марки Камаз 5320, тип ТЗ вантажний, 1986 року випуску, кузов: 0, шасі (рама) НОМЕР_3, двигун НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_4, колір зелений та причіп марки ГКБ 8350, 1980 року випуску, реєстраційний НОМЕР_5, тип ТЗ причіп бортовий, колір - зелений) від Відповідача до Позивача; стягнення плати за користування майном, що знаходилось у Відповідача з 01.01.2004р. на підставі договору оренди від 01.01.2004р. в розмірі 43450,00грн.; стягнення з Відповідача на користь Позивача витрати, які він (Позивач) зробив для відновлення свого права володіння, а саме сплачений податок з транспортних засобів в розмірі 7595,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на не здійснення нотаріального посвідчення спірного договору, приналежність обєкту оренди на праві власності, сплату податку з транспортних засобів за період перебування майна у користуванні Відповідача, недобросовісність володіння останнього таким майном та неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за спірним договором.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав довідку про сплату податку з транспортних засобів від 05.08.2010р., довідку про балансову вартість майна, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, свідоцтво про реєстрацію причепа до автомобіля, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимог Позивач обґрунтував ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22, 94, 216, 220, 397 - 400, 801 Цивільного кодексу України, ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, п.п.2, 7 Порядку держаної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі, автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів і мопедів”, затверджений Постановою КМУ від 07.09.1998р. №1388, сформулювавши безпосередньо у позовній заяві клопотання про вжиття забезпечувальних заходів у вигляді встановлення заборони Відповідачеві та інших особам вчиняти будь-які дії відносно спірного майна.

Позивач на підтвердження своєї позиції та на виконання вимог суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.31-35, 46, 68-108, 132 т.1), у тому числі: пояснення щодо заперечень Відповідача та залучення Третьої особі.

В перебігу розгляду справи Позивачем неодноразово подавалися заяви, спрямовані на коригування позовних вимог:

- від 23.11.2010р. (а.с.а.с.44, 45 т.1) з проханням залишити без розгляду позовні вимоги про визнання нікчемним договору оренди від 01.01.2004р. і про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат, які він (Позивач) зробив для відновлення свого права володіння, а саме сплачений податок з транспортних засобів в розмірі 7595,00грн., а також зі зміною вимоги щодо стягнення 43450,00грн. вже в якості неодержаного прибутку (втраченої вигоди);

- від 24.11.2010р. (а.с.а.с.47, 48 т.1) з проханням залишити без розгляду попередньо заяву від 23.12.2010р. та позовну вимогу про визнання нікчемним договору оренди від 01.01.2004р., а також зі зміною вимоги щодо стягнення 43450,00грн. в якості неодержаного прибутку (втраченої вигоди);

- від 02.12.2010р. (а.с.66 т.1) з відмовою від позовних вимог про визнання нікчемним договору оренди від 01.01.2004р. і про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат, які він (Позивач) зробив для відновлення свого права володіння, а саме сплачений податок з транспортних засобів в розмірі 7595,00грн.

Відповідач надав письмовий відзив на позов від 26.11.2010р. з додатками (а.с.а.с.49-62 т.1), в якому просив залишити позовні вимоги без розгляду в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на наявність в провадженні Господарського суду Донецької області справи №2-43/07 між тими ж сторонами та з тотожними предметом і підставами, а також повідомив про укладання договору оренди відносно спірного майна і здійснення платежів за ними на користь іншого орендодавця Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехсервіс”, якому це майно було передано до статутного фонду.

В перебігу розгляду справи Відповідачем надавалися додаткові документи (а.с.а.с.110-111а т.1), а також пояснення (а.с.146 т.1) з вказівкою про не підписання сторонами акту приймання-передачі спірного майна в оренду та наявність у Відповідача орендних правовідносин саме з Товариством з обмеженою відповідальністю „Агротехсервіс” і необхідність відмови у позові у звязку із цим, і клопотання від 14.04.2011р. з додатками (а.с.а.с.49 т.2) з проханням припинити провадження у справі на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на результати розгляду тотожної, на його думку, справи №2-43/07.

Ухвалою суду від 29.11.2010р. залучено до участі у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Агротехсервіс” с. Гранітне, Донецька області.

Представник Третьої особи в судовому засіданні 20.12.2010р. заявив клопотання про зупинення провадження по справі до прийняття остаточного рішення за кримінальною справою № 62-8376, своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів, витребуваних документів без пояснення причин не надав.

Зважаючи на необхідність зясування обставин укладання спірного договору оренди від 01.01.2004р. (існування цього факту) та оцінки наявних ознак злочину, судом в порядку ст.ст. 79, 90 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі було зупинене з одночасним надісланням справи разом із повідомленням до прокуратури Донецької області.

У судовому засідання 26.07.2011р., після повернення матеріалів та поновлення провадження у справі, представники сторін підтримали свою позицію, викладено письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів та пояснень на її обґрунтування. При цьому, на запитання суду представник Позивача заперечив факт передачі спірного майна до статутного фонду Третьої особи і втрату права власності на майно у звязку із цим.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленої Третьої особи та ненадання ним витребуваних судом документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33, 34 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом всім учасникам провадження було представлено достатньо часу для формування і доведення до відома суду свої позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання особи здійснювати свої процесуальні права, тим більше, що подальше зволікання із вирішенням спору у світлі загального часу провадження у справі (порушена ще 02.11.2010р.) є несумісним із встановленою ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантії розгляду справи впродовж розумного строку.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ №878742 від 29.04.1997р. і ЯНВ №889910 від 2809.2001р. (а.с.15) Позивачеві належить на праві власності автомобіль марки КАМАЗ-5320, тип ТЗ - вантажний, 1986 року випуску, кузов: 0, шасі/рама НОМЕР_3, двигун НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_4, колір зелений та Причіп марки ГКБ 8350,1980 року випуску, реєстраційний НОМЕР_5, тип ТЗ - причіп бортовий, колір-зелений (далі автомобіль та причіп/спірне майно).

З наданих Позивачем копій матеріалів цивільної справи, що розглядалася Тельманівським районним судом м. Маріуполя, вбачається, що від імені попереднього керівника Позивача був підписаний договір оренди №1, датований 01.01.2004р. (а.с.а.с.89, 90 т.1), обєктом оренди за яким визначалося спірне майно, Орендарем Відповідач, а строк дії до 31.12.2004р. (далі спірний договір). Положення пунктів 1.4., 2.1. передбачали необхідність підписання акту приймання-передачі щодо обєкту оренди.

З наявної копії спірного договору (оригінал, незважаючи на неодноразові вимоги суду, сторонами наданий не був) не вбачається наявності підпису з боку Орендаря Відповідача, і факт укладання такого договору з Позивачем останній заперечив (а.с.2 т.2), підтверджуючи при цьому фактичне перебування спірного майна у своєму володінні.

До справи не було надано неодноразово витребуваний акт приймання-передачі майна за спірним договором, факт підписання якого Відповідач також заперечує (а.с.146 т.1).

В свою чергу, з наданих копій матеріалів цивільної справи, що розглядалася Тельманівським районним судом м. Маріуполя, вбачається укладання 01.01.2004р. між Третьої особою (Орендодавець) і Відповідачем (Орендар) договору оренди (а.с.а.с.91, 92 т.1) відносно цього ж спірного майна. Оригінал означеного договору і акт приймання-передачі до нього суду представлений не був, однак на факті укладання цього договору Відповідач наполягав та на його підтвердження представив оглянуті судом оригінали (а.с.64 т.1) представлених в матеріалах справи фотокопій квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.а.с.57-59 т.1) про здійснені ним впродовж 2004 року на користь Третьої особи орендні платежі.

За змістом довідки №1882 від 19.11.2010р. (а.с.103 т.1) Управління державної інспекції Старобешевського МРЕО Донецької області станом 19.11.2010р. спірне майно за відомостями компютерного обліку зареєстроване за Позивачем, хоча із змісту фотокопії акту приймання-передачі майна (а.с.а.с.93, 94, 97 т.1) вбачається, що спірний автомобіль ще в 2000 році був переданий до статутного фонду Третьої особи. Оригіналів та належним чином засвідчених копій відповідних правоустановчих документів Третьої особи відносно спірного майна не зважаючи на неодноразові вимоги, суду представлені не були, а представник Позивача у судовому засіданні 26.07.2011р. заперечив факт такої передачі.

Згідно довідки №46 від 05.08.2010р. (а.с.14 т.1) за підписом керівника і головного бухгалтера Відповідача спірне майно перебуває на його балансовому обліку і сукупною залишковою вартістю 1094,6грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.12.2010р. (а.с.126) припинено провадження у справі №2-43/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тельманівська райагротехніка” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння у звязку із відмовою позивача від позову. Із змісту означеної ухвали неможливо визначити остаточні вимоги Позивача, відмова від яких була прийнята судом, оскільки із змісту наданих копій матеріалів означеної справи (а.с.а.с.76-83 т.1) вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Тельманівська райагротехніка” неодноразово коригувався предмет позову.

Виходячи з результатів здійсненої за ініціативою суду в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України перевірки органами прокуратури та внутрішніх справ певних обставин спірних правовідносин (а.с.а.с.16-23 т.2) було встановлено зокрема наступне:

- власником спірного майна є Позивач і перереєстрації на Третю особу не відбувалось;

- Відповідач орендував спірне майно у Третьої особи і таке майно знаходиться у Відповідача за місцем його мешкання, в поточний момент не експлуатується через несправний технічний стан, орендна плата не сплачується.

За таких обставин Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом, в перебігу розгляду якого подавав заяви, спрямовані на коригування позовних вимог - від 23.11.2010р. (а.с.а.с.44, 45 т.1), від 24.11.2010р. (а.с.а.с.47, 48 т.1) та від 02.12.2010р. (а.с.66 т.1).

Відповідач проти вказаних позовних вимог заперечив з підстав, викладених вище.

Третя особа своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довела.

Суд, враховуючи заяви Позивача від 23.11.2010р. (а.с.а.с.44, 45 т.1), від 24.11.2010р. (а.с.а.с.47, 48 т.1) та від 02.12.2010р. (а.с.66 т.1), розглядає справу виключно в контексті таких вимог: відновлення становища, що існувало до порушення прав Позивача, у спосіб передачі майна (автомобіль марки Камаз 5320, тип ТЗ вантажний, 1986 року випуску, кузов: 0, шасі (рама) НОМЕР_3, двигун НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_4, колір зелений та причіп марки ГКБ 8350, 1980 року випуску, реєстраційний НОМЕР_5, тип ТЗ причіп бортовий, колір - зелений) від Відповідача до Позивача та стягнення з Відповідача на користь Позивача плати за користування майном у розмірі 43450грн., оскільки:

-по перше, процесуальне законодавство України (ст. 81 Господарського процесуального кодексу України) не передбачає можливості залишення без розгляду певних позовних вимог або заяв на прохання заявника, з огляду на що відповідні клопотання про це за змістом заяв від 23.11.2010р. (а.с.а.с.44, 45 т.1), від 24.11.2010р. (а.с.а.с.47, 48 т.1) не мають жодних правових наслідків;

-по-друге, на момент подання Пзивачем заяв від 23.11.2010р. (а.с.а.с.44, 45 т.1), від 24.11.2010р. (а.с.а.с.47, 48 т.1), якими змінювався предмет позову (спосіб судового захисту) відносно вимоги про стягнення 43450грн. (з плати за користування майном на упущену вигоду), положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачали можливість зміни предмету позову лише до початку розгляду справи по суті, що відбулося 15.11.2010р. Отже, зміна правової природи стягуваної суми не мала відповідних правових наслідків.

В свою чергу, судом згідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймається відмова від позовних вимог про визнання нікчемним договору оренди від 01.01.2004р. і про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат, які він (Позивач) зробив для відновлення свого права володіння, а саме сплачений податок з транспортних засобів в розмірі 7595,00грн., оскільки відповідно до ст.22 цього Кодексу Позивач управнений до прийняття рішення у справі відмовитися від певних вимог. Наразі , відмова від цих вимог розцінюється судом як така, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки: по-перше, здійснена уповноваженою на таку дію особою представником за довіреністю від 27.10.2010р. (а.с.7 т.1), що передбачає такі повноваження; по-друге, учасниками спірних правовідносин є учасники справи, а отже суд не вбачає можливості порушення такої відмовою прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб; перед прийняттям відмови представнику Позивача розяснені наслідки цієї процесуальної дії (а.с.117 т.1).

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про визнання нікчемним договору оренди від 01.01.2004р. і про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат, які він (Позивач) зробив для відновлення свого права володіння, а саме сплачений податок з транспортних засобів в розмірі 7595,00грн. підлягає припиненню в порядку ч. 4 ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає розглядувані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у захисті Позивачем права власності на спірне майно (а.с.117 т.1) шляхом поновлення первісного стану повернення майна Відповідачем зі свого чужого незаконного володіння та стягнення у якості реституційних наслідків у розумінні ст. 216 Цивільного кодексу України плати за користування майном у розмірі 43450грн.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті згадуваних у позові приписів ст.ст. 216, 400 Цивільного кодексу України, предметом доказування для Позивача та спростування для Відповідача, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі насамперед є факт приналежності спірного майна Позивачеві та безпідставне перебування цього майна у володінні Відповідачів, а також нікчемність договору оренди цього майна від 01.01.2004р.

Виходячи із встановлених судом обставин, а саме - представлених свідоцтв на спірні транспортні засоби, відомостей поточного компютерного обліку МРЕВ та результатів перевірки правоохоронних органів, Позивач є власником спірного майна і належних доказів у розумінні п. 7 Порядку держаної реєстрації (перереєстрації)...., затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998р. №1388 (з подальшими змінами) припинення означеного права згідно ст. 346 Цивільного кодексу України, у тому числі внаслідок відчуження на користь Третьої особи суду не представлено.

Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі майна до статутного фонду (а.с.а.с.93, 94, 97 т.1) судом до уваги не приймається як доказ, оскільки не відповідає приписам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, а отже факт такого відчуження не може бути визначений доведеним у сукупністю із перебуванням у розпорядження Позивача оригіналів правоустановчих (реєстраційних) документів на транспортні засоби.

Таким чином, Позивачем доведений факт наявності захищуваного права власності.

Наразі, порушення захищуваного права у вигляді перебування спірного майна у фактичному володінні і користуванні Відповідач без відповідних підстав підтверджується матеріалами перевірки правоохоронних органів та власними поясненнями Відповідача (а.с.2 т.2).

При цьому, жодних належним правових підстав для такого перебування майна у Відповідача з матеріалів справи не вбачається, адже, як було встановлено судом, договір оренди №1 від 01.01.2004р. з позивачем власником майна укладений не був, і акт приймання-передачі майна не складався. В свою чергу, посилання на наявність орендних правовідносин з Третьої особою судом до уваги не приймається з огляду на недоведеність наявності прав у останньої передавати зареєстроване за Позивачем спірне майно в оренду та недоведеність факту поточної чинності такого договору, акт приймання-передачі за якими також представлений не був.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення закріплені і в ст.321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., „ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права”. Як встановлено ст. 55 Конституції України, ст. 6 загаданої Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. кожній особі (у тому числі юридичній, оскільки останні відповідно до ч. 1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обовязки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належать лише людині) належить невідємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Виходячи з положень Глави 29 Цивільного кодексу України права власника можуть бути захищені зокрема шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України), що у повній мірі кореспондується з невиконаним Відповідачем обовязком за згадуваної у позові ст. 400 Цивільного кодексу України з повернення майна недобросовісним володільцем його власнику. Враховуючи, що задоволення вимог про повернення майна за своїми юридичними наслідками повязане із встановленням для сторін відповідних обовязків щодо забезпечення передання спірного майна Позивачеві, суд, керуючись вимогами абз. 2 ч. 2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та беручи до уваги тривалість безпідставного утримання майна, вважає за необхідне встановити строк для вчинення означених дій тривалістю 5 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Задовольняючи вказану вище позовні вимогу, судом відхиляються аргументи позову, повязані із доведенням нікчемності договору оренди від 01.01.2004р., оскільки встановлена відсутність факту його укладання і виникнення як підстави для кореспондуючих прав і обовязків сторін, унеможливлює і правову оцінку законності такого договору. Як наслідок, судом відхиляються як юридично неспроможні позовні вимоги про стягнення з Відповідача плати за користування майном у розмірі 43450,00грн., адже вони ґрунтуються на необхідності застосування реституційних наслідків у розумінні ст. 216 Цивільного кодексу України, які вимагають факту укладання відповідного договору між Позивачем та Відповідачем, чого встановлено не було.

Судом відхиляється клопотання Відповідача про припинення провадження у справі з огляду на результати розгляду справи № 2-43/07 між цими ж сторонами, оскільки:

- по-перше, ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України вказує про неможливість повторного подання позову після припинення провадження за таким же позовом. Між тим, розглядуваний в межах справи №37/207пд позов був поданий ще 01.11.2010р., тоді як справу №2-43/07 було припинено лише 22.12.2010р.;

- по друге, із змісту наявних у справі матеріалів неможливо дійти висновку про тотожність підстав і предмету позовних вимог, провадження за якими було припинено у справі №2-43/07 із підставами та предметом позову у справі №37/207пд. У будь-якому разі, п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підставою для припинення провадження у тотожній справі визначає саме рішення, а не ухвалу суду в іншій справі, якого (рішення) надано не було.

Суд також відмовляє у задоволені викладеного у позовній заяві клопотання про вжиття забезпечувальних заходів, оскільки позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено доказів ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення без застосування такої заходів, що є необхідною умовою їх вжиття за змістом ст. 66 Кодексу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню Відповідачем пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Прийняти відмову від позову і припинити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Тельмановська райагротехніка”, с. Гранітне, Тельманівський район, Донецької області (ідентифікаційний код 03742995) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Старомар”ївка, Тельманівський район Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання нікчемним договору оренди від 01.01.2004р. і про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат, які він (Позивач) зробив для відновлення свого права володіння, а саме сплачений податок з транспортних засобів в розмірі 7595,00грн.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Тельмановська райагротехніка”, с. Гранітне, Тельманівський район, Донецької області (ідентифікаційний код 03742995) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Старомар”ївка, Тельманівський район Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про відновлення становища, що існувало до порушення, та стягнення коштів задовольнити частково.

3. Зобовязати Фізичну особи підприємця ОСОБА_1, с. Старомар”ївка, Тельманівський район Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Тельмановська райагротехніка”, с. Гранітне, Тельманівський район, Донецької області (ідентифікаційний код 03742995) автомобіль марки „КАМАЗ 5320” (тип ТЗ вантажний, 1986 року випуску, кузов: 0, шасі (рама) НОМЕР_3, двигун НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_4, колір зелений) та причіп марки ГКБ 8350 (1980 року випуску, реєстраційний НОМЕР_5, тип ТЗ причіп бортовий, колір - зелений) протягом пяти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог про стягнення плати за користування майном, що знаходилось у Відповідача з 01.01.2004р. на підставі договору оренди від 01.01.2004р. в розмірі 43450,00грн. відмовити.

4. Стягнути з Фізичну особи підприємця ОСОБА_1, с. Старомар”ївка, Тельманівський район Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тельмановська райагротехніка”, с. Гранітне, Тельманівський район, Донецької області (ідентифікаційний код 03742995) компенсацію судових витрат державне мито в сумі 102грн. і оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список >Демідова П.В.

< Список >Демідова П.В.

< Текст >