Рішення № 17849212, 25.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.11 р. Справа № 37/131пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк ідентифікаційний код 33489905

до Відповідача 1: Державного підприємства громадського харчування "Комбінат шкільного харчування Ленінського району", м. Донецьк, ідентифікаційний код20312328

та Відповідача 2: Комунального підприємства "Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька", м. Донецьк, ідентифікаційний код 35729969

про: визнання договору оренди від 12.06.2009р. №б/н недійсним

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю №01-18-884/1 від 30.08.2010р.);

від Відповідача 1 ОСОБА_2. (за довіреністю 325 від 04.07.2011р.);

від відповідача 2 не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 04.07.2011р. оголошувалася перерва до 12.07.2011р. з подальшим відкладанням на 25.07.2011р.

У судовому засіданні 25.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства громадського харчування "Комбінат шкільного харчування Ленінського району", м. Донецьк (далі Відповідач 1) та Комунального підприємства "Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька", м. Донецьк (далі Відповідач 2) про визнання договору оренди від 12.06.2009р. №б/н недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на зясоване у звязку із результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Відповідачів факту введення в оману при укладання спірного договору щодо статусу орендаря як бюджетної установи та вчинення спірного договору з метою, яка за відомо суперечить інтересам територіальної громади внаслідок завдання останній збитків.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав рішення Донецької міської ради №19/21 від 20.04.2005р., Положення про управління комунальних ресурсів міської ради №19/21 від 20.04.2005р., договір оренди нерухомого майна комунальної власності №б/н від 12.06.2009р. з додатками, розпорядження Донецького міського голови №568 від 12.06.2009р., право установчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 215, 216, 229, 230 Цивільного кодексу України та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.84, 85 т.1, а.с.а.с.58-65 т.2).

Відповідач 1 надав відзив №25 від 23.06.2011р. (а.с.30 т.1), в якому наголошено на розгляді Позивачем та Відповідачем 2 всіх витребуваних документів перед укладанням спірного договору та вказано про статус орендаря, та відзив №31 від 08.07.2011р. (а.с.97 т.1), яким проти позову заперечив, вказуючи на отримання фінансування з Ленінського районного відділу освіти за рахунок місцевого бюджету, а також представлені додаткові документи на обґрунтування своєї позиції для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.31-58, 98-150 т.1, а.с.ас.1-55 т.2)

Відповідач 2 надав відзив №1302 від 01.07.2011р. (а.с.а.с.86, 87 т.1), яким проти позову заперечив, вказуючи на неналежності свого залучення у якості співвідповідача та здійснення перевірки всіх документів Орендаря перед укладанням спірного договір саме Позивачем, співробітниками якого і був підготовлений проект цього договору і розрахунок до нього.

Відповідач 2 також надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.63-80 т.1) , а пояснення (а.с.69 т.2) відносно процедури укладання спірного договору.

У судовому засіданні 25.07.2011р. присутні представники Позивача і Відповідача 1 підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на те, що проект спірного договору і розрахунок до нього розроблявся Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради на підставі наданих Орендарем статуту, довідки управління статистики та довідки відділу освіти про джерело фінансування, а представник Відповідача 2 до суду без пояснення причин не зявився.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації заявлених вимог і неявка належним чином повідомленого Відповідача 2 без наведення доказів поважності причин не може розцінюватися у якості підстави для подальшого відкладання розгляду справи у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання здійснювати свої процесуальні права та від зловживання ними, тим більше, що позиція всіх учасників справи доведена до відома суду у письмовому вигляді.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2009р. між Комунального підприємства "Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька" (Орендодавець) та Державного підприємства громадського харчування "Комбінат шкільного харчування Ленінського району" (Орендар) на підставі Розпорядження Донецького міського голови від 12.06.2009р. №568 (а.с.20 т.1) укладено договір оренди вбудованого нежитлового приміщення комунальної власності територіальної громади м. Донецька №б/н (а.с.а.с. 10-14 т.1), згідно умов п.п. 1.1, 9.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 494,7кв.м. (на 1 поверсі, площею 279,9кв.м. та на 2 поверсі, площею 213,8кв.м.), розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 34, для обслуговування харчуванням школярів Ленінського району, строком до 12.05.2012р.

Згідно розпорядження Донецького міського голови №247 від 28.02.2008р. (а.с.78), будинок, в якому розташовано обєкт оренди, серед інших (а.с.79 т.1), був переданий господарське відання Відповідача 2, до видів діяльності якого п. 2.2.7. Статуту (а.с.а.с.63-67 т.1) віднесена передача приналежного майна в оренду, що узгоджується із п. 1.3. Порядку передачі в оренду майна територіальної громади м. Донецька, затвердженого рішенням Донецької міської ради №18/17 від 28.03.2008р. (а.с.а.с.68-71 т.1). В свою чергу, за змістом п. 2.1. Положення про Управління комунальних ресурсів міської ради (а.с.9 т.1 зворотній бік) на останнє покладено задачу зі здійснення повноважень з ефективного використання комунальних ресурсів міста

Згідно умов п. 3.1 зазначеного договору на Відповідача 1 покладені грошові зобовязання зі сплати орендної плати в розмірі 1,00грн. за 1 кв.м. площі на рік (згідно додатку №3 а.с.17 т.1), а п. 9.7. встановлює, що Орендар є платником податків на загальних підставах.

12.06.2009р. обєкт оренди був переданий Орендарю, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.16).

Як вбачається із наданих сторонами пояснень у судовому засіданні 25.07.2011р., інформації Відповідача 2 (а.с.69 т.2), змісту додатку №3 до спірного договору (відмітка про здійснення розрахунку спеціалістом УКР), листа узгодження до проекту розпорядження Донецького міського голови (а.с.65 т.1), проект спірного договору і розрахунок орендної плати до нього був підготовлений Позивачем і укладався Відповідачами саме в означеній редакції.

Згідно п.п. 1.3., 2.1. Статуту Орендаря (а.с.а.с.32-38 т.1), свідоцтво про його державну реєстрацію (а.с.39 т.1), довідки з ЄДРПОУ (а.с.22 т.1) Відповідач 1 є держаним підприємством, до предмету діяльності якого віднесено як забезпечення послугами громадського харчування школярів району, так і здійснення роздрібної торгівлі товарами народного споживання.

Разом із тим, згідно п. 16 Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №430 від 16.08.2006р. (а.с.а.с.48-64 т.2), розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна визначається виходячи з розрахунку 1грн. за 1кв.м. для наступних організацій: бюджетних організацій, які повністю, або частково утримуються за рахунок бюджету; державних і комунальних телерадіоорганізацій; редакцій державних і комунальних періодичних видань, а також періодичних видань, створених обєднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, учбовими закладами, трудовими і журналіськими колективами, підприємствами звязку, яких їх розповсюджують; інвалідів з метою використання під гаражі для спеціальних заходів пересування.

Як вбачається з наданих Орендарем банківських виписок (а.с.а.с.98-150 т.1, а.с.а.с.1-55 т.2) в перебігу строку орендних правовідносин з рахунків Ленінського районного відділу освіти в ГУДКУ у Донецькій області, який згідно довідки від 08.12.2010р. (а.с.94 т.1) фінансується з місцевого бюджету Ленінського району, на рахунки Відповідача 1 періодично надходили кошти із призначенням платежу плата за горячи обіди.

Листами №549 від 16.12.2005р. (а.с.73 т.1), №2618 від 09.12.2010р. (а.с.75 т.1) Відповідач 2 неодноразово звертався до Позивача для зясування розміру орендної ставки для Відповідача виходячи із статусу останнього та здійснюваної ним діяльності з наданням відповідних підтверджуючих документів, однак отримував розяснення позивача (а.с.а.с.74, 76, 77 т.1), що розмір річної орендної плати має визначатися з розрахунку 1 грн. за 1 кв.м. зважаючи на отримання цим Орендарем фінансування з місцевого бюджету.

Посилаючись на проведену 09.12.2010р. контрольно-ревізійним відділом в м. Донецьку ревізію фінансово-господарської діяльності Відповідача 2 і зустрічну перевірку Відповідача 1, результати яких до справи не надано, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав, викладених вище (а.с.а.с.30, 86, 87, 97 т.1)

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами) наступної сукупності умов:

-наявність у Позивача певного субєктивного права або інтересу;

-порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем (відповідачами);

-належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства), і відсутність будь-якої з них унеможливлює задоволення позову.

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору оренди недійсним.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги предметом судової оцінки, спрямованої на зясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми, розповсюджується і на юридичних осіб, а також - п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 10 чинного Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Зважаючи на статус учасників справи та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України, а також відповідними підзаконним актами, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

Як встановлено судом, Позивач безпосередньо не є стороною за спірним договором, що, у світлі положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обовязків, зумовлює висновок суду про те, що такий договір безпосередньо не впливає на права та обовязки Позивача.

Водночас, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає можливість оспорювання дійсності договору не тільки його стороною, але й іншою зацікавленою особою, і така зацікавленість Позивачем обґрунтовується покладеними на нього завданням відносно ефективного використання комунальних ресурсів. В свою чергу, порушення захищуваниїх Позивачем прав і майнових інтересів обґрунтовується фактом завдання збитків територіальній громаді внаслідок існування спірного договору.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави (територіальної громади) та із застосуванням обману щодо обставин, які мають істотне значення (відсутність статусу бюджетної установи у Орендаря).

Втім, встановлені на підставі наданих до матеріалів справи обставини спірних правовідносин дають підстави для висновку про доказову і юридичну неспроможність позиції Заявника позову, оскільки:

·По-перше, Позивачем не доведено, що договір було фактично укладено з іншої метою, ніж та, що була зазначена в п. 1.1. цього договору - обслуговування харчування школярів Ленінського району - докази нездійснення такого обслуговування в матеріалах справи відсутні, а можливі дорікання щодо якості і повноти обслуговування в силу викладеної в абз. 3 п. 1 згадуваного Розяснення від 18.09.1997р. № 02-5/289 взагалі не можуть бути підставами для визнання договору недійсним. Свою чергу, припущення, що використання комунального майна для обслуговування харчування школярів суперечить інтересам територіальної громади, взагалі є абсурдним;

·По-друге, виходячи із змісту викладеної в п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. N 9 позиції, належним позивачем за позовом про визнання договору недійсним внаслідок його укладання під впливом омани згідно ст. 230 Цивільного кодексу України є сторона договору, яка діяла під впливом такої омани. Наразі, Позивач не тільки не є стороною спірного договору, але й не дивлячись на наявність у розпорядженні всіх документів щодо статусу Орендаря як на момент укладання спірного договору, так і в його перебігу, саме і запропонував редакцію спірного договору і встановленим розрахунком розміру орендної плати до нього;

·По-третє, згідно ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Між тим, як було встановлено судом, і Позивачем не заперечується, в його розпорядженні були всі правоустановчі документи Орендаря щодо його статусу, а факт отримання фінансування з казначейського рахунку районного відділу освіти підтверджений належним чином отже, обставина, яка могла б замовчуватися взагалі відсутня;

·По-четверте, застосування ч.1 ст. 230 Цивільного кодексу України у якості підстави для визнання договору недійсним, серед іншого, вимагає існування умислу на оману в даному випадку з боку Відповідача 1, проте доказів такого умислу та його сутності Позивачем не представлено. У будь-якому раз, ймовірність власного недбальства співробітників Позивача при підготуванні проекту договору і розрахунку розміру орендної плати, неправильного застосування чи тлумачення закону не може ототожнюватися із обманом з боку Орендаря.

Таким чином, у задоволені позову слід відмовити повністю через хибне уявлення позивача про наявність визначених ним підстав для визнання договору недійсним, поклавши, при цьому, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33489905) до Державного підприємства громадського харчування "Комбінат шкільного харчування Ленінського району", м. Донецьк (ідентифікаційний код20312328) та Комунального підприємства "Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька", м. Донецьк (ідентифікаційний код 35729969) про визнання договору оренди від 12.06.2009р. №б/н недійсним.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >