Рішення № 17848322, 04.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2011 р. Справа № 18/042-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долавр», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екожитлосервіс», с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 6451,61 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: Коростій А.С.

від відповідача: Стрільчик В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Долавр»(далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екожитлосервіс»(далі – відповідач) про стягнення 6451,61 грн. заборгованості за надані охоронні послуги.

Провадження у справі №18/042-11 порушено відповідно до ухвали суду від 29.04.2011 року та призначено справу до розгляду на 17.05.2011 року.

Відповідач у судовому засіданні 17.05.2011 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та підготувати відзив. Розгляд справи відкладався на 31.05.2011 року.

Представником позивача у судовому засіданні 31.05.2011 року подано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 1612,90 грн. основного боргу, 372,94 грн. пені, 348,33 грн. інфляційних. Розгляд справи відкладався на 14.06.2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 14.06.2011 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався на 21.06.2011 року.

Відповідач у судовому засіданні 21.06.2011 року подав суду відзив, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Крім того, у судовому засіданні 21.06.2011 року представники сторін заявили спільне клопотання про продовження строку розгляду справи, передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України. Строк розгляду справи, який закінчується 27.06.2011 року, було продовжено. Розгляд справи відкладався на 19.07.2011 року.

У судове засідання 19.07.2011 року позивач, належним чином повідомлений про час і місце вирішення спору, не з‘явився. Розгляд справи відкладався до 04.08.2011 року.

В судовому засіданні 04.08.2011 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги, відповідач підтримав викладені у відзиві заперечення та надав додаткові пояснення до відзиву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Долавр»(Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОЖИТЛОСЕРВІС»(Замовник) було укладено Договір про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей № 29/11-2010 від 29.11.2010 року.

Як передбачено п. 1.1. Договору Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов’язання з централізованої охорони об’єкту, шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна замовника, яке здано під охорону за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайка, вул. Печерська, 2. Договір укладено на строк до 31.12.2010 року (п. 10.1).

Згідно з п. 5.3. Договору оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно, за умови передоплати до 5 числа коленого місяця.

На виконання умов Договору позивачем надано послуги з охорони об’єкту за період з 01 по 15.12.2010 року на суму 4838,71 грн., що підтверджується Актом № ОУ-0000376 від 15.12.2010 року та за період з 16.12.2010 року по 20.12.2010 року на суму 1612,90 грн. згідно Акту № ОУ-0000379 від 20.12.2010 року.

Як повідомив позивач, Акт про надання послуг з охорони № ОУ-0000379 від 20.12.2010 року за період з 16.12.2010 року по 20.12.2010 року на суму 1612,90 грн. відповідачем без поважних причин не підписаний.

У зв’язку з достроковою відмовою відповідача від послуг охорони, об’єкт був знятий позивачем з охорони 20.12.2010 року, про що складений відповідний Акт від 20.12.2010 року. Як вбачається з Акту від 20.12.2010 року, відповідач відмовився від його підписання без зазначення причин такої відмови.

Відповідач своєчасно та в повному обсязі зобов’язання з оплати послуг по охороні об’єкту не виконав, в ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та повідомив, що послуги з охорони за період з 01 по 15.12.2010 року на суму 4838,71 грн. згідно Акту № ОУ-0000376 від 15.12.2010 року відповідачем оплачені 07.04.2011 року, решта послуг на суму 1612,90 грн. згідно Акту № ОУ-0000379 від 20.12.2010 року відповідачем не оплачені.

В досудовому порядку позивачем було направлено претензію за вих. № 986 від 10.03.2011 року до якої було додано непідписний акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000379, для підписання. Зазначена претензія залишилась без задоволення.

У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду і станом на день розгляду справи, просить стягнути з відповідача 1612,90 грн. заборгованості по оплаті послуг згідно Акту № ОУ-0000379 від 20.12.2010 року.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що 18.12.2010 року мешканцями будинку було нанесено матеріальні збитки майну відповідача, а саме, зламано частину паркоматів біля будинку. Ніяких дій щодо попередження знищення матеріальних цінностей охорона не забезпечила.

Також, відповідач зазначає, що п.4.8 Договору одним із обов'язків виконавця передбачено утримання в належному стані надані замовником у тимчасове користування службові приміщення, обладнання інвентар.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за майно та матеріальні цінності замовника, що здані під охорону у встановленому інструкцією про охорону об'єкта порядку, за збитки, заподіяні шляхом неналежного виконання своїх зобов’язань охороною.

Згідно з пунктом 4.5 Договору у випадку нанесення пошкоджень об'єкту, що охороняється, надавати свого представника для здійснення огляду об'єкту та складення двостороннього акту.

В обґрунтування викладених у відзиві обставин відповідачем надано суду Акт від 22.12.2010 року про факт пошкодження 18.12.2010 року групою мешканців будинку 9 паркоматів та 3 паркомати зникли. Також, встановлено, що в секції №1 будинку № 2 по вул. Печерській розбито блок на 1-му поверсі запасного виходу. Комісія оцінила збиток у сумі 3350 грн.

Позивач в наданих суду поясненнях 29.07.2011 року заперечив обізнаність з викладеними в Акті обставинами та фактом порушення, зазначив, що лист № 77 від 22.12.2010 року не надсилався на його адресу і повноважний представник охорони до складення Акту під час скоєння правопорушення не залучався. Крім того, факт пошкодження майна не зафіксовано в установленому порядку правоохоронними органами.

Дослідивши викладені у відзиві обставини та пояснення позивача, судом встановлено, що Акт про пошкодження, які стались 18.12.2010 року складено лише 22.12.2010 року, як стверджує відповідач, комісією у складі представника відповідача, представників ЖЕО та директора ТОВ «Долавр»присутність якого на об’єкті не є обов’язковою і був викликаний для складання Акту того ж дня листом № 77 від 22.12.2010 року.

При цьому, відповідачем не надано доказів надсилання відповідного листа на адресу ТОВ «Долавр»чи вручення такого листа іншим чином. Також, відповідачем не надано доказів залучення до засвідчення факту пошкодження відповідального охоронця, факт та період пошкодження майна невідомим особами не зафіксовано правоохоронними органами.

Таким чином, посилання відповідача на пошкодження майна саме 18.12.2011 року, тобто до 20.12.2010 року (припинення послуг з охорони об’єкту відповідача) та залучення повноваженого представника позивача для засвідчення факту пошкодження не доведено належними доказами.

Крім того, з огляду на умови відповідного п. 6.1. Договору, пошкодження майна та матеріальних цінностей замовника, що здані під охорону у встановленому інструкцією про охорону об'єкта порядку, є підставою для матеріальної відповідальності Виконавця (позивача), тобто у відповідному розмірі збитків і не звільняє Замовника від виконання своїх зобов’язань з оплати наданих послуг охорони у встановленому в Договорі порядку та розмірі.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів, що пошкоджене майно є його власністю, здавалось під охорону, факт пошкодження майна і сума збитків підлягають додатковому дослідженню, про що відповідачем не заявлено в матеріалах даної справи, відповідні обставини не стосуються предмету розгляду.

В наданому 03.08.2011 року відзиві відповідач взагалі заперечував факт надання позивачем послуг з охорони, посилаючись на відсутність акту приймання-передачі об’єкту під охорону.

Суд не приймає такі посилання відповідача, оскільки обов’язок передати об’єкт під охорону за відповідним актом стосується замовника, як встановлено в ході розгляду справи, охорона об’єкту відбувалась на підставі Договору, дія якого припинена 20.12.2010 року, про надання послуг з охорони на підставі такого Договору свідчать акти здачі-приймання робіт (послуг), які підписувались відповідачем і оплачувались надані послуги.

Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено зобов'язання відповідача сплатити заборгованість по оплаті послуг з охорони за період з 16.12.2010 року по 20.12.2010 року в сумі 1612,90 грн. (з ПДВ).

У зв’язку з порушенням відповідачем термінів оплати послуг з охорони (п. 5.3. Договору), позивачем за період з 05.12.2010 року по 07.04.2011 року (дату оплати послуг по акту № ОУ-0000376) та по 31.05.2011 року по акту № ОУ-0000379 заявлено вимогу про стягнення пені всього в сумі 372,94 грн. та інфляційних в сумі 348,33 грн.

Стягнення пені у визначеному законодавством розмірі передбачено п. 5.4. Договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем нараховувалась пеня на суму фактичної заборгованості межах передбачених ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України строків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних втрат, наведений в розрахунку позивача, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЖИТЛОСЕРВІС»(08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, 1-А, код 36578369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долавр»(02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 3, код 33936957) 1612,90 грн. основного боргу, 372,94 грн. пені, 348,33 грн. інфляційних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А. Ю.