Рішення № 17848094, 02.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2011 р. Справа № 6/083-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Київмлин” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Поділля” про стягнення боргу за договором № 55 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05 березня 2008 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1. (дов. № 1-561 від 01.08.2011 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2011 року Відкрите акціонерне товариство “Київмлин” (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Поділля” (далі - відповідач) про стягнення боргу за договором № 53 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05 березня 2008 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 55 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05 березня 2008 року з оплати за перевезення ваетажу. У звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 3168 грн боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14 липня 2011 року порушено провадження у справі № 6/083-11 та призначено її до розгляду на 02 серпня 2011 року.

У судовому засіданні 02 серпня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 02 серпня 2011 року не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його незявлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

У 2006 році Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Поділля” було здійснено замовлення на перевезення вантажу Відкритим акціонерним товариством “Київмлин”, що підтверджується укладеною між ними заявкою.

05 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством “Київмлин” (далі перевізник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Поділля” (далі замовник, відповідач у справі) було укладено договір № 53 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі договір).

Сторонами погоджено (п. 1.1. договору), перевізник зобовязується приймати, а замовник предявляти до перевезення вантажів на підставі узгоджень сторонами по цьому договору в кількості 91,32 тонн перевезення які здійснюються автомобілем.

Відповідно до умов договору (п. 1.2.) перевезення вантажів виконується перевізником на підставі цього договору та заявок.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання і діє до 31 грудня 2008 року (п. 5.1. договору).

Судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе договірні зобовязання, а саме, здійснив перевезення вантажу у відповідності до положень п. 2.2. договору на загальну суму 3168 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № 284 від 30 квітня 2008 року.

Отже, факт виконання робіт з перевезення вантажу за договором № 53 підтверджується актом виконаних робіт № 284 від 30 квітня 2008 року, про що свідчать підписи сторін договору та за відсутності у відповідача заперечень щодо якості та ціни наданих послуг з перевезення вантажу.

Пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунок здійснюється попередньою оплатою згідно узгоджених розцінок на перевезення.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання за договором № 53 від 05 березня 2008 року з оплати за перевезення вантажу не виконав.

Таким чином, на час вирішення спору вартість виконаних робіт з перевезення вантажу за договором становить 3168 грн, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 3168 грн боргу.

При цьому, беручи до уваги положення п. 3.1. договору, судом встановлено, що строк виконання відповідачем свого зобовязання щодо оплати наданих транспортних послуг з перевезення вантажу сторонами не визначений.

Згідно з ч. 2 ст. 530, якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначний моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його у будь-який час. Боржник повинне виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1-201 від 26 лютого 20010 року, в якій він вимагав сплатити борг за перевезення вантажу за договором № 53 в сумі 3168 грн, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, врученого 02 березня 2010 року, яка залишена без задоволення.

Таким чином, беручи до увага вищевикладене та враховуючи ч. 2. ст. 530 ЦК України судом встановлено, що останній день коли відповідач зобовязаний був оплатити вартість наданих транспортних послуг з перевезення вантажу є 09 березня 2010 року (02.03.10 +7 днів).

Докази сплати боргу за договором № 53 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05 березня 2008 року в матеріалах справи відсутні.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості наданих транспортних послуг з перевезення вантажу доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором № 53 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05 березня 2008 року становить 3168 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, господарський суд зазначає, що цивільні права і обовязки виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Зважаючи на те, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, ч. 2 ст. 530 ст. 909 ЦК України основний борг у сумі 3168 грн відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3168 грн основного боргу за надані транспорті послуги з перевезення вантажу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Поділля” (код ЄДРПОУ 00849936) на користь Відкритого акціонерного товариства “Київмлин” (код ЄДРПОУ 30523267) 3168 грн основного боргу, а також судові витрати: 102 грн державного мита та 236грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз