Рішення № 17848041, 19.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2011 р. Справа № 18/048-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря –Маїс –Насіння», м.Черкаси

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Росава», м.Кагарлик

про стягнення 1515557,21 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чорноус О.В.

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря-Маїс-Насіння»(далі – позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Росава»(далі – відповідач) про стягнення 1515557,21 грн.

Провадження у справі №18/048-11 порушено відповідно до ухвали суду від 24.05.2011 року та призначено справу до розгляду на 07.06.2011 року.

У судовому засіданні 07.06.2011 року судом заслухано пояснення представників сторін. Розгляд справи відкладався на 21.06.2011 року.

У судовому засіданні 21.06.2011 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 19.07.2011 року.

В судовому засіданні 19.07.2011 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 19.07.2011 року не з’явився. Надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою уповноваженого представника. Однак, доказів в обґрунтування викладених в клопотанні обставин не надав, крім того, суд враховує, що в попередньому судовому засіданні були присутні два представники відповідача.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами доказ, суд встановив.

16.03.2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Зоря-Маїс Насіння»та Приватним сільськогосподарським підприємством «Росава» було укладено договір купівлі продажу № 1022 згідно умов якого, позивач прийняв на себе зобов’язання поставити відповідачу посівний матеріал на умовах 100 відсоткової передплати в строк до 06.04.2010 року.

Однак, відповідач свої зобов’язання зі здійснення передплати не виконав, згідно додаткової усної домовленості відповідачу було відпущено за видатковою накладною № 135 від 19.03.2010 року 880 посівних одиниць насіння гібридної кукурудзи «Бюрлі»на підставі Договору № КП-1022 від 16.03.2010 року без передплати. Крім того, на підставі Договору № КП-1022 від 16.03.2010 року відповідачем було отримано від позивача за видатковою накладною № 150 від 23.03.2010 року на Калібрувальному заводі в м. Черкаси 807 посівних одиниць кукурудзи «Бюрлі».

Оскільки, відповідачем вимога щодо попередньої оплати не була виконана і сторони фактично погодили поставку продукції без попередньої оплати, відповідний Договір було викладено в новій редакції під тим же номером і за тим же числом з новими умовами поставки і оплати на умовах товарного кредиту. Такий Договір було підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.

В подальшому, відповідач на підставі Договору № КП-1022 від 16.03.2010 року продовжував отримувати від позивача посівний матеріал кукурудзи.

Всього відповідачем на підставі Договору № КП-1022 від 16.03.2010 року отримано від позивача на умовах товарного кредиту гібридне насіння кукурудзи «Бюрлі»в кількості 3 377 посівних одиниць на суму 2 701 600,00 грн., «Астері»в кількості 450 посівних одиниць на суму 360 тис. грн., «Руно 198 СВ»в кількості 2,95 тонни на суму 29 500,00 грн., «Білозірський 295 СВ»в кількості 2,55 тонни на суму 25 500,00 грн., та гібридне насіння кукурудзи «Моніка»в кількості 8,3 тонни на суму 116 200,00 грн. всього на загальну суму 3 232 800,00 грн.

Відповідні обставини підтверджені наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (оригінали яких оглянуті судом), відповідачем не заперечені та не спростовані.

Відповідач за умовами Договору № КП-1022 від 16.03.2010 року повинен був оплатити отриману насіннєву продукцію в чотири етапи: до 01.04.2010 року –170 000,00 грн.; до 01.09.2010 року –1 062 800,00 грн.; до 01.10.2010 року –1 000 000,00 грн.; до 01.11.2010 року –1 000 000,00 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання своєчасно та в повному обсязі не виконав, 07.05.2010 року здійснив зустрічну поставку цукру на 170 000,00 грн., 07.09.2010 року оплатив 500 000,00 грн. та 26.10.2010 року здійснив зустрічну поставку кукурудзи на загальну суму 1 630 000,00 грн. Таким чином, неоплаченим залишилась отримана відповідачем продукція на 932 800,00 грн.

У відповідності до вимог п. 2.3. Договору в разі не проведення оплати у встановлений строк, Постачальник має право переглянути ціну на товар в сторону збільшення на 10 % - 40 % від вартості поставленого, або в односторонньому порядку розірвати договір, що не звільняє покупця від покладених на нього за цим договором зобов’язань. При простроченні оплати на 30 днів –10 %, до 60 днів –20 %, до 90 днів –30 %, при прострочці оплати понад 90 днів –40 % вартості поставленої і не оплаченої продукції.

Враховуючи зазначену умову Договору позивач збільшив ціну на поставлену і не оплачену відповідачем продукцію на 40 %, оскільки порушення термінів розрахунків на 176 днів з 01.11.2010 року по 25.04.2011 року. Таким чином, заборгованість відповідача складає 1 305 920,00 грн.

Відповідач заперечень по суті спору не надав, в обґрунтування неоплати поставленого товару посилався на непорозуміння в бухгалтерському та податковому обліку між підприємствами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає товар у власність покупцеві, а покупець приймає товар і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. При цьому, ст. 229 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання Покупцем своїх зобов’язань по оплаті придбаного товару, останній сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки, яка діє на дату останньої проплати згідно пункту 2.2 цього Договору.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання зобов’язання з оплати поставленого товару на 176 днів з 02.11.2010 року по 25.04.2011 року з суми боргу 932 800,00 грн., він має сплатити пеню в сумі 69 717,21 грн.

У відповідності до пункту 4.4. Договору в разі прострочки оплати товару більше ніж на 30 днів Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15 % від суми заборгованості, що за розрахунком позивача складає: 15 % від суми заборгованості 932 800,00 = 139 920,00 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 139 920,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Росава»(09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Жовтнева, 50, код ЄДРПОУ 33201738) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря-Маїс Насіння»(18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144, код 32399236) 1 305 920,00 грн. боргу, 69717,21 грн. пені, 139920,00 грн. штрафу, 15155,57 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю.Кошик