Рішення № 17847861, 04.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/19704.07.11 За позовомДержавного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"

доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

простягнення 4 849,56грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю (був присутній у судовому

засіданні 15.06.2011);

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю.

Рішення прийняте 04.07.2011, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 25.05.2011 по 15.06.2011, з 15.06.2011 по 04.07.2011, на підставі ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 04.07.2011р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Економічна медіа Група" про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4849,56 грн., та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2011 порушено провадження у справі №35/197, розгляд справи призначено на 25.05.2011.

23.05.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/197 від 06.05.2011р.

25.05.2011 до початку розгляду справи через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.05.2011, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 15.06.2011.

15.06.2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/197 від 06.05.2011р.

У судовому засіданні 16.06.2011 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.07.2011.

24.06.2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення по справі.

У судове засідання 04.07.2011 позивача свого представника не направив, телеграмою повідомив суд про неможливість його явки та просив відкласти розгляд справи. Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.07.2011 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 у справі №9/348, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011, задоволено позов Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення з останнього на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" 57 587,62 грн. безпідставно списаних коштів та судові витрати.

В мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 у справі №9/348 зазначено, що відповідач за наявності спору, безпідставно (без достатніх правових підстав щодо порядку вирішення спору) на власний розсуд стягнув кошти з Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС", а тому вони підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно користувався коштами Позивача у розмірі 57 587,62 грн., а тому Відповідач зобовязаний сплатити проценти за користування чужими коштами, які відповідно до розрахунку позивача становлять 4849,56 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 у справі №9/348 встановлено, що відповідач за наявності спору, безпідставно (без достатніх правових підстав щодо порядку вирішення спору) на власний розсуд стягнув кошти з ДСП ЧАЕС, а тому вони підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно із частиною 1 статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлюється правова презумпція оплатності користування грошовими коштами для юридичних осіб, при цьому зазначеною нормою охоплюються як випадки правомірного користування чужими грошовими коштами (позика, кредит, банківський вклад тощо), так і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями. Тобто проценти у контексті статті 536 Цивільного кодексу України є платою, яку отримує кредитор від боржника за користування своїми коштами незалежно від підстав такого користування.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Разом з тим законодавством України не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку неправомірного або безпідставного користування ними.

Як передбачено статтею 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

На думку суду до відносин, пов'язаних із користуванням коштами, подібними за змістом є відносини позики, предметом яких є надання позикодавцем у власність позичальникові грошових коштів та обов'язок позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Принцип оплатності користування позиковими коштами, аналогічно оплатності користування коштами, набутими без відповідної правової підстави (ст. 1212 Цивільного кодексу України), передбачений ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, у даному випадку застосовується аналогія закону щодо розміру стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України (дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2010 № 9/67-38).

На підставі наведених норм Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами у розмірі 4849,56 грн. згідно наявного у матеріалах справи розрахунку, який відповідає вимогам закону та правильність якого перевірена судом.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами у розмірі 4849,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, буд 7/1, ідентифікаційний код 14310862) 4849,56 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок девять гривень 56 коп.) процентів за користування чужими коштами, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.07.2011