Ухвала суду № 17847850, 14.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.07.11

№ 05-5- 39 / 7696

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Клінічного санаторія "Перемога"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Смак"

про стягнення заборгованості 43 514,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № 253 від 20.06.2011 р. і додані до неї документи повертаються повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Позовна заява відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України повинна містити, зокрема, індивідуальні ідентифікаційні номери для фізичних осіб - платників податків, а відповідно до п. 2-1 ч. 2 ст. 54 ГПК України - документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - "Закон України") таким документом є свідоцтво про державну реєстрацію –документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - "Єдиний державний реєстр") запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Єдиний державний реєстр - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (абз. 3 частини 1 ст. 1 Закону України).

Засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою здійснюється шляхом державної реєстрації останньої (ч. 1 ст. 4 Закону України).

У частині 4 ст. 17 Закону України наведений перелік відомостей щодо фізичної особи - підприємця, які повинні міститися у Єдиному державному реєстрі, зокрема, ім"я фізичної особи, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, місце проживання, дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата та номер запису про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію тощо.

Приписами частини 1 ст. 20 Закону України визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними.

Згідно ч.1 ст. 21 вказаного закону виписка з Єдиного державного реєстру видається юридичній або фізичній особі - підприємцю за їх письмовим запитом протягом двох робочих днів з дати подання цього запиту.

Судом встановлено, що в порушення приписів п. п. 2, 2-1 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява не містить документів, що підтверджують за відповідачем статус суб’єкта підприємницької діяльності. А рівно, суду не доведено, а ні правильність зазначення позивачем у позовінайменування відповідача, а ні місцезнаходження відповідача.

Наведені обставини є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, сплачується за місцем розгляду та зараховується до Державного Бюджету України.

Згідно ст. 46 ГПК України, державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Відповідно до роз'яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховується в доходи Державного казначейства України на рахунки, відкриті на ім'я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку - 095. У рядку "призначення платежу" зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.

Відповідно до листа ГУ ДКУ у м. Києві № 6.1-08/1189 від 09.02.2007 року реквізити рахунків для зарахування державного мита, що справляються з позовних заяв, що подаються на розгляд Господарського суду міста Києва, за кодом бюджетної класифікації 22090200, символом звітності 095 наступні:

№ рахунку 31110095700011

Банк ГУ ДКУ у м. Києві

Отримувач УДК у Шевченківському р-ні м. Києва

МФО 820019

Код ЗКПО 26077968

Як вбачається з платіжного доручення № 552 від 07.07.2011, доданого Позивачем як доказ сплати державного мита, Позивачем не вірно вказані наступні реквізити для зарахування державного мита, а саме:

Банк УДК у м. Києві

Отримувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва

Згідно п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затв. Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) на зворотньому боці пл. доручення робиться напис кредитної установи такого змісту: "Зараховано в доход бюджету _____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб з відтиском печатки кредитної установи та з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Поняття термінів першого та другого підписів посадових осіб визначено в п. 5 глави 1 розділу 2 Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 17.03.04 р. № 110. Зазначеною нормою встановлено, що право першого підпису належить керівнику банку (філії) та уповноваженим ним службовим особам, право другого підпису належить головному бухгалтеру банку (філії) та службовим особам, уповноваженим керівником банку.

Відповідно до розділу 3 Положення про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.10.1998 р. № 414 (зі змінами і доповненнями) для відкриття кореспондентського рахунку керівник та головний бухгалтер комерційного банку особисто подають регіональному управлінню національного банку (за своїм місцезнаходженням), зокрема, картку із зразками підписів та відбитком печатки, засвідчену нотаріально.

Згідно пунктів 3.6.1 –3.6.6. вищезазначеного Положення у картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства та установчих документів банку надано право розпорядження кореспондентським рахунком та підпису розрахункових документів.

Пунктом 5.23 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів." (затверджений Держспоживстандартом України від 07.04.2003 р. № 55, чинний з 01.09.2003 р.) передбачено, що "У разі відсутності посадової особи, підпис якої зазначено в документі, документ підписує особа, яка виконує її обов"язки, або її заступник. У цьому випадку обов’язково зазначають посаду і прізвище особи, яка підписала документ (виправлення вносять рукописним або машинописним способом), наприклад "Виконувач обов’язків", "Заступник". Підписувати документ з прийменником "за" або ставити правобіжну похилу риску перед назвою посади не дозволено."

Аналогічна вищезазначена вимога міститься і в п. 6.13 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затверджена наказом ВГСУ від 10.12.2002 р. № 75 із змінами і доповненнями, внесеними наказами ВГСУ від 17.11.2003 р. № 57 та від 25.10.2004 р. № 64).

Заявником не дотримано вказаних вимог, оскільки до позовної заяви додано платіжне доручення № 552 від 07.07.2011 р., яке не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством порядку, оскільки воно не містить належних першого та другого підписів посадових осіб кредитної установи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до листа Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві № 1021-4/4 від 23.06.2010 р. повідомлено, що станом на 23 червня 2010 року Головним управлінням державного казначейства України в м. Києві були змінені реквізити та коди платежів при сплаті судових витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справ для Господарського суду міста Києва, зокрема, оновлені реквізити є наступними:

- рахунок 31218264700001;

- код ЄДРПОУ 24262621;

- МФО 82019;

- Отримувач ГУ ДКУ у м. Києві;

- код платежу 22050003;

- банк ГУ ДКУ у м. Києві.

В порушення вищезазначеного, позивач фактично платіжним дорученням № 553 від 07.07.2011 р. здійснив оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., зазначивши при цьому інші реквізити, а саме:

- Одержувач ВДК у Шевченківському р-ні м. Києва;

- МФО 820019.

А тому платіжне доручення № 553 від 07.07.2011 р. не приймається судом у якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Частиною 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега