Рішення № 17847847, 11.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/22911.07.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхової компанії "УНІКА", м. Київ

доПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", м. Київ

провідшкодування шкоди 16 746,50 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 пред. по довір.

Від відповідачане зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 16 746,50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу за договором № 015063/4007/0000024 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 06.07.2011р.

В судовому засіданні 06.07.2011р. було оголошено перерву до 11.07.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Крім того, до матеріалів справи долучені повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою про отримання вказаних листів з ухвалою про порушення провадження як позивачем так і відповідачем.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні 11.07.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2010 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 015063/4007/0000024, відповідно до умов якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Форд», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до розгорнутої довідки ДАІ 18.10.2010 року на перехресті пр. Жовтневий - вул. Прибузька у м. Миколаїв сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу марки «ДЕУ»державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_3 транспортного засобу «Форд», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.02.2011р. (суддя Захарченко Д.В.), ОСОБА_3, 18.10.2010 р., рухаючись на перехресті пр. Жовтневий - вул. Прибузька у м. Миколаїв, керуючи автомобілем марки «Деу», державний номер НОМЕР_2, не слідкуючи за дорожньою обстановкою, не вибравши безпечної швидкості руху, при виникненні перешкоди у русі, не вжила заходів щодо її об'їзду, допустила в'їзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Форд», державний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Таким чином, ОСОБА_3 порушила п.п. 2.3 «б», 11.4, 13.1, 12.3 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

З метою встановлення вартості матеріального збитку, позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у ФОП ОСОБА_5

Відповідно до Висновку № 049/10-2010 від 03.11.2010 р., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Форд»державний номер НОМЕР_1, складає 17246, грн.

19.10.2010р. ОСОБА_2 було подав до позивача заяву на виплату страхового відшкодування.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 16746,50 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 500 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 035973 від 14.12.2010р.

У ОСОБА_3 застрахована обов'язкова цивільно-правова відповідальність відповідачем, що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6691643.

Згідно Полісу, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 25 500 грн.

23.03.2011р. представником позивача Терещенком В.П. було подано до відповідача Регресну вимогу № 3132 з проханням відшкодувати; завдані його страхувальником збитки у розмірі 16746,50 грн. Факт отримання відповідачем даної вимоги підтверджується вхідною відміткою№5108.

Засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи і відповідно визнаються належними доказами , якими посвідчуються наведені факти та обставини.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено ,що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі 16746 (шістнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 50 коп., 167 (сто шістдесят сім) грн. 47 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 14 липня 2011 року.