Ухвала суду № 17847704, 14.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.07.11

№ 05-5- 39 / 7653

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства страхова компанія "Універсальна"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про відшкодування матеріальної шкоди 5323,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № УН 8450 Р від 21.06.2011 р. і додані до неї документи повертаються повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Позовна заява відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України повинна містити, зокрема, індивідуальні ідентифікаційні номери для фізичних осіб - платників податків, а відповідно до п. 2-1 ч. 2 ст. 54 ГПК України - документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - "Закон України") таким документом є свідоцтво про державну реєстрацію –документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - "Єдиний державний реєстр") запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Єдиний державний реєстр - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (абз. 3 частини 1 ст. 1 Закону України).

Засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою здійснюється шляхом державної реєстрації останньої (ч. 1 ст. 4 Закону України).

У частині 4 ст. 17 Закону України наведений перелік відомостей щодо фізичної особи - підприємця, які повинні міститися у Єдиному державному реєстрі, зокрема, ім"я фізичної особи, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, місце проживання, дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата та номер запису про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію тощо.

Приписами частини 1 ст. 20 Закону України визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними.

Згідно ч.1 ст. 21 вказаного закону виписка з Єдиного державного реєстру видається юридичній або фізичній особі - підприємцю за їх письмовим запитом протягом двох робочих днів з дати подання цього запиту.

Судом встановлено, що в порушення приписів п. п. 2, 2-1 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява не містить документів, що підтверджують за відповідачем статус суб’єкта підприємницької діяльності. А рівно, суду не доведено, а ні правильність зазначення позивачем у позові найменування відповідача, а ні місцезнаходження відповідача.

Наведені обставини є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Додані позивачем до позовної заяви документи належним чином не засвідчені, а саме: не зазначено прізвище та ініціали особи, що засвідчувала дані документи.

За таких обставин, у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки

Відповідно до п. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход Державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно листа Головного управління державного казначейства у м. Києві від 61-01/1189 № 09.02.2007 з 12.02.2007 змінено реквізити рахунку відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва, на який зараховується державне мито, що справляється з позовних заяв у справах, які розглядаються Господарським судом міста Києва, а саме

МФО –820019

Банк одержувача –ГУ ДКУ у м. Києві

Отримувач –УДК у Шевченківському районі м. Києва

Код ЗКПО –26077968

Р/р –31110095700011

Код бюджетної класифікації –22090200

Символ звітності –095.

У рядку “призначення платежу”зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації –22090200 та символ звітності банку –095.

У рядку “призначення платежу”платіжного доручення № 17190 від 01.06.2011 зазначено не зазначено символу звітності банку – 095, що не підтверджує зарахування державного мита до Державного бюджету України.

Крім того, згідно п. 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”на зворотньому боці платіжного доручення робиться напис кредитної установи такого змісту: “Зараховано в доход державного бюджету ____грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим та другим підписами посадових осіб з відтиском печатки кредитної установи та з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Поняття термінів першого та другого підписів посадових осіб визначено в п. 7 глави 1 розділу 2 Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України 16.08.2006 № 320. Зазначеною нормою встановлено, що право першого підпису належить керівнику банку (філії) та уповноваженим службовим особам, право другого підпису належить головному бухгалтеру банку (філії) та службовим особам, уповноваженим керівником банку.

На поданому платіжному дорученні № 17190 від 01.06.2011 напис про зарахування державного мита до державного бюджету підписано Начальником відділу обслуговування юридичних осіб, яка не є першою посадовою особою кредитної установи та Головним спеціалістом відділу обслуговування юридичних осіб, яка не є другою посадовою особою кредитної установи, що є порушенням вищеназваної Інструкції. Доказів того, що зазначені службові особи: уповноважена особа (для права першого підпису) та уповноважена керівником банку (для права другого підпису) до матеріалів позовної заяви не надано.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів:

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов"язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Пунктом 2 частини 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Крім того, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб) сторін.

Доданими до позовної заяви фіскальним чеком № 7844 від 07.07.2011 р. з описом вкладення у цінний лист позивач підтверджує, що копія позовної заяви і додані до неї документи надіслані позивачем на вказану у позовній заяві адресу відповідача відповідача (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 75).

Однак, позивачем не надано доказів того, що вказана у позовній заяві адреса є адресою місцезнаходження відповідача.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є ад реса органу або особи, які відповідно до установчих документів юри дичної особи чи закону виступають від її імені. Аналогічне визначення містить ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Згідно ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Відповідно до абз. 6 п. 3.1 Роз'ясненень Вищого арбітражного суда, від 18.09.1997, № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Отже, місцезнаходження у позовній заяві повин но визначатися та вказуватися, а рівно враховуватися позивачем при виконанні приписів ч. 1 ст. 56 ГПК України, згідно з установчими документами юридичної особи, даними її державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Крім того, фактично доданий до позовної заяви світловідбиток фіскального чеку № 7398 від 30.06.2011 р., який належним чином не засвідчений (взагалі ніяк не засвідчений), а тому не може бути доказом виконання вимог ст. 56 ГПК України.

За таких обставин суд робить висновок про те, що позивачем не подано доказів відправлення відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За таких обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Частиною 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега