Рішення № 17847619, 12.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/13112.07.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа ОСОБА_1

Про стягнення 8744,64 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

Від третьої особи не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа ОСОБА_1, про стягнення з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8744,64 грн. (6830,00 грн. основний борг, 1189,07 грн. пеня, 213,32 грн. 3% річних, 512,25 грн. збитків від інфляції). Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1366,00 грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»на підставі Договору № 5-1218/09.047 добровільного страхування наземного транспорту від 17.06.09., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Мітсубіші, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.11. порушено провадження у справі № 30/131, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1; розгляд справи було призначено на 24.05.11. о 10-50.

В судовому засіданні 24.05.11. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»просить суд задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 6830,00 грн. з підстав, викладених в відзиві.

Представник позивача в судове засідання 24.05.11. не зявився, але 23.05.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові пояснення по справі, в яких просить суд розгляд справи проводити без участі повноважного представника позивача в звязку неможливістю направлення останнього в призначене судове засідання.

Представник третьої особи в судове засідання 24.05.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 06.05.11. про порушення провадження у справі № 30/131 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/131 було відкладено на 07.06.11. о 11-50.

Представник позивача в судове засідання 07.06.11. не зявився, але 07.06.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8288,07 грн. (6830,00 грн. основний борг, 595,43 грн. пеня, 220,62 грн. 3% річних, 642,02 грн. збитків від інфляції). Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1366,00 грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката.

Крім того, позивач просить суд розгляд справи проводити без участі його повноважного представника, на підставі наявних доказів.

Представник третьої особи в судове засідання 07.06.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 24.05.11. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/131 відкладено на 05.07.11. о 11-00.

Враховуючи відрядження судді Ващенко Т.М., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.07.11. справу № 30/131 було передано судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.11. розгляд справи № 30/131 призначено на 12.07.11. о 12-00.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.07.11. справу № 30/131 було передано судді Ващенко Т.М.

В судове засідання 12.07.11. представник сторін не зявились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/131.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору № 5-1218/09.047 добровільного страхування наземного транспорту від 17.06.09. у Відкритому акціонерному товаристві «Страхове товариство «Гарантія»застраховано автомобіль Мітсубіші, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, страхувальником по Договору є ОСОБА_2.

Згідно постанови Жовківського районного суду Львівської області від 11.09.09. у справі № 3-1651/09 р., 14.07.09. о 10 год. 30 хв. по пл. Винниченка-Соборна в м. Львові сталась дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобілів, ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_1. та Мітсубіші, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Жовківського районного суду Львівської області від 11.09.09. у справі № 3-1651/09 р.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Мітсубіші, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування складає 6830,00 грн., виплата якого за Договором страхування підтверджується документами, які долучені до матеріалів справи:

- 3 990,00 грн. актом взаємозалік боргу від 22 жовтня 2009 року, відповідно до заяви Страхувальника, зараховано як сплату другого, третього та четвертого платежів Страхувальником за Договором страхування № 5-1218/09.047;

- 2 840,00 грн. перераховано на особовий рахунок ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням № 1979 від 26.10.09.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, до позивача перейшло право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Мітсубіші, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахований у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

В матеріалах справи, наявний поліс № ВВ/8474130 обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до вказаного вище полісу, цивільно правова відповідальність застрахована за ОСОБА_1, а забезпечений транспортний засіб ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, тип договору № 3, строк дії з 15.12.08. по 14.12.09.

Пунктом 15.3 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах: страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір ІІІ типу).

Договір обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/8474130) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Відповідно до п. 4 полісу № ВВ/8474130, страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена в судовому порядку.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним вище договором (поліс № ВВ/8474130) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Мітсубіші, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 6830,00 грн.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Як вбачається з матеріалів справи, листом-претензією № б/н від 18.03.10. (регресна вимога), що отримана відповідачем 07.04.10., позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП, у розмірі 6830,00грн., яку відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу до 07.05.10.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 6830,00 грн. страхового відшкодування.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи визначені полісом № ВВ/8474130 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 6830,00грн. до 07.05.10., а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 6830,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 595,43 грн. за прострочення відповідачем сплаті суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 08.05.10. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), в звязку з чим є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені за період з 08.05.10. по 08.11.10. в розмірі 594,49 грн.

Також позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача 220,62 грн. 3 % річних та 642,02 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 642,02 грн. збитків від інфляції.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3% річних за період з 08.05.10. по 03.06.11. в розмірі 220,06 грн.

Посилання відповідача на те, що у даному випадку відсутні підстави для нарахування 3 % річних та збитків від інфляції не приймаються судом до уваги, оскільки передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3 % річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1366,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, в звязку з чим суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.08. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Повірений) та Львівською регіональною дирекцією філія Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(Довіритель) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого (п. 1.1, 1.2) передбачено, що за цим договором Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя представляти інтереси останнього у справах про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, а Довіритель зобов'язується оплатити послуги Повіреного. Метою доручення є представництво інтересів Довірителя у справах про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Відповідно до платіжного доручення № 474 від 20.04.11., Львівською регіональною дирекцією філія Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 було сплачено 1366,00 грн. за надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02. N 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній справі є Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія», Договір № 5-1218/09.047 добровільного страхування наземного транспорту від 17.06.09. було укладено між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія» та ОСОБА_2, таким чином, з наведеного вбачається, що у даному випадку порушено права саме Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія».

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає достатніх підстав для стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»1366,00 грн. витрат, повязаних з послугами адвоката, оскільки як зазначено вище, Договір про надання правової допомоги від 01.04.08., було укладено між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та Львівською регіональною дирекцією філія Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», а не Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія».

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розмірі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) 6 830 (шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 594 (пятсот девяносто чотири) грн. 49 коп. пені, 642 (шістсот сорок дві) грн. 02 коп. збитків від інфляції, 220 (двісті двадцять) грн. 06 коп. 3 % річних, 96 (девяносто шість) грн. 65 коп. державного мита, 223 (двісті двадцять три) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 13.07.11.