Рішення № 17847463, 10.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/13510.06.11 За позовом Публічного акціонерного товариства “Екостандарт”

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Житло-Сервіс "

про стягнення 4 754853,07 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 предст. за довір.;

від відповідача: ОСОБА_2 предст. за довір.;

ОСОБА_3 предст. за довір.;

ОСОБА_4- предст. за довір.

Рішення прийняте 10.06.2011, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перерву з 03.06.2011 по 10.06.2011, на підставі ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 10.06.2011р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Житло-Сервіс" про стягнення з відповідача на користь позивача 6537781,64 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, з якої (6219592,19 грн. сума основного боргу, 120615,41 грн. інфляційні втрати, 32039,03 грн. 3% річних, 165535,01 грн. пеня), та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 було порушено провадження у справі №35/135, розгляд справи призначено на 25.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 №35/135, на підставі ст.89 ГПК України, було виправлено описку в ухвалі суду від 28.03.2011 №35/135 в частині зміни дати слухання справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.05.2011.

В судовому засіданні 23.05.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 01.06.2011.

В судовому засіданні 01.06.2011 представник позивача подала суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 4754853,07 грн., інфляційну складову в розмірі 120615,41 грн., 3% річних в розмірі 165535,01 грн., та судові витрати, у зв”язу із частковою сплатою відповідачем суми боргу.

В судовому засіданні 01.06.2011 представником відповідача було подано суду контррозрахунок суми боргу.

В судовому засіданні 01.06.2011 представником позивача було подано суду клопотання про залучення до часті у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр.

Дане клопотання обґрунтовувалось тим, що КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр»на підставі договору з відповідачем здійснює обробку, розщеплення та перерахування платежів населення за надані житлово-комунальні послуги.

Представники відповідача проти даного клопотання заперечували посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.

В судовому засіданні представником позивача було подано суду клопотання про витребування від КП Головний інформаційно-обчислювальний центр докази.

Представники відповідача проти поданого клопотання заперечували.

В судовому засіданні представник позивача подала суду заяву зміну назви позивача із ЗАТ “Екостандарт” на Публічне акціонерне товариство “Екостандарт” у зв”язку із зміною організаційно-правової форми товариства. Дане клопотання судом задоволене.

В судовому засіданні 01.06.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 03.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.06.2011р. Цією ж ухвалою на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, було направлено запит до Головного інформаційно обчислювального центру з метою отримання інформації.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останнього.

В судовому засіданні 10.06.2011 з виходом в нарадчу кімнату, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2004 року між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер»перейменоване в подальшому в Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль», що в подальшому перейменоване в Закрите акціонерне товариство «Екостандарт»(надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло сервіс»(надалі відповідач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №430025 (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1., 1.2.) позивач взяв на себе зобовязання виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю (відповідачу) «товар»- теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач в свою чергу зобовязався прийняти «товар»та своєчасно здійснити оплату за нього. Визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється за приладами обліку та згідно договірних навантажень з урахуванням середньодобовому температурному перепаду.

Відповідно до пп. 6.4., 6.5 Договору відповідач щомісячно з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця. Розрахункові документи відповідач отримує у позивача під підпис уповноваженої особи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що з боку відповідача розрахункові документи отримані відповідно до вищевказаних положень Договору не повертались, зауважень до актів приймання передавання товарної продукції та інших розрахункових документів відповідачем не надавалось.

За період з 01.12.2010р. по 01.03.2011р. відповідачем за Договором було отримано теплову енергію, вартість якої складає 8972190,01 грн.

Проте, як вказує позивач відповідач свої зобовязання за Договором виконує неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі, оскільки за вказаний вище період відповідачем було сплачено лише 2752597,82 грн.

Таким чином, у звязку з неналежним виконанням з боку відповідача договірних зобовязань в частині оплати вартості спожитої теплової енергії виникла заборгованість в розмірі 6219592,19 грн.

Крім того, на підставі п.9.2 Договору та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»позивачем нараховано пеню в розмірі 165535,01 грн.

Також, керуючись положеннями ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано інфляційні збитки в розмірі 120615,41 грн. та 3% річних в розмірі 32039,03 грн.

В процесі розгляду справи позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 4754853,07 грн. заборгованості, 120615,41 грн. інфляційні втрати, 165535,01 грн. - 3% річних.

Відповідач частково визнав суму боргу, а саме в наданих суду поясненнях посилався на наступне.

Відповідачем було сплачено на користь позивача суму коштів в розмірі 3949760,71 грн., що підтверджується наданою Комунальним підприємством «Головний інформаційно обчислювальний центр»інформацією про сплату та зарахування на розрахунковий рахунок ПАТ «Екостандарт»грошових коштів за опалення та підігрів холодної води за період з 01.12.10р. по 28.03.11р. та платіжним дорученням №41 від 27.01.2011р.

Крім того, відповідач зазначив, що при розрахунку суми наданих послуг за січень 2011 року позивач застосував для населення тариф, встановлений постановою НКРЕ Україна №1726 від 14.12.2010р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію ЗАТ «Екостнадарт» (яка набрала чинності з 1 січня 2011 року) в розмірі 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

В той же час, згідно з розпорядженням КМДА №1222 від 29.12.2010 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населення, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України», нові тарифи з теплопостачання для населення, встановлені постановою НКРЕ України №1726 від 14.12.2010р., застосовуються тільки з 1 лютого 2011 року.

Відповідач, як виконавець комунальних послуг, повинен керуючись розпорядженням КМДА №1222 від 29.12.2010 року протягом січня 2011 року (до 01.02.2011р) застосовувати для населення тариф з теплопостачання, встановлений розпорядженням КМДА №392 від 31.05.2010р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», тобто 125,47 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Оскільки, основним платником комунальної послуги з теплопостачання для відповідача є населення, внаслідок неодночасного введення в дію нового тарифу для виконавців комунальних послуг (відповідача) та для населення, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 657529,61грн., яка є фактичною різницею в тарифах.

В звязку з наведеним, відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 4364899,69 грн., в іншій частині позовних вимог відповідач просив відмовити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (пп. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до частини четвертої статті 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та вказується позивачем, за період з 01.12.2010р. по 01.03.2011р. відповідачем було отримано теплову енергію загальна вартість якої становить 8972190,01 грн. Розмір вказаної суми, також не заперечується відповідачем.

Позивач зазначив, що відповідачем було сплачено частково вартість отриманої теплової енергії, у звязку з чим заборгованість останнього становить 4754853,07 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути 120615,41 грн. інфляційні втрати, 165535,01 грн. - 3% річних.

Суд вважає, нараховану позивачем сума боргу підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Заборгованість відповідача нарахована за період з 01.12.2010 року по 01.03.2011р. Позивач здійснив нарахування наступним чином: за грудень 2010 року нараховано суму на підставі Розпорядження КМДА від 31.05.2010р. №392 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», виходячи з встановленого тарифу 125,47 грн. за 1 Гкал; за січень та лютий позивач здійснив нарахування на підставі Постанови НКРЕУ від 14.12.2010р. №1726 «Про затвердження тарифів на теплову енергію ЗАТ «Екостандарт»виходячи з тарифу 169,38грн.

Суд вваж є таке нарахування неправомірним, з огляду на наступне.

Розпорядженням КМДА від 31.05.2010р. №392 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»було встановлено тариф 125,47 грн. за 1 Гкал.

14.12.2010р. Національною комісією регулювання електроенергетики України було винесено Постанову «Про затвердження тарифів на теплову енергію ЗАТ «Екостандарт», даною Постановою було затверджено тариф ЗАТ «Екостандарт»на теплову енергію для населення 169,38 грн., постанова набрала чинності з 01 січня 2011р.

29.12.2010р. Київською міською державною адміністрацією було винесено Розпорядження №1222 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України».

Пунктом 5 Розпорядження №1222 від 29.12.2010р., визнано таким, що втратило чинність з 01.02.2011р., розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2010р. №392 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».

Крім того, пунктами 1, 2 вищевказаного Розпорядження встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та ввести в дію з 01.02.2011, що додається (з оплатою останнім після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та ввести в дію з 01.02.2011р., що додаються).

Частиною третьою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення та постанови у даній справі), який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пп. 2 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення та постанови у даній справі) до відання виконавчих органів міських рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Зазначені повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Таким чином, виходячи з положень пп. 2 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" (у редакціях, що діяли на момент прийняття рішення та постанови у даній справі), повноваження відповідача як виконавчого органу Київради в галузі тарифної політики пов'язані із встановленням або погодженням у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на оплату теплової енергії, побутових, комунальних, транспортних та інших послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування усіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, враховувати повну собівартість теплової енергії та забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає правомірною сплату відповідачем вартості теплової енергії, виходячи з тарифу затвердженого Розпорядженням КМДА від 31.05.2010р. №392 (яке втратило чинність з 01.02.2011р.), оскільки відповідач є безпосереднім виконавцем комунальних послуг з теплопостачання, які споживаються та оплачуються населенням.

Відповідно, в подальшому відповідач, як виконавець вищевказаних послуг має здійснювати оплату вартості отриманої теплової енергії на підставі тарифів, що встановлені та затверджені Розпорядженням КМДА №1222 від 29.12.2010р.

Крім того, слід звернути увагу, що вищенаведене Розпорядження КМДА №1222 від 29.12.2010р. було прийнято згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (Постанова НКРЕ України №1726 від 14.12.2010р.).

Отже, з наведеного можна зробити висновок, що внаслідок неодночасного введення в дію нових тарифів для виробників теплової енергії та виконавців комунальних послуг з теплопостачання, виникла різниця між витратами позивача на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії та затвердженими КМДА тарифами на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг для здійснення розрахунків з населенням.

З огляду на викладені обставини, а також з урахуванням наданих доказів заборгованість відповідача становить 4364 899,69 грн.

Відповідно до п. 9.2. Договору, в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки, «Енергопостачальна організація»нараховує пеню в розмірі 0,75 за кожний прострочений день, але не більше величини, яка встановлена чинним Законодавством України.

На підставі наведеного положення Договору, а також враховуючи норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», позивачем нараховано пеню в розмірі 165535,01грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

На підставі наведеного позивачем було нараховано інфляційні втрати в розмірі 120615,41 грн. та 3 % річних в сумі 32 039 грн. 03 коп.

Суд вважає вищевказані нарахування правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 364899,69 грн. заборгованості, 165535,01грн. пені, 120615,41 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 32 039 грн. 03 коп. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло сервіс»(02002, м. Київ, пр.-т Ю. Гагаріна, 14а; р/р 26001301504 в Дніпровському відділенні №7989 Ощадбанку України м. Києва, МФО 320337, код ЄДРПОУ 32772152) на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20; код ЄДРПОУ 21661022; р/р №26007311380 в АТ «Фортуна банк», МФО 300904) а у випадку відсутності коштів з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 4364 899,69 грн. (чотири мільйони триста шістдесят чотири тисячі вісімсот девяносто девять гривень 69 коп.) заборгованості за Договором №430025 від 01.08.2004р., 165535,01грн. (сто шістдесят пять тисяч пятсот тридцять пять гривень 01 коп.) пені, 120615,41 грн. (сто двадцять пять тисяч шістсот п'ятнадцять тисяч 41 грн.) інфляційних втрат, 32039, 03 грн. (тридцять дві тисячі тридцять девять гривень 03коп.) 3 % річних, 23460,00 грн. (двадцять три тисячі чотириста шістдесят гривень 00 коп.) державного мита, 217,12 грн. (двісті сімнадцять гривень 12 коп.) витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.07.2011р.