Рішення № 17845990, 18.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.11 р. Справа № 19/42

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДемідовоїП.В.

При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення „Донецька регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, м.Донецьк

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівус”, м.Маріуполь

до відповідача-2: Приватного підприємства „Фірма БМВ”, м. Маріуполь

про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 983160,85 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю

від відповідача-1: не зявився

від відповідача-2: не зявився

Суд перебував в нарадчій кімнаті

18.07.2011р. з 13.40 год. по 13.50 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” в особі відділення „Донецька регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівус”, м.Маріуполь та Приватного підприємства „Фірма БМВ”, м. Маріуполь про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 983160,85 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору №2.112/08-СК від 18.04.2008р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків, у звязку з чим нараховує до стягнення пеню, 3% річних за прострочку виконання грошових зобов'язань та притягає до солідарної відповідальності поручителя позичальника відповідача-2.

Ухвалою від 02.06.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/42.

Разом з позовом 01.06.2011р. позивачем було надано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачам, в межах ціни позову в розмірі 983160,85 грн., а також судових витрат, сплачених позивачем, а саме: державного мита в розмірі 9831,61грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідачів на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Крім того, позивачем не визначено, на які саме майно та банківські рахунки відповідачів має накладатись арешт, що унеможливлює вжиття таких заходів.

Відтак, заява щодо забезпечення позову у справі №19/42 шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідачів не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

Окрім цього, 01.06.2011р. позивачем надано клопотання про направлення запиту до МРЕВ, земельних ресурсів, БТІ щодо належності на праві власності відповідачу транспортних засобів чи нерухомості.

Відповідно до ст.38 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки клопотання позивача не відповідає вищевказаним вимогам, воно не підлягає задоволенню.

29 червня 2011р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 24.06.2011р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за договором в розмірі 1002310,14 грн.

19 липня 2011р. від позивача надійшла заява від 13.07.2011р. про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно з ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі викладеного, оскільки заява про збільшення розміру позовних вимог від 13.07.2011р. отримана судом після винесення рішення по справі №19/42, вона не приймається судом до уваги.

Таким чином, справа №19/42 розглядається лише з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.06.2011р.

Відповідачі про час і місце слухання були належним чином повідомлені, про що свідчить штамп канцелярії суду на ухвалах від 02.06.2011р., 15.06.2011р., 29.06.2011р.

Відповідно до довідки Головного управління статистики в Донецькій області №14/4-17/3762 від 11.07.2011р., Товариство з обмеженою відповідальністю „Вівус” (ЄДРПОУ 34440237) зареєстровано за адресою: 87513, м. Маріуполь Донецької області, вул.25 квартал, 2, керівник Великих Г.В.

На адресу суду повернуто поштове відправлення, надіслане відповідачу-1 за вказаною адресою, №12613865, з відміткою органу поштового звязку „за зазначеної адресою не проживає, за закінченням терміну зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Разом з цим, в матеріалах справи №19/42 наявні телеграми, якими відповідачі неодноразово просили суд відкласти розгляд справи у звязку з неможливістю явки їх повноважних представників в судове засідання. З урахуванням заявлених клопотань розгляд справи №19/42 відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Проте, в жодне судове засідання відповідачі не зявились, правом надати відзив на позов не скористались, витребувані судом документи не представили.

Відповідно до розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

Встановив:

18 квітня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вівус” (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №2.112/08-СК.

07 листопада 2008р. договором №1 були внесені зміни до п.1.1 зазначеного кредитного договору та викладено в новій редакції додаток до кредитного договору (№2), яким визначено метод нарахування відсотків останній день кожного місяця, кожний 10 календарний день кожного місяця, в останню дату угоди; вид погашення заборгованості та процентів в останню дату угоди, кожного 18 числа кожен місяць (якщо вихідний то наступний робочий день).

01 липня 2009р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вівус” був укладений договір про внесення змін №2, за умовами якого кредитний договір №2.112/08-СК від 18.04.2008р. було викладено в новій редакції (далі кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк зобовязується надати позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, зазначених в цьому договорі на принципах безумовного погашення, строковості, платності, цільової спрямованості та забезпеченості, у сумі 1200000,00 грн., а позичальник зобовязується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, встановлені цим договором.

За приписами п.п.3.6, 3.9 договору, кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів у валюті кредиту на рахунок позичальника поточний рахунок №26000301011436.980 у відділенні №1 Донецької філії ВАТ ВТБ Банк.

Згідно з п.3.2 договору, позичальник зобовязаний повернути кредит в повному обсязі до 17.04.2013р. або достроково у випадках, передбачених цим договором.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою в розмірі 21,5% річних (п.3.3 договору).

Пунктом 3.4 кредитного договору визначений спосіб погашення кредиту та процентів щомісячно, відповідно до графіку погашення кредиту та процентів, платежі рівними частинами. Формула розрахунку розміру платежів з погашення кредиту та процентів наведена у п.4.6 кредитного договору, порядок нарахування, сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту сторонами узгоджено в розділі 4 кредитного договору.

За змістом п.5.2.1 кредитного договору, банку надано право вимагати дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісій та виконання всіх зобов'язань по договору у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, зокрема, в разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати платежів, а також комісій, неустойки тощо, передбачених умовами договору.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору, в разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору, позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості.

Згідно з п.9.5, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобовязань згідно з цим договором в повному обсязі.

Як зазначено в п.п.2, 3, договір про внесення змін №2 є невідємною частиною кредитного договору, всі інші умови останнього залишаються без змін.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 ГК України.

18 квітня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, Приватним підприємством „Фірма БМВ” (далі - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вівус” був укладений договір поруки №2.112/08-ДП (далі договір поруки).

Відповідно до п.1 договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків, розмір, термін та умови сплати яких встановлюється кредитним договором №2.112/08-СК від 18.04.2008р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючи основне зобовязання), надалі все разом кредитний договір.

Пунктом 2 визначено основне зобовязання, виконання якого забезпечується порукою: згідно кредитному договору банк надав позичальнику кредит в сумі 1200000,00 грн. зі строком повернення 17.04.2013р. та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,5% річних.

За приписами п.п.4-5 договору поруки, у разі невиконання зобовязань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором (п.11).

Договором №1 від 07.11.2008р. внесено зміни до п.2 договору поруки №2.112/08-ДП від 18.04.2008р. та викладено його в наступній редакції: «Згідно кредитному договору банк надав позичальнику кредит в сумі 1200000,00 грн. зі строком повернення 17.04.2013р. та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 21,5% річних».

Проаналізувавши зміст вищевказаного договору поруки, суд дійшов висновку, що за своєю суттю він є правочином, яким забезпечується виконання кредитного договору №2.112/08-СК від 18.04.2008р., та підпадає під правове регулювання норм §3 Глави 49 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Оскільки поручителем договір №2.112/08-ДП від 18.04.2008р. підписаний без застережень, суд дійшов висновку, що фактично в п.1 ним висловлена згода щодо продовження дії поруки в разі зміни основного зобовязання.

Отже, виконання кредитного договору №2.112/08-СК від 18.04.2008р. залишається забезпеченим договором поруки №2.112/08-ДП від 18.04.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаних правочинів, відсутні докази їх припинення або визнання у встановленому порядку недійсними. З наведеного суд робить висновок, що кредитний договір №2.112/08-СК від 18.04.2008р. та договір поруки №2.112/08-ДП від 18.04.2008р. наразі є чинними, дійсними та обовязковими для виконання сторонами.

Згідно з п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», нова редакція якого затверджена позачерговими загальними зборами акціонерів відповідно до протоколу №55 від 25.10.2010р., вказана юридична особа є правонаступником всіх прав та обовязків Акціонерного комерційного банку «Мрія», створеного рішенням установчих зборів учасників банку та перейменованого у Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» відповідно до рішення загальних зборів учасників (акціонерів) банку від 25.01.2007р.

З огляду на вищевикладене, кредитором за кредитним договором №2.112/08-СК від 18.04.2008р. та договором поруки №2.112/08-ДП від 18.04.2008р. (зі змінами) виступає Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

На виконання п.п.1.1, 3.3 кредитного договору, відповідно до меморіального ордеру №106_63 від 18.04.2008 банк перерахував позичальнику грошові кошти в сумі 1200000,00 грн.

Позичальник (відповідач-1), всупереч приписам вказаних норм та умовам кредитного договору, зобовязання з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконував, у звязку з чим банком на його адресу були надіслані листи №198/301-08-2 від 30.04.2010р. та №261/301-08-2 від 04.06.2010р. з вимогою погасити прострочену заборгованість за кредитом та відсотками, сплатити штрафні санкції. Водночас, листом №261/301-08-2 від 04.06.2010р. банк повідомив поручителя про невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором.

Однак, незважаючи на отримання відповідачами вказаних листів, вони залишились без відповіді та задоволення.

Під час судового розгляду справи №19/42 відповідачем-1 не надано документів, які підтверджують виконання ним в повному обсязі зобовязання з повернення кредиту в строки та в розмірі, передбачені договором, як відсутні докази виконання позичальником зобовязання, забезпеченого порукою.

Дослідивши матеріали справи №19/42, судом встановлено, що станом на момент її вирішення у позичальника наявна прострочена заборгованість з повернення кредиту в сумі 305454,52 грн.

За приписами ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення не простроченої заборгованості з повернення кредиту в сумі 480000,06 грн.

Протягом дії кредитного договору, банком, з урахуванням п.3.3 та розділу 4, нараховувались до сплати відсотки за його користування. Як зазначає позивач та не спростовують відповідачі, станом на момент вирішення спору у позичальника наявна прострочена заборгованість зі сплати відсотків в сумі 192223,88грн., та не прострочена заборгованість зі сплати відсотків в розмірі 6014,65 грн. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення зазначених сум є правомірними та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язань за кредитним договором, позивачем відповідно до п.7.1 кредитного договору (зі змінами) нараховано та предявлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 6216, 99 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 3985,87 грн.

Проаналізувавши за допомогою Інформаційно-пошукової правової системи „Ліга: Закон Еліт 8.2.2” зроблений позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично невірним. З огляду на викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 6170,67грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 3956,40 грн.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми, позивачем нараховано до стягнення 3% річних за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків в розмірі 5123,38 грн. та 3290,79 грн. відповідно.

За допомогою Інформаційно-пошукової правової системи „Ліга: Закон Еліт 8.2.2” судом перевірено наданий позивачем розрахунок зазначених сум та встановлено, що вимоги про стягнення 3% річних за прострочку повернення кредиту в сумі 5123,38 грн. є правомірними, проте вимоги щодо стягнення 3% річних за прострочку сплати відсотків підлягають задоволенню в розмірі 3172,83грн., у звязку з наявністю арифметичної помилки.

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги, документально доведені і відповідачами не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Разом з цим, відповідно до ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, вимоги позивача про солідарне стягнення з позичальника (відповідача-1) та його поручителя (відповідача-2) заборгованості за кредитним договором 2.112/08-СК від 18.04.2008р., пені та 3% річних за прострочку виконання грошових зобовязань є правомірними.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 612, 625, §§2-3 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, ,38, 43, 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення „Донецька регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівус”, м.Маріуполь та Приватного підприємства „Фірма „БМВ”, м. Маріуполь про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 1002310,14 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівус” (87513, м.Маріуполь Донецької області, 25 квартал, 2, ЄДРПОУ 34440237) та Приватного підприємства „Фірма БМВ” (87549, м.Маріуполь Донецької області, бул.Шевченка, 79/17, ЄДРПОУ 23786463) на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (01004, м.Київ, бул.Т.Шевченка/вул.Пушкінська, 8/26, ЄДРПОУ 14359319) в особі відділення „Донецька регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” 480000,06 грн. суму не простроченого кредиту, 305454,52 грн. суму простроченого кредиту, 192223,88 грн. проценти за користування кредитом, 6014,65 грн. суму непрострочених відсотків за користування кредитом, 6170,67 грн. пеню за прострочення зобов'язання за кредитом, 3956,40 грн. пеню за прострочення сплати відсотків; 3%річних за весь час прострочення повернення кредиту в сумі 5123,38 грн., 3%річних за весь час прострочення сплати відсотків в сумі 3172,83грн., витраті по сплаті державного мита в сумі 9922,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,64 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили

У судовому засіданні 18.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Демідова П.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення за правилами

ст.ст.84-85 ГПК України підписано 25.07.2011р.