Постанова № 17837817, 07.07.2011, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 1-101/11

ПОСТАНОВА

судового засідання

07 липня 2011 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого суддіКопняк С. М.,

при секретарях Кунинець І.І. та Реміцькій І.П.,

з участю прокурора Буфан Н.М.,

та адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Туринки Жовківського району Львівської області, мешканця АДРЕСА_1 українця, з середньою спеціальною освітою, громадянина України, одруженого, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, військовозобов»язаного, на військовому обліку перебуває у Шевченківському районному військовому комісаріаті м.Львова, працюючого генеральним директором ТзОВ ВКФ «Практик», такого, що раніше не судився,

- за ст.212 ч.3 КК України,

в с т а н о в и в:

Органом досудового слідства підсудний ОСОБА_2 звинувачується в тому, що працюючи відповідно до протоколу №3 загальних зборів засновників від 07.11.2001 року генеральним директором ТзОВ ВКФ «Практик»(код ЄДРПОУ 06949372), яке зареєстроване за адресою: с.Туринка Жовківського району Львівської області, як службова особа товариства, будучи у відповідності до ст.67 Конституції України, ст.ст.9-11 Закону України від 18.02.97 року №77/97-ВР «Про систему оподаткування»із наступними внесеними змінами та доповненнями, розділу III Закону України від 16.07.99 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальним за організацію бухгалтерського обліку та за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів, інших обовязкових платежів у встановлений законом терміни, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, направлену на ухилення від сплати податків, в жовтні 2005 року, шляхом заниження обєктів оподаткування умисно вчинив діяння, що призвели до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в сумі 759 442 грн., що становить особливо великий розмір.

Так, підсудний ОСОБА_2, будучи генеральним директором ТзОВ ВКФ «Практик», 13.10.2005 року здійснив реалізацію майна: будинку АДРЕСА_2 загальною площею 924,5 м. кв., фізичній особі ОСОБА_3 за ціною 580000 грн. (у т.ч.ПДВ). Зазначену реалізацію майна ОСОБА_2 по бухгалтерському та податковому обліках не провів із отриманої суми коштів за продаж вказаного будинку не нарахував та не сплатив податок на додану вартість в сумі 96677 грн. та податок на прибуток в сумі 120833 грн., а всього на загальну суму 217500 грн., чим порушив п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями).

Також ОСОБА_2 14.10.2005 року реалізував ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»земельну ділянку площею 0,3842 га, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, за ціною 100000 грн., яка була придбана ТзОВ ВКФ «Практик»14.11.2000 року у Львівської міської ради за ціною 76840 грн. Суму отриманого доходу в розмірі 23160 грн. від реалізації земельної ділянки ОСОБА_2 не включив до складу валових доходів та відповідно не нарахував і не сплатив податок на прибуток в сумі 5790 грн., чим порушив п.п. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями ).

Разом з цим, ОСОБА_3 відповідно до засновницького договору про створення та діяльність ТзОВ ВКФ «Практик», зареєстрованого рішенням Жовківської районної держадміністрації №489 від 15.07.1993 року, та протоколу №12 від 28.11.2005 року про внесення змін до статутного фонду ТзОВ ВКФ «Практик», є одним із засновників ТзОВ ВКФ «Практик». У звязку з цим, відповідно п.1.26 ст.1 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), ОСОБА_3 є повязаною особою, а саме: фізичною особою (членом сімї фізичної особи), яка здійснювала контроль над платником податку, тому на операції з реалізації майна повязаній особі поширюється дія п.п.7.4.1. п.7.4 та п. 7.4.3. п. 7.4 вказаного Закону, зокрема: дохід отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Незважаючи на це, ОСОБА_2, в порушення п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) та в порушення п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), будучи зобовязаним реалізувати майно за ринковими цінами, не визначив звичайної ціни, яка б відповідала рівню справедливих ринкових цін на момент продажу та здійснив реалізацію майна: будинку АДРЕСА_2 загальною площею 924,5 м кв., повязаній особі засновнику ТзОВ ВКФ «Практик»ОСОБА_3 за ціною меншою від ринкової.

Зокрема, ОСОБА_2 при реалізації будинку АДРЕСА_2 загальною площею 924,5 м кв. за ціною 580000 грн. (у т. ч. ПДВ) ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу від 13.10.2005 року, за заниженими та економічно необґрунтованими цінами, не визначив ринкової ціни на момент реалізації, оскільки згідно висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2687 від 06.09.2010 року дійсна (ринкова) вартість на момент реалізації майна (будинку АДРЕСА_2 загальною площею 924,5 м кв.), який належав ТзОВ ВКФ «Практик»та 13.10.2005 року були реалізовані ОСОБА_3, становить 1708893 грн. (без ПДВ), хоча вартість за якою фактично продано приміщення ТзОВ ВКФ «Практик»фізичній особі ОСОБА_3 становить 580000 грн. (у т. ч. ПДВ), тобто різниця між вартістю приміщень, за якою ОСОБА_2 реалізував будинок, та його ринковою вартістю становить 1470671 грн. (у т. ч. ПДВ).

Таким чином, підсудний ОСОБА_2, як генеральний директор ТзОВ ВКФ «Практик» звинувачується в тому, що з метою ухилення від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, не лише приховав зазначену реалізацію вказаного обєкту та земельної ділянки і не сплатив податки в сумі 223290 грн., а реалізував зазначене приміщення повязаній особі ОСОБА_3 за ціною, яка не відповідала рівню справедливих ринкових цін на момент продажу, цим самим занизивши податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму 427223 грн. та податок на додану вартість в сумі 326429 грн.

Зазначені порушення встановлені актом позапланової документальної перевірки ТзОВ ВКФ «Практик»№ 1596/26-0/06949372 від 16.09.2010 року та довідкою про результати дослідження дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ ВКФ «Практик»при здійсненні операції з продажу земельної ділянки в жовтні 2005 року.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою винуватість визнав частково і суду показав, що у 1993 році ТзОВ ВКФ «Практик»розпочало швейне виробництво, займалося забезпеченням футбольних команд спортивним одягом. Юридична адреса підприємства: с. Туринка Жовківського р-ну. Швейне виробництво і офіс розмістили по АДРЕСА_2 у м. Львові. Це було колишнє приміщення дитсадка, яке підприємство придбало, коли воно було в дуже в занедбаному стані, відремонтувало, однак не могло використовувати далі, бо поруч (за стіною) знаходились житлові приміщення, мешканці яких писали скарги з приводу шуму від швейних машинок і пресів для емблем. Через чисельні скарги мешканців сусідніх помешкань і відсутність фінансів на капітальний ремонт було вирішено приміщення продати. З цією метою підприємством зроблена незалежна експертна оцінка. За визначеною ринковою ціною приміщення по АДРЕСА_2 і було продане. Бажання придбати приміщення висловив ОСОБА_3, його рідний брат, який також був одним із співвласників Товариства. У брата приміщення було придбане компанією «Інтермаркет», але про домовленості його з «Інтермаркетом»ОСОБА_2 на час укладення договору купівлі-продажу не знав. ОСОБА_2 дійсно не сплатив податки від операції з реалізації приміщення і земельної ділянки, так як на підприємстві завжди не вистачало коштів, а з часом просто забулося. В тій частині, що здійснив продаж приміщення повязаній особі, не визначивши її справедливої ринкової вартості, вини не визнав.

Органами досудового слідства дії підсудного ОСОБА_2 кваліфіковано за ст.212 ч. 3 КК України. Проте суд вважає таку кваліфікацію дій підсудного невірною та такою, що не знайшла свого підтвердження під час судового слідства з наступних підстав.

З показів свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що нею складена довідка про результати дослідження з питань правильності відображення по податковому обліку операцій з продажу майна ТзОВ ВКФ «Практик»у 2005 році. Складена нею довідка відповідає чинному законодавству. За результатами проведеного дослідження нею зроблений висновок про заниження Товариством податку на прибуток і податку на додану вартість. Підставою для такого висновку була різниця між вартістю відчуженого майна, визначеного експертом у 2010 році і фактичною ціною, за якою майно (приміщення) було продане у 2005 році. Чи надавались їй для дослідження експертні оцінки, проведені у 2005 році, вона не памятає.

Згідно показів свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні остання ствердила, що вона брала участь у позаплановій виїзній перевірці з питань дотриманя вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з продажу майна ТзОВ ВКФ «Практик»у 2005 році. В ході перевірки нею зроблений висновок про заниження Товариством ціни під час продажу у 2005 році будівлі по вул. Донецькій у м. Львові. Підставою для цього був експертний висновок, який визначив фактично вартість відчуженого майна. В результаті нею був донарахований податок на прибуток приблизно 427000 грн. і податок на додану вартість приблизно 326000 грн. Чи у 2005 р. ТзОВ ВКФ «Практик»зверталось за експертною оцінкою проданої будівлі, їй невідомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що нею надавався витяг з реєстру права власності на нерухоме майно (будівлю по вул. Днецькій, 8), в якому була зазначена не ринкова, а інвентаризаційна вартість майна.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що працюючи судовим експертом у ЛНДІСЕ, йому було доручене проведення судової будівельно-технічної експертизи будинку АДРЕСА_2 Вважає, що у висновку експертної оцінки, який був складений у 2005 році, була допущена помилку, оскільки беручи до уваги аналоги експерт брав такі без врахування вартості земельної ділянки. Складений ним висновок носить імовірний характер. Чи існувала у 2005 році інша методика оцінки вартості будівель, не знає, так як почав працювати експертом лише у 2008 році. Висновок складав, виходячи з наданих йому документів. Висновків експертної оцінки, складених у 2005 році, під час роботи над власним висновком експертизи не бачив. Вони були предявлені йому уже пізніше слідчим. Стану, в якому перебувала будівля у 2005 році, він не знає. Оцінюючи будівлю брав до уваги стан, в якому вона перебувала у 2010 році, і припускав, що в такому ж стані вона перебувала й у 2005 році. Будівлю оглядав тільки із зовні, у середину не заходив. Бачив добудову, яка відсутня в інвентаризаційних документах.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що у 2005 році брала участь в оцінці будівлі по АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій вона була розташована. Детальних обставин роботи над звітом по оцінці обєктів вона не памятає, але вважає, що складені за її участю звіти є вірними, складеними відповідно до існуючих на той час методик.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що рішення про продаж йому будівлі по АДРЕСА_2 приймалося ТзОВ ВКФ «Практик», тобто усіма засновниками, яких на той час разом із ним було четверо. Про його намір у подальшому перепродати будівлю його брат ОСОБА_2, який є директором Товариства, не знав.

Допитаний на досудового слідстві свідок ОСОБА_9, покази якого були оголошені та перевірені в судовому засіданні пояснив, що він не провів по бухгалтерському та податковому обліку операцію з продажу будівлі №8 по вул.Донецькій у м.Львові та земельної ділянки за вище означеною адресою через непредставлення йому первинних документів бухгалтерського обліку з приводу означених фінансово-господарських операцій.

Згідно звіту про оцінку майна будинку літ. «А-3»за адресою: АДРЕСА_2 вартість такого визначалась для відчуження і складала 574337 грн.

а. с.38-59 т.2

Згідно звіту про оцінку вартості земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартість такої складала 827663 грн.

а. с.75-94 т.2.

Згідно договорів купівлі-продажу від 13 та 14 жовтня 2005 року між ТзОВ ВКФ «Практик»і ОСОБА_3 та між ТзОВ ВКФ «Практик»і ТзОВ ТК «Інтермаркет». продаж будівлі було вчинено за 580000 грн., а продаж земельної ділянки за 100000 грн.

При цьому з пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що операція з продажу земельної ділянки звільнена від оподаткування податком на додану вартість.

Суд не приймає до уваги як доказ висновки акту позапланової документальної перевірки ТзОВ ВКФ «Практик»№1596/26-0/06949372 від 16.09.2010 року, щодо визначення правильності відображення у податковому обліку операції з продажу майна у жовтні 2005 року з нарахуванням наявних матеріалів та результатів попередньої документальної перевірки, оскільки при складанні такого ревізор-інспектор не брав до уваги звіту про оцінку майна, яка була проведена у 2005 року ліцензованою установою, а керувався поряд з іншими документами висновком №2687 від 06.09.2010 р. будівельної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. В той же час експерт, який проводив цю експертизу допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що у 2005 році на замовлення ТзОВ ВКФ «Практик»здійснив оцінку вартості будівлі по вул.Донецькій, 8, у м.Львові і земельної ділянки, на якій ця будівля знаходилась. Оціночну вартість проводили з метою відчуження земельної ділянки і обєкту нерухомого майна. Різниця між вартістю будівлі, визначеною ним у 2005 році, і вартістю, визначеною експертом ЛНДІСЕ, знаходиться в допустимих межах. Якщо взяти обидва висновки, то великої різниці не буде, науково-дослідний інститут судових експертиз оцінив дане майно в 1708893 грн., а в його висновку вийшло 1403201 грн. Вважає, що перед науково-дослідним інститутом було невірно поставлене питання: слід було окремо визначати вартість будівлі і земельної ділянки, на якій вона розташована. За висновком науково-дослідного інсти туту вартість за одного квадратного метру становить 366 доларів СЩА, за його звітом 352 долари США за 1 кв. м. Цей будинок мав підвал, перший і другий поверхи. У висновку ЛНДІСЕ вказана середня вартість квадратних метрів в будівлі, тобто не робиться різниці між приміщеннями підвальними і приміщеннями на поверхах, що вважає неправильним. За його звітом у підвалі вартість одного квадратного метра орієнтовно коштує 70 доларів США, а на поверхах 352 долари США за 1 кв. м. На його думку експерт ЛНДІСЕ оцінив і будівлю, і земельну ділянку сумарно, однак вказав, що це вартість будівлі. До такого висновку він прийшов, проаналізувавши вихідні да ні в таблиці № 1 висновку судової експертизи. Він при складанні звіту застосовував три методи оцінки, а саме: порівняльний, дохідний і витратний, судовий експерт лише порівняльний. Крім того, враховував стан, в якому перебувала будівля. При здійсненні оцінки приміщення оглядав як із зовні, так і з середини. Вважає, що оцінку вартості майна зробив свого часу вірно.

За результатами додаткової перевірки відносно оцінювачів КП «Львівське бюро експертів оцінювачів»по факту оцінки майна для ТзОВ «Практик» рішення відсутні. Отже про те, що дана оцінка на час її проведення не відповідала дійсності даних в матеріалах даної кримінальної справи немає.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що підсудний директор ТзОВ ВКФ «Практик»ОСОБА_2, маючи намір на реалізацію будівлі АДРЕСА_2 повязаній особі, а саме: одному із співзасновників ТзОВ ВКФ «Практик»- ОСОБА_3, визначив ринкову вартість реалізованої будівлі, уклавши відповідний договір із КП «Львівське бюро експертів-оцінювачів» 12.10.2005 р.

Тобто, у судовому засіданні встановлено відсутність умисних дій підсудного, спрямованих на ухилення від сплати податку на прибуток у сумі 427223 грн. та податку на додану вартість у сумі 326429 грн. внаслідок звернення підсудного, як директора ТзОВ ВКФ «Практик», до дня вчинення операції з купівлі-продажу будівлі №8 по вул. Донецькій у м. Львові до КП «Львівське бюро експертів-оцінювачів»з метою визначення справедливої ринкової вартості відчужуваного майна.

Таким чином, в судовому засіданні підтвердженою обвинувачення підсудного ОСОБА_2 у вчиненні дій спрямованих на ухилення від сплати податку на додану вартість у сумі 96677 грн. та податку на прибуток у сумі 120833 грн. під час реалізації будівлі АДРЕСА_2 а також податку на прибуток у сумі 5790 грн. під час реалізації земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.Донецька, 8. Усього ОСОБА_2 умисно ухилився від сплати податків, що входять у систему оподаткування, на суму 223290 грн., тобто спричинив ненадходження до бюджетів коштів у значних розмірах.

А відтак, під час судового слідства встановлено відсутність у діях ОСОБА_2, умислу на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним, що підсудний ОСОБА_2 вчинив умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, у значних розмірах, тобто вчинив злочин, передбачений ст.212 ч.1 КК України і саме так підлягають перекваліфікації його дії.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 та його захисник звернулись до суду з клопотанням про закриття провадження у кримінальній справи по обвинувачення ОСОБА_2 у звязку із спливом термінів притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Зясувавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання підсудного та його захисника підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч.1 ст.111 КПК України, суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України закриває кримінальну справу у звязку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Згідно із ч.1 ст.282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть встановлені підстави для закриття справи, передбачені ст.111 КПК України, суддя своєю постановою закриває справу. При цьому звільнення особи від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності та відповідного закриття кримінальної справи є обовязком, а не правом суду (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Відтак, суд вважає, що підсудного ОСОБА_2 слід звільнити від кримінальної відповідальності, оскільки останній від слідства та суду не скривався, з часу вчинення злочину минуло понад два роки, а провадження у кримінальній справі відносно нього закрити.

Керуючись ст. 49 КК України, ст.282 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.212 ч.1 КК України, на підставі ст.49 ч.1 п.1 КК України, у звязку із закінченням строків давності.

Провадження у кримінальній справ по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.212 КК України закрити.

Раніше обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_2 відповідно до протоколу від 06.09.2010 року - скасувати.

На постанову може бути подано апеляцію протягом п»ятнадцяти діб з моменту її проголошення до Апеляційного суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

СуддяКопняк С. М.