Рішення № 17833772, 21.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р. Справа № 5016/1567/2011(1/108)

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмет”

/46000, м. Тернопіль, вул. Бродівська-Гріга, 2/

/46000, м. Тернопіль, вул. Поліська, 12/

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтермет-ВС”

/ 54001, м. Миколаїв, вул. Карла Лібкнехта, 37, кв. 10/

про: визнання недійсним договору № 21/05-003 від 21.05.2009р. Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, дов. № 6/485 від 20.06.2011р.

Від відповідачаОСОБА_2, дов. № б/н від 15.06.2011р. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу брухту чорних металів № 21/05-003 від 21.05.2009р. Позовні вимоги обґрунтовує висновками Акту Тернопільської ОДПІ від 30.03.2011 року № 1843/723-04/24628559 позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, в якому зазначено про нікчемність оспорюваного правочину.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з тих підстав, що оспорюваний позивачем договір реально виконаний, висновки акту будуються на припущеннях, докази нікчемності правочину відсутні(а.с.59-61).

Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача - суд

в с т а н о в и в:

між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу брухту чорних металів від 21 травня 2009 року № 21/05-003(т.1 а.с.7-10), який позивач вважає фіктивним, з підстав, зазначених в акті перевірки від 30.03.2011 року № 1843/723-04/24628559.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:

приписом статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Надані позивачем та відповідачем докази свідчать, що оспорюваний правочин є укладеним у відповідності з чинним законодавством, є реальним та виконаним сторонами.

За умовами оспорюваного договору відповідач був зобовязаний передати у власність позивача, а позивач на умова цього договору - прийняти та оплатити брухт чорних металів.

Відповідно до п.п.4.4, 4.5 договору переданою вважається та кількість товару, яка вказана в підписаній представниками обох сторін приймально здавальному акті форми 19 та форми 69 на партію товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент виписки заводом форми приймально здавального акта ф-69, в разі відвантаження автотранспортом, в момент фактичної передачі товару покупцеві.

Згідно п.3.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за товар, що є предметом купівлі-продажу, здійснюється в безготівковому порядку,шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

Як свідчить акт перевірки від 30.03.2011 р., складений Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією(т.1 а.с.11-48) в період з 01.12.2010 року по 21.12.2010 року, відбулася фактична поставка відповідачем позивачу брухту чорних металів на суму 928778 грн. 15 коп., що підтверджується: видатковими накладними, актами приймання брухту та відходів чорних металів, виписаними податковими накладними, перерахуванням грошових коштів, про що свідчать банківські виписки.

Відповідачем на вимогу суду також надані товарно-транспортні накладні(т.2 а.с.90-144), що свідчить про виконання сторонами умов договору.

Отже, позовні вимоги щодо визнання договору від 21.05.2009 року недійсним з підстав його фіктивності задоволенню не підлягають.

В позовній заяві позивачем також зазначається про недійсність договору від 21.05.2009 року з підстав, зазначених у статті 207 Господарського кодексу України та 228 Цивільного кодексу України, оскільки він суперечить інтересам держави та суспільства, порушує публічний порядок. На обґрунтування своїх доводів позивач посилається на акт перевірки від 30.03.2011 р., складений Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією(т.1 а.с.11-48).

Разом з тим, вказаний акт підтверджує право позивача та відповідача здійснювати діяльність, передбачену Законом України «Про металобрухт»: наявність спеціальних дозволів, виробничих площадок, спеціальної техніки, тощо(т.1 а.с.23, т.2 а.с.66, 68, 90), відображення результатів господарської діяльності в податковій звітності( за грудень відповідачем по операціям з позивачем вказано суму зобовязання 165590,09 грн., а позивачем податковий кредит в сумі 154796 грн.(т.1 а.с.45, 90).

Зазначені в акті порушення у сфері трудових відносин, оформленні первинних бухгалтерських документів(актів, товаротранспортних накладних), податкового законодавства не можуть бути підставою для визнання договору від 21 травня 2009 року недійсним, а можуть бути підставою для відповідальності за порушення трудового законодавства, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», порушення ліцензійних умов, тощо.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсний є правочин якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

За приписами ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаних приписів позивачем не доведено, що відповідачем укладено вказаний у позові правочин з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні будь-які рішення судів, стосовно застосування податковими органами наслідків визнання оспорюваного правочину нікчемними на підставі Акту від 30.03.2011 року № 1843/723-04/24628559. Акти документальних перевірок податкових органів, складені за результатами перевірок, не мають обов'язкового характеру, оскільки ці акти не можуть оспорюватися в господарському суді (роз'яснення Президії ВГСУ N02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" із внесеними змінами).

З урахуванням наведеного в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I.Васильєва

Повний текст рішення складений 29.06.2011 року.