Рішення № 17833616, 23.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р. Справа № 5016/1174/2011(3/82)

За позовом : Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»

54028, м. Миколаїв, Херсонське шосе, 102

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Миколаївзалізобетон - 1»

54040, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1

про: стягнення заборгованості в сумі 8863,27 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8863,27 грн. за договором № П/2007-4542 від 31.12.2004 р. за надані послуги з транспортування природного газу у квітні-травні 2008 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № П/2005-4542 від 31.12.2004 р., актів надання послуг з транспортування природного газу у квітні-травні 2008 р., реєстрів споживання природного газу, вимоги № 414/06-03 від 23.03.2011 року, норм ст.ст. 15, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що не день предявлення позову грошові кошти в сумі 8863,27 грн. за транспортований газ відповідачем не сплачені, що є свідченням порушення прав та інтересів позивача.

Відповідач у відзиві на позов заперечує, мотивуючи тим, що заборгованість за спірний період в сумі 8863,27 відповідача перед позивачем відсутня, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків між ВАТ «Миколаївгаз»та ВАТ «Миколаївзалізобетон -1»станом на 26.06.2008 р.

16.06.2011 р. суд в судовому засіданні оголошував перерву до 23.06.2011 р.

23.06.11 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд

встановив:

31.12.2004 року між сторонами був укладений договір № П/2005-4542 «на транспортування природного газу»згідно з предметом якого позивач, як Трансгаз, зобовязався надавати послуги по транспортуванню природного газу власними газотранспортними мережами та передачу газу на вході у газову мережу ВАТ «Миколаїгаз» (надалі - Облгаз) для подальшого транспортування споживачу, а відповідач, як споживач, взяв на себе зобовязання прийняти вказаний обсяг газу, оплатити послуги його транспортування Трансгазом, та виконувати інші обовязки, передбачені цим договором.

Транспортування газу здійснюється тільки в обсягах, придбаних споживачем і підтверджених ресурсною довідкою обєднаного диспетчерського управління ДК «Укртрансгаз»(п. 1.2 договору).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок оформлення здачі-приймання транспортних послуг. Так, послуги з транспортування газу оформляються споживачем і Трансгазом актами виконаних робіт, які є підставою для проведення розрахунків. До 10 числа кожного місяця Трансгаз на підставі представлених ВАТ «Миколаївгаз»реєстрів споживання природного газу у попередньому місяці, складає акти виконаних робіт з транспортування газу і надсилає їх на адресу споживача. Споживач зобовязаний підписати акти виконаних робіт, скріпити печаткою і у 5-денний строк з дня його отримання один примірник акту повернути на адресу Трансгазу. У випадку, коли споживач не повернув акти у 5-денний строк, або безпідставно відмовився підписати акт, підставою для оплати будуть реєстри споживання природного газу, надані ВАТ «Миколаївгаз».

Розділом 7 договору сторони обумовили порядок розрахунків згідно з яким: оплата послуг з транспортування газу здійснюється споживачем шляхом передплати у розмірі 100% від планових обсягів на місяць, у якому надаються послуги з транспортування, на розрахунковий рахунок Трансгазу. Остаточний розрахунок за послуги з транспортування природного газу, що були надані у звітному місяці, здійснюються споживачем на підставі двосторонніх актів на послуги з транспортування газу, шляхом перерахування грошовими коштами на розрахунковий рахунок Трансгазу у термін до 10 числа місяця, наступного за звітним. Звірка розрахунків за звітний місяць здійснюється споживачем та Трансгазом на підставі відомостей про фактичну оплату вартості послуг з транспортування газу і актів виконаних робіт двічі на рік (на 1 січня та 1 липня), а також за вимогою однієї із сторін, про що складається акт фінансової звірки.

За умовами п. 12.1 договору цей договір набирає чинності з 01 січня 2005 року і діє по 31 грудня 2005 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить про припинення дії договору. При наявності заборгованості за транспортування газу дія цього договору не може бути припинена до проведення розрахунків у повному обсязі.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються загальними положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Так, за правилами п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору №П/2005-4542 позивач, як газотранспортне підприємство, на підставі реєстрів споживання природного газу за квітень 2008 р. (195,000 тис.м.куб.) та за травень 2008 р. (158,400 тис.м.куб.) надіслав відповідачу акти прийому-передачі послуг з транспортування природного газу у квітні травні 2008 року.

За твердженням позивача, саме у лютому 2011 року він дізнався про порушення своїх прав відповідачем, тому 16.03.2011 р. на адресу останнього скерував акти виконаних робіт за спірний період. Після чого, 23.03.2011 року позивачем була направлена відповідачу вимога № 414/06-03 від 23.03.2011 року про сплату транспортованого газу, на яку відповідач належним чином не відреагував, оплату послуг з транспортування природного газу за квітень - травень 2008 року не здійснив.

Як вбачається з наданих доказів та пояснень сторін, позивачем, на виконання умов п.4.2 договору, не були своєчасно складені зі споживачем акти виконаних робіт за транспортування газу у вказаний період, в звязку з наступним :

Відповідно до п.3.3 договору №117-36 від 28.02.2007 року (наданого позивачем в обґрунтування своїх вимог) позивач приймає газ від ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС де передає газ споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних трубопроводів чи уповноваженим особам, вказаним ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО». У даному випадку такою уповноваженою особою є ВАТ «Миколаївгаз», якому газ був переданий на ГРС у газорозподільну мережу для подальшого транспортування до газоспоживаючого обладнання відповідача.

Згідно з Указом Президента України від 14.02.2008 р. № 122/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 лютого 2008 року "Про заходи щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України" та ситуації на ринку природного газу" НАК "Нафтогаз України визнано головним уповноваженим суб'єктом із формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб кінцевих споживачів, у тому числі промислових.

Постанова КМУ №1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом" передбачає, що природний газ імпортованого походження на ринку України постачається лише з ресурсу НАК "Нафтогаз України".

Матеріали даної справи містять акти приймання-передачі природного газу в другому кварталі 2008 року, підписані між ВАТ "Газпром" та НАК "Нафтогаз України", що свідчить про те, що у вказаному періоді розмитнені та належним чином оформлені обсяги імпортованого природного газу були наявні лише у НАК «Нафтогаз України».

Оскільки викладені обставини свідчать про те, що у другому кварталі 2008 року відповідач спожив природний газ не із ресурсів ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО», то позивач цілком правомірно звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані у квітні та травні 2008 р. послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами відповідно до умов договору№П/2005-4542 від 31.12.2004 р, який, до речі, свою дію не припиняв.

У зв'язку з тим, що у ЗАТ «УКРГАЗ - ЕНЕРГО»не було ресурсів газу у другому кварталі 2008 року, то ВАТ «Миколаївгаз»уклав 01 квітня 2008 року з відповідачем додаткову угоду №2, згідно з якою відповідач зобов'язаний був укласти з 01.04.2008 року договір із газотранспортною організацією ДК «Укртрансгаз»на транспортування газу з 01.04.2008 р. Та, оскільки договір №П/2005-4542 від 31.12.2004 р. на цю дату був чинний, то укладати новий договір у сторін не було необхідності.

Пунктом 4.3 договору №П/2005-4542 передбачено, що у випадку, коли споживач не повернув акти у 5-денний строк, або безпідставно відмовився підписати акт, підставою для оплати будуть реєстри споживання природного газу, надані ВАТ «Миколаївгаз».

Постановою НКРЕ від 21.06.2007 р. №775 встановлений загальний тариф на послуги з транспортування природного газу в розмірі 96,30 грн. за 1000 м3 без урахування податку на додану вартість. Згідно з додатком №1 до Постанови №775 встановлений тариф для ДК «Укртрансгаз»у межах ліцензованої діяльності ВАТ «Миколаївгаз»у розмірі 20,90 грн. без ПДВ. Отже у квітні і травні 2008 р. відповідач міг сплачувати на рахунок ВАТ «Миколаївгаз»тільки за транспортування газу розподільчими газопроводами за тарифом 75,40 грн. , а з ПДВ 90,48 грн. (96,30 грн. - 20,90 грн. = 75,40 грн.), про що свідчать складені між відповідачем та ВАТ «Миколаївгаз»акти звірки розрахунків за поставлений газ та його транспортування за спірний період та додаткова угода №2 до договору на постачання газу №П/2008-ДД-Г-1275.

Таким чином, доказом того, що відповідачем було отримано в спірний період природний газ в обсязі 353,400 тис. куб. м. виступають акти прийому-передачі підписані між ним і ВАТ «Миколаївгаз», а також реєстри споживання газу у квітні та травні 2008 року, складені ВАТ «Миколаївгаз»на підставі актів прийому-передачі.

Отже, факт надання позивачем послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами відповідачу у квітні і травні 2008 року позивачем документально підтверджений.

Відповідно до приписів ст. ст. 526, 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, не надав суду належних доказів які б свідчили про відсутність заборгованості перед позивачем у квітні травні 2008 року за транспортований природний газ по договору № П/2005-4542 від 31.12.2004 р. При цьому, твердження відповідача про оплату цих послуг ВАТ «Миколаївгаз»також не підтверджені документально.

За змістом ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд проаналізувавши фактичні обставини справи у відповідності до вимог діючого законодавства, дійшов висновків про обґрунтованість заявленого позову, а отже задоволенню його в повному обсязі.

Отже, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Миколаївзалізобетон - 1»(54040, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 05514962) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»(54028, м. Миколаїв, Херсонське шосе, 102, код ЄДРПОУ 25698645) 8863,27 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 29.06.2011 року.