Рішення № 17833000, 22.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2011 р. Справа № 24/045-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства “Баядера”, м. Горлівка, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Флеш”, м. Буча, Київська область

про стягнення 9 931,82 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1. довіреність № б/н від 31.12.2010р.;

відповідача:не зявився;

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Баядера” (далі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Флеш” (далі Відповідач) про стягнення 9931,82грн., з яких 8 310,23 грн. основного боргу, 581,71 грн. штрафу, 340,71 грн. інфляційних втрат, 392,43 грн. 20% річних та 306,74 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 02.06.2011р., від 10.06.2011р. та від 30.06.2011р. в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 15.02.2011р. місцезнаходження відповідача: вул. Жовтнева, буд. 66-А, м. Буча, Київська область, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки № 129-07 від 16.02.2007р. (далі договір), відповідно до умов якого, постачальник позивач зобов'язується передати у власність покупця відповідача алкогольні напої товар, а покупець зобовязується його прийняти і оплатити в порядку, визначеному умовами договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору встановлено, що підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю. Претензії покупця щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються постачальником в окремому порядку, який визначається постачальником в кожному випадку окремо.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Згідно до п. 6.1 договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюється покупцем протягом 45 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати.

Відповідно до п. 9.6 договору, договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.

Відповідно до договору, позивач по видатковим накладним: № 1001836 від 29.05.2010р. на суму 570,60 грн., № 1003604 від 02.06.2010р. на суму 532,80 грн., № 1006378 від 05.06.2010р. на суму 2 711,34 грн., № 1009689 від 11.06.2010р. на суму 1 006,74 грн., № 1019304 від 29.06.2010р. на суму 591,00 грн., № 1021448 від 02.07.2010р. на суму 653,16 грн., № 1023880 від 08.07.2010р. на суму 683,82, № 1026680 від 14.07.2010р. на суму 581,52 грн., № 1028424 від 17.07.2010р. на суму 520,50 грн., № 1031028 від 23.07.2010р. на суму 440,40 грн. та № 1039506 від 13.08.2010р. на суму 558,48 грн., поставив відповідачу товар на загальну суму 8 850,36 грн., а відповідач вказаний товар отримав.

Оригінали вищезазначених видаткових накладних переглянуті в судовому засіданні, завірені копії залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по вищевказаним видатковим накладним виконав частково сплативши 540,13 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 573683 від 10.08.2011 року. Копія якого залучена до матеріалів справи.

Заборгованість у розмірі 8 310,23 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 8 310,23 грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи відповідачем заборгованість у сумі 8 310,23 грн. не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 20 % річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до п 9.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника продукції, покупець зобовязаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими грошима.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з серпня по вересень 2010 року складають 340,71 грн., двадцять процентів річних з простроченої суми за період з 14.07.2010р. по 03.11.2010р. складають 392,43 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та двадцяти процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, яка за розрахунком позивача складає 306,74 грн.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 581,71 грн., нарахований у відповідності до п. 7.1 Договору, яким встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення вищезгаданого пункту договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення 430,90 грн. штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги позивача щодо стягнення 9931,82грн., з яких 8 310,23 грн. основного боргу, 581,71 грн. штрафу, 340,71 грн. інфляційних втрат, 392,43 грн. 20% річних та 306,74 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами, і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Флеш” (08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А, код ЄДРПОУ 32630105) на користь Приватного підприємства “Баядера” (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код ЄДРПОУ 13491057) 8310 (вісім тисяч триста десять) грн. 23 коп. основного боргу; 581 (пятсот вісімдесят одну) грн. 71 коп. штрафу; 340 (триста сорок) грн. 71 коп. інфляційних втрат; 392 (триста девяносто два) грн. 43 коп. 20% річних; 306 (триста шість) грн. 74 коп. пені; 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Лутак Т.В.

Дата підписання рішення 22.07.2011р.