Рішення № 17832992, 22.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2011 р. Справа № 24/040-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Державної екологічної інспекції в Київській області

до Іванківського хлібзаводу Іванківського районного споживчого товариства, смт. Іванків, Київська область

про стягнення 93 586,08 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. № б/н від 12.05.2011р.;

відповідача:ОСОБА_2 дов. №01-193 від 14.07.2011р.;

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції в Київській області (далі Позивач) до Іванківського хлібзаводу Іванківського районного споживчого товариства (далі Відповідач) про стягнення 93 586,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем природоохоронного законодавства, а саме здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.06.2011 року.

В судовому засіданні 02.06.2011 року представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив водокористання без дозволу, але проти позову заперечив з мотивів викладених у відзиві.

У судовому засіданні 02.06.2011 року було оголошено перерву на 16.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2011 року у звязку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи призначено на 23 червня 2011 року.

Судом неодноразово оголошувались перерви в судових засіданнях.

22 липня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Державною екологічною інспекцією в Київській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Іванківським хлібозаводом Іванківського районного споживчого товариства, якою виявлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України, яке полягало в здійсненні останнім в період з 04.06.2008р. по 01.01.2011р. спеціального водокористування за відсутності дозволу.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією в Київській області складено акт від 11.02.2011р. в якому зафіксовано виявлені порушення.

Також державним інспектором з охорони навколишнього середовища відповідачу винесено припис № б/н від 11.02.2011р., про усунення порушень природо охоронюваного законодавства, виявлений під час перевірки проведеної 11.02.2011р., в якому зокрема приписано отримати дозвіл на спеціальне водокористування в термін до 11.03.2011р.

Відповідно до довідки відповідача від 11.02.2011р. підприємством за період з 04.06.2008р. по 01.01.2011р. без дозволу на спеціальне водокористування використано 15 500 м3 підземних вод.

Відповідно до розрахунку позивача, який був зроблений на підставі методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. N 37, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 червня 1995 р. за N 162/698 та методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 р. N 389, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 р. за N 767/16783 розмір збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення самовільного водокористування підземних вод Іванківським хлібозаводом Іванківського районного споживчого товариства в період з 04.06.2008р. по 08.09.2010р. становить 93586,08 грн.

14 березня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію від 14.03.2011р. № 21про відшкодування зазначених збитків та розрахунок збитків, які отримані відповідачем 16.03.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0306703056425, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України, спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій як це передбачено частинами 2, 3 статті 16 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІІ.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про охорону навколишнього середовища”, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки (підпункт б частини 1 статті 20 Закону); подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (підпункти з, и частини 1 статті 20 Закону).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Київській області, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 55 від 19 лютого 2007 року, державна екологічна інспекція в Київській області є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції; інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території Київської області.

Інспекція має право обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відтворення та охорону природних ресурсів; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обовязкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (підпункти 1, 5, 6, 7, 9 пункту 5 Положення).

Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного Кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно із ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Крім того, органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування, встановлюються строки спеціального водокористування (частина 1 статті 50 Водного кодексу України).

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Пунктом “е” ст. 41 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (пункт “з” частини 2 та частина 4 статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).

Судом встановлено, що розрахунок суми збитків заподіяних державі внаслідок порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів самовільного водокористування без відповідного дозволу Іванківським хлібзаводом Іванківського районного споживчого товариства в період 04 червня 2008 року по 24 серпня 2009 року, позивачем проведено у відповідності до пункту 6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. № 37.

Відповідно до п. 4.1. Методики №37 шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).

Пунктом 4.2. Методики встановлена відповідальність юридичних і фізичних осіб внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме, самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування.

Пунктом 6.1. Методики встановлено, що розрахунок збитків при самовільному водокористуванні розраховуються за формулою:

Зс.б. = W х Тар. ,

де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, куб. м;

Тар. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб. м.

З 25 серпня 2009 р. набрала чинності Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389. Цим же наказом був визнаний таким, що втратив чинність наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.95 №37 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів".

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Водночас, згідно з п.4.1 Методики №389 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Так, під час проведення перевірки інспекцією було виявлене правопорушення, а саме - самовільне водокористування відповідачем (використання підземних вод без спеціального на те дозволу), що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природного законодавста від 11.02.2011 року, проте зазначене правопорушення не містить його кваліфікуючих ознак - забруднення водних обєктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявність яких уможливлює застосування положень Методики№389.

Таким чином, обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики №389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Крім того, пунктом 9.1 Методики встановлено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м.) здійснюється за формулою:

3 сам = 100 *W * Тар,

де, W - обєм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м3.

Тар норматив збору за спеціальне водокористування, грн./ м3, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Зазначина Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).

05 квітня 2011 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області відповідачу видано дозвіл на спеціальне водокористування. Як вбачається із змісту наданого дозволу, водозабір здійснюється відповідачем із підземних джерел, глибина яких більше 20 метрів, а саме глибина свердловини складає 107 метрів, зазначене також підтверджується паспортом скважини № 1552 (1). (Копії документів залучені до матеріалів справи).

За таких обставин судприходить до висновку, що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів не може бути застосована у зазначених правовідносинах.

Разом з тим, Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом № 290 від 29.12.2001р. Державного комітету України по водному господарству, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 18.01.2002р. за № 44/6332, підлягає застосуванню, оскільки відповідачем було самовільно здійснено водокористування, без отримання спеціального дозволу, глибина свердловини, яка останнім використовуються становить більше 20 метрів.

Пунктом 4.1 методики №290 встановлено, що методикою визначаються розрахунки розміру збитків, заподіяних унаслідок: забруднення та засмічення поверхневих вод; самовільного водокористування; переуступки права водокористування; забору води з порушенням планів водокористування; безгосподарського використання води;

Пунктом 6 зазначеної методики встановлено розрахунок розмірів відшкодування збитків при самовільному водокористуванні, переуступці права водокористування, заборі води з порушенням планів водокористування, при без господарському використанні води, при порушенні правил ведення первинного обліку кількості води, що забирається з водних обєктів і скидається до них здійснюється за формулою: 3 с.в. = WхТар х 5,

де, W - обєм води при самовільному водокористуванні, заборі води з порушенням планів водокористування, переуступці права водокористування, обєм нераціонально використаної води, обєм зумисного чи незумисного заниження показників обсягів забору води з водних обєктів чи обсягів відведення води у водні обєкти;

Тар діючий на час порушення тариф на воду як природний ресурс без урахування пільгових коефіцієнтів;

5-коєфіцієнт.

На відміну від Методики № 389, на застосуванні якої безпідставно наполягає позивач, Методика № 290 чітко розмежовує самовільне водокористування та забруднення водних ресурсів як окремі правопорушення, а п.6 Методики № 290 не містить винятків для застосування відповідної формули розрахунку розміру збитків в залежності від глибини залягання прісних підземних вод чи від інших обставин.

Крім того, норматив збору за спеціальне водокористування затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 18.05.1999р. № 836 “Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування”, для Київської області, Іванківського району, який діяв у період з 04.06.2008р. по 08.09.2010р., становить 14,06 коп./куб.метр.

Як вбачається з матеріалів справи при здійсненні розрахунку збитків позивачем невірно застосований норматив збору за спеціальне водокористування.

Згідно розрахунку суду розмір заподіяних відповідачем державі збитків складає:

- 562,40 грн. = (з 04.06.2008р. по 31.12.2008р.) = 4000 х 0,1406.

- 843,60 грн. = (з 01.01.2009р. по 24.08.2009р.) = 6000 х 0,1406.

- 3 866,50 грн. = (з 25.08.2009р. по 08.09.2010р.) = 5 500 х 0,1406 х 5.

Загальна сума становить 5 272,50 грн.

Відповідно до ст.22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке повязане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобовязань збитків, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять такі елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний звязок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; наявність вини.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 224, 225 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати нанесені цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушені.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновою шкодою є шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи. Така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала права або законні інтереси якого порушені.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст. 1192 ЦК України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

Стаття 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено правопорушення у галузі охорони водокористування, чим заподіяно державі збитки у розмірі 5272,50 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок підприємства-правопорушника, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 93586,08 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 5272,50 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно приписів ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Іванківського хлібозаводу Іванківського районного споживчого товариства (07200, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Хоменка, 19, код ЄДРПОУ 35585270) на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету за реквізитами: р/р 33112331700112 , код ЄДРПОУ 23570059, КЕКД 24062100, МФО 821018, УДК В Київській області смт. Іванків 5 272 (пять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 50 коп. збитків.

3. Стягнути з з Іванківського хлібозаводу Іванківського районного споживчого товариства (07200, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Хоменка, 19, код ЄДРПОУ 35585270) в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Т.В. Лутак

Дата підписання рішення 29.07.2011р.