Рішення № 17831258, 19.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2011 р. Справа № 6/051-11

19.07.2011 року Справа № 6/051-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” про стягнення боргу

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 235733,33 гривень за договором оренди індивідуально визначеного майна від 01.02.2004р. № 02-24-063,

представники за первісним позовом:

позивача: ОСОБА_1. (дов. № 35-30-50 від 18 липня 2011 року);

відповідача: ОСОБА_2. (дов. від 30.05.2011 року),

представники за зустрічним позовом:

позивача: ОСОБА_2. (дов. від 30.05.2011 року);

відповідача: ОСОБА_1. (дов. № 35-30-50 від 18 липня 2011 року).

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2011 року Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі - ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” (далі ТОВ “Аерохендлінг”) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 02-24-063 оренди індивідуально визначеного майна від 01 лютого 2004 року щодо своєчасної та повної оплати за період користування майном після припинення дії договору у звязку з неповерненням орендованого майна. У звязку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача 98984,36 грн, з яких: 97456,20 грн основного боргу, 1280,35 пені та 247,81 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 квітня 2011 року порушено провадження у справі № 6/051-11 та призначено її до розгляду на 31 травня 2011 року.

У звязку з неявкою в судове засідання 31 травня 2011 року представника відповідача, неподанням ним витребуваних документів та враховуючи клопотання відповідача, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 21 червня 2011 року.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 31 травня 2011 року продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

21 червня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” (далі - ТОВ “Аерохендлінг”, позивач за зустрічним позовом та відповідач за первісним позовом) подано зустрічну позовну заяву до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, відповідач за зустрічним позовом та позивач за первісним позовом) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 235733,33 грн за договором оренди індивідуально визначеного майна від 01.02.2004р. № 02-24-063.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України тим, що ДП “Міжнародним аеропортом “Бориспіль” без згоди ТОВ “Аерохендлінг” та в період дії договору оренди було демонтовано і виведено з експлуатації реєстраційні стійки та демонтовано частину обладнання, яке орендувалось ТОВ “Аерохендлінг” та знаходилось на цих стійках. Таким чином, на думку ТОВ “Аерохендлінг” з 25 лютого 2010 року та з 01 листопада 2010 року в результаті неправомірних дій ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” щодо перешкоджання ТОВ “Аерохендлінг” користуватись орендованим майном, в користуванні ТОВ “Аерохендлінг” за первісним позовом знаходилась лише частини майна за договором оренди, а відтак орендна плата повинна нараховуватись лише на орендне майно, яке фактично перебуває у користуванні ТОВ “Аерохендлінг”, а не на майно яке вибуло з його користування.

21 червня 2011 року суд оголосив перерву в засіданні за первісним позовом до 30 червня 2011 року та, водночас, зазначив, що питання про прийняття зустрічної позовної заяви буде вирішено судом в строки визначенні положеннями ГПК України.

Так, ухвалою господарського суду Київської області від 21 червня 2011 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 235733,33 гривень за договором оренди індивідуально визначеного майна від 01.02.2004р. № 02-24-063, оскільки подані матеріали відповідають вимогам розділу VIII ГПК України та є достатніми для прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду. Пунктом другим зазначеної ухвали судом повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться 30 червня 2011 року.

В судовому засіданні 30 червня 2011 року відповідачем за зустрічним позовом подано суду відзив на зустрічний позов, в якому він просить відмовити ТОВ “Аерохендлінг” у задоволені зустрічного позову з підстав, викладених в ньому.

Також, ТОВ “Аерохендлінг” були подані додаткові пояснення від 30 червня 2011 року до первісного та зустрічного позову.

30 червня 2011 року суд оголосив перерву у засіданні до 19 липня 2011 року.

В судовому засіданні 19 липня 2011 року позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та, водночас, заперечив як відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог з підстав, викладених у його відзиві.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечив, проте письмово відзиву не подав та, водночас, підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на первісну позовну заяву за наявними в ній матеріалами, так як його неподання не перешкоджає вирішенню спору.

19 липня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01 лютого 2004 року між Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль” (далі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” (далі орендар) було укладено договір № 02-24-063 (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно визначене в цьому пункті договору.

Як визначено п.п. 1.2. 1.4. договору, майно розміщене за адресою: 08300, Україна, Київська обл., м. Бориспіль-7, аеропорт. Сторони погоджуються, що балансова вартість майна становить 975680,54 грн. Майно передається в оренду з метою здійснення діяльності з обслуговування пасажирів в аеропорту.

Згідно п. 2.1. договору при передачі майна у користування орендарю, представниками сторін складається акт приймання - передачі майна.

Пунктами 2.4. та 2.5. договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту при передачі майна покладається на орендодавця, а при поверненні майна - на орендаря.

Сторонами погоджено (п.п. 3.1, 3.2. договору), що орендна плата за цим договором визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ 16261,40 гривень в місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок за оренду майна за звітний місяць та акт про надання послуг. Орендар з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт про надання послуг. Сплата рахунка здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт про надання послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий орендодавцю він вважається підписаним сторонами. Акти про надання послуг підписуються керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами за умови надання документів, про надання таких повноважень (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору у разі припинення дії договору, сплата згідно договору здійснюється до дня фактичного використання майна згідно акту приймання-передачі.

До обовязків орендаря відноситься, зокрема, своєчасна і у повному обсязі сплата орендних платежів (п. 5.2. договору).

Сторонами визначено, що цей договір дійсний з 01 лютого 2004 року до 17 червня 2006 року (п. 12.1. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування майно зазначене в акті приймання передачі майна від 01 лютого 2004 року (127 одиниць), який підписаний представниками сторін, про що не заперечувалось ними в судових засіданнях. В даному акті сторони відобразили загальні відомості про майно: найменування, кількість одиниць, балансова вартість за одиницю та балансова вартість майна. Крім того, сторонами підписано доповнення від 06 лютого 2004 року до акту приймання передачі майна від 01 лютого 2004 року, в якому вони визначили, яке майно орендодавець передав у користування орендарю.

В подальшому, між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 02-24-063 від 01 лютого 2004 року, відповідно до умов якої (п. 1), сторони погодилися продовжити дію договору № 02-24-063 від 01 лютого 2004 року до 17 липня 2006 року.

Судом досліджено, що укладений між сторонами договір оренди за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, за приписами п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Судом також встановлено, що орендоване індивідуально визначене майно є державним майном, а тому спірні правовідносини регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вказана норма Закону також кореспондується зі ст. 764 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За змістом вищезазначених правових норм, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Також, п. 12.1. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим кожний наступний рік.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що після припинення строку дії договору (17.07.2006) від сторін спору не надходило заяви про його припинення, а відтак суд дійшов висновку, що договір № 02-24-063 від 01 лютого 2004 року був пролонгований.

В подальшому, у звязку з проведенням реконструкції терміналу «В” Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль” листом № 01-22-3289 від 20 липня 2010 року щодо припинення дії договору оренди індивідуально визначеного майна повідомив генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг”, що керівництво Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль” не має наміру продовжувати дію договору оренди індивідуального визначеного майна № 02-24-063 від 01 лютого 2004 року, а тому відповідно до п. 12.1. дія договору буде припинена 17 січня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 23 липня 2010 року.

Так, п. 12.1. договору визначає, що у випадку заяви однієї з сторін про припинення дії цього договору, договір вважається припиненим через 6 місяців, наступного за тим, коли друга сторона отримала таку заяву або з дати зазначеної в заяві.

Таким чином, у відповідності до положень п. 12.1. договору та враховуючи лист № 01-22-3289 від 20 липня 2010 року ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль” , договір № 02-24-063 від 01 лютого 2004 року було припинено, саме, 17 січня 2011 року.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У пунктом 5.6. договору зазначено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобовязаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану майна з вини орендаря.

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту при передачі майна покладається на орендодавця, а при поверненні майна - на орендаря.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ “Аерохендлінг” не подано суду належних доказів на підтвердження виконання свого обовязку щодо повернення орендованого майна у відповідності до умов договору та у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, зокрема акту приймання передачі приміщення (його повернення) чи намір складення такого акту, як визначено положеннями п.п. 2.4., 2.5. та п. 5.6. договору у період заявлений до стягнення.

Крім того, підписаний сторонами акт приймання передачі орендованого майна від 11 березня 2011 року, згідно якого ТОВ “Аерохендлінг” було повернуто ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” 107 одиниць обладнання (частина обладнання), додатково вказує на факт користування ТОВ “Аерохендлінг” орендованим майном у заявлений ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” період.

Доказів повернення решти обладнання (20 одиниць) ТОВ “Аерохендлінг” суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку, що після закінчення строку дії договору (17.01.2010) відповідач фактично користувався обєктом оренди поза межами дії договору у період з 17 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року, що підтверджується актом приймання здачі виконаних послуг від 31 січня 2011 року та актом приймання здачі виконаних послуг від 28 лютого 2011 року за договором, рахунком фактурою № 216/13 від 31 січня 2011 року на суму 48509,84 грн та рахунком фактурою № 216/27 від 28 лютого 2011 року на суму 48946,36 грн.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п.п. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

При цьому, в п. 3.4. договору визначено, що орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок за оренду майна за звітний місяць та акт про надання послуг. Орендар з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт про надання послуг. Сплата рахунка здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт про надання послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий орендодавцю він вважається підписаним сторонами. Акти про надання послуг підписуються керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами за умови надання документів, про надання таких повноважень (п. 3.4. договору).

Пунктами п.п. 3.1, 3.2. договору сторони домовились, що орендна плата за цим договором визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ 16261,40 гривень в місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом враховано п. 3.6. договору, яким передбачено, що у разі припинення дії договору, сплата згідно договору здійснюється до дня фактичного використання майна згідно акту приймання-передачі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за відсутності належних доказів, зокрема, акту приймання передачі орендованого майна, тощо, які б свідчили про факт повернення ТОВ “Аерохендлінг” майна ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, перший зобовязаний сплачувати ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” плату за фактичне користування обєктом оренди і поза строком дії договору, тобто по день припинення фактичного користування обєктом оренди, а саме, за період заявлений ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” з січня 2011 року по лютий 2011 року включно.

Відтак, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення п.п. 3.4., 3.6. договору, судом встановлено, що ТОВ “Аерохендлінг” повинен був сплатити орендну плату за орендоване майно по рахунку фактурі № 216/13 від 31 січня 2011 року на суму 48509,84 грн до 20 лютого 2011 року та по рахунку фактурі № 216/27 від 28 лютого 2011 року на суму 48946,36 грн до 20 березня 2011 року.

Проте, як свідчать матеріали справи, ТОВ “Аерохендлінг” здійснив оплату за орендоване майно лише по грудень 2010 року включно, інших платежів за договором на рахунок ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” не надходило, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписок з банку.

Крім того, даний факт не заперечується самим сторонами, про що вони пояснили в судових засіданнях.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення своїх договірних зобовязань та приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України в частині оплати за оренду індивідуально визначене майна не виконав.

Враховуючи час користування ТОВ “Аерохендлінг” орендованим майном, а саме, період заявлений ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (з січня по лютий 2011 року) та те, що орендоване майно ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” не було повернуто, розмір орендної плати за період з січня по лютий 2011 року становить 97456,20 грн, яка розрахована ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786, зі змінами та доповненнями та Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та відповідає поданому позивачем розрахунку орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Згідно ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Також, судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства транспорту та звязку України від 25 жовтня 2006 року № 1023 найменування Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль” було змінено на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль”, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (серія АЕ № 610811).

З огляду на вказане та враховуючи обумовлену сторонами у п. 3.6. договору можливість нарахування плати за фактичне використання майна, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем орендної плати за фактичне користування орендованим майном за січень, лютий 2011 року після припинення дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 20.01.2011 р. у справі №16/151, від 26.04.2011 р. по справі №2/58, від 27.05.2010 р. у справі №16/586, від 26.08.2010 р. по справі №12/18, від 01.04.2010 р. у справі №40/438.

Перевіривши розрахунок заборгованості за фактичне користування майном за період з січня по лютий 2011 року включно, який поданий ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, та з огляду на те, що станом на день прийняття рішення ТОВ “Аерохендлінг” не сплатив орендну плату, зазначений факт ТОВ “Аерохендлінг” не спростовано, а розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про стягнення з ТОВ “Аерохендлінг” 97456,20 грн відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з останнього.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням ТОВ “Аерохендлінг” грошових зобовязань за договором, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1280,35 грн.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Судом враховано ту обставину, що сторони договору оренди № 02-24-063 від 01 лютого 2004 року у п. 3.6 договору погодили те, що орендар здійснює оплату на умовах договору(розділ 3 договору) до повернення майна за актом приймання передачі орендодавцю.

Так пунктом 3.5. розділу 3 договору передбачено, що у разі прострочення орендарем оплати, передбаченої п. 3.1. договору відносно строків передбачених п. 3.4. договору орендарю нараховується пеня (від суми заборгованості) за кожну добу затримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню, подвійною обліковою ставкою Національного банку України за період прострочки (пункт 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 р. №01-8/211, постанова Верховного Суду України 28.03.2006 року по справі № 48/299).

Господарський суд зазначає, що у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Таким чином, беручи до уваги те, що ТОВ “Аерохендлінг” повинен був сплатити орендну плату до 20 числа місяця, що слідує за звітним, то першим днем порушення зобовязання по оплаті у ТОВ “Аерохендлінг” є 21 число відповідного місяця (як вірно визначив ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”), і саме з цієї дати підлягають нарахуванню штрафні санкції.

Господарський суд зазначає, що ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” належними та допустимими доказами доведено факт прострочки ТОВ “Аерохендлінг” щодо своєчасної та повної оплати орендної плати, одночасно перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, розрахованої за період прострочення з 21 лютого 2011 року по 06 квітня 2011 року на суму боргу 48509,84 грн та за період прострочення з 21 березня 2011 року по 06 квітня 2011 року на суму боргу 48946,36 грн з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, господарський суд зазначає, що поданий ТОВ “Аерохендлінг” розрахунок пені є арифметично вірним.

Також, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, згідно ст. 625 ЦК України заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ “Аерохендлінг” 3 % річних у розмірі 247,81грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, розрахованих за період прострочення з 21 лютого 2011 року по 06 квітня 2011 року на суму боргу 48509,84 грн та за період прострочення з 21 березня 2011 року по 06 квітня 2011 року на суму боргу 48946,36 грн, господарський суд зазначає, що поданий ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про стягнення з ТОВ “Аерохендлінг” 97456,20 грн основного боргу, 1280,35 грн пені та 247,81 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача за первісним позовом.

Разом з тим, в провадженні даної справи суд розглядає первісний позов спільно із зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” (позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом) до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (відповідач за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 235733,33 гривень за договором оренди індивідуально визначеного майна від 01.02.2004р. № 02-24-063.

З поданої зустрічної позовної заяви вбачається, що в основу позовних вимог ТОВ “Аерохендлінг” покладено посилання на положення ст. 1212 ЦК України.

На думку ТОВ “Аерохендлінг”, він, в силу обставин звільнений від орендної плати за весь період, протягом якого він не використовував обєкт оренди, тобто з моменту коли ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” без згоди ТОВ “Аерохендлінг” та в період дії договору оренди демонтував 25.02.2010 року 8 (вісім) реєстраційних стійок, що підтверджується листом ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” від 25.02.2010 р. № 01-22-818, та з 01.11.2010 року вивів з експлуатації (демонтовано) останні 8 (вісім) реєстраційних стійок, що підтверджується листом ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” від 29.10.2010 р. № 01-22-4988, і відповідно демонтував частину обладнання, яке орендувалось ТОВ “Аерохендлінг” за договором оренди та знаходилось на цих стійках.

У звязку з чим, на думку ТОВ “Аерохендлінг”, в силу п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України сплачена останнім орендна плата в розмірі 235733,33 грн є безпідставно отриманими ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, оскільки сплачені за майно, яке не перебувало в оренді ТОВ “Аерохендлінг”.

Проте, судом вище встановлено, що договір оренди індивідуального визначеного майна № 02-24-063 від 01 лютого 2004 року припинив свою дію 17 січня 2011 року.

Так, п. 3.6. договору передбачено, що у разі припинення дії договору, сплата згідно договору здійснюється до дня фактичного використання майна згідно акту приймання-передачі.

Водночас, доказів того, що ТОВ “Аерохендлінг” повернув ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” орендоване майно у заявлений останнім період, згідно акту приймання передачі орендованого майна у відповідності до пунктів 2.4, 2.5. та 5.6 договору, ТОВ “Аерохендлінг” суду не надав, про що, також відповідач за зустрічним позовом вказав у своєму відзиві на зустрічну позовну заяву.

Таким чином, судом встановлено, що підстава для сплати відповідачем за первісним позовом не відпала, оскільки період заявлений до стягнення позивачем за первісним позовом врегульовано п.п. 2.4, 2.5. та 5.6 договору, тобто до моменту повернення орендованого майна.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом зазначає, що сплачені за оренду грошові кошти класифікуються ним як безпідставно набуті, в силу того, що, на його думку, листами відповідача за зустрічним позовом від 25.02.2010 р. № 01-22-818 та з 01.11.2010 року підтверджується факт демонтування 16 реєстраційних стійок, тобто тих стійок на яких, за твердженням ТОВ “Аерохендлінг”, знаходилось орендоване відповідачем за первісним позовом майно згідно договору від 01.02.2004р. № 02-24-063, що на думку позивача за первісним позовом вказує на доведеність факту неможливості користуватися обєктом оренди протягом вказаного позивачем за зустрічним позовом часу.

Проте, зі змісту вказаних листів не вбачається, що саме на вказаних ТОВ “Аерохендлінг” реєстраційних стійках знаходилось орендоване за договором № 02-24-063 від 01.02.2004 р. обладнання.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Водночас, з системного аналізу даної правової норми вбачається те, що орендар повинен довести те, що він всіма передбаченими законом та договором способами намагався забезпечити здійснення свого права на користування орендованим майном, однак не дивлячись ні на що був позбавлений можливості реалізувати вказане право.

Також, вбачається, що в разі ж якщо, користування орендованим майном не здійснювалось з підстав бездіяльності самого орендаря, останній не може бути звільнений від сплати орендної плати.

Крім того, суд додатково звертає увагу на те, що особливість норми ч. 6 ст. 762 ЦК України полягає в тому, що вказана норма застосовується до тих випадків, коли майно взагалі не могло бути використане наймачем.

Так, вивчивши умови договору оренди, судом встановлено, що сторонами не визначено положення договору, які б передбачали використання саме переданого обладнання виключно на стійках, на які посилається позивач за зустрічним позовом.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом посилається на укладений між сторонами спору договір про надання послуг № 02.1.1.-23.13-11 від 09.04.2008 року, відповідно до умов якого (п. 1.1.3. договору) під автоматизованим робочим місцем (АРМ) розуміють комп'ютерне та інше обладнання, яке використовується Відповідачем на будь-яких правах, в тому числі, 16 АРМів для стійок реєстрації в терміналі «В» Позивача, яке включає в себе комп'ютер із клавіатурою ОЕ8КО, принтер посадкових талонів АТВ, принтер багажних бирок ВТР, встановлені на стійках реєстрації з № 1 по № 16, та Арми на стійках виходу на посадку та транзитних стійках.

Проте, з даного договору суд не вбачає, що реєстраційні стійки якимось чином повязані з орендованим майном, згідно договору 01.02.2004р. № 02-24-063.

Крім того, додаткових доказів на підтвердження неможливості використовувати орендоване майно у відповідності до п. 1.4. договору суду не надано (актів комісії аеропорту тощо).

Водночас, судом прийнято до уваги, що ТОВ “Аерохендлінг” сплачував орендну плату за орендоване майно до грудня 2010 року включно без будь-яких зауважень.

Відтак, вивчивши матеріали справи, суд не знайшов підтвердження тим доводам позивача за зустрічним позовом, що він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном протягом періоду заявленого в зустрічному позові до моменту повернення орендованого майна, у звязку з демонтажем чи виведенням з експлуатації 16 реєстраційних стійок.

Таким чином, з огляду на все вище викладене, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом належними доказами, в розумінні ст. 33, 34 ГПК України не довів того, що мали місце обставини, за наявності яких з відповідача за зустрічним позовом підлягали б стягненню у порядку визначеному положеннями та п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України грошові кошти в сумі 235733,33 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладається саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивача за зустрічним позовом не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 60, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

1.1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” (код ЄДРПОУ 32614518) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (код ЄДРПОУ 20572069) 97456,20 грн основного боргу, 1280,35 грн пені та 247,81 грн 3% річних, а також судові витрати: 989,84грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

1.2.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2.У зустрічному позові відмовити повністю.

Суддя А.Ф. Черногуз