Рішення № 17831039, 22.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2011 р. Справа № 20/063-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Національного банку України

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору та стягнення 66418,46 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довір. б/н від 30.06.2011 р.

від відповідача: не з’явився

Обставини справи:

Національний банк України (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про розірвання договору № 48 фк на поставку товару від 22.09.2010 р. та стягнення 66418,46 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 22.09.2010 р. з ФОП ОСОБА_1 договору № 48 фк на поставку товару, згідно якого ФОП ОСОБА_1 зобов’язувався здійснити поставку підшипників кочення, а позивач – приймати та оплачувати їх.

Згідно умов договору позивач здійснив передоплату за товар на загальну суму 63846,25 грн., проте відповідачем було поставлено товару на суму 4016,86 грн., у зв’язку з чим позивач просить суд розірвати договір № 48 фк на поставку товару від 22.09.2010 р., а також стягнути з відповідача 59829,39 грн. основного боргу, 2179,38 грн. інфляційних втрат, 654,03 грн. 3% річних, 3755,66 грн. штрафу та судові витрати.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 05.07.2011 р., 22.07.2011 р. позовні вимоги підтримав.

Крім того, у судовому засіданні 22.07.2011 р. представник позивача надав суду письмові пояснення до позовної заяви від 22.07.2011 р., відповідно до яких зазначив, що у розрахунку 3% річних було допущено описку, а саме - зазначено не вірний період нарахування: 133 дні з 20.01.2010 р. до 01.06.2011 р., проте розрахунок 3% річних було здійснено вірно за період з 20.01.2011 р. до 01.06.2011 р.

У судові засідання 21.06.2011 р., 05.07.2011 р., 22.07.2011 р. відповідач не з’явився, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.07.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22.09.2010 р. між Національним банком України в особі директора Фабрики банкнотного паперу Національного банку України (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір № 48 фк на поставку товару, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов’язується здійснити поставку підшипників кочення згідно додатку №1 до договору (товар).

У відповідності з п. 1.2 договору виконавець здійснює поставку товару за адресою: 11602, Житомирська обл., м. Малин-2, вул. Приходько, 62, склад Фабрики банкнотного паперу Національного банку України.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка товару на склад замовника здійснюється силами, засобами та за рахунок виконавця. Поставка здійснюється партіями протягом 120 календарних днів з дня підписання цього договору уповноваженими особами сторін.

Тобто, останній день поставки товару згідно умов договору –19.01.2011 р.

Загальна вартість товару за цим договором становить 75113,23 грн. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору протягом 5 робочих днів з дати підписання цього договору, підписаного уповноваженими особами сторін, замовник здійснює перший платіж (аванс) у розмірі 85% від загальної вартості договору, що становить 63846,25 грн.

Згідно з п. 4.2 договору другий (остаточний) платіж у розмірі 15% від загальної вартості договору, що становить 11266,98 грн. замовник здійснює протягом 5 робочих днів з дати підписання одностороннього акту приймання товару, складеного замовником.

У відповідності з п. 7.3 договору за поставку товару неналежної якості та/або в меншій кількості виконавець сплачує замовнику на його вимогу штраф у розмірі 5% від вартості цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.01.2011 р., в частині гарантійних зобов’язань до повного їх виконання (п. 12.1 договору).

Відповідно до п. 12.2 договору у разі невиконання умов цього договору у встановлений термін він діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов’язань за цим договором.

На виконання умов договору № 48 фк на поставку товару від 22.09.2010 р. Національним банком України було здійснено передоплату товару на загальну суму 63846,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2177 від 23.09.2010 р.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на виконання умов договору № 48 фк на поставку товару від 22.09.2010 р. було поставлено позивачу товару на загальну суму 4016,86 грн., що підтверджується видатковими накладними № СПД-000049 від 24.11.2010 р. на суму 37,64 грн., № СПД-00002 від 10.01.2011 р. на суму 3979,22 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_1 своїх зобов’язань за договором, Національним банком України на адресу відповідача було направлено вимогу від 14.03.2011 р. № 14-006/392 щодо невиконання станом на 12.03.2011 р. ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань за договором № 48 фк від 22.09.2010 р. щодо поставки товару.

04.04.2011 р. на адресу позивача надійшла заява від СПД ОСОБА_1, відповідно до якої відповідач просив позивача розглянути можливість закриття зобов’язань за договором № 48 фк від 22.09.2010 р., шляхом надання можливості повернути кошти у повному об’ємі, у зв’язку із значним підвищенням цін на підшипники кочення.

Національним банком України на адресу відповідача було направлено лист від 11.04.2011 р. № 14-008/571, відповідно до якого відповідачу було запропоновано в строк до 15.04.2011 р. прибути на Фабрику банкнотного паперу Національного банку України для розірвання договору № 48 фк від 22.09.2010 р. Також у листі зазначено, що у випадку неявки у встановлений термін та неповернення отриманого авансу (з урахуванням штрафу) Національним банком України буде подано позов до господарського суду.

Лист від 11.04.2011 р. № 14-008/571 було направлено на адресу відповідача 13.04.2011 р. та отримано останнім, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 09109 0014062 та актом поштових витрат від 29.04.2011 р.

Відповідь на лист позивачем отримано не було.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поряд з цим, згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено умови договору, а саме –не було поставлено товару на суму 59829,39 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву на позов, контррозрахунку заборгованості чи доказів відсутності заборгованості за договором № 48 фк на поставку товару від 22.09.2010 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт істотних порушень з боку відповідача умов договору № 48 фк на поставку товару від 22.09.2010 р., які дають підстави для його розірвання судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 59829,39 грн. попередньої оплати.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати за товар у сумі 59829,39 грн. також підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф відповідно до п. 7.3 договору № 48 фк на поставку товару від 22.09.2010 р.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 7.3 договору за поставку товару неналежної якості та/або в меншій кількості виконавець сплачує замовнику на його вимогу штраф у розмірі 5% від вартості цього договору.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що позивачем було визначено розмір штрафу в сумі 3755,66 грн., який є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем було визначено розмір інфляційних втрат у сумі 2179,38 грн. за період з лютого 2011 року до квітня 2011 року на суму 59829,39 грн.

Проте, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 09109 0014062, лист від 11.04.2011 р. № 14-008/571 з вимогою повернути передоплату було направлено на адресу відповідача 13.04.2011 р.

Отже, згідно з вірним арифметичним розрахунком, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати, розраховані з додержанням вимог рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», з визначенням вірного моменту настання у відповідача грошового зобов’язання щодо оплати в сумі 59829,39 грн. за період з 21.04.2011 р. до 30.04.2011 р. у сумі 0,00 грн.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 654,03 грн. за період з 20.01.2011 р. до 01.06.2011 р. на суму 59829,39 грн.

Проте, згідно з визначенням вірного моменту настання у відповідача грошового зобов’язання, стягненню з відповідача підлягають 206,53 грн. 3% річних за період з 21.04.2011 р. до 01.06.2011 р. на суму 59829,39 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Національного банку України.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Розірвати договір № 48 фк на поставку товару від 22.09.2010 р., укладений між Національним банком України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1).

3.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) –59829 (п’ятдесят дев’ять тисяч вісімсот двадцять дев’ять) грн. 39 коп. основного боргу, 3755 (три тисячі сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 66 коп. штрафу, 206 (двісті шість) грн. 53 коп. 3% річних.

4.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України

                    на р/р 31118095700001, банк У ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу ГУ ДКУ в Київській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито в сумі 722 (сімсот двадцять дві) грн. 92 коп.

                    на р/р 31217264700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу державний Київська область, код бюджетної класифікації 22050003, 231 (двісті тридцять одну) грн. 33 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення –27.07.2011 р.