Рішення № 17831004, 18.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р. Справа № 20/010-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Ліктрави»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

про стягнення 881134,80 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

до Закритого акціонерного товариства «Ліктрави»

про визнання недійсним договору

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1, довір. б/н від 04.01.2011 р.,

ОСОБА_2, довір. б/н від 10.06.2011 р.

від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_3, довір. б/н від 30.06.2011 р.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Ліктрави» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі - відповідач) про стягнення 881134,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 15.04.2010 р. з ТОВ «ВВС-ЛТД»договору постачання № 2, згідно якого ЗАТ «Ліктрави»зобовязувалося поставляти у власність покупця товар, а відповідач приймати та оплачувати його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на суму 898275,62 грн., який покупцем був частково сплачений, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 798275,62 грн. основного боргу, 38960,63 грн. пені, 36357,79 грн. інфляційних втрат, 7540,76 грн. 3% річних, а також відшкодувати 8811,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

08.02.2011 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ВВС-ЛТД»було подано клопотання б/н від 08.02.2011 р. про фіксацію судового процесу, відповідно до якого відповідач просив суд здійснювати за допомогою звукозаписувального технічного засобу повне фіксування судового розгляду у справі № 20/010-11, яке було задоволено судом.

08.02.2011 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ВВС-ЛТД»було подано відзив на позовну заяву у справі № 20/010-11, відповідно до якого відповідач просив суд у задоволенні позову ЗАТ «Ліктрави»до ТОВ «ВВС-ЛТД»про стягнення заборгованості відмовити повністю, посилаючись при цьому на наступне.

ЗАТ «Ліктрави»стверджує, що ТОВ «ВВС-ЛТД» не виконало належним чином зобов'язання за договором щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість з оплати товару.

Проте, згідно договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити лікарські препарати і фітопрепарати лікувально-профілактичної дії (товар) в асортименті, кількості та по цінам, викладених в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Однак, додані позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від імені відповідача було підписано особами, які не є уповноваженими представниками останнього, а саме - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Враховуючи те, що згідно договору товарно-транспортні накладні є невід'ємними додатками до договору, що мають бути укладені уповноваженими представниками, відповідач вважає, що товарно-транспортні накладні не підписані уповноваженими представниками сторін, а отже позивачем не доведено факту поставки товару відповідачеві згідно умов договору.

При цьому, єдиним уповноваженим представником ТОВ «ВВС-ЛТД», який наділений повноваженнями на підписання договорів купівлі-продажу, поставки додатків до них, узгодження ціни, кількості та якості продукції від імені ТОВ «ВВС-ЛТД»був директор по закупкам Білошапка І.В.

Крім того, на думку ТОВ «ВВС-ЛТД», з боку позивача підписання додатків до договору також здійснювалося неповноважними особами, які не були уповноважені ЗАТ «Ліктрави»на укладення договору та додатків до нього.

Також відповідач вважає, що непідписання сторонами в установленому порядку товарно-транспортних накладних, як додатків до договору № 2 постачання від 15.04.2010 р., підтверджує факт не визначення сторонами зазначеного вище договору строку оплати за отриманий на підставі нього товар. Тому фактично згідно договору товар не передавався, у зв'язку з чим строк оплати не міг наступити.

Також у відзиві зазначалося, що з боку відповідача не здійснювалися дії щодо оформлення заявок на адресу позивача щодо поставки останнім товару, тобто відповідач, за його твердженням, не замовляв продукцію у порядку, визначеному договором.

При цьому у накладних, доданих позивачем до матеріалів справи, підставою поставки товару було вказано договір № 2 від 15.04.2010 р. без посилання на номер та дату заявки ТОВ «ВВС-ЛТД», на підставі якої мають бути видані товарно-транспортні накладні на поставку товару. Таким чином, товарно-транспортні накладні, в яких повинно бути зазначено кількість товару та асортимент, не було підписано уповноваженими на те представниками позивача та відповідача (не було укладено), а отже у зв'язку з цим, на переконання ТОВ «ВВС-ЛТД», кількість товару не було погоджено сторонами.

08.02.2011 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ВВС-ЛТД»було подано зустрічний позов до Закритого акціонерного товариства «Ліктрави»про визнання недійсним договору постачання № 2 від 15.04.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2011 р. було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «ВВС-ЛТД»до ЗАТ «Ліктрави»про визнання недійсним договору для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані невідповідністю договору постачання № 2 від 15.04.2010 р., укладеного між ЗАТ «Ліктрави»та ТОВ «ВВС-ЛТД», вимогам законодавства.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, сторонами при укладенні договору постачання № 2 від 15.04.2010 р. не було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, зокрема, не досягнуто згоди щодо предмету, ціни та розмірів платежів.

Крім того, товарно-транспортні накладні, які є додатками до договору постачання № 2 від 15.04.2010 р. та є його невід'ємними частинами, на переконання позивача за зустрічним позовом, не були підписані уповноваженими представниками сторін, додатки до договору не було укладено, а, отже, істотні умови договору не було погоджено сторонами за договором.

При цьому з боку ТОВ «ВВС-ЛТД»не здійснювалися дії щодо оформлення та направлення заявок на адресу ЗАТ «Ліктрави», які є передумовою для відпуску товару продавцем.

Тобто, відповідач за первісним позовом не замовляв продукцію у порядку, визначеному договором.

Крім того, відповідно до доданих ЗАТ «Ліктрави»до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, як доказів поставки товару ЗАТ «Ліктрави»ТОВ «ВВС-ЛТД», від ТОВ «ВВС-ЛТД»зазначені вище накладені були підписані особами, а саме - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на яких не видавались довіреності, а також не надавалися повноваження на підписання документів, як додатків до договору від імені ТОВ «ВВС-ЛТД».

У звязку з наведеним, ТОВ «ВВС-ЛТД»просить суд визнати договір постачання № 2 від 15.04.2010 р., укладений між ЗАТ «Ліктрави»та ТОВ «ВВС-ЛТД»недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочинів, визначених законом.

Окрім того, ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2011 р. було повернуто позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 20/010-11 Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС».

21.02.2011 р. до господарського суду Київської області ЗАТ «Ліктрави»було подано клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого позивач за первісним позовом просив суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ВВС-ЛТД»на загальну суму 881134,80 грн.

У звязку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»на ухвалу господарського суду Київської області від 11.02.2011 р. розгляд справи 21.02.2011 р. не відбувся.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р. апеляційну скаргу ТОВ «Аптека ВВС»задоволено та скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 11.02.2011 р. про повернення позовної заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»до Закритого акціонерного товариства «Ліктрави»про часткове визнання договору № 2 постачання від 15.04.2010 р. недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р. скасовано, а ухвалу господарського суду Київської області від 11.02.2011 р. залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2011 р., у звязку з поверненням матеріалів справи № 20/010-11 до господарського суду Київської області, розгляд справи було призначено на 11.07.2011 р.

Розгляд справи відкладався.

11.07.2011 р. у судовому засіданні представником ЗАТ «Ліктрави» було подано суду клопотання про забезпечення позову від 11.07.2011 р. При цьому представник позивача за первісним позовом просив суд попереднє клопотання про забезпечення позову від 21.02.2011 р. розглядати лише в частині додатків до нього. Водночас, відповідно до клопотання про забезпечення позову від 11.07.2011 р. позивач за первісним позовом просив суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автотранспортні засоби, які належать на праві власності ТОВ «ВВС-ЛТД».

18.07.2011 р. до господарського суду Київської області ЗАТ «Ліктрави»було подано клопотання про витребування інформації щодо забезпечення позову від УДАІ УМВС України в Київській області про власника автомобіля марки: Toyota Land Cruiser, державний номер НОМЕР_1, Audi Allroad Quatro 4.2Е, державний номер НОМЕР_2, Audi А8 3.7, державний номер НОМЕР_3, а також витребувати належним чином завірені копії облікових карток на вищезазначені автомобілі.

18.07.2011 р. у судовому засіданні представником відповідача за первісним позовом було надано суду заперечення на клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого відповідач за первісним позовом просив суд відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову, заявленого ЗАТ «Ліктрави», у справі № 20/010-11.

Клопотання ЗАТ «Ліктрави»про забезпечення позову від 11.07.2011 р. та клопотання про витребування інформації щодо забезпечення позову від УДАІ УМВС України в Київській області були залишені судом без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходи до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі - грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача за первісним позовом на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Проте, в даному випадку позивачем за первісним позовом не було доведено та обґрунтовано суду належними доказами неможливість виконання ТОВ «ВВС-ЛТД»рішення господарського суду у даній справі.

Крім того, 18.07.2011 р. до господарського суду Київської області ЗАТ «Ліктрави»було подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого позивач за первісним позовом просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВВС-ЛТД»до ЗАТ «Ліктрави»про визнання договору недійсним, з огляду на наступне.

Відповідно до оскаржуваного договору постачання № 2 від 15.04.2010 р., відповідач за зустрічним позовом поставив товар позивачу за зустрічним позовом згідно товарно-транспортних накладних. На підтвердження отримання товару та досягнення згоди щодо всіх істотних умов поставки позивач за зустрічним позовом видав довіреності і зазначений товар був частково ним оплачений, що відображено в роздруківці надходження грошових коштів від ТОВ «ВВС-ЛТД»з призначенням платежу, яка долучена до матеріалів справи.

Крім того, ЗАТ «Ліктрави»наголошувало, що позивач за зустрічним позовом гарантійним листом від 20.09.2010 р. визнав існування заборгованості перед постачальником.

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні 18.07.2011 р. первісний позов підтримали, проти зустрічного позову заперечували.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 18.07.2011 р. проти задоволення первісного позову заперечував та просив задовольнити зустрічний позов.

У судовому засіданні 18.07.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

15.04.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Ліктрави»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(покупець) було укладено договір № 2 постачання, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити, а покупець - прийняти та оплатити лікарські препарати і фітопрепарати лікувально-профілактичної дії (товар) в асортименті, кількості та по цінам, викладених в додатках до цього договору, які є невідємною його частиною.

Згідно з п. 1.2 договору під додатками до цього договору розуміються рахунки та/або товаротранспортні накладні, що видаються постачальником.

У відповідності з п. 2.2 договору товар за даним договором, поставляється окремими партіями відповідно до товаротранспортних накладних на підставі заявки покупця. Замовлення на поставку товару може надаватися постачальнику у письмовій формі, по факсу, електронній пошті, по телефону або у інший прийнятний для постачальника спосіб.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що перехід права власності здійснюється у момент прийняття покупцем партії товару від постачальника, доказом передачі товару у власність покупця є правильно оформлена, підписана уповноваженим представником покупця і завірена мокрою печаткою накладна та/або належним чином оформлена довіреність покупця.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, вказаними в товаротранспортних накладних, які є невідємними частинами цього договору (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору у випадку порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості товару за кожен день прострочення постачання.

15.04.2010 р. Закритим акціонерним товариством «Ліктрави»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2 від 15.04.2010 р., відповідно до п. 1 якої покупець зобовязаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладеній продавця, не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару.

На виконання умов договору № 2 постачання від 15.04.2010 р. ЗАТ «Ліктрави»було поставлено ТОВ «ВВС-ЛТД»товару на загальну суму 898275,62 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 1239 від 09.07.2010 р. на суму 279534,35 грн., № 1239-б від 09.07.2010 р. на суму 1032,74 грн., № 1277 від 16.07.2010 р. на суму 63782,83 грн., № 1277-б від 16.07.2010 р. на суму 822,53 грн., № 1333 від 26.07.2010 р. на суму 155777,99 грн., № 1333-б від 26.07.2010 р. на суму 114,74 грн., № 1358 від 03.08.2010 р. на суму 160636,30 грн., № 1358-б від 03.08.2010 р. на суму 2658,53 грн., № 1403 від 12.08.2010 р. на суму 233915,61 грн., оригінали яких оглянуті судом.

Факт отримання товару підтверджується також довіреностями № 12645 від 12.07.2010 р. на отримання від ЗАТ «Ліктрави»товару за накладними №№1239, 1239-б від 09.07.2010 р., № 12875 від 19.07.2010 р. на отримання від ЗАТ «Ліктрави»товару за накладними №№1277, 1277-б від 16.07.2010 р., № 13064 від 26.07.2010 р. на отримання від ЗАТ «Ліктрави»товару за накладними №№1333, 1333-б від 26.07.2010 р., № 13239 від 04.08.2010 р. на отримання від ЗАТ «Ліктрави»товару за накладними №№1358, 1358-б від 03.08.2010 р., виданими на імя ОСОБА_4, а також № 13510 від 13.08.2010 р. на отримання від ЗАТ «Ліктрави»товару за накладними №№1403, 1403-б від 12.08.2010 р., виданою на імя ОСОБА_5, оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (оригінали довіреностей оглянуті судом).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Як зазначає позивач за первісним позовом, ТОВ «ВВС-ЛТД»частково розрахувалося за поставлений товар в сумі 100000,00 грн. за накладною № 1239 від 09.07.2010 р., що підтверджується довідкою по рахунку ЗАТ «Ліктрави»з 01.07.2010 р. до 30.11.2010 р.

У звязку з неналежною оплатою за поставлений товар, ЗАТ «Ліктрави»було направлено на адресу ТОВ «ВВС-ЛТД»претензію № 6/2008 від 20.09.2010 р. на суму 1120198,17 грн.

ТОВ «ВВС-ЛТД»було надіслано на адресу ЗАТ «Ліктрави»лист б/н від 20.09.2010 р., відповідно до якого відповідач за первісним позовом гарантував щотижневі перерахування в розмірі не менше 100000,00 грн. до повного погашення поточної фінансової заборгованості.

Проте відповідачем за первісним позовом заборгованість за договором № 2 постачання від 15.04.2010 р. належним чином сплачена не була, що і спричинило звернення позивача за первісним позовом до суду з даним позовом.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами статті 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Водночас обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга ст. 34 ГПК України).

Суд не бере до уваги заперечення відповідача за первісним позовом з приводу того, що видаткові накладні зі сторони ТОВ «ВВС-ЛТД», були підписані особами (ОСОБА_4 заступник начальника відділу приймання та ОСОБА_5 - начальник відділу приймання), яких за довіреностями не було наділено повноваженнями на погодження кількості, асортименту та якості поставленого товару, а також на підписання документів в якості додатків до договору від імені ТОВ «ВВС-ЛТД», оскільки при дослідженні зазначених довіреностей суд встановив, що на вказаних фізичних осіб відповідачем були видані довіреності, які відповідають Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей.

Крім того, відповідачем за первісним позовом не було спростовано факту поставки йому товару та факту існування заборгованості перед позивачем за первісним позовом, а саме - доказів, які б свідчили про повну оплату заборгованості за договором № 2 постачання від 15.04.2010 р., суду ТОВ «ВВС-ЛТД»не надано (виписки з банку, платіжні доручення, інші розрахункові документи).

Як слідує з матеріалів справи, всупереч твердженням відповідача за первісним позовом щодо надання позивачем суду неналежних доказів отримання ТОВ «ВВС-ЛТД»від позивача товару за договором № 2 постачання від 15.04.2010 р., ЗАТ «Ліктрави»доведено суду факт порушення відповідачем за первісним позовом зазначених вище договірних зобовязань.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості перед позивачем за первісним позовом у відповідача за первісним позовом, вимога ЗАТ «Ліктрави»про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 798275,62 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 5.2 договору № 2 постачання від 15.04.2010 р.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 5.2 договору у випадку порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості товару за кожен день прострочення постачання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем за первісним позовом було визначено розмір пені в сумі 38960,63 грн., у тому числі за період з 12.09.2010 р. до 23.11.2010 р. на суму 280567,09 грн. в сумі 8578,43 грн., з 23.11.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 180567,09 грн. в сумі 3910,64 грн., з 19.09.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 64605,36 грн. в сумі 3182,48 грн., з 26.09.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 155892,73 грн. в сумі 7215,91 грн., з 04.10.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 163294,83 грн. в сумі 6934,44 грн., з 13.10.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 233915,61 грн. в сумі 9138,73 грн., який є арифметично вірним, обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.

Також позов ЗАТ «Ліктрави»містить вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат, позивач посилається на приписи ст. 625 ЦК України, згідно з частиною другою якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем за первісним позовом, становить 7540,76 грн., у тому числі за період з 12.09.2010 р. до 23.11.2010 р. на суму 280567,09 грн. в сумі 1660,34 грн., з 23.11.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 180567,09 грн. в сумі 756,90 грн., з 19.09.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 64605,36 грн. в сумі 615,96 грн., з 26.09.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 155892,73 грн. в сумі 1396,63 грн., з 04.10.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 163294,83 грн. в сумі 1342,15 грн., з 13.10.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 233915,61 грн. в сумі 1768,78 грн., є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом в заявленому позивачем за первісним позовом розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений товариством, становить 36357,79 грн., у тому числі за період з вересня 2010 року до грудня 2010 р. на суму 798275,62 грн.

Однак, згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат у даному випадку становить 21708,86 грн., у тому числі за період з 12.09.2010 р. до 23.11.2010 р. на суму 280567,09 грн. в сумі 10380,98 грн., з 23.11.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 180567,09 грн. в сумі 1444,54 грн., з 19.09.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 64605,36 грн. в сумі 1033,69 грн., з 26.09.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 155892,73 грн. в сумі 2494,28 грн., з 04.10.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 163294,83 грн. в сумі 2612,72 грн., з 13.10.2010 р. до 13.01.2011 р. на суму 233915,61 грн. в сумі 3742,65 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення первісних позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Ліктрави».

Судові витрати за первісним позовом відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору № 2 постачання від 15.04.2010 р., укладеного між ЗАТ «Ліктрави» та ТОВ «ВВС-ЛТД», які обґрунтовані невідповідністю зазначеного вище договору вимогам законодавства та недотриманням встановленої форми у момент його укладення сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами частини першої статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 цього ж кодексу договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 ГК України).

Відповідно до частини третьої статті 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини першої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою, шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12.05.1991 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(в редакції Закону від 01.12.2005 р. № 3161-IV), Законом України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі»(в редакції Закону від 02.10.2003 р. № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Дослідивши договір № 2 постачання від 15.04.2010 р., укладений між ЗАТ «Ліктрави»та ТОВ «ВВС-ЛТД», додаткову угоду до нього № 1 від 15.04.2010 р., а також специфікації (товарно-транспортні накладні), суд дійшов висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), а також, що їх зміст та форма договору не суперечать положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір № 2 постачання від 15.04.2010 р., укладений між ЗАТ «Ліктрави»та ТОВ «ВВС-ЛТД», не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання його недійсним є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, при відмові в задоволенні зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь на користь Закритого акціонерного товариства «Ліктрави»(1001, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н, шосе Київське, 21, код ЄДРПОУ 00481181) 798275 (сімсот девяносто вісім тисяч двісті сімдесят пять) грн. 62 коп. основного боргу, 38960 (тридцять вісім тисяч девятсот шістдесят) грн. 63 коп. пені, 7540 (сім тисяч пятсот сорок) грн. 76 коп. 3% річних, 21708 (двадцять одну тисячу сімсот вісім) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 8664 (вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 86 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення 25.07.2011 р.