Рішення № 17830974, 21.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2011 р. Справа № 4/097-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»,

с. Морозівка Баришівського р-ну

про стягнення 35466,01 грн.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 предст., дов. від 18.04.2011р.

від відповідача:не зявився;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»(позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(відповідач) про стягнення 35466,01 грн. ,які складаються із заборгованості за договором поставки № 15-09/10 від 15.09.2010р., 2263, 16 грн. пені, 2225, 46 грн. інфляційних втрат, 584, 84 грн. 3% річних, 1110, 21 грн. збитків, а також судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2011р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 11.07.2011р.

11.07.2011р. представник позивача надав суду додаткові пояснення стосовно заявлених позовних вимог № 11/01 від 11.07.2011р.

Ухвалою суду від 11.07.2011р. розгляд справи було відкладено на 21.07.2011р., у звязку з неявкою представника відповідача.

21.07.2011р., відповідач в судове засідання вдруге не зявився, хоча про дату, час і місце проведення наступного судового засідання був повідомлений належним чином, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалою суду, не подав.

Факт належного повідомлення відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення №0103229977125 від 04.07.2011р.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, а також неподання витребуваних судом документів, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

15 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(покупець) було укладено договір №15-09/10 (договір), відповідно до умов якого продавець зобовязується поставити і передати у власність покупцю ветеринарні препарати та вакцини, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно п.п. 1.2, 2.1 договору, предметом постачання є товар згідно специфікацій та видаткових накладних, які є невідємними частинами даного договору. Кількість та асортимент товару передбачається в Специфікації та видатковій накладній.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних: № 8474 від 20.09.2010р. на суму 21586, 96 грн., № 8475 від 20.09.2010р. на суму 16500,00 грн., № 8850 від 05.10.2010р. на суму 20010,00 грн., всього на загальну суму 58096,96 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується належним чином оформленими довіреностями № 3177 від 20.09.2010р., № 3185 від 27.09.2010р.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору, порядок оплати: 100% суми договору сплачується в термін семи банківських днів після переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.

Проте, в порушення умов договору, відповідач належним чином та у встановлені договором строки за поставлений товар не розрахувався, здійснивши лише часткову оплату в сумі 16500 грн., у звязку з чим заборгованість склала 29282,34 грн.

Враховуючи те, що відповідач суму боргу в повному обсязі не погасив, позивачем на адресу останнього було направлено претензію № 133 від 17.03.2011р. з вимогою погасити суму боргу. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до ст.712 чинного ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Зважаючи на те, що відповідач заборгованість у розмірі 29282,34 грн. не погасив, доказів, які б свідчили про сплату суми боргу не подав та доводів позивача не спростував, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 29282,34 грн. основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2225,46 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 584,84 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вказаний позивачем розрахунок є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення 2225,46 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 584,84 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивач просить також стягнути з відповідача 2263,16 грн. пені.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою продавця зобовязаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення, за кожен день затримки від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 2263,16 грн. (нарахована за період з 28.09.2010р. по 28.03.2011р. на суму 9272, 34 грн. та за період з 13.10.2010р. по 14.04.2011р. на суму 20010,00 грн.) не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та терміну її нарахування з урахуванням статті 232 Господарського кодексу України, визначена позивачем вірно, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 1110,21 грн. збитків, понесених позивачем, у звязку зі зміною курсу НБУ іноземної валюти (євро) по відношенню до гривні та яка розрахована за наступною формулою: S=(С*А2)/А1-С, де S це завдані збитки, С вартість поставленого, але не оплаченого вчасно товару, А1 курс НБУ іноземної валюти до гривні на дату відпуску товару, А2- курс НБУ іноземної валюти до гривні на дату предявлення вимоги до покупця (п.7.3).

Відповідно до п. 4.1 договору, покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, які вказуються в рахунках та специфікаціях. Іноземною валютою для цілей цього договору є валюта контракту, за яким імпортовано відповідний товар.

Відповідно до п. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Однак, позивачем, на виконання вимоги суду (ухвала від 30.06.2011р.) не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявленої вимоги про стягнення 1110,21 грн. збитків, а саме доказів, які б свідчили про закупівлю ветеринарних препаратів та вакцини, які в подальшому були реалізовані відповідачу, в євро (п.4.1 договору), у звязку з чим вимога позивача про стягнення 1110,21 грн. підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»на користь позивача підлягає до стягнення 29282,34 грн. боргу за договором поставки № 15-09/10, 2263,16 грн. пені, 2225,46 грн. інфляційних втрат, 584,84 грн. три проценти річних.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(07526, Київська обл., Баришівський район, с. Морозівка, вул.. Садова, 9, код ЄДРПОУ 30467889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»(01042, м. Київ, бул. Дружби народів, 7, кв. 49, код ЄДРПОУ 18094674) 29282 (двадцять девять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 34 коп. боргу, 2263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 16 коп. пені, 2225 (дві тисячі двісті двадцять пять) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 584 (пятсот вісімдесят чотири) грн. 84 коп. 3% річних, 343 (триста сорок три) грн.. 36 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн.. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Вимогу про стягнення 1110, 21 грн. збитків залишити без розгляду.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 22.07.2011р.