Рішення № 17830788, 04.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2011 р. Справа № 6/007-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтаж” про стягнення боргу за фактичне користування житловим приміщенням поза строком дії договору,

Представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 044/24-24 від 10 січня 2011 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 року Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (далі КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”, позивач) звернулося з позовом до господарського суду Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтаж” (далі ТОВ “Будмонтаж”, відповідач) про стягнення боргу за фактичне користування житловим приміщенням поза строком дії договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 4567 оренди нежитлового приміщення від 01 квітня 2008 року, а саме щодо сплати орендної плати за фактичне користування житловим приміщенням, у звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 31556,80 грн боргу на підставі п. 2.7. договору та ч. 1 ст. 785 ЦК України, а також 63113,60 грн неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 6/007-11 та призначено її до розгляду на 22 лютого 2011 року.

У звязку з неявкою в судові засідання 22 лютого 2011 року, 09 березня 2011 року та 22 березня 2011 року, зокрема, представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд відкладав розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 04 квітня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 04 квітня 2011 року знову не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду Київської області від 04 лютого 2011 року, від 22 лютого 2011 року, від 09 березня 2011 року та від 22 березня 2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах повідомленнями про вручення поштового відправлення за адресою, яка зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

04 квітня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

1 квітня 2008 року між КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (далі орендодавець, позивач у справі) та ТОВ “Будмонтаж” (далі орендар, відповідач у справі), на виконання наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації № 55-у від 24 березня 2008 року укладено договір оренди житлового приміщення № 4567 (далі-договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) орендодавець надає, а орендар, на визначений у п. 5.1 строк, приймає в орендне користування квартири №№ 12(2), 24 у буд. № 48-Б на вул. Горького (далі - приміщення) з характеристикою, викладеною у п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.

Згідно з п. 1.2. договору Житлова площа 92,18 кв.м., загальна площа 132,70 кв.м.

Як визначено п.п. 2.1. 2.4. та 2.6. договору, за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору. На підставі рішення Київради від 28.09.2006 № 18/75 „Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 30,00 грн на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 3 982,00 грн, у т.ч. ПДВ 663,50 грн. Орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця. Розмір орендної плати визначений сторонами в договорі переглядається на вимогу орендодавця у разі зміни Київською міською радою цін або тарифів за орендне користування житловими приміщеннями орендодавця. Орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору. Орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що сторони домовились, що рахунки-фактури на оплату орендних платежів орендар отримує кожний місяць у строк до 10-го числа поточного місяця, у орендодавця за юридичною адресою вказаною у договорі. У разі не заявлення протягом 10 днів після сплину вищевказаного строку орендарем претензії орендодавцю про неотримання зазначених рахунків-фактур, дані рахунки вважаються отриманими орендарем.

Відповідно до п. 3.2.5. договору, орендар зобовязується після закінчення строку дії договору, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п. 5.5. договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається па орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного і повного внесення плати за оренду приміщення (п. 4.1.1. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк дії договору: з 01 квітня 2008 року до 31 липня 2008 року.

Судом встановлено, що на виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування квартири №№ 12(2), 24 у будинку 48-Б на вул. Горького, для тимчасового проживання співробітників відповідача, що підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення (додаток № 1 до договору № 4567 від 01 квітня 2008 року), який підписаний представниками сторін та засвідчений печатками сторін.

Сторонами договору погоджено, що цей договір може бути продовжений за згодою орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору (п. 5.2.).

В подальшому, 28 серпня 2008 року між тим ж сторонами укладено та підписано додаткову угоду № 1 до договору оренди житлового приміщення від 01 квітня 2008 року № 4567 (далі угода № 1), відповідно до умов якої (п. 1. угоди) договір оренди житлового приміщення від 01 квітня 2008 року № 4567 продовжено на строк з 01 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Крім того, 15 вересня 2008 року сторонами внесено зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди № 2 до договору оренди житлового приміщення від 01 квітня 2008 року № 4567 (далі угода № 2).

Відповідно до угоди № 2 сторони дійшли згоди змінити п. 1.2. та п. 2.2. договору та викласти їх в такій редакції:

п. 1.2. жиле приміщення, що надається в оренду, квартира № 12, 24, будинку № 48-Б на вул. Горького, м. Києва. Житлова площа орендованих приміщень складає 142,60 кв.м., загальна площа 193,60 кв.м.

п. 2.2. на підставі рішення Київради від 27.05.2004 № 262/1472 „Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд" та рішення Київради від 28.09.2006 № 18/75, договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 30,00 грн на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 5 808,00 грн, у т.ч. ПДВ 968,00 грн.

Таким чином, підписавши додаткові угоди № 1 та № 2 до договору, сторони змінили свої права та обовязки на умовах передбачених цими додатками.

Судом досліджено, що укладений між сторонами договір оренди за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. За приписами п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судом також встановлено, що орендоване приміщення є комунальним майном, а тому спірні правовідносини регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вказана норма Закону також кореспондується зі ст. 764 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За змістом вищезазначених правових норм, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що після припинення строку дії договору (31.12.2008) від сторін спору не надходило заяви про його припинення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю заяв про припинення дії договору після 31 грудня 2008 року, у відповідності до п. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 ЦК України, строк дії договору було пролонговано до 03 червня 2009 року, на підставі чого протягом зазначеного періоду відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням.

04 червня 2009 року позивачем направлено відповідачу заяву №044/24-2380 про припинення дії договору, відповідно до якої позивач інформував останнього про припинення строку дії Договору з 03 червня 2009 року та вимагав повернення обєкта оренди у 20 денний термін з дня отримання цієї заяви, що підтверджується фіскальним чеком № 6661 від 04 червня 2009 року.

Водночас, у листі від 17 березня 2010 року відповідач зазначив, що у звязку з припиненням дії договору оренди, ним було звільнено орендоване житлове приміщення (квартири) 05 червня 2009 року, а ключі від них передано коменданту.

Проте, орендоване приміщення вважається повернутим з моменту підписання акту приймання передачі приміщення, визначеному п. 3.2.5 договору, та обовязок складання якого лежить на орендарю.

Разом з тим, відповідачем не подано суду належних доказів на підтвердження своїх доводів викладених у листі від 17 березня 2010 року у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, зокрема акту приймання передачі приміщення (його повернення) чи намір складення такого акту, як визначено п. 3.2.5 договору.

При цьому, суд приймає до уваги акт про звільнення житлового приміщення від 16 листопада 2009 року, який складений та підписаний представниками позивача. Зазначений акт було складено про те, що ТОВ “Будмонтаж”, яке орендувало житлове приміщення у будинку 48-Б по вул. Горького, кв. № 12(2), 24, згідно договору № 4567 від 01 квітня 2008 року звільнило зазначене житлове приміщення - 16 листопада 2009 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що після закінчення строку дії договору (02.06.2009) відповідач фактично користувався обєктом оренди поза межами дії договору у період з 03 червня 2009 року по 15 листопада 2009 року.

Судом враховано, що п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п.п. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Разом з тим, п. 3.2.5. договору сторони визначили, що орендар зобовязується після закінчення строку дії договору, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п. 5.5. договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Приписами пунктів 2.2. (в редакції, викладеній у додатковій угоді № 2 до Договору) визначено, що плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 30,00 грн на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 5 808,00 грн, у т.ч. ПДВ 968,00 грн.

Також, судом прийнято до уваги, що згідно п. 2.6. договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що доказів звернення відповідача до позивача за отриманням рахунків на оплату послуг у порядку визначеному п. 7.1. договором відповідач не надав. Відтак, з цих підстав, суд враховує те, що сторони в п. 7.1. договору визначили, що у разі не заявлення протягом 10 днів після сплину вищевказаного строку орендарем претензії орендодавцю про неотримання зазначених рахунків-фактур, дані рахунки вважаються отриманими орендарем.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за відсутності належних доказів, зокрема, акту приймання передачі орендованого майна, тощо, які б свідчили про факт повернення майна відповідачем позивачу, перший зобовязаний сплачувати позивачу плату за фактичне користування обєктом оренди і поза строком дії договору, тобто по день припинення фактичного користування обєктом оренди, а саме, за період з 03 червня 2009 року по 15 листопада 2009 року.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконав, орендну плату не сплатив, у звязку з чим, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за орендну плату по договору за період з 03 червня 2009 року по 15 листопада 2009 року становить 31556,80 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Згідно ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Перевіривши розрахунок заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням за період з 03 червня 2009 року по 15 листопада 2009 року, який поданий позивачем, та з огляду на те, що станом на день прийняття рішення відповідач не сплатив орендну плату, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 31556,80 грн відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем, згідно приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме, за період з 03 червня 2009 року по 15 листопада 2009 року, що складає 63556,80 грн.

Ст. 611 ЦК України визначає, що за порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовами ч. 1 ст. 548 виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Право на стягнення неустойки за прострочення повернення приміщення закріплено у спеціальній правовій нормі - ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. п. 6.4. договору.

Так, частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлена відповідальність за не виконання обов'язку наймачем щодо повернення об'єкта оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналогічну умову містить п. 6.4. договору.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зокрема, пункт 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (неустойки) на 50 відсотків.

Враховуючи вище викладене, зокрема те, що заявлений до стягнення розмір неустойки вдвічі перевищує заявлений до стягнення розмір несплаченої орендної плати, що вказує на надмірно великий розмір заявленої неустойки, суд вважає за необхідне у порядку ст. 233 ГК та ст. 83 ГПК зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій на 50 відсотків, що за розрахунком суду складає 31556,80 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 63113,60 грн неустойки підлягає частковому задоволенню в сумі 31556,80 грн. З цих підстав, в іншій частині позовної вимоги, а саме, в стягненні 31556,80 грн неустойки, суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 31556,80 грн орендної плати за фактичне користування річчю та 31556,80 грн неустойки є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтаж” (код 30615572) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (код 31454734) 31556,80 грн боргу за фактичне користування житловим приміщеням та 31556,80 грн неустойки, а також 631,13 грн державного мита та 157,33 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині позову про стягнення 31556,80 грн неустойки відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.