Рішення № 17830738, 16.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/5216.06.11 За первісним позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» До відповідача Житлового-будівельного кооперативу «Молодіжний»

Про стягнення 132454,35 грн.

Та за зустрічним позовом Житлового-будівельного кооперативу «Молодіжний»

До відповідачаПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

Простягнення 89033,25 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від ПАК «Київенерго» ОСОБА_1. (за дов.)

Від ЖБК «Молодіжний»ОСОБА_2 (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»до житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний»про стягнення 132454,35 грн. за договором № 8242120 від 01.05.2001 р., а саме: 106288,33грн. основного боргу, 3790,53 грн. пені, 17971,42 грн. інфляційної складової боргу, 4404,07 грн. трьох відсотків річних, а також покладення на відповідача судових витрат: 1324,54 грн. витрат із сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриману теплову енергію у гарячій воді за період з 01.12.2007 р. по 01.12.2010 р..

Ухвалою суду від 03.02.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/52, розгляд останньої призначено на 28.02.2011 р..

Ухвалою суду від 28.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 31.03.2011 р.

До початку розгляду справи по суту житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний»подав зустрічний позов до акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про стягнення 89033,25грн..

Ухвалою від 31.03.2011 р. судом було прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що відповідач за ним безпідставно застосував підвищені тарифи, які були встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які не зареєстровані у Київському міському управлінні юстиції та не здійснив перерахунку, у звязку з чим позивачем за зустрічним позовом з грудня 2006 року по листопад 2010 р. було зайво сплачено89033,25 грн..

Також на думку позивача за зустрічним позовом укладений сторонами договір не є чинним з 01.01.2006 р., оскільки він не відповідає Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У судовому засіданні позивачем надано копію статуту публічного акціонерного товариства «Київенерго», свідоцтво про державну реєстрацію юридичною особи, копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 12.04.2011 р., відповідно до яких правонаступником акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»є публічне акціонерне товариство «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код 00131305).

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обовязковими для особи, яку він замінив.

Ухвалою суду від 19.05.2011 р. було задоволено заяву позивача та замінено акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»(код 00131305) його правонаступником публічним акціонерним товариством «Київенерго»(01001 м. Київ, площа Івана Франка, 5 код 00131305).

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.05.2001 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступник - публічне акціонерне товариство «Київенерго»(постачальником) та житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний» (споживачем) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242120 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) його предметом є зобовязання постачальника щодо виробництва та постачання для потреб опалення та гарячого водопостачання теплової енергії, та зобовязання споживача її оплати.

У пункті 2.1 Договору визначено, що сторони зобовязалися керуватися Правилами користування тепловою енергією.

Основним обовязком постачальника, який складає предмет Договору, є обовязок безперебійно постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону, а також гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження (п. 2.2.1 Договору), а споживач дотриматись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатках 1 та 4 до Договору (п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору).

Договір було укладено строком до 31.12.2001 р. (п. 8.1) та п. 8.4 Договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на обєкти теплопостачання визначає Закон України «Про теплопостачання»від 02.06.2005 № 2633-ІV, який регулює відносини, повязані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплої енергії та захисту прав споживачі та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до вказаного Закону (абзац 2 статті 1) балансоутримувачем є власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

В даному випадку балансоутримувач виступає споживачем теплової енергії, оскільки використовую теплову енергію на підставі договору (абзац 20 статті 1 Закону України «Про теплопостачання»).

Отже, за своєю правовою природою Договір є договором купівлі-продажу теплової енергії.

Не заслуговує на увагу посилання відповідача на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки цей закон не регулює відносини між позивачем як постачальником енергії та отримувачами житлово-комунальних послуг, оскільки ці відносини врегульовані Господарським кодексом України та Законом України «Про теплопостачання», який визначає у статті 1, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Так, Закон України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 № 1875-ІV регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторони обовязків, які, у сукупності, і визначають правову природу договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Балансоутримувачем, в силу абзацу 4 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавцем є субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору (абзац 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Оскільки централізоване постачання гарячої води та централізоване опалення є комунальними послугами (п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), їх виконавцем може бути субєкт господарювання, предметом діяльності якого є їх надання.

Відносини між субєктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем), і фізичною та юридичною особою (споживачем), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р..

Відповідно до вказаних Правил централізоване постачання холодної води це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Послуга з центрального опалення, яка спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартир, згідно з Правилами також надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Отже, в контексті наведених нормативних актів виконавцем послуги з централізованого постання холодної води та централізованого опалення може бути балансоутримувач, оскільки внутрішньобудинкові системи гарячого водопостачання та теплопостачання перебувають у нього у використанні.

Позивач за зустрічним позовом є баласоутримувачем, стосовно чого він не заперечує.

За таких обставин, виключно позивач за зустрічним позовом може виступати виконавцем вказаних послуг і повинен укладати договори зі споживачами мешканцями будинку.

З огляду на це, норми Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, регулюють правовідносини між позивачем за зустрічним позовом та споживачами, і не поширюються на правовідносини, які виникають між ним та відповідачем за зустрічним позовом, а тому спірний договір не потребує приведення у відповідність до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, оскільки сторонами не подано інших даних про припинення Договору, він, в силу п. 8.4 Договору є чинним.

Відповідно до п. 3 додатку 4 до Договору споживач не пізніше 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії.

Згідно зі зверненням-дорученням відповідача Договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб житлового будинку № 10 по вул. Шамрило в м. Києві.

У звязку з відсутністю у будинку приладів обліку облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Зокрема, додатком № 1 до Договору сторони узгодили обсяги постачання теплової енергії як для потреб опалення, так і для потреб гарячого водопостачання.

Відповідно до вищевказаних погоджених обсягів постачальник зобовязався відпустити теплову енергію в гарячів воді в межах 1355 Гкал/рік.

За розрахунками постачальника, здійсненими виходячи з визначеними додатком № 1 до Договору тепловими навантаженнями, ним було протягом грудня 2007 року по листопад 2010 р. (включно) поставлено споживачу 2069,471823 Гкал теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання (грудень 2007 р. 124,45379 Гкал, 2008 рік 617,28372 Гкал, 2009 рік 702,93881 Гкал, 2010 р. 624,795503 Гкал).

Споживач жодних доводів на спростування неправомірності визначення обсягу постачання теплової енергії зазначеному у додатку № 1 до Договору порядку не навів, наведені постачальником дані не перевищують теплові навантаження, встановлені Договором, а тому вказаний обсяг поставленої теплової енергії приймається судом як вірний.

Відповідно до п. 2.1 Договору при визначені вартості поставленої теплової енергії сторони повинні керуватись тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією.

За твердженням постачальника у спірний період тарифи на постачання теплової енергії були встановлені наступними розпорядженням Київської міської державної адміністрації (далі КМДА):

РозпорядженняТариф без ПДВ (грн.)Період

№ 1575 від 30.10.2006

(№ 1786)від 15.12.2006 119,17

118,8701.12.2006-01.02.2007

№142 від 12.02.200794.3301.12.2006-01.06.2007

№ 643 від 30.05.200794.3301.12.2006-31.05.2009

№ 520 від 29.04.2009132.0701.06.2009-31.07.2009

№ 981від 31.08.2009 125.4701.08.2009-30.09.2009

№ 1192 від 15.10.200994.3301.10.2009-31.12.2009

№ 1333 від 30.11.200994.3301.01.2010-30.06.2010

№ 392 від 31.05.2010125.4701.07.2010-31.12.2010 У той же час, відповідно до розпорядження КМДА № 142 від 12.02.2007 р. були внесені зміни до розпорядження КМДА № 1575 від 30.10.2006 р. та введено їх з 01.12.2006 р..

Розпорядженням КМДА № 643 від 30.05.2007 р. було визнано таким, що втратило чинність розпорядження № 142 від 12.02.2007 р.. Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р., яка на даний час є чинною, скасовано розпорядження КМДА № 643 від 30.05.2007 р..

Новий розмір тарифів в подальшому було встановлено розпорядженням КМДА № 520 від 29.04.2009 р..

Отже, у спірний період тарифи на постачання теплової енергії регулювались наступними розпорядженням Київської міської державної адміністрації:

РозпорядженняТариф без ПДВ (грн.)Період

№142 від 12.02.200794.3301.12.2006-01.06.2007

№ 520 від 29.04.2009132.0701.06.2009-31.07.2009

№ 981від 31.08.2009 125.4701.08.2009-30.09.2009

№ 1192 від 15.10.200994.3301.10.2009-31.12.2009

№ 1333 від 30.11.200994.3301.01.2010-30.06.2010

№ 392 від 31.05.2010125.4701.07.2010-31.12.2010 З огляду на викладене, загальна вартість поставленої теплової енергії у спірний період (грудень 2007 року листопад 2010 р.), виходячи з вищевказаної кількості поставленої теплової енергії та тарифів, що діяли у спірний період, становить 2453527,58 грн. (розрахунок суду знаходиться у матеріалах справи).

В свою чергу, споживач в рахунок оплати спожитої теплової енергії сплатив на користь постачальника 137239,47 грн.. Отже, заборгованість складає 106288,11 грн..

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у споживача перед постачальником в сумі 106288,33 грн. належним чином доведений та документально підтверджений.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Підпунктом 3.5 додатку № 4 до Договору за несвоєчасну сплату за поставлену теплову енергію передбачено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивач за первісним позовом заявив вимоги про стягнення пені виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, що є меншим за розмір пені, визначений Договором. Оскільки у суду відсутні підстави для стягнення пені у більшому розмірі, ніж визначено у вимогах позивача, пеня підлягає стягненню в розмірі 3790,53 грн..

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 ЦК України. Інфляційна складова боргу становить 17971,42 грн., а три проценти річних 4404,07 грн..

Суд приймає розрахунок інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Позивні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Зокрема, чинність Договору та відсутність правових підстав вважати його припиненим з 01.01.2006 р. внаслідок не приведення у відповідність до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги»судом встановлено вище.

Також є безпідставними доводи щодо розбіжності у кількості спожитої електроенергії за даними постачальника та мешканців.

Як констатовано судом вище, визначення обсягу споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (п. 5.1 Договору) і споживач не довів неправомірності визначення обсягу постачання теплової енергії зазначеному у додатку № 1 до Договору порядку. Наведені постачальником дані щодо обсягу поставленої теплової енергії не перевищують теплові навантаження, встановлені Договором, а тому вказаний обсяг прийнятий судом як вірний.

Споживач просить стягнути з постачальника безпідставно набуті кошти на тій підставі, що розпорядження Київської міської державної адміністрації якими встановлено тарифи на теплову енергію не зареєстровані у Київському міському управлінні юстиції.

У той же час, станом на час розгляду справи вищевказані розпорядження Київської міської державної адміністрації є чинними. В разі прийняття рішень судом про їх скасування (нечинність) споживач не позбавлений права звернутися до суду про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач за зустрічним позовом не довів, що кошти, перераховані ним за теплову енергію, є безпідставно набутими, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються за первісним та зустрічним позовами покладаються на відповідача за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з житлового-будівельного кооперативу «Молодіжний»(04050, м. Київ, вул. Шамрило, 10, код 23697222) на користь публічної акціонерної компанії «Київенерго»(м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 124259,75 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3790,53 грн. пені, 4404,07 грн. трьох процентів річних, 1324,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 08.07.2011 р.