Рішення № 17830408, 04.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/27904.07.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" в особі Київської дирекції

до Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування"

про стягнення 24 990,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 11/2011 від 20.04.11.

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 221-Ю від 19.05.11.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" шкоди в порядку регресу в розмірі 24990,00 грн.

Зазначена позивачем в прохальній частині позову суму до стягнення в розмірі 29 990,00 грн. судом розцінюється як описка, оскільки на першому аркуші позовної заяви позивач зазначає ціну позову в розмірі 24990,00 та відповідно до бухгалтерської довідки позивача сума розміру страхового відшкодування заявленого до стягнення складає 24990,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що виплатив застрахованій особі суму страхового відшкодування у звязку з чим у нього виникло право регресної вимоги до особи, винної у ДТП та до особи, яка несе відповідальність за винну сторону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 порушено провадження по справі № 53/279, розгляд справи призначено на 20.06.2011.

У звязку з тим, що суддя Грєхова О. А. з 14.06.2011 перебувала на лікарняному, відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 20.06.2011, розгляд справи № 53/269 передано судді Кирилюк Т. Ю.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.06.2011 надав пояснення на позов в якому зазначив, що страхове відшкодування виплачується безпосередньо потерпілому, механізм регресного відшкодування законом не передбачено, оскільки виникає подвійне страхування: добровільного і обовязкового; позивач не надав суду необхідні докази розрахунку своїх позовних вимог, а саме у позивача відсутні докази вартості залишків відновлювального ТЗ.

В судовому засіданні 20.06.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 04.07.2011.

У звязку з виходом судді Грєхової О. А. з лікарняного, відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 01.07.2011, розгляд справи № 53/279 передано судді Грєховій О. А.

Позивач в судовому засіданні 04.07.2011 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 04.07.2011 надав суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення не може розглядатися страховиком як єдиний та обовязків доказ існування підстав для притягнення особи, відповідальність якої застрахована, до цивільно-правової відповідальності; позивачем не було надано доказів того, що цивільно-правова відповідальність страхувальника відповідача настала.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 16.03.2010 приблизно о 07 год. 45 хв., керуючи автомобілем «БМВ Х5», д/н НОМЕР_1, к м. Києві, по вул. Туполєва, 16, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Форд», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та здійснив наїзд на перешкоду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п.п. 13.1, 12.3, 2.3 ПДР України.

Відповідно до Шевченківського районного суду м. Києва № 3-4411/10 від 13.04.2010, водій ОСОБА_3 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_3 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_3 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб «Форд», д/н НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований позивачем відповідно до Договору страхування автотранспортних засобів № 3-003457 від 02.09.2009.

Відповідно до Висновку спеціаліста № 188-1/10 від 23.04.2010 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд», д/н НОМЕР_2 д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 33981,00 грн.

Враховуючи викладене, позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 30934,55 грн. (страховий акт № 253/10/03/ТР25/00/2 від 18.06.2010).

Позивач перерахував страхувальнику за Договором страхування автотранспортних засобів № 3-003457 від 02.09.2009 суму в розмірі 30934,55 грн., що підтверджено належним чином завіреними копіями платіжного доручення № 883 від 23.04.2010 та платіжного доручення № 727 від 07.04.2011 (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0392011 від 16.01.2010.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/0392011 від 16.01.2010 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 397-397 від 12.10.2010 про відшкодування шкоди (в порядку регресу). На доказ направлення претензії позивач надав суду належним чином завірену копію платіжного доручення від 12.10.2010.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму страхового відшкодування не виплатив.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «БМВ Х5», д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Форд», д/н НОМЕР_2, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з розділу 2 полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/0392011 від 16.01.2010 розмір франшизи дорівнює 510,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обовязкового ліміту відповідальності страховика за винятком франшизи в розмірі 24990,00 грн. ( 25500,00 грн. (ліміт відповідальності) 510,00 грн. (франшиза).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню в розмірі 24990,00 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102; ідентифікаційний код 22868348 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного Акціонерного Товариства "Європейський страховий альянс" (01004, м. Київ, вул. Горького, 9, кв. 2; ідентифікаційний код 26052299) 24990 (двадцять чотири тисяч девятсот девяносто) грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 249 (двісті сорок девять) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 07.07.2011