Рішення № 17829184, 05.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/11605.07.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Металург»

До Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

Про стягнення 10227,33грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» про стягнення з відповідача 9777,33грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 450,00грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, а також витрат по сплаті державного мита 102,00грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/116, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.06.2011р.

У судове засідання 29.06.2011р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 29.06.2011р. відкладено.

04.07.2011р. судом отримано від позивача клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 05.07.2011р. представник позивача не зявився, витребувані ухвалою суду документи, зокрема, Поліс обовязкового страхування цивільної відповідальності №ВС/0090917 від 11.03.2008р., не надав.

У судовому засіданні клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2008р. о 12год. 25хв. в районі будинку № 29 по пр. Радянському у м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки ЗАЗ 110307, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 (власник автомобіля) та автомобіля марки ВАЗ 211540, номер НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_3, (власник автомобіля ОСОБА_2,), що підтверджується довідкою №8054126, виданої начальником сектору оформлення матеріалів ДТП та дізнання УДАІ УМВС України в Запорізькій області від 26.03.2008р.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя №3-4777/2008р. від 07.04.2008р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль ВАЗ 211540, номер НОМЕР_2 що належить гр. ОСОБА_2

Відповідно до Звіту №104 від 24.03.2008р. про оцінку автомобіля ВАЗ 211540, номер НОМЕР_2 вартість матеріального збитку склала 10 482,91грн..

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору №362АИТз/08 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 07.03.2008р., з терміном дії по 08.03.2013р. Страхувальником виступає ОСОБА_2, вигодонабувачем Акціонерний банк «Металург»

На підставі страхового акта №196 від 31.03.2008р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування №362АИТз/08, сплатив на користь ТОВ «Руслан», яке здійснило ремонт автомобіля ВАЗ 211540, номер НОМЕР_2 суму страхового відшкодування загалом в розмірі 9777,33рн., що підтверджується платіжними дорученнями №1064 від 31.03.2008р. на суму 3925,99грн. та № 1065 від 31.03.2008р. на суму 5851,34грн.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 9777,33грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Оскільки винною особою у ДТП є водій ОСОБА_1 (власник автомобіля), відтак, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю ВАЗ 211540, номер НОМЕР_3, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 9777,33рн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_1, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підставою звернення позивача до відповідача є твердження позивача про те, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у даному ДТП ОСОБА_1 застрахована у відповідача за Полісом №ВС/0090917.

В матеріалах справи відсутня копія Полісу №ВС/0090917, за яким, як зазначає позивач, відповідачем було застраховано цивільно-правову відповідальність перед третіми особами ОСОБА_1

При цьому, суд зазначає, що позивачем на вимогу суду не надано Полісу №ВС/0090917 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1, в підтвердження того, що відповідач взяв на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП.

При цьому, суд зважає на те, що приписи статті 38 ГПК України передбачають право подання стороною у справі клопотання про витребування господарським судом доказів, у разі неможливості самостійно надати такі докази, та у разі задоволення клопотання, господарський суд може витребувати докази.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач в порушення ст. ст. 32-34 ГПК України не надав належних та допустимих доказів факту страхування відповідачем цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 Отже, позивач не довів підстав звернення з позовом до ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення 9777,33грн. страхового відшкодування в порядку регресу та відмовляє в їх задоволенні.

Суд відмовляє в задоволенні похідної позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 450,00грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, з огляду на те, що підстави для виплати такого відшкодування в порядку регресу відсутні.

Крім того, вимогу про відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 450,00грн. суд вважає необґрунтованою, враховуючи положення п.22.1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, та констатує, що вказана сума не відшкодовуються у порядку регресу, оскільки не є оціненою шкодою, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди (така ж позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. у справі №20/129).

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Металург»(м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 3, код ЄДРПОУ 20496084) в доход Державного бюджету України 00 (нуль) грн. 27коп. суму недоплаченого державного мита.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій