Рішення № 17828767, 04.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/31304.07.11 позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4

про стягнення 19059,95 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 2 від 04.01.2011

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю № 190/12/10 від21.12.2010

від третьої особи: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" шкоди в порядку регресу в розмірі 19059,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 014074/4002/0000074 від 28.09.2010 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Фольцваген (реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки Дачія (реєстраційний номер НОМЕР_2) застрахована ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/3919045), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 порушено провадження у справі № 53/313, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.07.2011, направлено запит в Моторне (транспортне) страхове бюро України та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Читайло Нелю Олексіївну.

21.06.2011 з МТСБУ надійшла інформація стосовно запитуваних даних.

В судовому засіданні 04.07.2011 позивач підтримав заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що відповідач у відповідності до вимог ст.. 1191 ЦК України не є особою, винною у спричинення ДТП, яка сталась 11.12.2010; ОСОБА_3 не звертався до відповідача із заявою-повідомленням про ДТП; ОСОБА_3 не звертався із заявою про страхове відшкодування до відповідача.

Незважаючи на належне повідомлення третя особа в судове засідання не зявилася, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконала, про причини неявки суду невідомо.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2010 о 17 год. 00 хв. на пр. Шевченка вул.. Чайковського в м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Дачія д.н.з. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_4 (власник автомобіля) та автомобіля марки Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5. (власник автомобіля ОСОБА_3). що підтверджується довідкою ВДАІ.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Сихівського районного суду м. Львова від 04.02.2011 №3-159/11.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3

Відповідно до Висновку № 341/12 від 15.12.2010 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 20164,95 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у ПрАТ “Страхова компанія “УНІКА” на підставі Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з терміном дії з 18.06.2010 по 17.06.2011. Страхувальником виступає ОСОБА_4

На підставі страхового акту № 00057959 від 23.12.2010 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування, сплатив на користь ОСОБА_3, суму страхового відшкодування в розмірі 18871,24 грн., що підтверджується листом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від 23.09.2011 № 43-2-3-00/2809.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 19059,95 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Винною особою у ДТП є ОСОБА_4 (власник автомобіля), відтак ОСОБА_4 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Крім того, відповідно до ст.. 27 Закону України «Про страхування»від 04.10.2001 № 2745-ІІІ, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на викладене, до позивача перейшло в межах суми 18871,24 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_4, однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

Підставою звернення позивача до відповідача є те, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у даному ДТП застрахована у відповідача за Полісом №ВЕ/3919045.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” передбачено виплата страхового відшкодування або потерпілій особі, або організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування в порядку регресу не передбачена. Проте, з урахуванням вищевикладених судом обставин, зазначене твердження відповідача суд вважає помилковим.

Представник відповідача подав суду належним чином завірену зі сторони відповідача копію Полісу №ВЕ/3919045 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4, на підтвердження того, що відповідач взяв на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП.

Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено Поліс (договір) №ВЕ/3919045 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з Полісу №ВЕ/3919045 розмір франшизи складає 510,00грн.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 18361,24 грн., з відрахуванням розміру франшизи 510,00 грн. (18871,24 грн. (фактичні затрати позивача) 510,00 грн. (франшиза) у відповідності до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Доказів на підтвердження того, що сума страхового відшкодування виплачена позивачем безпідставно або необґрунтовано, відповідач суду не надав.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 18361,24 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят одна) грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 183,61 (сто вісімдесят три) грн. державного мита, 227,35 (двісті двадцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 05.07.2011