Вирок № 17803801, 18.08.2011, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-748/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2011 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Карабаня В. М.

при секретаріПолтавець А.І.,

за участі прокурораВавренюка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Соломянського районного суду м. Києва від 19.04.2011 р. за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, маючи не зняту та не погашено у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних для себе висновків не зробив і в період іспитового терміну повторно вчинив умисний корисливий злочин при наступних обставинах.

Так, він, 18.06.2011 року, приблизно в 15 годині, знаходячись у приміщенні кіоску ФОП «ОСОБА_2», який розташований АДРЕСА_2, з метою заволодіння чужим майном та діючи з корисливих мотивів, повторно, став роздивлятись ювелірні вироби та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно від оточуючих викрав з вітрини планшет, який не представляє вартості, на якому знаходились золота каблучка «Стрекоза» вагою 4,67 г., вартістю 2101 гривень, золота каблучка «Шик» вагою 4,69 г., вартістю 2439 гривень, золота каблучка «Метелики різнокольорові» вагою 2,96 г., вартістю 1332 гривень та золота каблучка «Топаз» вагою 3,07 г., вартістю 1596 гривень, а всього викрав чуже майно, що належить ФОП «ОСОБА_2» на загальну суму 7468 гривень, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму, проте не довів свій злочинний умисел, направлений на крадіжку чужого майна, до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши всіх дій, які вважав необхідними для вчинення злочину, в зв'язку з тим, що був помічений продавцем сусіднього кіоску ОСОБА_3, яка викрила його злочинні дії та до нього підійшла і про це йому сказала, а тому він залишив викрадене майно на місці злочину та втік, проте невдовзі був затриманий співробітниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив зазначені обставини справи та свої показання, надані під час досудового слідства, зазначивши, що давав їх добровільно, без примусу з боку працівників міліції.

Крім того, в судовому засіданні підсудний показав, що 18.06.2011 року, приблизно в 15 годині, зайшов у приміщенні кіоску, який розташований АДРЕСА_2, та став роздивлятись ювелірні вироби. Коли впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, він викрав з вітрини планшет, на якому знаходились золоті вироби. Потім продавець сусіднього кіоску, яка побачила його дії та підійшла до нього і про це йому сказала, то він залишив викрадене майно на місці злочину та втік. Згодом його затримали співробітниками міліції. Щиро розкаявся у скоєному та просив суд не карати його суворо.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1, не оспорював фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та, роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом підсудного та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Оцінивши зібрані у справі докази, як з точки зору допустимості, так і з точки зору достовірності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині доведена повністю, а його умисні дії органами досудового слідства були кваліфіковані правильно за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як дії безпосередньо спрямовані на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, але не доведеними до кінця з причин, які не залежали від його волі, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що помякшує покарання підсудного, є його щире каяття у вчиненому.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

При обранні міри покарання підсудному, суд враховує наступні обставини справи, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та особу підсудного ОСОБА_1, який не одружений, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, стан здоровя, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше судимий.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, його особу та усі обставини справи, у тому числі, характер і ступінь тяжкості наслідків злочину, поведінку після вчинення злочину, ставлення підсудного до вчиненого, та відповідно до вимог ст. 65 КК України, щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно якого суди повинні призначати покарання менш суворе особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, вважає, що з метою перевиховання та виправлення підсудного, необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив злочин після постановлення вироку Соломянським районним судом м. Києва від 19.04.2011 р. за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, яким його було засуджено до 2-х років позбавлення волі та згідно ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, суд вважає за необхідне при призначенні покарання за сукупністю вироків застосувати положення ст. 71 КК України.

Питання речових доказів по справі необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_1 призначити за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України шляхом приєднання до призначеного покарання, не відбутої частини покарання за вироком Соломянського районного суду м. Києва від 19.04.2011 р. за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, яким його було засуджено до 2-х років позбавлення волі та згідно ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, - у виді 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 слід обраховувати починаючи з 18.06.2011 року, відповідно до вимог ст. 72 КК України.

Речові докази по справі чотири золоті каблучки, які передано під розписку, продавцю ФОП «ОСОБА_2» ОСОБА_4 залишити останній.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві УДК у Київській обл., р/р 31253272210699, код ЗКПО 25575285, МФО 821018 (послуги експерта, код послуги 10900), судові витрати по справі в розмірі 607 (шістсот сім) грн. 82 коп.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни у вигляді тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим який перебуває під вартою з моменту отримання ним копії вироку

Суддя В. М. Карабань