Ухвала суду № 1779976, 14.05.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Донецький апеляційний АДМІНІСТРАТИВНИЙ суд

                                             У   Х   В   А   Л    А

                                                   Іменем України

« 14 » травня 2008 року                                          справа  №  22а-4833/08    

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26 

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді       Геращенка І.В.

суддів                             Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засіданняТанцюра Н.С.

за участю  представників сторін:

від позивача –  Косик О.В. –  довір. від 06.12.2007 року, Душенко А.А. – довір. від 06.12.2007 року

від відповідача–  Кравченко О.Ю. – довір. від 08.01.2008 року № 307

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову  господарського суду Донецької області

від 19.02.2008 року

у справі№28/140а

за позовом Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ 

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне виробниче підприємство “Краматорський водоканал” м. Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 21.03.2005 року № 0001142341/0/11580 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток - штрафні (фінансові) санкції в сумі 18304 грн.

          Постановою господарського суду Донецької області від 19.02.2008 року у справі № 28/1740а (суддя Наумова К.Г.) позовна заява задоволена.

          Податковою інспекцією подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

          Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

          Вважає, що податкове повідомлення – рішення, яке оскаржувалось, прийняте по факту встановлених порушень відповідно до норм чинного законодавства про оподаткування, а саме, п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо невірного обчислення суми приросту (убутку) балансової вартості запасів за звітний період.

          Вважає правомірним застосування фінансових санкції на підставі п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

          Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

          В основу повідомлення – рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 15.03.2005 року № 57/23-2-05524251 про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2004 року.

В ході перевірки встановлені порушення вимог п. 5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого йому, зокрема, зменшена сума збитків за 9 місяців 2004 року у зв2язку з чим до нього застосовані фінансові санкції в сумі 18304 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Податкова інспекція в апеляційній скарзі вказує на порушення норм матеріального права, оскільки вважає, що податкове повідомлення – рішення прийняте на підставі норм чинного законодавства по факту встановлених порушень.

          Колегія суддів вважає висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  податків, платежів.

          Таким чином, відповідач у справі суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

          Податок на прибуток віднесений до загальнодержавних податків і зборів в розумінні ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність  за  правильність  обчислення,   своєчасність сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів) і додержання законів  про  оподаткування відповідно до законів України.

          Порядок обчислення і сплати податку на прибуток врегульований Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (до оцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

          Згідно висновку судово – бухгалтерської експертизи № 104/24, експертом підтверджені порушення позивачем вимог зазначеного пункту в частині заниження податку на прибуток за І квартал 2004 року на суму 2200 грн., за І півріччя 2004 року на 14000 грн. та завищення збитків за 9 місяців 2004 року на суму 10540 грн.

          Наряду з викладеним, з податкового повідомлення – рішення, яке оспорювалось, вбачається, що воно прийняте згідно з п.п. “б”, “в” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, фінансові санкції застосовані на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону

Згідно зазначених норм Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. 

Податкова інспекція не надала доказів визначення суми податкових зобов’язань у податковому повідомленні – рішенні, яке оспорювалось, в розумінні зазначених норм спеціального Закону з питань оподаткування, в акті ненормативного характеру йдеться про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

          За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 2, 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову господарського суду Донецької області від 19.02.2008 року у справі № 28/140а  - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 19.02.2008 року у справі № 28/140а  за позовом Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 14.05.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 19.05.2008 року.

Головуючий                                                        І.В.Геращенко

Судді                                                                    Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич

З оригіналом згідно 

головуючий суддя                                                                                              І.В.Геращенко