Ухвала суду № 1770295, 23.04.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Донецький апеляційний АДМІНІСТРАТИВНИЙ суд

                                             У   Х   В   А   Л    А

                                                   Іменем України

« 23 » квітня 2008 року                                          справа  №  22а-1325/08

                                                                             (22а-6092/07)    

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26 

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді       Геращенка І.В.

суддів                             Міронової Г.М., Сухарька М.Г.

при секретарі судового засіданняСкопинській А.О.

за участю  представників сторін:

від позивача –  Локтіонова О.Г. – довір. від 06.02.2006 року № 15-458,  Ярош В.І. – довір. від 06.02.2006 року № 15-459

від відповідача– Петунін В.Г. – довір. від 23.04.2008 року № 14644/10/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову  Донецького окружного адміністративного суду

від 26.10.2007 року

у справі№ 2а-1272/07

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства “Шахтоуправління Донбас” 

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерне товариство “Шахтоуправління Донбас” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 12.01.2007 року № 0000031312/0/666/10/15-16-23/3 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 192490 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж в сумі 128327 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 64163 грн.; визнання недійсним п. 2 рішення від 15.03.2007 року № 8109/10/31-013 про результати розгляду скарги.

У судовому засіданні 26.10.2007 року позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання недійсним п. 2 рішення від 15.03.2007 року № 8109/10/31-013.

Ухвалою від 26.10.2007 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним п. 2 рішення від 15.03.2007 року № 8109/10/31-013 про результати розгляду скарги – закрите.

          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2007 року у справі № 2а-1272/07 (суддя Могильницький М.С.) позовна заява задоволена.

          Податковою інспекцією подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

          Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

          Зазначає, що постанова прийнята з, порушенням норм матеріального права, судом невірно надана юридична оцінка обставинам справи зокрема, п.п.8.1.2, п.п.8.1.4 п.8.1, п.п.8.4.1, п.п.8.4.8, п.п.8.4.10 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На думку відповідача, позивач безпідставно включив до складу валових витрат балансову вартість окремого об’єкту основних фондів 1 групи при частковій ліквідації цього об’єкту, а не його частини, що є порушенням вимог п.п.8.4.8 та п.п.8.4.10 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Податкова інспекція вважає, що витрати на транспортування, монтаж, наладку основних фондів не відносяться до складу валових витрат в розумінні п.п.8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, та, крім того, за результатами перевірки позивачу зменшена сума від’ємного значення об’єкту оподаткування, сума податкового зобов’язання в цьому випадку не нараховувалась, тому, взагалі, в цій частині відсутній предмет спору.

Заявник скарги вказує, також, на порушення позивачем вимог п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо включення до складу амортизаційних відрахувань витрат на поліпшення основних фондів, які є об’єктами соціального призначення та не використовуються у власній господарській діяльності.

          Представник позивача у судовому засіданні проти доводів заявника скарги заперечує і вважає, що постанова суду відповідає чинному законодавству та просить її залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

          Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

          В основу повідомлення – рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 17.12.2006 року № 342/15-16-23/3-00174668 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року.

В ході перевірки встановлене, зокрема, порушення вимог п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.4.1, п.п.8.4.10 п.8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижений податок на прибуток в сумі 128327 грн. та зменшені збитки в сумі 2428792 грн., а саме:

- в порушення п.п.8.4.10 п.8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” товариство у IY кварталі 2005 року до складу валових витрат включило суму балансової вартості по частковій ліквідації окремого об’єкту основних фондів 1 групи (340м повітряподавального стволу ш. Глибока) за рішенням платника податку, в сумі 2719478 грн.;

- в порушення п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” товариство у І кварталі 2006 року включило до складу валових витрат витрати з транспортування, монтажу та наладки основних фондів та інше (мостовий кран, електричні частини провітрюючого скипового стволу, вентилятор скипового стволу, розробка робочого проекту), при покупці та введенні їх в експлуатацію в сумі 194566 грн.;

- в порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” товариство проводило нарахування амортизаційних відрахувань на об’єкти соціального призначення, які не використовуються у власній господарській діяльності,  на суму 26444 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Податкова інспекція в апеляційній скарзі вказує на порушення норм матеріального права, оскільки вважає, що податкове повідомлення – рішення прийняте на підставі норм чинного законодавства по факту встановлених порушень.

          Колегія суддів вважає висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  податків, платежів.

          Таким чином, відповідач у справі суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

          Податок на прибуток віднесений до загальнодержавних податків і зборів в розумінні Закону України “Про систему оподаткування”.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність  за  правильність  обчислення,   своєчасність сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів) і додержання законів  про  оподаткування відповідно до законів України.

          Порядок обчислення і сплати податку на прибуток врегульований Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги про порушення позивачем вимог п.п.8.4.8 та п.п.8.4.10 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, на підставі листа Міністерства палива та енергетики України від 03.10.2005р. № 03/10/757 та згідно акту списання частини повітряподавального стволу шахти Глибока від 30.09.2005 року,  у зв’язку з відробітком запасів та пожаром виникла необхідність у затоплені повітрянопадаючого стволу, внаслідок чого шахта відмовилась від використання стволу.

Згідно п.п.8.4.10 п.8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” уразі ліквідації окремого об'єкта основного фонду групи 1 за рішенням платника податку та наявності відповідних документів про його знищення, розібрання або перетворення іншими способами, внаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, балансова вартість такого окремого об'єкта основних фондів групи 1 включається до складу валових витрат.

Відповідно до п.п.8.4.8 п.8.4 ст.8 цього Закону разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Як встановлено окружним та апеляційним адміністративними судами, за результатами здійсненної операції на підставі зазначених норм Закону товариством включена до складу валових витрат вартість 1 частини ліквідованого основного засобу.

Крім того, включаючи до складу валових витрат тільки одну частину ліквідованого засобу, позивачем не припущено заниження оподатковуваного прибутку.

Колегія суддів вважає, також, помилковим висновок заявника скарги щодо порушення позивачем вимог п.п.п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з наступних підстав.

Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат витрат на транспортування, монтаж та наладку при покупці та вводу в експлуатацію ряду основних засобів.

Відповідно до п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу, що витрати по монтажу та налагодженню є витратами, які пов’язані з придбанням.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.11 ст.5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, позивачем валові витрати сформовані відповідно до норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та у відповідача відсутні підстави для висновку про порушення товариством вимог Закону.

Не приймається до уваги довід заявника скарги щодо порушення вимог п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з наступних підстав.

Висновок про зазначене порушення зроблений відповідачем по факту нараховування позивачем амортизаційних відрахувань на основні засоби, а саме їдальні та зупинки, оскільки ці засоби, як стверджує податкова інспекція не використовуються у власній господарській діяльності.

          Згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Як свідчать матеріали справи, будівля їдальні є предметом договору оренди від 04.01.2000 року, при цьому підприємство готує їжу для робітників позивача, сплачує орендну плату, яку позивач відносить до складу валових доходів та нараховує на ці суми податкові зобов’язання.

Щодо зупинки, то вона використовується виключно позивачем для його працівників для доставки їх на виробництво.

Таким чином, зазначені об’єкти пов’язані з підготовкою, веденням та організацією виробництва в розумінні п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, використовуються позивачем для організації безперервного циклу виробництва,   тобто – у власній господарській діяльності. 

Кім того, згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на: придбання і відгодівлю продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Оскільки зазначені витрати не пов’язані в розумінні цієї норми з витратами, щодо яких встановлені такі обмеження, позивач правомірно нарахував на такі основні фонди амортизаційні витрати.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

          За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 2, 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2007р. у справі № 2а-1272/07 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2007р. у справі № 2а-1272/07 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства “Шахтоуправління Донбас” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 23.04.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 25.04.2008 року.

Головуючий                                                        І.В.Геращенко

         Судді                                                                             Г.М.Міронова

                                                                             М.Г.Сухарьок

З оригіналом згідно 

головуючий суддя                                                                                              І.В.Геращенко